Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №334/4096/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 12.10.2026

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________________

Єдиний унікальний № 334/4096/26 Головуючий у 1 інстанції Ісаков Д.О.

Провадження № 22-ц/807/2042/26 Суддя доповідач Бредун Дмитро Сергійович

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

судді-доповідача Бредуна Д.С.,

суддів Сакояна Д.І., Салтан Л.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» в особі представника Богданової Вероніки Сергіївни на рішення Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 03 липня 2026 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

01 травня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Просило стягнути зі ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за Кредитним договором №1423-7279 від 20.07.2024 у розмірі 33 775,00 грн, яка складається з простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 7200,00 грн та заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 26 575,00 грн, а також судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 20.07.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем за допомогою веб-сайту (https://navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1423-7279 продукту «На все».

Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор «А6523» для підписання кредитного договору, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.

Вказаний договір разом з Правилами відкриття кредитної лінії, паспортом споживчого кредиту, таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором складають єдиний договір, з умовами якого позичальник попередньо був ознайомлений.

Позивач виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти. Відповідач умови кредитного договору не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка згідно розрахунку станом на 13.04.2026 становить – 38109,40 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом – 7200,00 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 30839,58 грн, прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту – 69,82 грн.

Разом з тим кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», про часткове списання заборгованості позичальнику за нарахованими комісією та процентами у сумі 4334,40 грн за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором у розмірі 33775,00 грн.

Враховуючи наведене, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» просило суд стягнути зі ОСОБА_1 на свою користь вказаний розмір кредитної заборгованості.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Дніпровського районного суду м.Запоріжжя від 03 липня 2026 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором у розмірі14 469,82 грн, яка складається з: тіла кредиту у розмірі 7200,00 грн, суми заборгованості за відсотками у розмірі 7200,00 грн та простроченої заборгованості по комісії за видачу кредиту у розмірі 69,82 грн.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судовий збір в розмірі 1140,06 грн.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» в особі представника Богданової Вероніки Сергіївни з використанням підсистеми «Електронний суд» подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 03.07.2026 по справі №334/4096/26 та ухвалити нове рішення, в якому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції винесено рішення з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права. Частково відмовляючи в задоволені стягнення процентів за кредитним договором суд першої інстанції зазначив, що встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки встановлює вимогу щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Вищезазначене свідчить про те, що суд належним чином не з`ясував обставини, що мають значення для справи, а саме «природу» процентів, які просив стягнути позивач, а також неповністю з`ясовано обставини, що мають значення для справи та як результат неправильно застосовано норми матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що відповідно до п. 4.9. договору строк кредитування складає 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення кредиту 15.05.2025.

Пунктом 4.3. договору передбачено плату за видачу кредиту у формі процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту.

Пунктом 4.7. договору передбачено, що комісія за видачу кредиту становить 15,00% від суми виданого кредиту.

Згідно з підпунктом 14 п.2.1 Правил відкриття кредитної лінії, комісія за видачу кредиту нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту, якщо умовами Договору передбачено сплату за видачу кредиту.

Стандартна процентна ставка становить 1,50% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання позичальником права користування кредитом за зниженою, та/або пільговою процентною ставкою. Знижена процентна ставка становить 1,20% за кожен день користування кредитом.

Зазначає, що у кредитному договорі №1423-7279 від 20.07.2024 сторонами було погоджено умови щодо розміру процентів, порядку їх нарахування та строку кредитування і відповідач погодився з такими умовами, шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором «А6523».

Скаржник зазначає, що умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України. Тож вважає, що має законне право на нарахування процентів (згідно п.4.6 та 10.2 кредитного договору) протягом строку договору, що визначені в п.4.9 кредитного договору.

Посилається на те, що норма закону п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» застосовується до вимог про нарахування пені, а не до всіх умов договору.

Представник скаржника зазначає, що позикодавцем не здійснювались будь-які нарахування (штраф, пеня) за порушення умов договору, а тому і відсутні порушення норм закону, що визначені в п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів». Товариством нараховані лише проценти (згідно п.4.6. та 10.2 Договору) за користування кредитом в строк договору (згідно п.4.9 Договору), що погоджений між сторонами. Тож нараховані проценти визначені у договорі жодним чином не суперечить вимогам законодавства, адже відповідач був ознайомлений з усіма умовами договору та погодився із ними. Проте судом першої інстанції зроблено хибний висновок, що умови за користування кредитом є несправедливими та не відповідають вимогам чинного законодавства про захист прав споживачів в розумінні п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою судді Запорізького апеляційного суду від 10 серпня 2026 року матеріали цивільної справи витребувано з суду першої інстанції.

13 серпня 2026 року справа надійшла до апеляційного суду.

Ухвалами Запорізького апеляційного суду від 13 серпня 2026 року відкрите апеляційне провадження у справі. Справу згідно ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України постановлено розглядати в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Відповідачу роз`яснено право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 02 вересня 2026 року зупинено провадження у справі за апеляційною скаргою представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» Богданової В.С. на рішення Дніпровського районного суду від 03 липня 2026 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду справи № 552/672/23, оскільки правовідносини у даній цивільній справі є подібними (аналогічними) вимогам у справі №334/4096/26.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 23 вересня 2026 року відновлено провадження у справі №334/4096/26 за апеляційною скаргою представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» Богданової Вероніки Сергіївни на рішення Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 03 липня 2026 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відзив на апеляційну скаргу у справі не надходив, що згідно ч.3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Апеляційний розгляд справи.

Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги на рішення суду від 03 липня 2026 року в порядку письмового провадження без виклику учасників справи, що підтверджується звітами про доставку копії ухвали про відкриття апеляційного провадження до електронних кабінетів позивача (доставлено 14.08.2026), його представника (доставлено 14.08.2026) та відповідача (доставлено 14.08.2026).

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axenv. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «VarelaAssalino v. Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках, влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, судова колегія вважає таке.

Фактичні обставини, встановлені судом першої інстанції.

20 липня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено в електронному вигляді договір про відкриття кредитної лінії №1423-7279, за умовами якого відповідачу було надано кредит в сумі 7200,00 грн строком на 300 календарних днів. Знижена процентна ставка 1,20% в день, стандартна процентна ставка –1,50% в день (п. 4.6, п. 10.2 Договору). Денна процентна ставка на дату укладення договору 1,3888% (п. 4.12 Договору).

У пункті 3.1 Договору зазначено, що цей договір укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію», яка відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми.

За умовами п. 4.3 Кредитного договору плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом. Тип процентної ставки за користування кредитом фіксована. Процентна ставка за користування кредитом не змінюється протягом усього строку користування кредитом, однак позичальнику на умовах, вказаних у даному Договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися кредитом за зниженою процентною ставкою.

Згідно з п. 4.4, 4.5 Кредитного договору базовий період складає 14 календарних днів. Перебіг першого базового періоду починається з дати надання/видачі кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого базового періоду. Перебіг кожного наступного базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього базового періоду. Перебіг останнього базового періоду закінчується в останній день строку дії Договору. Сплату процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту позичальник зобов`язаний здійснювати не пізніше визначених у визначені графіком платежів за договором за зниженою процентною ставкою.

Пунктом 4.6 Кредитного договору визначено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповернутої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту за наступною стандартною процентною ставкою: 1,50 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання позичальником права користування кредитом за зниженою процентною ставкою.

У пункті 4.9 Договору вказано, що строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит Позичальнику, становить 300 календарних днів (до 15.05.2025) з моменту перерахування Кредиту Позичальнику. Строк Договору є рівним Строку кредитування.

Відповідно до п. 5.1 Кредитного договору відповідач зобов`язується повертати кредитодавцю отриманий кредит у останні дні останніх 8 (восьми) базових періодів строку кредитування згідно Графіку платежів за договором за зниженою ставкою, шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок кредитодавця.

Договір про відкриття кредитної лінії № 1423-7279 від 20 липня 2024 року був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «А6523».

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» виконало свої зобов`язання за Договором про відкриття кредитної лінії № 1423-7279 від 20 липня 2024 року та здійснило переказ грошових коштів у розмірі: 7200,00 грн для зарахування на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , що підтверджується копією квитанції платіжної системи LIQPAY, ID операції 2491819332 від 20.07.2024 про перерахування ТОВ «Укр Кредит Фінанс» грошових коштів у розмірі 7200,00 грн, у яких призначенням платежу зазначено: видача кредитних коштів за договором № 1423-7279 від 20 липня 2024 року.

За такого на підставі наявних в матеріалах справи доказів суд першої інстанції вірно вважав доведеними факт укладання ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 кредитного договору в електронній формі та виконання кредитором своїх обов`язків за цим договором, а саме надання грошових коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем кредитних коштів та сплати процентів за користування ними.

Згідно наданого позивачем до суду першої інстанції розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 13 квітня 2026 року складає 38 109,40 грн, яка складається з простроченої заборгованості за кредитом 7200,00 грн, простроченої заборгованості за нарахованими процентами –30839,58 грн, простроченої заборгованості по комісії за видачу кредиту – 69,82 грн.

Разом з тим, позивачем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у сумі 4334,40 грн за умови погашення позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 33775,00 грн, яка складається з простроченої заборгованості за кредитом 7200,00 грн, простроченої заборгованості за нарахованими процентами 26575,00 грн.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права.

Колегія суддів не в повному обсязі погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї (далі – Конвенція), згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (стаття 10 ЦПК України).

Під час вирішення цивільного спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог установлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають зі встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець вказує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, ніж закон. Більш того, керуючись положеннями ЦПК України, така функціональність суду має імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду відображається в судовому рішенні, зокрема в його мотивувальній і резолютивній частинах.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору (п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 627 ЦК України, відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно із якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Тобто, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Кодексу).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч.3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч.8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20.

У справі, яка переглядається, встановлено, що 20 липня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою вебсайту creditkasa.com.ua укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1423-7279.

Договір підписано одноразовим ідентифікатором «А6523» у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Кредитодавець виконав свої зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошти, що підтверджується інформацією про здійснення платежу через систему LiqPay від 20 липня 2024 року на суму 7200,00 грн на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 із призначенням платежу: «видача кредитних коштів за договором 1423-7279, 2024-07-20».

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за тілом кредиту в розмірі 7200,00 грн.

З урахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд першої інстанції стягнув зі ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості по тілу кредиту в сумі 7200,00 грн за договором про відкриття кредитної лінії № 1423-7279 від 20.07.2024, та комісію за видачу кредиту у розмірі 69,82 грн.

В цій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується.

Разом із тим, колегія суддів вважає, що визначаючи розмір заборгованості за процентами, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що розмір процентів, що підлягає стягненню з відповідача суперечать принципам справедливості та розумності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальнику як споживача послуг кредитної установи, а тому підлягає зменшенню до 7200,00 грн.

Так, пунктом 4.6 укладеного сторонами Договору передбачено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповернутої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, в наступних розмірах:

Стандартна процентна ставка 1,50% (одна ціла, п`ятдесят сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування Кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключення строку використання права користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою.

Знижена процентна ставка 1,20% (одна ціла, двадцять сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування кредитом, яка надається виключно як знижка на користування Кредитом та є заохоченням позичальника до сумлінного виконання умов Договору (п. 10.2 Договору).

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стаття 215 ЦК України виокремлює два випадки недійсності правочинів: оспорюваний та нікчемний правочин.

Так, відповідно до наведеної норми права підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною п`ятою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Аналізуючи вказані норми права, можна дійти висновку про те, що для визнання несправедливими певних умов правочину зі споживачем, він повинен звернутися до суду з відповідними позовними вимогами, наприклад, про кабальні (завідомо невигідні, несправедливі) умови договору тощо. Наведеними вище правовими нормами не встановлено можливість суду вважати такі умови нікчемними.

Статтею 13 ЦПК України встановлено принцип диспозитивності цивільного судочинства, а саме, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, суд не має права давати оцінку справедливості тим чи іншим умовам кредитного договору та змінювати на цій підставі розмір нарахованих процентів без заявлення відповідних позовних вимог стороною договору, інакше порушується загальна засада цивільного законодавства – принцип свободи договору, передбачений пунктом 3 частини першої статті 3, статтею 627 ЦК України.

Так, у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23, Провадження №61-4595сво25 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважав за необхідне відступити від висновків, які сформульовані у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23, Провадження 61-92св24, та зокрема зазначив, що оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

За таких обставин, оскільки відповідачем зустрічних позовних вимог щодо оспорювання встановленого кредитним договором розміру процентів не було заявлено, то відсутні підстави для зменшення розміру процентів з цих підстав.

Разом із тим, колегія суддів вважає, що умови кредитного договору щодо розміру процентної ставки за користування кредитними коштами не відповідають вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Зокрема, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 відсотка. Також Законом № 3498-ІХ розділ ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про споживче кредитування» було доповнено пунктом 17, яким було встановлено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-ІХ, установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: перші 120 днів 2,5 %, протягом наступних днів 1,5 %. Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Норма про максимальний розмір денної процентної ставки, яка передбачена Законом України № 3498-IX, є імперативною, оскільки в акті цивільного законодавства міститься пряма вказівка про неможливість сторін відступати від цього імперативного положення. Така вказівка виражається у словосполученні «не може перевищувати». Захист прав споживача реалізується через можливість заперечення проти умови, яка перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, за допомогою заперечення ipso iure. Водночас нікчемність умови про перевищення максимального розміру денної процентної ставки суд зобов`язаний враховувати ex officio (за власною ініціативою) незалежно від того, чи було заявлене заперечення ipso iure.

Отже, оскільки кредитний договір укладено ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і відповідачем після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, яким внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» (в частині обмеження розміру денної процентної ставки), проте без урахування його положень, то відповідні умови договору щодо нарахування процентів у розмірі, що суперечать цьому Закону, є нікчемними.

У Договорі від 20 липня 2024 року зазначена стандартна процентна ставка, що дорівнює 1,5% (пункти 4.6, 10,2), що застосовується після чотирнадцяти денного пільгового періоду з процентною ставкою 1,20%. За такого умови Договору про визначення стандартної денної процентної ставки на рівні 1,5%, починаючи з 21 серпня 2024 року, обмежують права споживача ОСОБА_1 порівняно з вимогами закону щодо граничного розміру денної процентної ставки, а тому є нікчемними з дня укладання Договору.

Таким чином нарахування процентів за ставкою більше 1 % в день, починаючи з 21.08.2024 по 15.05.2025 (згідно розрахунку позивача) суперечить вищевикладеним вимогам Закону. Отже за період з 21.08.2024 по 15.05.2025 проценти за користування відповідачем кредитними коштами повинні розраховуватись за ставкою 1 % в день. Враховуючи умови договору та період, за який позивач нараховує вказані проценти, загальний розмір розрахованих процентів складає 22449,60 грн (з 20.07.2024 до 02.08.2024) за ставкою 1,20% – 1209,60 грн (7200,00 грн?1,2%?14 днів), з 03.08.2024 до 20.08.2024 за ставкою 1,5% – 1944,00 грн (7200,00?1,5%?18 днів), з 21.08.2024 до 15.05.2025 за ставкою 1% – 19296,00 грн (7200?1%?268 днів).

З огляду на викладене, оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення зі ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за тілом кредиту, комісії, процентами за кредитним договором № 1423-7279 від 20.07.2024, проте при визначенні розміру заборгованості за процентами не врахував приписи п. 17 розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про споживче кредитування», то відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України судове рішення підлягає зміні шляхом стягнення загальної суми заборгованості в розмірі 29719,42 грн, яка складається з простроченої заборгованості за кредитом 7200,00 грн, комісії за видачу кредиту у розмірі 69,82 грн, простроченої заборгованості за процентами – 22449,60 грн.

Таким чином апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Ураховуючи, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором, однак дійшов помилкового висновку щодо розміру заборгованості, вказане є підставою для зміни оскаржуваного рішення.

Щодо судових витрат.

Згідно із підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, – у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно із частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що за результатами апеляційного перегляду справи позовні вимоги задоволено частково, рішення суду щодо судових витрат потрібно змінити, стягнувши зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» судовий збір у розмірі 2342,70 грн (2662,40 х 29719,42 / 33 775,00).

Крім того, відповідно до пп. в) п. 4 ч. 1ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено розподіл судових витрат, понесених в зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

У зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги, якою оспорюється рішення суду лише в частині заборгованості за процентами, у стягненні якої було відмовлено позивачу, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3143,27 грн судового збору, сплаченого за апеляційну скаргу (3993,60 х 15249,6 / 19375,00).

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, Запорізький апеляційний суд, –

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м.Запоріжжя від 03 липня 2026 року змінити, виклавши другий і третій абзаци резолютивної частини у такій редакції:

«Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (код ЄДРПОУ 38548598, адреса: м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд.26, оф.407) заборгованість за кредитним договором №1423-7279 від 20.07.2024 в загальну розмірі 29719,42 гривень (двадцять дев`ять тисяч сімсот дев`ятнадцять гривень 42 коп), з яких прострочена заборгованість за кредитом 7200,00 грн, комісія за видачу кредиту 69,82 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами 22449,60 грн.

Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації : АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (код ЄДРПОУ 38548598, адреса: м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд.26, оф.407) в рахунок відшкодування сплаченого судового збору 2342,70 грн (дві тисячі триста сорок дві гривні 70 коп).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.»

Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації : АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (код ЄДРПОУ 38548598, адреса: м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд.26, оф.407) судовий збір за апеляційну скаргу в розмірі 3143,27 грн (три тисячі сто сорок три гривні 27 коп).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач: Д.С. Бредун

Суддя: Д.І. Сакоян

Суддя: Л.Г. Салтан