Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №607/17472/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

25.09.2026

Справа № 607/17472/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 року м.Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

- головуючої судді Черніцької І.М.

- при секретарі судового засідання Ходань С.І.

з участю: адвокатів Дяків О.Я., Оленяка В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Тернопільської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Тернопільської міської ради та просила визначити додатковий строк два місяці для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .

В обґрунтування вимог позивач вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її хресна мати ОСОБА_6 . Після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно, у тому числі на належну їй квартиру по АДРЕСА_1 . Про існування заповіту дізналась отримавши листа від приватного нотаріуса від 07.08.2025. В найкоротший строк вона звернулась до нотаріуса, однак отримала роз`ясненням про пропуск строку для прийняття спадщини за заповітом.

Посилаючись на наведене та те, що пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин, а саме необізнаність про заповіт в її користь, просила задовольнити позов.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01.09.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01.10.2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання, витребувану у приватного нотаріуса Федірко Г.М. копію спадкової справи після смерті ОСОБА_6 .

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25.11.2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання, залучено до участі у справі співвідповідача рідних сестер спадкодавця ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які прийняли спадщину.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22.04.2026 року, яку занесено до протоколу судового засідання, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 подали відзив на позов. Заперечили щодо задоволення позову. Вважають, що позивачу було відомо про смерть спадкодавця та наявність заповіту, оскільки догляд за спадкодавцем протягом 2001-2023 років здійснювала ОСОБА_7 , з якою позивач перебуває у родинних відносинах. Посилаючись на наведене, просили відмовити у позові.

12.08.2026 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали до суду заяви про визнання позову та слухання справи за їх відсутності.

13.08.2026 року через канцелярію суду поштою надійшла заява від ОСОБА_4 про визнання позову та слухання справи за її відсутності.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, зіславшись на доводи викладені у позові.

Представник ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не заперечив щодо задоволення позову.

Представник Тернопільської міської ради в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце його був повідомлений належним чином. Попередньо подав заяву про слухання справи за їх відсутності. Відзив на позов не подава.

Судом встановлено, що 08 липня 2023 року року ОСОБА_6 склала заповіт, яким заповіла ОСОБА_1 належну їй на праві приватної власності квартиру за АДРЕСА_2 , а також все інше майно, що стверджується заповітом від 08.07.2023 року, посвідченим державним нотаріусом Тернопільської державної нотаріальної контори, зареєстрованим в реєстрі за № 639.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 15.01.2025.

Згідно будинкової книги для прописки громадян по АДРЕСА_1 , встановлено, що ОСОБА_6 постійно проживала та була зареєстрована по АДРЕСА_1 . Інші особи за даною адресою не були зареєстровані.

04 березня 2025 року приватним нотаріусом Федірко Г.М. відкрито спадкову справу після смерті ОСОБА_6 , що підтверджується інформаційною довідкою із спадкового реєстру за № 80326808.

З матеріалів спадкової справи встановлено, що спадщину після смерті ОСОБА_6 прийняли її сестри: ОСОБА_2 шляхом подання заяви про прийняття спадщини 04.03.2025 року; ОСОБА_3 , шляхом подання заяви до нотаріуса про прийняття спадщини 04.03.2025; ОСОБА_4 шляхом подання заяву про прийняття спадщини 09.05.2025 року.

Інші спадкоємці спадщини не приймали, що підтверджується матеріалами спадкової справи.

З листів приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Федірко Г.М. від 26.05.2025 за № 70/02-14 та від 07.08.2025 року за № 100/02-14 встановлено, що нотаріус повідомляє позивача про наявність заповіту на її ім`я та просить з`явитись до нотаріальної контори для складення заяви про прийняття або відмови від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6

19 серпня 2025 позивач звернулася до приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Федірко Г.М. щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 .

Згідно листа-відповіді приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Федірко Г.М. від 19.08.2025 року за № 103/02-14 позивачу роз`яснено про пропуск строку для прийняття спадщини та необхідність звернення до суду із позовом для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

21 серпня 2025 року позивач подала до суду позов про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).

Відповідно до вимог частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

В силу вимог частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до вимог частини першої та третьої статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними (див. постанову Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі № 545/1231/23).

Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини.

Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16,від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22, від 10 липня 2024 року у справі № 522/13476/23.

За конкретних фактичних обставин кожної справи суд має оцінювати тривалість пропуску строку для прийняття спадщини (постанова Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 639/8197/21).

Вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються індивідуально в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи (див. постанову Верховного Суду від 07 грудня 2023 року у справі № 548/2415/21).

Отже ознакою поважних причин є те, що вони об`єктивно впливають на можливість подання заяви про прийняття спадщини у визначений законом строк.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24) зроблено такі висновки:

«Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.

Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.

Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, що випливає з принципу свободи заповіту, проте така необізнаність повинна ототожнюватися з незнанням спадкоємцем про його право на спадкування загалом; в такому випадку особа з незалежних від неї причин не вчиняє юридично значущих дій, які пов`язані з набуттям нею певних прав, що випливають із спадкування.

У цій справі судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Строк для прийняття спадщини розпочався 12.01.2025 року та закінчився 11.07.2025 року.

Встановлено, що позивач не була обізнана про наявність заповіту в її користь та не є спадкоємцем за законом, відповідно не вчиняла будь-яких дій для прийняття спадщини.

Про наявність заповіту позивач дізналась 19 серпня 2025, коли за викликом нотаріуса з`явилась до нотаріальної контори, отримала копію заповіту та роз`яснення про пропуск строку для прийняття спадщини, і необхідність звернення до суду.

25 серпня 2025 року позивач звернулась до суду.

Отже, суд вважає, що у період з 12.07.2025 року до 19.08.2025 року позивач пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин через необізнаність про наявність заповіту, у зв`язку з чим не вчиняла жодних дій для прийняття спадщини, та не є спадкоємцем за законом.

Суд вважає, що протягом цього періоду існували об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини позивачем після смерті ОСОБА_6 .

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не заперечили щодо задоволення позову, про що подали письмові заяви.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, приймаючи до уваги необізнаність позивача про наявність заповіту, не вчинення жодних дій для прийняття спадщини, не належність до спадкоємців за законом, незначний термін пропуску строку для прийняття спадщини, приймаючи до уваги те, що відповідачі подали заяви про визнання позову, оскільки у позасудовому порядку між ними було врегульовано спір, суд доходить до висновку про наявність поважних причин для визначення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1268, 1269, 1270, 1272 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 5, 89, 264, 265, 268, 354,355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Тернопільської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, задовольнити.

Встановити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , два місяці з часу набрання рішенням суду законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2

Відповідачі:

Тернопільська міська рада, вул. Листопадова,5 м.Тернопіль, код ЄДРПОУ –34334305.

ОСОБА_2 , АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3 .

ОСОБА_3 АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_4 .

ОСОБА_4 , АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_5 .

Повне судове рішення складено 25 вересня 2026 року.

Головуюча І.М. Черніцька