Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №303/1724/26 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 303/1724/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

14 жовтня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Собослоя Г.Г., Шевчука В.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Білей Світлана Василівна, на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 червня 2026 року, ухвалене головуючою суддею Гутій О.В., в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини на період навчання

встановив:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини на період навчання.

Позовні вимоги мотивовано тим, що її батьки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в шлюбі, який було розірвано рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.02.2022 року. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 24.02.2022 з відповідача на її утримання було стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку відповідача щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

На даний час вона є повнолітньою та навчається у вищому навчальному закладі в м. Кошице Словацької Республіки на 1 курсі факультету державного управління Університету ім. Павла ОСОБА_3 , яке є платним. Проживання за кордоном потребує значних затрат, при цьому зазначає, прожитковий мінімум у словацькій Республіці на повнолітню особу встановлений у розмірі 284,13 Євро на місяць, що становить 14 490,63 грн.

Оскільки відповідач є працездатним, його стан здоров`я дозволяє працювати, а тому є підстави для стягнення з батька аліменти на її утримання на час навчання.

На підставі наведеного просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 8000,00 гривень щомісячно, починаючи з дня подання позову і до закінчення навчання, але не більше, ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 червня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти на її утримання в розмірі 3000,00 гривень щомісячно, починаючи з 27.02.2026 до закінчення навчання, але не більше як до досягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 23-річного віку.

У задоволенні решти позову відмовити.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.

ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить рішення суду в частині незадоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про повне задоволення позову.

Вказує, що оскільки вона навчається за кордоном, не має можливості працювати та утримувати себе самостійно, з урахуванням витрат які здійснюються на її доїзд, проживання, навчання, утримання, потребує матеріальної допомоги від батька.

Так як відповідач є особою працездатного віку, має у власності транспортний засіб, а тому вважає, що він має можливість сплачувати аліменти на її утримання на період навчання.

Відзиву на апеляційну не надходило.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.13).

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 24.02.2022 шлюб подружжям ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 02.09.2006 у виконавчому комітеті Івановецької сільської ради Мукачівського району, актовий запис №15 розірвано та стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.12.2021 року та до досягнення дитиною повноліття.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є повнолітньою, навчається у вищому навчальному закладі в м. Кошице Словацької Республіки на 1 курсі факультету державного управління Університету ім. Павла Йозефа Шафарика, що підтверджується відповідною довідкою (а.с.7).

Як зазначає позивачка витрати на доїзд до місця навчання у м. Кошіще, та за проживання у гуртожитку становлять 504 Євро, що становить 25 704,00 грн за період першого семестру.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).

Відповідно до положень статті 6 Сімейного кодексу України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Статтею 199 СК України передбачено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

За змістом статей 191, 200 СК України аліменти присуджуються рішенням суду від дня пред`явлення позову. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів. Частина заробітку (доходу) матері, батька, яка стягуватиметься як аліменти на повнолітніх дочку, сина, визначається судом з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Аналіз наведених правил дає підстави для висновку, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) існування потреби у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

Сімейний Кодекс України встановлює принцип рівності прав та обов`язків батьків.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення у справі на користь протилежної сторони. Отже, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 навчається та потребує матеріальної допомоги, суд першої інстанції правильно вважав, що з відповідача слід стягнути аліменти на її утримання до закінчення навчання.

Апеляційний суд погоджується із визначеним судом розміром аліментів, оскільки, позивачем не надано належних доказів того, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на період її навчання за кордом у заявленому нею розмірі.

Матеріали справи не містять даних про наявність у відповідача рухомого та нерухомого майна, стану його здоров`я, доказів отриманого доходу, наявність на його утриманні інших осіб.

Доводи апеляційної скарги про наявність у відповідача транспортного засобу не є самі по собі достатніми підставами для стягнення з відповідача аліментів у щомісячному розмірі 8 000 грн.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів.

Відповідно до вимог статті 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, а переоцінка доказів чинним законодавством не передбачена.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що оскаржуване рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін.

Зважуючи на встановлене та керуючись вимогами норм статей 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Білей Світлана Василівна, залишити без задоволення.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 червня 2026 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 14 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач:

Судді: