Суд: Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 12 жовтня 2026 р.
Справа: №678/943/26
Суддя: Пилипенко І. О.
Справа №678/943/26
Номер провадження 2/676/5065/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 жовтня 2026 року
Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області у складі:
головуючої судді – Пилипенко І.О.,
за участю секретаря судового засідання -Бойка Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янець-Подільський, Хмельницької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
В С Т А Н О В И В :
Позивач ТОВ "ФК «Європейська агенція з повернення боргів" звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №6185632 у розмірі 24198 грн., а також стягнути сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що між відповідачем ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю "Мілоан" було укладено кредитний договір №6185632 від 24.09.2025 року. Відповідно до умов договору ТОВ «Мілоан» надало відповідачу кредит у розмірі 7000 грн. Кредитодовець на виконання умов договору, передав позичальнику у власність грошові кошти на погоджених умовами договору строк, шляхом їх перерахування на платіжну карту позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів та сплатити комісії. 24.02.2026 року ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за кредитним договором №6185632 від 24.09.2025 року товариству з обмеженою відповідальністю "ФК «Європейська агенція з повернення боргів". ОСОБА_1 не виконав зобов`язання за кредитним договором №6185632 від 24.09.2025 року у зв`язку з чим на дату відступлення права вимоги новому кредитору виникла заборгованість у розмірі 24198 грн., яка складається з 7000 грн. тіла кредиту, 8000 грн. – сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня), 9198 грн. сума заборгованості за комісією за обслуговування кредиту.
Ухвалою судді від 17 серпня 2026 року відкрито провадження в справі за правилами спрощеного провадження з повідомлення сторін.
В судове засідання представник позивача не з`явився, в позовній заяві просив розгляд справи здійснювати за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги визнає частково лише в частині тіла кредиту. Крім того до заяви долучив військовий квиток та довідку щодо проходження ним військової служби за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 на посаді сержанта з 26.02.2022 року по теперішній час.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин, суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 24.09.2025 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №6185632. Договір підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 650640.
Згідно предмету договору, Кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2 договору у кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію та проценти за користування кредитом, відповідно до графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки, що визначені договором.
Відповідно до п.1.2-1.4 кредитного договору сума кредиту становить 7000 грн. Кредит надається загальним строком на 360 днів з 24.09.2025 року (дата надання кредиту). Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту та процентів за користування кредитом здійснюється позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до графіку платежів. Остаточний термін повернення кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом 19.09.2026 року.
Відповідно до п.1.5 кредитного договору загальні витрати позичальника за кредитом складають 24374 грн. Денна процентна ставка складає 0,97%. Орієнтована загальна вартість кредиту позивальника (за весь строк кредитування) складає 31374 грн.
Пунктом 1.5.1 Договору передбачено, що комісія за надання кредиту: 1890 грн., яка нараховується за ставкою 27,00% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.
Згідно пункту 1.5.2 договору комісія за обслуговування кредиту: 22484 грн, що нараховуються за ставкою 14,60 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період, що встановлені графіком платежів
Відповідно до пункту 1.5.3 договору проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, нараховуються за ставкою 0,0010 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом.
Пунктом 1.6 Кредитного договору визначено, що тип процентної ставки за цим договором фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2, 2.3 цього договору.
Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки НОМЕР_2 (пункт 2.1 кредитного договору).
В силу пункту 2.2.1 позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту, комісію за обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п.п. 1.5.1, 1.5.2, 1.5.3, 1.5.4 договору.
Відповідно до заяви на отримання кредиту №6185632 від 24.09.2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» погоджені умови кредитування по заявці на отримання кредиту №6185632, згідно якої сума наданого кредиту становить 7000 грн., строк кредиту 360 днів. Процентна ставка протягом першого розрахункового періоду 0,0010 відсотків річних. Процентна ставка протягом решти строку кредитування 0,0010 відсотків. Комісія за обслуговування кредиту нараховується за ставкою 14,60% від суми кредиту за кожний розрахунковий період, що встановлені графіком платежів. Періодичність здійснення платежів в перший період – 30 днів, далі кожні 15 днів згідно графіку платежів. Платіжна карта позивальника на яку має бути перерахована сума кредиту 516874*2135.
Платіжним дорученням №162761639 від 24.09.2025 року підтверджено перерахування коштів ТОВ «Мілоан» у сумі 7000 грн., отримувачу ОСОБА_1 на карту № НОМЕР_2 згідно з договором №6185632.
Відповідно до відомостей про щоденні нарахування та погашення кредиту ТОВ «Мілоан» за кредитним договором №6185632 від 24.09.2025 року заборгованість ОСОБА_1 становить 24198 грн.
24.02.2026 року ТОВ «Мілоан» (фактор) та ТОВ "ФК «Європейська агенція з повернення боргів" уклали договір факторингу №24022026, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики №6185632 від 24.09.2025 року , укладеного з відповідачем.
Згідно витягу з реєстру боржників ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" набуло прав вимоги до боржника ОСОБА_1 на суму 24198 грн., яка складається з 7000 грн. тіла кредиту, 8000 грн. – сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня), 9198 грн. сума заборгованості за комісією за обслуговування кредиту.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
В силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
При цьому, за змістом наведеного Закону електронним підписом, тобто одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Аналогічні за змістом висновки, викладені у численних постановах Верховного Суду, зокрема, постанові від 12 січня 2021 по справі №524/5556/19, від 09 вересня 2020 року по справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року по справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року по справі №127/33824/19 тощо.
Таким чином суд вважає, що вказані кредитні договори, які укладені в електронній формі, відповідає вимогам Закону і доводить факт існування волевиявлення сторін на його укладання.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи Договори позики підписані сторонами в електронній формі, зокрема відповідачем – Електронним підписом одноразовими ідентифікаторами.
В силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, норми якої в силу частини другої статті 1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Із положень пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України слідує, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
В силу статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.
Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами.
Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.
Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.
При укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 5 липня 2017 року (справа №6-459цс17), згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору. Відтак суди мають з`ясувати належним чином обсяг і зміст прав, які перейшли до нового кредитора та чи існували вони на момент їх переходу.
Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свій обов`язок новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.
За змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі №6-979цс15.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.
Зібрані докази вказують на те, що ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитний договір №6185632 від 24.09.2025 року, в якому досягли згоди з усіх істотних умов, а саме щодо розміру кредиту, порядку його надання та повернення, строку кредитування, порядку нарахування та сплати процентів, прав і обов`язків сторін, відповідальності за порушення умов договору тощо.
На виконання умов договору позики ТОВ «Мілоан» 24.09.2025 року перерахувало ОСОБА_1 7000 грн., що не оспорюється відповідачем та підтверджується платіжним дорученням №162761639 від 24.09.2025 року про перерахування коштів ТОВ «Мілоан» у сумі 7000 грн. ОСОБА_1 на карту № НОМЕР_2 згідно з договором №6185632.
На підставі договору факторингу ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за кредитними договорами ТОВ "ФК «Європейська агенція з повернення боргів".
За таких обставин суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 не виконав взяті на себе зобов`язання за кредитними договорами, внаслідок чого з нього на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» як нового кредитора слід стягнути заборгованість за тілом кредиту в розмірі 7000 грн.
Щодо посилання відповідача ОСОБА_1 щодо наявності у нього пільг передбачених п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд вбачає за необхідне зазначити наступне.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
У статті 1, 2 даного Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
В частині 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Вищевказаний пункт Закону є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.
Вказані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц та від 11 грудня 2019 року у справі № 521/7927/16-ц. Верховний Суд у постанові від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) виклав висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей». У цій постанові Верховний Суд зазначив, що Національний банк України листом від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.
Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.
Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 був зарахований до військової частини НОМЕР_1 , згідно наказу командира військової частини від 26.02.2022 року №3/дск зарахований до списків військової частини НОМЕР_1 головним сержантом.
Із копії довідки командира військової частини НОМЕР_1 від 17.08.2026 року №2337 ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно зі ст. 12, 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, з наданих стороною відповідача суду доказів слідує, що у період укладання кредитного договору№6185632 від 24.09.2025 року та його виконання, відповідач ОСОБА_1 мав статусу військовослужбовця Збройних Сил України та на нього поширювались пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей» щодо звільнення від нарахування штрафних санкцій (пені, неустойки).
З огляду на викладене вище, нарахування ОСОБА_1 неустойки за кредитним договором №6185632 від 24.09.2025 року у сумі 8000 грн. є таким, що суперечить приписам ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 комісії за обслуговування кредиту у розмірі 9198 грн. суд виходить з наступного.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
До цих засад віднесено свободу договору (пункт 3), справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).
Відповідно до статті 18 Закону №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Згідно з частинами першою, другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Свобода договору не є абсолютною (необмеженою): вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору.
Норми чинного законодавства також закріплюють презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.
Умовами кредитного договору можуть визначатися додаткові (акцесорні) зобов`язання сторін. При цьому правові та організаційні засади споживчого кредитування встановлюють право споживача на справедливі умови кредитного договору.
Закон України №1734-VІІІ «Про споживче кредитування» визначає право кредитодавця отримувати винагороду за супутні з наданням кредиту послуги, зокрема комісію за обслуговування кредиту, у разі якщо такі послуги дійсно були надані банком позичальнику. Водночас, банкам забороняється встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, або за дії, які споживач здійснює на користь банку. Також на позивача не може бути покладений обов`язок сплачувати платежі, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.
Загальною підставою визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог закону щодо його дійсності, які встановлені статтею 203 ЦК України. Нікчемним є правочин, недійсність якого прямо встановлена законом.
Умови договору про надання споживчого кредиту, що передбачають здійснення платежів за дії, які не є послугою, або здійснення платежів, які заборонені законом, є нікчемними.
Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц.
Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 зазначив, що якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Із матеріалів справи слідує, що умовами договору надання грошових коштів у кредит, а саме п. 1.5.2 договору, передбачено стягнення комісії за обслуговування кредиту: 22484 грн, що нараховуються за ставкою 14,60 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період, що встановлені графіком платежів.
Однак, у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, що пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, за які встановлена комісія. Відтак умова кредитного договору про сплату відповідачем на користь кредитодавця комісії за обслуговування кредиту є незаконною, внаслідок чого сума нарахованої комісії не може бути стягнута з відповідача на користь позивача.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2024 у справі № 582/202/22.
Таким чином, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №6185632 від 24.09.2025 року за основним боргом в сумі 7000 грн.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Представником позивача ТОВ "ФК «Європейська агенція з повернення боргів» сплачено судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 2662,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №154746 від 15.05.2026 р.
Таким чином, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 770,17 грн. (2662,40 грн * 7000/ 24198).
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014, реквізити IBAN № НОМЕР_5 в АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за кредитним договором №6185632 від 24.09.2025 року у розмірі 7000 грн.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014, реквізити IBAN № НОМЕР_5 в АТ «ТАСкомбанк») витрати по сплаті судового збору у розмірі 770,17 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд.30, ЄДРПОУ 35625014, реквізити IBAN № НОМЕР_5 в АТ «ТАСкомбанк»;
відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 .
Суддя І.О. Пилипенко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua