Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №676/367/26 — Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа №676/367/26

Номер провадження 2/676/2037/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року

Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

в складі: головуючої судді Пилипенко І.О.,

секретаря судового засідання Бойка Д.В.,

за участю представника позивача адвоката - Довженка О.В.,

представника відповідача – адвоката Годнюка С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кам`янець-Подільський, Хмельницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Довженко О.В. звернувся до суду з позовом про стягнення боргу за договором позики, посилаючись на те, що 02.02.2022 року ОСОБА_2 взяв у ОСОБА_1 в борг 35400 доларів США на строк до 02.02.2023 рок. Згідно з пунктом 3-4 укладеного договору, сторони домовилися, що повернення суми позики буде здійснюватися позичальником поетапно, шляхом внесення щомісячних платежів, відповідно до графіку, починаючи з 02.03.2022 року із кінцевим строком повернення усієї суми позики 02.02.2023 року. Про кожен факт повернення грошових коштів за даним договором позикодавець надає позичальнику власноручно підписану ним розписку про отримання грошових коштів. Проте відповідачем не була повернута позика у терміни, встановлені умовами договору.

Просить суд стягнути з ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 суму боргу за договором позики у розмірі 35400 доларів США, а також стягнути понесені судові витрати.

Рух справи.

Ухвалою суду від 27 січня 2026 року відкрито провадження у справі за даним позовом та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 18 травня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

15.05.2026 року через систему електронний суд від представника відповідача адвоката Годнюка С.М. надійшли письмові пояснення по справі, відповідно до яких відповідач не заперечує проти того, що має повернути кошти у розмірі саме 35 400 доларів США. Разом з тим звертаємо увагу, що: частина боргу вже була повернута у розмірі 400 доларів США (16 800 грн.), що підтверджується квитанцією від 11.07.2025 року, а тому фактичний розмір заборгованості станом на сьогодні становить 35 000 доларів США. Отже, у цій частині відповідач частково погоджується та визнає позовні вимоги у межах фактичної заборгованості 35 000 доларів США.

Відповідач не ухиляється від виконання зобов`язання, однак сума боргу є значною (35 000 дол.США * 42,99 = 1 504 650 грн.). Крім того на території України діє воєнний стан, що об`єктивно впливає на фінансові можливості. Відповідач має намір добровільно виконати рішення суду. Проте відповідач немає змоги протягом місяця сплатити одразу всю суму позики. Однак зі спливом місячного терміну судове рішення набере законної сили та буде передано до виконавчої служби у свою чергу виконавець у межах виконавчого провадження накладе арешт на рахунки відповідача, що суттєво вплине на повернення позики, оскільки під арешт потраплять рахунки відповідача як ФОП та це вплине негативно на ведення бізнесу, а тому для реального виконання рішення та повернення позики просить суд відповідно до ст. 435 ЦПК України, розстрочити виконання рішення суду, враховуючи обставини справи. В даному випадку вважають, що в даній справі присутні такі обставини як: значний розмір боргу, який одразу одним платежем відповідач не взмозі повернути; військовий стан, який діє на території України та спричиняє суттєві негативні економічні наслідки.

Щодо судових витрат позивача на правничу допомогу. Вважає заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 30 000 грн. такими, що не відповідають критеріям розумності, співмірності та обґрунтованості, з огляду на наступне. По-перше, відповідно до положень процесуального законодавства та усталеної практики Верховного Суду, сторона, яка заявляє вимогу про компенсацію витрат на правничу допомогу, зобов`язана надати належні та допустимі докази обсягу фактично наданих послуг і їх вартості. Однак у даному випадку позивачем не надано детального опису виконаних адвокатом робіт; відсутній розрахунок витраченого часу; не конкретизовано, які саме процесуальні дії були вчинені адвокатом; не обґрунтовано, яким чином сформовано суму 30 000 грн. справа не відзначається підвищеною складністю не містить складних правових питань та не потребувала значного обсягу доказування, кількість судових засідань є обмеженою. За таких обставин заявлена сума витрат є явно завищеною та непропорційною до характеру спору. Суд за заявою відповідача має право зменшити розмір витрат на правничу допомогу, якщо встановить їх невідповідність критеріям: розумності, співмірності, необхідності.

Позовні вимоги визнає частково на суму 35 000 дол. США, та просить суд вирішити питання щодо розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців рівними частинами на щомісячний платіж 28 числа кожного місяця у розмірі 2 883,33 долари США. Зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до розумного та співмірного рівня, який відповідає фактичному обсягу виконаної роботи.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився; його представник адвокат Довженко О.В. у судовому засіданні зменшив позовні вимоги та просив суд стягнути з ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 суму боргу за договором позики у розмірі 35000 доларів США, у зв`язку із тим, що дійсно відповідачем були сплачені на картковий рахунок позивача 400 доларів США. Крім того, вказав про відсутність підстав для розстрочення виконання рішення суду, оскільки відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання з моменту укладення договору позики, тобто вже тривалий час.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився; його представник адвокат Годнюк С.М. у судовому засіданні позовні вимоги визнав на суму 35000 доларів США, а також просив суд розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців рівними частинами.

Суд заслухавши сторін по справі, дослідивши матеріали цивільної справи та докази по справі в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Згідно з положеннями статті 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом частин другої, третьої статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що 02.02.2022 року між ОСОБА_1 (позикодавцем) та ОСОБА_2 (позичальником)був укладений письмовий договір позики, предметом якого було надання грошової позики в розмірі 35400 доларів США.

Відповідно до п.1 договору позики, позикодавець передає, а позичальник прийняв у позику грошові кошти в сумі 35400 доларів США, які позичальник зобов`язується повернути позикодавцю не пізніше 02.02.2023 року.

З пункту 3-4 укладеного договору позики слідує, що повернення суми позики буде здійснюватися позичальником поетапно, шляхом внесення щомісячних платежів по 450 доларів США, відповідно до графіку, починаючи з 02.03.2022 року із кінцевим строком повернення усієї суми позики 02.02.2023 року. Про кожен факт повернення грошових коштів за даним договором позикодавець надає позичальнику власноручно підписану ним розписку про отримання грошових коштів.

Факт укладення 02.02.2022 договору позики та отримання від ОСОБА_1 коштів у сумі 35 400 доларів США підтверджено у судовому засіданні представником відповідача.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

За положеннями ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається (ст.525 ЦК України).

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України (ч.2 ст. 509 ЦК України), якими в тому числі є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, а його зміст становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.ст.627,628 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (Позикодавець) передає у власність другій стороні (Позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядок, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має буті повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України визначено, що зобов`язання підлягає виконанню у строк, встановлений договором.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. ст. 12, 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

В судовому засіданні встановлено, що 02.02.2022 року ОСОБА_3 власноручно підписав договір позики за умовами якого прийняв грошові кошти у сумі 35400 доларів, які зобов`язався повернути ОСОБА_1 не пізніше 02.02.2023 року (пукнт 1 договору). Оригінал договору позики знаходився у позивача та досліджений у судовому засіданні.

Договір позики містить, зокрема, дату його складання, відомості про отримання відповідачем в борг у позивача грошових коштів у конкретно визначеній сумі 35400 доларів США та зобов`язання щодо їх повернення, строк повернення.

Згідно з частинами 1, 5 і 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У договорі від 02.02.2022 року зазначено строк повернення позики до 02.02.2023 року, однак ОСОБА_2 ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань та позику у встановлений строк не повернув. Разом з цим, у судовому засіданні представник позивача, адвокат Довженко О.В. зменшив позовні вимоги та просив суд стягнути з ОСОБА_2 суму боргу за договором позики у розмірі 35000 доларів США, у зв`язку із тим, що дійсно відповідачем були сплачені грошові кошти в сумі 400 доларів США в рахунок погашення боргу.

З огляду на викладене, відповідач ОСОБА_2 не виконав зобов`язання за договорами позики, внаслідок чого з нього на користь ОСОБА_1 слід стягнути неповернуті кошти в розмірі 35000 доларів США.

Щодо клопотання представника відповідача адвоката Годнюка С.М. про розстрочення виконання рішення, то суд вбачає за необхідне вказати наступне.

Згідно ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця, у випадках, встановлених законом, встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

За правилами ч. 3 ст. 435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи, тяжке захворювання її самої чи членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 435 ЦПК України).

Виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа «Горнсбі проти Греції»). Термін, протягом якого судове рішення залишається невиконаним, може ставити під сумнів розумність строків судового захисту. При вирішенні питання про затримку виконання судового рішення, слід враховувати інтереси обох сторін, як стягувача так і боржника, та дотримуватися їх балансу.

З аналізу наведених норм слідує, що розстрочення або відстрочення виконання рішення можливе лише у виключних випадках за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Під час вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду обов`язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.

Обґрунтовуючи заяву про розстрочення виконання рішення суду, представник відповідача посилається на значний розмір боргу та військовий стан, який діє на території України та спричиняє суттєві негативні економічні наслідки. Однак суд зазначає, що введення та продовження строку воєнного стану в Україні не свідчить ні про наявність виняткових обставин, ні про поважність причин невиконання рішення суду.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відсутність виняткових обставин, які б перешкоджали належному виконанню боржником рішення суду, ускладнювали б його виконання або робили виконання неможливим.

Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом частин першої третьої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позову позивачем ОСОБА_1 сплачено судовий збір в сумі 12174,77 грн., що підтверджується квитанцією №2855619265 від 13.01.2026 року.

Таким чином, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 12174,77 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у позовній заяві просив відшкодувати понесені витрати на правничу допомогу в суді в розмірі 30 000 грн.

Відповідно до статті 133 ЦПК Україна правнича допомога є складовою судових витрат.

Частинами другою-четвертою статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат необхідно:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

На підтвердження витрат на правничу допомогу представник позивача адвокатом Довженко О.В. надано договір №25/12-23/Д від 23.12.2025 року про надання правничої допомоги, укладеного між адвокатом Довженко О. та Севериненко А., ордер про надання правничої допомоги Севериненку А.Д. від 20 січня 2026 року, додаток до договору про надання професійної правничої допомоги від 23 грудня 2025 року із описом наданих послуг: складання процесуальних документів та звернення до суду, вартість наданої професійної допомоги визначено у розмірі 30 000 грн.

Представник відповідача адвокат Годнюк С.М. у своїх письмових поясненнях просив зменшити витрати на правничу допомогу, оскільки справа не відзначається підвищеною складністю, не містить складних правових питань, не потребувала значного обсягу доказування, кількість судових засідань є обмеженою, відсутні нестандартні чи виключні процесуальні дії. За таких обставин заявлена сума витрат є явно завищеною та непропорційною до характеру спору.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто, ЦПК України передбачені такі критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи вказані у статтях 137, 141 ЦПК України критерії.

Предметом позову є стягнення боргу за договором позики у сумі 35000 доларів США, яка є значною. Однак підготовка представником позивача адвокатом Довженко О.В. позову не вимагали аналізу великого обсягу документів та значних затрат часу.

Враховуючи наведені обставини, предмет спору, складність справи, виходячи із засад реальності та співмірності, суд вважає, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 10 000 грн. витрат на правничу допомогу в суді.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 суму боргу за договором позики у розмірі 35000 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 витрати за надання правничої допомоги в сумі 10 000 грн., а також судовий збір у розмірі 12174,77 грн.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач – ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя І.О. Пилипенко