Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №308/9278/26 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/9278/26

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.09.2026 м. Ужгород

Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., за участі представника Закарпатської митниці – Селеша О.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Стець М.І. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 липня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 липня 2026 року громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 50% несплаченої суми митних платежів, що становить 43147 грн. 93 коп. (сорок три тисячі сто сорок сім грн. 93 коп.).

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Не погоджуючись з даною постановою, адвокат Стець М.В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та закрити провадження в справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що при подачі документів, в тому числі сертифікату з перевезення (походження) товару EUR.1 № А 747191 від 04.02.2023 та митному оформленні на товар «Сідельний тягач для перевезення напівпричепів», марки: VOLVO, моделі- FH, в працівників Закарпатської митниці не було жодних зауважень щодо достовірності, достатності, повноти або належності поданих документів та ними не відмовлено ОСОБА_1 у застосуванні преференцій з ввізного мита на товари, що возяться на територію України. Вказує, що митним органом у суді першої інстанції не підтверджено жодними доказами та не доведено факт причетності ОСОБА_1 до підроблення сертифікату з перевезення (походження) товару EUR.1 № А 747191 від 04.02.2023 на товар «Сідельний тягач для перевезення напівпричепів», марки: VOLVO, моделі- FH, з метою зменшення розміру митних платежів на загальну суму 86 295,85 грн., а судом першої інстанції безпідставно та без наявності належних і допустимих доказів вини ОСОБА_1 визнано його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України.

Заслухавши пояснення представника митниці – Селеша А.О., який заперечив щодо доводів апеляційної скарги та просив залишити їх без задоволення, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Згідно із вимогами ст. 487 МК України, провадження у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Положеннями ст. 486 МК України регламентовано, що завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.

Відповідно до вимог ст. 489 МК України при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення; чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності; чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність; чи є підстави для звільнення особи, яка вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи суд першої інстанції при розгляді справи про порушення митних правил стосовно ОСОБА_1 за ст. 485 МК України вказаних вимог закону дотримався.

Всупереч доводам апеляційної скарги, висновок суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_1 правопорушення ґрунтується на перевірених і досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав належну оцінку, а саме: протоколу про порушення митних правил за протоколом №0313/UA305000/2026 від 07.04.2026 року; копії листа №7.7-4/20-02/10/3282 від 07.04.2026 року; копії доповідної записки ОСОБА_2 , інформаційному листу щодо результатів перевірки документів преференційного походження товарів, копії листа №15/15-03-01/11/1259 від 04.03.2026 року про результати перевірки доказів походження, відповіддю на лист №2601-26-013511 від 02.03.2026 року Палати податкового адміністрування у м.Кельце, витягами з АСМО «Інспектор» ТСД, копією листа №20/20-02/6557 від 18.03.2026 року, копії відповіді на лист №15-02/15-01/6704 від 19.03.2026 року, копії відповіді на лист №7.8-5/20-01/7/15021 від 18.08.2025 року, доповідну записку ОСОБА_3 від 07.04.2026 року та інших наявних в матеріалах справи та досліджених апеляційним судом доказів.

Дані докази, на думку апеляційного суду, є належними та допустимими, оскільки отримані в порядку, передбаченому законом, та прямо чи непрямо підтверджують існування обставин, які підлягають доказуванню, а також інших обставин, які мають значення для провадження.

За змістом ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Частина восьма статті 257 МК України передбачає, що митне оформлення товарів здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених МК України для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, у тому числі про країну походження товару.

За змістом ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

При цьому, ст. 485 МК України передбачено наявність спеціальної протиправної мети неправомірного звільнення від сплати чи зменшення розміру сплати митних платежів, що вказує на те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини, оскільки необережно не можливо заявити неправдиві відомості.

Склад правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, передбачає, з-поміж іншого, те що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути від сплати митних платежів (у тому числі й сплати їх у меншому розмірі). Об`єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке встановлено статтею 485 МК України, полягає у поданні неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості.

Отже, зовнішній прояв винного, протиправного діяння, передбаченого ст. 485 МК України, обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносини (встановлений законом порядок сплати податків та зборів).

Матеріалами справи стверджується, що проведеним аналізом існуючих матеріалів та інформації наявної в базах даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДМСУ по зазначеному факту встановлено, що 07.02.2023 року в зоні митного контролю митного поста «Виноградів» Закарпатської митниці декларантом - ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), в особі декларанта ФОП ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ), згідно відомостей зазначених в гр. 14 та 54 нижче вказаної МД, до митного контролю та оформлення, шляхом електронного декларування була подана митна декларація від 07.02.2023 IM40 ДЕ №23UA305110001419U1 та товаросупровідні документи, в тому числі інвойс № К999776 від 27.01.2023, сертифікат з перевезення товару EUR.1 № НОМЕР_3 від 04.02.2023, та контракт № 2 від 17.01.2023 на товар «Сідельний тягач для перевезення напівпричепів - 1 шт, марка: VOLVO, модель FH, номер шасі: НОМЕР_4 , тип двигуна: дизельний, об`єм двигуна 12800 cm3, потужність 375 кВт, календарний рік виготовлення 2010, модельний рік виготовлення 2010, бувший у використанні, категорія транспортного засобу - N3».

Відправником даного товару с іноземне підприємство «ВAS World В.У.» /5466 АР Veghel, Мас Arthurweg 2, Нідерланди, а одержувачем згідно гр. 8 МД є ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Вказана зовнішньоекономічна операція здійснювалась на підставі контракту № 2 від 17.01.2023 року, укладеного між іноземним підприємством-продавцем «BAS ОСОБА_5 » та покупцем - ФОП ОСОБА_1 .

Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.485 МК України, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме: протоколом про порушення митних правил за протоколом №0500/UA305000/2026 від 12.06.2026 року; доповідною запискою працівника митниці, листом ДМС України від 20.05.2026, відповіддю на такий Фінансової адміністрації Словацької Республіки від 06.05.2026, митною декларацією, сертифікатом №А747191, інвойсом, контрактом №2 від 17.01.2023 та іншими матеріалами справи, які знаходяться в об`єктивному зв`язку одне з одним.

Поміж тим матеріали справи не містять жодного доказу, щоб б спростовував висновки суду першої інстанції та під час апеляційного розгляду таких також не надано.

Згідно листа управління контролю та адміністрування митних платежів Закарпатської митниці від 29.05,2026 №15/15-01/13336, без застосування коду пільги «410» по МД від 07.02.2023 ІМ40 ДЕ №23UA305110001419U1 ФОП ОСОБА_1 /РНОКПП НОМЕР_1 ) необхідно було сплатити митні платежі в сумі 230122,28 грн. (в тому числі: ввізне мито - 71 913.21 грн. та ПДВ - 158 209.07 грн.).

Отже, доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів, що саме ОСОБА_1 вчиняв будь-які дії, які складали б порушення митних правил, об`єктивних підтверджень його вини немає, апеляційний суд відхиляє з огляду на вищезазначене, при цьому ці доводи суд апеляційної інстанції розцінює як спроби ОСОБА_1 уникнути адміністративної відповідальності.

Апелянтом не доведено що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Безумовних підстав для скасування постанови суду першої інстанції не встановлено.

На інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені. Тому, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції врахувавши обставини справи, характер вчиненого правопорушення, дав належну оцінку наявним доказам, відтак правильно застосував щодо ОСОБА_1 вид та розмір стягнення в межах санкції ст. 485 МК України, а тому накладене на останнього стягнення є таким, що відповідає, як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушниці, є справедливим і таким, що відповідає, передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення.

Суд апеляційної інстанції враховує практику ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32).

Зважаючи на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування апеляційним судом не встановлено, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 527-530 МК України, ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Стець М.І. в інтересах ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, - залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т.Ю. Бисага