Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №335/12493/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 335/12493/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 335/12493/25 Головуючий у 1 інст. Калюжна В.В.

Провадження № 33/807/1044/26 Доповідач у 2 інст. Клименко Л.В.

Категорія – ст. 124 КУпА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року місто Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Клименко Л.В., за участі захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Келембета С.В., потерпілої – ОСОБА_2 , представника потерпілої – адвоката Солнцева П.Б., розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Келембета С.В. на постанову Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 20 липня 2026 року, якою у відношенні

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до оскаржуваної постанови, суддя першої інстанції встановив, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 від 539849 від 13.12.2025 року, водій ОСОБА_1 13.12.2025 року о 15 годині 30 хвилин, керуючи транспортним засобом «Mercedes-Benz Vito 112», реєстраційний номер НОМЕР_1 , по пр. Соборному – вул. В`ячеслава Зайцева, 186, у м. Запоріжжі не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, у разі увімкнення сигналу світлофора, що дозволяє рух, не дав дорогу транспортним засобам, що завершують рух через перехрестя та здійснив зіткнення з т.з. «Mitsubishi Colt», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим порушив п.п. 2.3.б, 16.5 Правил дорожнього руху. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, завдано матеріальної шкоди, травмовані відсутні.

Суд першої, не дослідивши доказів та не встановивши фактичних обставин справи, закрив провадження на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП через закінчення строку накладення адміністративного стягнення.

Не погоджуючись з вказаною постановою, адвокат Келембет С.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нову, якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, а також виключити правову невизначеність щодо вини ОСОБА_1 та не залишати в силі формулювання про «вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення».

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що в резолютивній частині постанови суд не визнав ОСОБА_1 винним і не наклав на нього адміністративне стягнення, а закрив провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Водночас, постанова суду в мотивувальній частині містить категоричне формулювання «вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення». Суд без самостійної перевірки навів підсумкові положення висновку комплексної судової інженерно-транспортної та фототехнічної експертизи від 29.05.2026 року № КСЕ-19/108-26/1752 про невідповідність його дій пункту 16.5 ПДР і причинний зв`язок з ДТП.

Таким чином, сторона захисту оскаржує постанову не тому, що її резолютивна частина містить формулювання «визнати винним», а тому що застосована нереабілітуюча підстава закриття у поєднанні з наведеними мотивами залишає невизначеність щодо винуватості ОСОБА_1 та створює ризик використання постанови як фактичного підтвердження його вини у страхових та цивільно-правових відносинах.

Звертає увагу, що подія дорожньо-транспортної пригоди мала місце, однак наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, належними, допустимими й достатніми доказами не доведена.

Щодо обставин вчинення дорожньо-транспортної пригоди апелянт зазначає, що автомобіль «Mitsubishi Colt», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 рухався по вул. В`ячеслава Зайцева. Відеозаписами зафіксовано, що вказаний транспортний засіб частково виїхав на перехрестя, зупинився через відсутність вільного простору попереду, а надалі відновив рух вже після того, як транспортний потік по пр. Соборному почав рухатися на дозволений зелений сигнал світлофору.

Не заперечує, що водій, який без порушень в`їхав на перехрестя на дозволений сигнал світлофору, за загальним правилом має завершити його проїзд. Однак переконаний, що в даному випадку, маневр водія ОСОБА_2 не можна розглядати як закінчення проїзду перехрестя, оскільки після відновлення руху їй потрібно було подолати 6 смуг руху. Вважає, що знаходження в нерухомому стані, займаючи невелику частину проїзної частини, автомобіль «Mitsubishi Colt», реєстраційний номер НОМЕР_2 жодним чином не створював перешкоди для руху транспортним засобам, які відновили рух по проспекту Соборному. Таким чином, відновлення руху для закінчення перетину перехрестя не тільки не мало необхідності, а й було небезпечним. Крім того, це правило не звільняє такого водія від заборони в`їзду на заблоковане перехрестя, від обов`язку перед відновленням руху переконатися в безпеці маневру та від обов`язку реагувати на об`єктивно видиму небезпеку.

Зауважує, що в оскаржуваній постанові суд не аналізує першопричини виникнення небезпеки та причини зіткнення транспортних засобів з точки зору заборони водієві ОСОБА_2 взагалі здійснювати виїзд на перехрестя, де утворився затор. Зазначені обставини не аналізувалися та не досліджувалися, а тому це не дає змоги встановити, чи були ці обставини досліджені та враховані при прийнятті рішення про причинний зв`язок дій ОСОБА_1 з дорожньо-транспортною пригодою.

На переконання захисника, висновок експерта не звільняє суд від самостійної оцінки всіх доказів, адже суд зобов`язаний перевірити висновок експерта на відповідність відеозаписам, схемі ДТП, характеру пошкоджень та поясненням учасників. Питання про порушення конкретної норми ПДР та юридичний склад адміністративного правопорушення належить до компетенції суду, а не експерта.

Також зазначає, що у випадку, якщо апеляційний суд дійде висновку, що сплив строків, встановлених ст. 38 КУпАП унеможливлює вирішення питання про наявність або відсутність складу адміністративного правопорушення по суті, просить змінити постанову суду першої інстанції, виключивши з мотивувальної частини словосполучення «вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення», висновки, які прямо чи опосередковано відображають доведену винуватість ОСОБА_1 , та зазначити, що провадження закрито за п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП виключно внаслідок закінчення строків, не вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 в призначене судове засідання апеляційного суду не з`явився.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання в суді апеляційної інстанції, присутність його захисника адвоката Келембета С.В., який зазначив про можливість розгляду справи без участі останнього, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, суддя апеляційного суду вважає за можливе розглянути справу за відсутністю ОСОБА_1 , що не суперечить положенням ч. 6 ст. 294 КУпАП.

Заслухавши захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – адвоката Келембета С.В., який підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні, потерпілу ОСОБА_2 та її представника – адвоката Солнцева П.Б., які заперечували проти апеляційної скарги, просили визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, перевіривши матеріали справи, наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вимогами ст. 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Положеннями ст. 280 КУпАП, регламентовано, що орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з абз. 3, 5 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Перевіряючи законність постановленого судом рішення, апеляційний суд виходить з того, що відповідно до наведених вимог закону суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку та в залежності від встановленого, прийняти вмотивоване і законне рішення.

Суддя апеляційного суду вважає, що таких вимог закону при розгляді справи стосовно ОСОБА_1 дотримано не було з огляду на зміст оскаржуваного рішення, а також суддею районного суду не з`ясовані фактичні обставини справи, не надано належної оцінки доказам у справі.

Звертаючись до змісту оскаржуваної постанови, слід констатувати, що закриваючи провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстави, передбаченої п. 7 ст. 247 КУпАП відносно ОСОБА_1 , суддя районного суду взагалі не встановив фактичних обставин інкримінованого адміністративного правопорушення, не кваліфікував його дій. Наведений підхід не відповідає принципу правової визначеності судового рішення, що є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах «Брумареску проти Румунії», «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» та ін.).

При цьому суддя районного суду не звернув уваги, що закриття провадження з означеної підстави не є реабілітуючою обставиною та не дотримався приписів закону.

Так дійсно, згідно з п. 7 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Разом із тим, у відповідності до ст. 280 КУпАП встановлено обов`язок суду з`ясовувати при розгляді справи про адміністративне правопорушення, поміж іншого, чи винна дана особа в його вчиненні.

Тобто закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених ст. 38 КУпАП, можливо лише за умови встановлення факту вчинення особою протиправної дії чи бездіяльності, що підпадають під визначені законом ознаки адміністративного правопорушення. В протилежному випадку закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення має відбуватися з іншої, зокрема передбаченої п. 1 ст. 247 КУпАП підстави.

Питання наявності або відсутності вини, встановленої судовим рішенням в подальшому може суттєво вплинути на права і інтереси особи, яка є потерпілою від адміністративного правопорушення (у даному випадку на стягнення шкоди з особи в цивільно-правовому порядку, чи відшкодування шкоди страховиком правопорушника).

Враховуючи викладене, суддя апеляційного суду вважає, що таких вимог закону при розгляді справи стосовно ОСОБА_1 дотримано не було з огляду на зміст оскаржуваного рішення, а також суддею районного суду не з`ясовані фактичні обставини справи, не надано належної оцінки доказам у справі.

Під час апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції заслухав захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – адвоката Келембета С.В., потерпілу ОСОБА_2 , її представника – адвоката Солнцева П.Б., експерта ОСОБА_3 , а також детально дослідив сукупність зібраних доказів.

З наданих в судовому засіданні апеляційного суду пояснень потерпілої ОСОБА_2 , які повністю узгоджуються з її письмовими поясненнями, долученими до матеріалів справи, встановлено, що керуючи транспортним засобом «Mitsubishi Colt», реєстраційний номер НОМЕР_2 , вона здійснювала рух по вул. В`ячеслава Зайцева в бік вул. Незалежної України. Попереду неї розташовувались 3 автомобілі, які відновили свій рух після увімкнення зеленого сигналу світлофору, у зв`язку з чим вона так само почала здійснювати рух та виїжджати на перехрестя з пр. Соборним. У зв`язку з тим, що транспортні засобі попереду зупинились, вона також зупинила керований нею транспортний засіб, перебуваючи при цьому вже на вказаному перехресті. В той момент, коли вона закінчувала проїзд перехрестя вул. В`ячеслава Зайцева – пр. Соборного для її напрямку руху вже змінився сигнал світлофору на червоний. Також зазначила, що вона продовжила проїзд перехрестя лише тоді, коли транспортні засоби попереду неї виконали поворот ліворуч. Зауважила на тому, що автомобілі, які рухалися по пр. Соборному в напрямку перехрестя, попри те, що для них увімкнувся зелений сигнал світлофору, виїзд на перехрестя не здійснили, а навпаки призупинилися та надали їй можливість закінчити проїзд перехрестя. Однак, в момент завершення нею проїзду вказаного перехрестя, водій транспортного засобу «Mercedes-Benz Vito 112», реєстраційний номер НОМЕР_1 , допустив зіткнення з її автомобілем. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди на її транспортному засобі утворилися пошкодження задньої лівої частини у вигляді вм`ятини та пошкодження задньої балки. На іншому транспортному засобі утворилися пошкодження переднього бамперу та решітки.

У відповідності до схеми місця ДТП від 13.12.2025 року, складеної поліцейським у присутності учасників ДТП – водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка ними підписана, жодних зауважень від них не надійшло, відображено напрямок руху транспортних засобів до дорожньо-транспортної пригоди, розташування транспортних засобів після ДТП, місце зіткнення транспортних засобів, яке відбулось на перехресті пр. Соборного та вул. В`ячеслава Зайцева в м. Запоріжжі.

На зворотній стороні схеми ДТП зазначено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб «Mercedes-Benz Vito 112», реєстраційний номер НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження лакофарбового покриття, деформації передньої частини; транспортний засіб «Mitsubishi Colt», реєстраційний номер НОМЕР_2 отримав пошкодження лакофарбового покриття та деформації задньої частини.

З письмових пояснень водія ОСОБА_1 , наданих ним на місці події, вбачається, що зіткнення автомобілів відбулось внаслідок того, що водій транспортного засобу «Mitsubishi Colt», реєстраційний номер НОМЕР_2 здійснив рух на заборонений червоний сигнал світлофору.

Відповідно до письмових пояснень свідка ОСОБА_4 встановлено, що він перебував в автомобілі «Mercedes-Benz Vito 112», реєстраційний номер НОМЕР_1 в якості пасажира. Вказаний транспортний засіб здійснював рух в правій смузі руху по пр. Соборному, наближаючись до перехрестя з вул. В`ячеслава Зайцева. В момент наближення до зазначеного перехрестя, на світлофорі загорівся зелений його сигнал, який дозволяв продовжувати рух. Однак, на середній смузі руху здійснював рух великогабаритний автобус, який розпочинав свій рух на перехресті. Разом з тим, зазначений автобус також повністю закривав оглядовість з лівої сторони, а тому не було видно тих автомобілів, які проїжджали перехрестя пр. Соборного та вул. В`ячеслава Зайцева. Таким чином, транспортний засіб «Mitsubishi Colt», реєстраційний номер НОМЕР_2 різко з`явився із-за автобуса та сталося зіткнення транспортних засобів.

Фотознімками з місця ДТП зафіксовано розташування транспортних засобів після їх зіткнення, характер та локалізацію механічних пошкоджень.

З наявних в матеріалах провадження відеозаписів, які були відтворені під час апеляційного розгляду, слідує, що зіткнення транспортних засобів відбулось на перехресті пр. Соборному та вул. В`ячеслава Зайцева. Автомобіль «Mitsubishi Colt», реєстраційний номер НОМЕР_2 здійснює рух в лівій смузі руху по вул. В`ячеслава Зайцева, рухаючись в бік вул. Незалежної України. Виїзд на перехрестя з пр. Соборним водій вказаного транспортного засобу здійснює на дозволений зелений сигнал світлофора. Перебуваючи на перехресті, в лівій смузі руху, водій автомобіля «Mitsubishi Colt», реєстраційний номер НОМЕР_2 зупиняється у зв`язку з тим, транспортні засоби, які розташовуються попереду, здійснюють повороту ліворуч, після чого продовжує рух, не змінюючи смуги, в бік вул. Незалежної України.

Також вказаними відеозаписами зафіксовано рух транспортних засобів на вказаному перехресті зі сторони пр. Соборного. Так, в середній смузі руху здійснює рух великогабаритний маршрутний транспортний засіб, який зупиняється на вимогу червоного сигналу світлофора на перехресті пр. Соборного та вул. В`ячеслава Зайцева. В цей час на зазначеному перехресті вже перебуває транспортний засіб «Mitsubishi Colt», реєстраційний номер НОМЕР_2 . Далі, вмикається зелений сигнал світлофору для тих автомобілів, які перебувають на пр. Соборному. Маршрутний транспортний засіб, що розташовується в середній смузі руху розпочинає повільний рух, однак не виїжджає на перехрестя у зв`язку з тим, що на ньому перебувають інші автомобілі. Коли загорається зелений сигнал світлофору, до перехрестя, в правій смузі руху, починає наближатись транспортний засіб «Mercedes-Benz Vito 112», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Зіткнення вказаного автомобіля з автомобілем «Mitsubishi Colt», реєстраційний номер НОМЕР_2 відбувається під час його виїзду на перехрестя до завершення виконання водієм «Mitsubishi Colt», реєстраційний номер НОМЕР_2 перетину перехрестя.

Висновком експерта № КСЕ-19/108-26/1752 від 29.05.2026 року встановлено, що в діях водія автомобіля Mercedes Vito (номерний знак НОМЕР_1 ) ОСОБА_1 вбачаються невідповідності вимогам п. 16.5 ПДР України, які з технічної точки зору перебувають у причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди. У діях водія автомобіля Mitsubishi Colt (номерний знак НОМЕР_2 ) ОСОБА_2 невідповідності вимогам п. п. 12.3, 16.8 ПДР України не вбачаються.

Допитаний, за клопотанням сторони захисту, в суді апеляційної інстанції експерт ОСОБА_3 підтвердив висновки, викладені в експертному дослідженні № КСЕ-19/108-26/1752 від 29.05.2026 року, та додатково зазначив, що аналіз вимог п. 16.5 ПДР України прямо зобов`язує водія транспортного засобу дати дорогу іншим транспортним засобам, що завершують рух через перехрестя, а також пішоходам, які закінчують перехід, не дивлячись на те, що для нього загорівся зелений сигнал світлофору. Перед початком руху водій повинен переконатися в безпечності виїзду на перехрестя, впевнитись в тому, що воно вільне від інших автомобілів, пішоходів, а також враховувати інші перешкоди, які створюють обмежену оглядовість. Зауважив, що в даному випадку водій повинен був зменшити швидкість руху для вчасного виявлення перешкоди та вчасної зупинки. Звернув увагу суду на те, що в даній справі, зіткнення транспортних засобів відбулось через недотримання таких вимог водієм автомобіля Mercedes Vito ОСОБА_1 . Також зазначив, що автобус, який здійснював рух в іншій смузі руху перед початком виїзду на вказане перехрестя зменшив швидкість. В ході експертного дослідження було встановлено, що вказаний автобус створював обмежену оглядовість, внаслідок чого водію ОСОБА_1 не було видно всього перехрестя. Проте, водій ОСОБА_1 здійснив випередження вказаного автобусу та виїхав на перехрестя.

Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 був складений за порушення ним вимог п. п. 2.3 б та 16.5 Правил дорожнього руху України.

Згідно з диспозицією ст. 124 КУпАП адміністративна відповідальність настає у разі порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Відповідно до п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року, суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, може бути будь-яка особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому, пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушення Правил дорожнього руху.

Основною умовою настання адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП є наявний причинний зв`язок між порушеннями правил дорожнього руху та настанням наслідків у вигляді майнової шкоди.

Відповідно до п. 2.3 б Правил дорожнього руху України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Згідно з п. 16.5 Правил дорожнього руху України, у разі подання сигналу регулювальником або ввімкнення сигналу світлофора, що дозволяє рух, водій зобов`язаний дати дорогу транспортним засобам, що завершують рух через перехрестя, а також пішоходам, які закінчують перехід.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, апеляційний суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 в порушенні вимог п. п. 2.3 б та 16.5 Правил дорожнього руху України, які перебувають у прямому причинному зв`язку із виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, за наведених обставин, судом апеляційної інстанції встановлено, що ДТП відбулось внаслідок допущених водієм ОСОБА_1 порушень вимог п.п. 2.3.б, 1.6.5 ПДР, що вказує на прямий причинний зв`язок між його діями та наслідками та спростовують версію сторони захисту щодо обставин події та доводять те, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом транспортним засобом «Mercedes-Benz Vito 112», реєстраційний номер НОМЕР_1 , виїжджаючи на перехрестя на зелений сигнал світлофора, будучи неуважним та не надавши належну оцінку дорожній обстановці на зазначеній ділянці дороги, за умови перебування на перехресті інших транспортних засобів, які завершували маневр проїзду перехрестя, не надав таким автомобілям перевагу в русі та допустив зіткнення з транспортним засобом «Mitsubishi Colt», реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок чого на транспортних засобах утворилися механічні пошкодження, чим, у свою чергу, завдано матеріальних збитків.

Встановлений механізм вчинення дорожньо-транспортної пригоди також підтверджений характером ряду механічних пошкоджень, які утворились на транспортних засобах внаслідок їх зіткнення.

З огляду на викладене, апеляційний суд критично ставиться до доводів сторони захисту стосовно того, що маневр водія ОСОБА_2 не можна розглядати як закінчення проїзду перехрестя, оскільки після відновлення руху їй потрібно було подолати 6 смуг руху. Так, встановлений механізм вчинення дорожньо-транспортної пригоди об`єктивно свідчить про дотримання останньою вимог ПДР України внаслідок виїзду на перехрестя на зелений сигнал світлофору. Завершення виконання вказаного маневру не забороняє перетинати декілька смуг для руху, а тому не вважається порушення встановлених правил дорожнього руху.

Слід також зважати, що наближаючись до перехрестя на зелений сигнал світлофору, на водія ОСОБА_1 також покладений обов`язок переконатися у безпеці виїзду на відповідне перехрестя, на якому перебувають інші транспортні засобу, у томі числі ті, які закінчують виконання маневру, та за умови обмеженої оглядовості внаслідок розташування великогабаритного транспортного засобу на одній із смуг руху.

Апеляційний суд також не погоджується з доводами сторони захисту про те, що водій ОСОБА_2 не мала права виїжджати на перехрестя проїзних частин внаслідок утвореного затору на ньому, виходячи з наступного.

Як вже було встановлено, водій ОСОБА_2 здійснила виїзд на перехрестя вул. В`ячеслава Зайцева та пр. Соборного на дозволений зелений сигнал світлофору. Перебуваючи на перехресті, остання змогла продовжити рух прямо в бік вул. Незалежної України тільки після того, як інші автомобілі, які перебували попереду неї, закінчили виконання повороту ліворуч. Зміна сигналу світлофору на червоний не забороняє водію завершити проїзд такого перехрестя.

На противагу вказаним доводам захисника апеляційний суд звертає увагу, що сам факт перебування транспортних засобів на перехресті під час завершення ними розпочатого маневру повороту ліворуч не свідчить про наявність затору. Для висновку про наявність затору необхідно встановити фактичні обставини, які підтверджують саме блокування руху внаслідок затримки транспортного потоку, а не звичайне завершення транспортними засобами розпочатого маневру. Особливо важливим є п. 16.4 ПДР, яким встановлено обов`язок водія зупинитися на перехресті внаслідок затору, що, враховуючи обставини події, має окреме правове значення. Тобто поняття затору не можна ототожнювати з будь-якою короткочасною зупинкою автомобілів на перехресті.

На переконання апеляційного суду, посилання сторони захисту на постанову Верховного Суду від 11.07.2018 року у справі № 308/8763/15-а не усуває допущених процесуальних порушень судом першої інстанції, а закриття адміністративної справи через закінчення строків не є реабілітуючою обставиною і саме по собі не спростовує вини в заподіянні шкоди.

Підсумовуючи наведене, доводи апеляційної скарги захисника про те, що порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. п. 2.3.б, 16.5 ПДР України не перебувають у причинному зв`язку із настанням події ДТП та її наслідками, не знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови судді.

Отже, з урахуванням викладеного, апеляційний суд не приймає доводи сторони захисту про відсутність необхідності вирішення питання вини водія ОСОБА_1 при закритті провадження у справі за спливом строків накладення стягнення, оскільки запропонований підхід навпаки свідчить про неповноту судового розгляду справи про адміністративне правопорушення та порушує інтереси потерпілої особи в частині відшкодування завданої шкоди.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі або скасувати постанову та прийняти нову постанову.

З матеріалів справи вбачається, що адміністративне правопорушення було вчинено 13.12.2025 року, тобто на момент розгляду справи апеляційним судом сплив строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ст. 38 КУпАП.

Відповідно до вимог п. 7 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Оскільки на час розгляду справи апеляційним судом вказані строки закінчились, провадження по справі підлягає закриттю.

Отже, з урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – адвокат Келембета С.В. задовольнити частково, постанову судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 20 липня 2026 року скасувати у зв`язку з неповнотою судового розгляду та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Винести нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, провадження по справі закрити у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 38, 247, 294 КУпАП, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Келембета Сергія Валерійовича – задовольнити частково.

Постанову судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 20 липня 2026 року, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП – скасувати.

Постановити нову постанову апеляційного суду, якою ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП провадження у справі закрити у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ч. 2 ст. 38 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.

Суддя Л.В. Клименко