Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №670/554/26 — Віньковецький районний суд Хмельницької області

Суд: Віньковецький районний суд Хмельницької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 13 жовтня 2026 р.

Справа: №670/554/26

Суддя: Мусієнко М. Б.

Віньковецький районний суд Хмельницької області

Справа № 670/554/26

Провадження № 2/670/502/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року селище Віньківці

Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючої – судді Мусієнко М.Б.

за участю секретаря судового засідання Ліневської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

03.08.2026 в електронній формі через електронний кабінет до Віньковецького районного суду Хмельницької області надійшов позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У позовній заяві ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЦИКЛ ФІНАНС» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 2031162535 від 16.06.2020 у розмірі 70039 грн 04 коп., з яких:

- заборгованість за тілом кредиту – 47618 грн 00 коп.;

- заборгованість за нарахованими відсотками – 22421 грн 04 коп., та судові витрати: судовий збір у розмірі 2662 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 грн 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 16.06.2020 між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2031162535. Відповідно до умов кредитного договору банк надає позичальнику споживчий кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші платежі, визначені даним кредитним договором. Однак відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин відповідно до ст. 526, 527 Цивільного кодексу України.

20.08.2021 між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ОТП БАНК» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЦИКЛ ФІНАНС» укладений договір факторингу № 20/08/21, згідно з яким первісний кредитор – АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ОТП БАНК» відступив на користь нового кредитора – ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЦИКЛ ФІНАНС» право вимоги за кредитним договором № 2031162535 від 16.06.2020, продукт (CASH), укладеним між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 , та передав усі додатки до нього (зокрема графіки здійснення платежів) та додаткові договори (угоди), договори про внесення змін, зміни і доповнення, що є невід`ємними частинами. Зазначає, що згідно з договором факторингу сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС») є обґрунтованою, документально підтвердженою та становить 70039 грн 04 коп.

Ухвалою судді від 05.08.2026 позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без руху, надано позивачу строк десять днів з дня отримання ухвали суду для усунення зазначених у ній недоліків.

Ухвалою суду від 13.08.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання щодо розгляду справи по суті 03.09.2026.

Судове засідання 03.09.2026 відкладено на 22.09.2026 у зв`язку з неявкою відповідача, який був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу в електронний кабінет відповідача, заяви про відкладення розгляду справи або про розгляд справи без його участі не надав.

Ухвалою суду від 22.09.2026 клопотання відповідача Каплуняка М.О. про поновлення пропущеного ст року на подання відзиву у справі за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено, поновлено відповідачу ОСОБА_1 процесуальний строк для подання відзиву та прийнято його до розгляду. У судовому засіданні оголошено перерву до 14.10.2026.

У поданому відзиві відповідач ОСОБА_1 не погоджується з позовними вимогами та просить суд у їх задоволенні відмовити. Вважає їх необґрунтованими, не доведеними належними та допустимими доказами, а заявлений до стягнення розмір заборгованості - таким, що не підтверджений належним чином. Звертає увагу суду, на те, що позивач повинен довести не лише факт укладення кредитного договору, а й правильність розрахунку заявленої до стягнення суми. На думку відповідача з позовної заяви не вбачається достатнього та зрозумілого обґрунтування того, за який саме період і за якою ставкою була нарахована сума відсотків. Зазначає, що позивачем пропущений строк позовної давності. З урахуванням викладеного просить суд:

- у задоволенні позову відмовити в повному обсязі;

- застосувати наслідки позовної давності до позовних вимог у частині, щодо якої суд встановить її сплив, з урахуванням дат виникнення відповідних вимог та відсутності доказів їх належного переривання;

- перевірити дотримання позивачем строків позовної давності щодо кожної окремої складової заявленої заборгованості;

- витребувати та дослідити оригінали або належним чином засвідчені документи, на яких ґрунтуються позовні вимоги;

- перевірити достовірність та правильність розрахунку заборгованості в сумі 70039 грн 04 коп.;

- перевірити належність переходу права вимоги від АТ «ОТП БАНК» до ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» за договором факторингу № 20/08/21 від 20.08.2021;

- перевірити докази включення заборгованості відповідача до реєстру боржників за договором факторингу та докази фактичної передачі такого права вимоги.

Також просить суд у разі не доведення позивачем відповідності електронних копій документів оригіналам - не брати такі документи до уваги як належні та допустимі докази. У разі відмови в задоволенні позову - відмовити позивачу у стягненні судових витрат та витрат на професійну правничу допомогу.

Представник позивача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЦИКЛ ФІНАНС» у судове засідання 14.10.2026 не з`явився, був належним чином повідомлений про день, час та місце судового засідання, але у позовній заяві просив про проведення розгляду справи за його відсутності, не заперечив проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання 14.10.2026 не з`явився, але у заявах, поданих до суду від 21.09.2026 та 12.10.2026 зазначив, що позовні вимоги не визнає, просить розгляд справи проводити без його участі.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши доводи, викладені сторонами у заявах по суті, встановивши обставини, факти та відповідні їм правовідносини, застосувавши релевантні норми права, оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності та взаємозв`язку, дійшов таких висновків.

Відповідно до норм ст. 11, 525, 629 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов`язково укладається в письмовій формі (ст. 1054, 1055 ЦК України, ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування»).

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як встановлено судом, 16.06.2020 між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2031162535, який позичальником підписано власноручним підписом (а.п. 31-32).

Умовами вказаного договору передбачено таке.

Розмір, валюта та цільове використання кредиту – 47813 грн 00 коп. на споживчі цілі. Комісійна винагорода за видачу кредиту відсутня. Сплата додаткових послуг банку, відсутня. Загальний розмір кредиту – 47813 грн 00 коп. Дата остаточного повернення кредиту 16.06.2025. Строк, на який надається кредит, визначається графіком платежів. Річна база нарахування процентів для розрахунків використовується фактична кількість днів у календарному місяці та у календарному році. Комісія за управління кредитом – щомісячно у розмірі 0% від суми кредиту (підп. 1.1 договору).

Протягом дії кредитного договору для розрахунку процентів за користування кредитом використовується фіксована процентна ставка у розмірі 40,00% річних (підп. 1.2 договору).

Повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів на рахунок погашення боргових зобов`язань, реквізити якого визначені у додатку № 1 до кредитного договору (п. 2 договору).

Датою (моментом) надання банком та отримання позичальником кредиту вважається дата підписання позичальником кредитного договору. Кредит надається шляхом видачі суми кредиту у вигляді готівкових коштів через касу банку. У разі отримання кредиту також і на оплату послуг у продавця та/або на оплату комісійної винагороди за видачу кредиту, кредит надається також шляхом перерахування банком відповідної частини кредиту на поточний рахунок продавця послуг та/або утримання банком комісійної винагороди за видачу кредиту (п. 3 договору).

Кредитний договір укладається відповідно до ст. 6, 207, 627, 634 Цивільного кодексу України (п. 9 договору).

Шляхом підписання кредитного договору позичальник підтверджує, що перед укладенням кредитного договору банк надав позичальнику в повному об`ємі інформацію, зазначену в ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», в тому числі шляхом надання позичальнику доступу до такої інформації на офіційному сайті банку. Примірники кредитного договору/договору/правил кредитування позичальником отримано у дату укладення кредитного договору. Всі інші умови кредитного договору/договору, зокрема права, обов`язки, відповідальність сторін, в тому числі умови, що визначені ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», сторони визначили у Правилах кредитування та у публічній частині договору (п. 10 договору).

Додатком № 1 до кредитного договору № 2031162535 від 16 червня 2020 року є Графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту, який відповідачем підписано власноручним підписом (а.п. 31 на звороті, 32).

Зазначеним документом доведено до відома відповідача інформацію про дату видачі кредиту (16.06.2020), термін кредитування (60 місяців), загальну вартість кредиту (111105 грн 49 коп.), суму кредиту, дати платежів. Також вказано номер рахунку погашення боргових зобов`язань: НОМЕР_1 .

Виписка АТ «ОТП БАНК» по рахунку № НОМЕР_1 за період з 16.06.2020 по 20.08.2021 підтверджує факт отримання кредитних коштів, користування ними відповідачем та здійснення часткового погашення боргу у сумі 195 грн 00 коп. (а.п. 11).

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 2031162535 від 16 червня 2020 року, наданим АТ «ОТП БАНК», відповідач станом на 20.08.2021 має заборгованість у розмірі 70039 грн 04 коп., з яких:

- заборгованість за тілом кредиту – 47618 грн 00 коп.;

- заборгованість за нарахованими відсотками – 22421 грн 04 коп. (а.п. 14).

Відповідно до платіжного доручення № 1595 від 20.08.2021 ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» перерахувало АТ «ОТП БАНК» кошти з призначенням платежу: оплата права грошової вимоги згідно з договором факторингу № 20/08/21 від 20.08.2021 (а.п. 28).

Згідно з актом приймання-передачі реєстру боржників № 1 до договору факторингу № 20/08/21 від 20.08.2021 від АТ «ОТП БАНК» до ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» згідно з вимогами п. 8.3 договору факторингу № 20/08/21 від 20.08.2021 перейшов реєстр боржників № 1 (а.п. 9).

Витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 20/08/21 від 20.08.2021 свідчить про те, що від АТ «ОТП БАНК» до ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» перейшло право вимоги за кредитним договором № 2031162535 від 16.06.2020 продукту «CAHS», укладеним з ОСОБА_1 , на загальну суму 70039 грн 04 коп., яка складається із: 47618 грн 00 коп. – сума заборгованості за тілом кредиту; 22421 грн 04 коп. – сума заборгованості за відсотками (а.п. 13).

ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» направило на адресу відповідача вимогу про погашення кредитної заборгованості на підставі ст. 530, 512, 516 ЦК України за вих. № 76412 від 16.03.2026, у якій повідомлено ОСОБА_1 про те, що станом на 16.03.2026 згідно з договором сума боргу перед новим кредитором - ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» складає 70039 грн 04 коп., яка складається із суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 47618 грн 00 коп., заборгованості за відсотками в розмірі 22421 грн 04 коп., заборгованості за комісією в розмірі 00 грн 00 коп. відповідно до умов договору № 2031162535 від 16.06.2020 (а.п. 29).

Суд бере до уваги те, що Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», посилання на який містить спірний договір, був чиним на момент укладення спірного договору та втратив чинність 01.01.2024.

Також суд застосовує законодавство у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України)

Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Стаття 1046 ЦК України передбачає, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Відповідно до ч. 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Закон України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у частині 2 статті 13 передбачає, що у разі якщо зазначені у частині першій цієї статті договори укладаються щодо фінансових послуг, такі договори укладаються з урахуванням вимог та в порядку, передбаченими статтею 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 14 Закону України «Про споживче кредитування»).

Згідно з Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин): фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору (ч. 1 ст. 6); договір про надання фінансових послуг (крім послуг з торгівлі валютними цінностями та послуг з переказу коштів, якщо відповідні правочини повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення і при проведенні відповідних операцій у суб`єкта первинного фінансового моніторингу не виникає обов`язку здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта згідно із законом) укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію»; у разі якщо договір укладається шляхом приєднання, договір складається з публічної частини договору та індивідуальної частини договору, підписанням якої клієнт приєднується до договору в цілому. Публічна частина договору про надання фінансових послуг оприлюднюється та повинна бути доступною для ознайомлення клієнтів на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, і надається клієнту за його вибором у спосіб, що дає змогу встановити дату надання, з використанням контактних даних, зазначених клієнтом. Усі редакції публічної частини договору повинні зберігатися на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, із зазначенням строку їх дії (ч. 2 ст. 6).

Відповідно до частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Отже, на підтвердження існування договірних відносин позивачем надано кредитний договір № 2031162535 продукту «CASH» від 16.06.2020, який підписаний відповідачем ОСОБА_1 за допомогою власноручного підпису. Як вбачається з виписки по рахунку відповідача, наданої АТ «ОТП БАНК», обов`язок щодо надання коштів у розмірі на виконання спірного договору кредитодавцем виконано.

Водночас відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків за його користування належним чином не виконує, внаслідок чого виникла заборгованість.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Відповідно до частини 1 та 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На день ухвалення судом рішення жодного доказу оплати відповідачем заборгованості за договором у розмірі, зазначеному в позові, суду не надано.

Щодо належності права вимоги позивачу.

Згідно зі ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

За частиною 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 6 кредитного договору № 2031162535 від 16.06.2020 передбачено, що підписанням кредитного договору, позичальник надає банку згоду, зокрема, на відступлення права вимоги за кредитним договором третій особі.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення договору факторингу) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України (чинної на момент укладення договору факторингу) предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі ст. 1082 ЦК України (чинною на момент укладення договору факторингу) боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Досліджені судом докази свідчать про те, що ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» за своїм правовим статусом є юридичною особою, що має статус фінансової установи, має право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України, а тому вправі укладати договори відступлення права вимоги.

Водночас матеріали провадження не містять доказів того, що відповідач надав позивачу та/або первісному кредитору грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі, тобто відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконав.

Також сам відповідач не заперечує того факту, що своїх обов`язків за спірним договором станом на день ухвалення рішення суду не виконав жодному з кредиторів.

З приводу клопотання відповідача про витребування та дослідження судом оригіналів або належним чином засвідчених копій документів суд зазначає таке.

Відповідач просить у разі виникнення у суду сумнівів щодо відповідності поданих позивачем копій оригіналам, витребувати та дослідити оригінали відповідних документів. Також просить суд витребувати та дослідити оригінали або належним чином засвідчені копії документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме кредитного договору № 2031162535, документів щодо отримання кредиту, повної банківської виписки, деталізованого розрахунку, договору факторингу № 20/08/21, додатку до договору факторингу, акту приймання-передачі реєстру боржників, документів, що підтверджують включення заборгованості відповідача до реєстру, документів, що підтверджують оплату за договором факторингу, документів щодо повідомлення відповідача про відступлення права вимоги.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 1, 4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб (п. 2 ч. 1 ст. 43 ЦПК України).

Частина шоста статті 95 ЦПК України передбачає, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (ч. 5 ст. 100 ЦПК України).

Водночас вказане клопотання повинно містити обґрунтування у чому саме полягає сумнів стосовно відповідності поданих копій (електронних копій) оригіналам.

Витребування оригіналів повинно бути підставним, а сумніви - обґрунтованими. Статті 95 та 100 ЦПК надають право подання до суду доказів як в оригіналі, так і в належно засвідченій копії, якщо кодекс не передбачає іншого. Якщо значення має лише частина документа, стаття 95 ЦПК дозволяє подати засвідчений витяг. Отже, позивач не зобов`язаний долучати до кожної позовної заяви виключно оригінали.

Правило, передбачене ч. 6 ст. 95 ЦПК України, не означає, що будь-яка копія без оригіналу автоматично втрачає свої доказові властивості.

За таких обставин, зважаючи на те, що позивач надав до суду докази в належно засвідчених копіях, засвідчені витяги, ні відповідач, ні суд не ставлять під сумнів відповідність поданих позивачем копій оригіналу, відповідач просить розглянути справу без його участі, то суд не вбачає підстав для витребування та дослідження оригіналів поданих позивачем доказів.

Щодо вимоги про стягнення відсотків за користування кредитом.

Здійснюючи перевірку правового обґрунтування та фактичного розміру нарахованих відсотків, суд зазначає таке.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

У разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України строк повернення неохопленої попередніми періодами заборгованості за кредитним договором вважається таким, що настав, а право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її першої частини, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Як зазначено вище, строк, на який надається кредит, визначено графіком платежів кредитного договору № 2031162535 від 16.06.2020, датою остаточного повернення кредиту є 16.06.2025 (підп 1.1), протягом дії кредитного договору для розрахунку процентів за користування кредитом використовується фіксована процентна ставка у розмірі 40,00% річних (підп. 1.2), повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів на рахунок погашення боргових зобов`язань, реквізити якого визначені у додатку № 1 до кредитного договору (п. 2).

03.08.2020 відповідач здійснив сплату боргу у сумі 195 грн 00 коп., яка була віднесена на погашення заборгованості за тілом кредиту, внаслідок чого її розмір зменшився до 47618 грн 00 коп. З урахуванням здійсненої часткової сплати та наведених вище умов укладеного договору первісний кредитор вірно нарахував відсотки за користування кредитом з розрахунку 40,00% річних від суми кредиту за кожний день користування коштами з 17.06.2020 по 20.08.2021.

Водночас відповідач, заперечуючи розмір нарахованих відсотків, власних контррозрахунків та/або доказів належного виконання умов договору не надав.

Щодо строку, за який здійснено нарахування відсотків, то суд звертає увагу на те, що диспозитивність цивільного судочинства полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України). Відтак суд здійснює перевірку правомірності нарахування відсотків за користування кредитом у межах визначеного позивачем строку.

Щодо застосування позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін (ст. 259 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (ст. 262 ЦК України).

Сплив позовної давності, є підставою для відмови у позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави. (постанова Верховного Суду від 03.02.2022 у справі № 758/10335/16-ц).

Оскільки судом встановлено, що вимога про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 2031162535 від 16.06.2020 є підставною та обґрунтованою, то суд вважає за доцільне зазначити таке.

16.06.2020 між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2031162535, відповідно до умов якого товариство зобов`язалося надати позичальнику кредит на строк 60 (шістдесят) місяців з 16.06.2020 (дата надання кредиту) по 16.06.2025 (дата повного погашення кредиту). Відтак право на звернення до суду з позовом у позивача виникло 17.06.2025.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24 (пункти 83-96) зауважила, що за загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду. Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України. Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX. Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився.

Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Відповідно до положень Закону України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», зупинення строку позовної давності припинилося 04.09.2025.

Як зазначено вище, право на звернення до суду з даним позовом у позивача виникло 17.06.2025, тобто під час періоду, коли перебіг строку звернення до суду був зупинений. Позов направлений ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЦИКЛ ФІНАНС» до суду 01.08.2026 (отриманий судом 03.08.2026). Отже з 04.09.2025 по 01.08.2026 минуло 332 дні.

З огляду на викладене, підстави для застосування наслідків спливу позовної давності у цій справі відсутні.

Стаття 263 ЦПК України передбачає, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, «Серявін та інші проти України» № 4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відтак, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 2031162535 від 16.06.2020 у розмірі 70039 грн 04 коп.

Щодо розподілу судових витрат.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання як розподілити між сторонами судові витрати (п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України) та у резолютивній частині рішення зазначається розподіл таких судових витрат (п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЦИКЛ ФІНАНС» поніс судові витрати, що складаються з 2662 грн 40 коп. сплаченого судового збору (а.п. 48).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Статтею 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частинами 1-6 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

01.04.2026 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЦИКЛ ФІНАНС» та адвокатом Дорошенко М.А. укладено договір № 43453613 про надання правової допомоги та додаткову угоду № 2031162535 від 10.07.2026 до договору № 43453613 про надання правової допомоги від 01.04.2026 (а.п. 16-18, 24).

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано суду копію акту № 2031162535 про надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 10.07.2026 та детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних Дорошенко М.А., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» щодо стягнення кредитної заборгованості, згідно з якими загальна вартість витрат на правничу допомогу складає 3500 грн 00 коп., а саме: письмова консультація клієнта щодо спірних правовідносин - 500 грн 00 коп., правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» - 1000 грн 00 коп., складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи позивач - 1500 грн 00 коп., формування додатків до позовної заяви (письмові докази) – 500 грн 00 коп.; разом 3500 грн 00 коп. (а.п. 10, 15).

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи з конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

У додатковій постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд повинен враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Ті ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» (Laventsv. Latvia) від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Жодним чином не заперечуючи права позивача отримати всі види професійної правничої допомоги, а так само не заперечуючи кваліфікацію адвоката, який надав якісні послуги відповідно до замовлення, суд на засадах пропорційності, враховуючи наведене вище та відповідно критеріїв статті 143 ЦПК України, зокрема, співмірності і розумності, оцінює понесені позивачем витрати з точки зору мінімально необхідного їх розміру, що підлягає віднесенню на сторону відповідача, з покладенням на останнього обов`язку відшкодувати такі витрати.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.05.2026 по справі № 911/969/24 «наголошує на тому, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19, додаткова постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 листопада 2023 року у справі № 914/2355/21)»…..«Стосовно застосування критеріїв співмірності згідно з частиною четвертою статті 126 ГПК України Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що за відсутності клопотання сторони про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відсутні підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат (додаткові постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19, від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19). Аналізуючи зазначені норми у сукупності, Велика Палата Верховного Cуду висновує, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності обґрунтованих заперечень сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката, зокрема через їх неспівмірність відповідно до частин четвертої - шостої статті 126 ГПК України статті, та/або за власним розсудом, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу».

Водночас витрати за надану професійну правничу допомогу у разі виконаних робіт підлягають розподілу незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено (постанови Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, 11.07.2023 у справі № 910/5151/22).

Враховуючи конкретні обставини даної справи, її складність, наданий адвокатом обсяг послуг, витрачений ним час на надання таких послуг, обґрунтування розміру цих витрат, беручи до уваги принцип співмірності судових витрат та ту обставину, що відшкодуванню підлягають лише ті витрати, які мають розумний характер, суд дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правничу допомогу є реальними, підтвердженими матеріалами справи, а тому їх слід визначити у розмірі 3500 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

Отже, враховуючи вимоги статті 141 ЦПК України та факт задоволення позову в повному обсязі, з відповідача слід стягнути на користь позивача суму судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 2662 грн 40 коп., та понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 грн 00 коп.

На підставі ст. 207, 512, 514, 526, 610, 611, 626, 628, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055, 1077, 1082 ЦК України, Закону України «Про споживче кредитування», Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», керуючись ст. 12, 13, 81, 133, 137, 141, 223, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЦИКЛ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 2031162535 від 16 червня 2020 року у розмірі 70039 (сімдесят тисяч тридцять дев`ять) гривень 04 копійки.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЦИКЛ ФІНАНС» судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЦИКЛ ФІНАНС» витрати на правничу допомогу у розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЦИКЛ ФІНАНС», код в ЄДРПОУ 43453613, місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, м. Київ, 04112.

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Мар`яна МУСІЄНКО

Оригінал: reyestr.court.gov.ua