Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №597/61/26 — Заліщицький районний суд Тернопільської області

Справа №597/61/26

Провадження №2/597/220/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2026 р. Заліщицький районний суд Тернопільської області

в складі: судді Шевчук В.М.

за участі секретаря судового засідання Николайчук З.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Заліщики цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», в інтересах якого діє Сиплива Тетяна Анатоліївна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», в інтересах якого діє Сиплива Тетяна Анатоліївна, звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. У позовній заяві представник позивача просить суд стягнути з відповідачки на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором у розмірі 77560 гривень 77 копійок та понесені судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначив, що 26.05.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 у електронній формі було укладено договір про надання кредиту (оферти) №26.05.2025-100000836, згідно з умовами якого відповідачці на умовах строковості, зворотності та платності було надано фінансовий кредит у безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки № НОМЕР_1 . Строк кредитування – 184 дні. Процентна ставка – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі – "Комісія за надання", "Комісія"; економічна сутність – плата за надання Кредиту) – 20% від суми Кредиту та дорівнює 5000 гривень 00 копійок. Неустойка: 250 гривень 00 копійок, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання. Дата повернення кредиту 25.11.2025 року.

Відповідно до заяви прийняття (акцепт) пропозиції (оферти ) укласти договір №26.05.2025-100000836 про надання кредиту від 26.05.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» ініціювало переказ коштів згідно договору №ФК-П-2024/01-2 від 01.04.20214 року безготівковим зарахуванням через компанію Товариство з обмеженою відповідальністю «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» на платіжну картку № НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua – 753179929, призначення платежу: видача за договором кредиту №26.05.2025-100000836, що в свою чергу свідчить про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» надало позичальнику суму кредиту, яка становить 25000 гривень 00 копійок.

Отже, позивач констатує факт, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконало належним чином та в повному обсязі.

В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на дату подання позову утворилася заборгованість у розмірі 77560 гривень 77 копійок, що складається з: тіла кредиту - 25000 гривень 00 копійок, процентів - 38250 гривень 00 копійок, комісії (пов`язаної з наданням кредиту) – 1810 гривень 77 копійок, неустойки - 12500 гривень 00 копійок.

Оскільки на даний час відповідачка ухиляється від виконання зобов`язання шляхом погашення заборгованості за вищевказаним договором, а позивач позбавлений можливості відновити своє порушене право у позасудовому порядку, останній наполягає на задоволенні позовних вимог.

Від відповідачки ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідачка по справі ОСОБА_1 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про стягнення заборгованості за кредитним договором визнає частково та просить відмовити у задоволенні позовних вимог у частині штрафів, пені та надмірних нарахувань. У разі задоволення позову — зменшити розмір неустойки відповідно до ст.551 ЦК України. Врахувати здійснений платіж 10930 гривень як часткове погашення боргу. Врахувати її складний фінансовий, сімейний та медичний стан. Розглянути справу за її відсутності у зв`язку з перебуванням на лікуванні дитини.

Від представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» – Чехун Юлії Віталіївни надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» просить позов задоволити, покликаючись на те, що Позивач заперечує проти відзиву Відповідачки, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з таких підстав. В провадженні Заліщицького районного суду Тернопільської області знаходиться справа №597/61/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачкою своїх зобов`язань за кредитним договором, наслідком чого стало звернення позивача до суду з вищевказаною позовною заявою. Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України врегульовано правовідносини щодо сплати процентів саме за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. А саме - протягом строку кредитування, визначеному в кредитному договорі. Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Таким чином, загальні витрати за споживчим кредитом є співмірними, враховуючи строк кредитування. Жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема, у порядку, передбаченому ст.625 ЦК України, позивачем не здійснювалось, а позовні вимоги не заявлялись. Крім того, Відповідачка заперечує проти законності розміру процентів, нарахованих відповідно до умов кредитного договору. Щодо розрахунку заборгованості Як було зазначено у позовній заяві та відображено в розрахунку заборгованості, Відповідачкою у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму: 10939 гривень 23 копійки від 25.06.2025 року, при цьому, під час формування довідки про заборгованість та суми позовної вимоги було враховано факт оплати та зміну заборгованості, що є обставиною, яка свідчить про визнання боргу відповідачкою.

Своїм підписом на договорі відповідачка також підтвердила, що ознайомлена з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати. Тому просила позов задовольнити в повному обсязі.

Від відповідачки ОСОБА_1 надійшло заперечення на відповідь на відзив, відповідно до якого відповідачка по справі ОСОБА_1 не погоджується з викладеними у ньому доводами та вважає їх необґрунтованими. Оскільки відповідачка не ухиляється від виконання зобов`язань та не заперечує сам факт отримання кредитних коштів, однак не погоджується з розміром заборгованості, оскільки вони є суттєво завищеним. Визнає наявність основної суми кредиту (тіла кредиту), однак категорично заперечує проти нарахованих відсотків, комісій та штрафних санкцій у заявленому розмірі, оскільки вони є непропорційними та економічно необґрунтованими.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» у судове засідання не з`явився, однак у позовній заяві просить провести розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, однак від неї надійшла заява, у якій просить під час розгляду справи врахувати всі раніше подані нею процесуальні документи, пояснення, заперечення, докази та проводити розгляд справи за її відсутності.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 05.02.2026 року суддя Шевчук В.М. вікрила провадження у цивільній справі та визначила проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Судом на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV.Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Судом встановлено, що 26.05.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 у електронній формі було укладено договір про надання кредиту (оферти) №26.05.2025-100000836, згідно з умовами якого відповідачці на умовах строковості, зворотності та платності було надано фінансовий кредит у безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки № НОМЕР_1 .

Строк кредитування – 184 дні. Процентна ставка – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі – "Комісія за надання", "Комісія"; економічна сутність – плата за надання Кредиту) – 20% від суми Кредиту та дорівнює 5000 гривень 00 копійок. Неустойка: 250 гривень 00 копійок, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання. Дата повернення кредиту 25.11.2025 року.

Відповідно до заяви прийняття (акцепт) пропозиції (оферти ) укласти договір №26.05.2025-100000836 про надання кредиту від 26.05.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» ініціювало переказ коштів згідно договору №ФК-П-2024/01-2 від 01.04.20214 року безготівковим зарахуванням через компанію Товариство з обмеженою відповідальністю «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» на платіжну картку № НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua – 753179929, призначення платежу: видача за договором кредиту №26.05.2025-100000836, що в свою чергу свідчить про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» надало позичальнику суму кредиту, яка становить 25000 гривень 00 копійок.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконало належним чином та в повному обсязі.

В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у розмірі 77560 гривень 77 копійок, що складається з: тіла кредиту - 25000 гривень 00 копійок, процентів - 38250 гривень 00 копійок, комісії (пов`язаної з наданням кредиту) – 1810 гривень 77 копійок, неустойки - 12500 гривень 00 копійок.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши Відповідачу Кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору, перерахувавши грошові кошти на Рахунок Позичальника/Картковий рахунок Позичальника.

Відповідачка, підписавши Кредитний договір та отримавши кредитні кошти, зобов`язалася повернути Кредит та сплатити плату за користування Кредитом, у вигляді нарахованих на суму кредиту процентів за фактичний строк користування Кредитом у порядку, встановленому цим Договором.

Підписанням договору відповідачка підтвердила, що вона ознайомлена з усіма його істотними умовами та їй була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. Таким чином, відповідачка здійснила дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому Договором.

Станом на день звернення до суду заборгованість непогашена, відповідачка ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань, строк за якими настав, оскільки відсутні відомості про погашення заборгованості кредитору.

V. Оцінка суду

Положеннями ст.11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст.ст.12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

У відповідності до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст.82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За нормою ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст.639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Як вбачається з матеріалів цивільної справи 26.06.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №26.05.2025-100000836, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». Товариством з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» 26.05.2025 року направлено пропозицію (оферту) укласти договір №26.05.2025-100000836 про надання споживчого кредиту. 26.05.2025 року ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору №26.05.2025-100000836 про надання споживчого кредиту на умовах, визначених офертою. Зі своєї сторони Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» направило ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор «Е826», котрий боржником було введено/відправлено.

Відповідно до заяви прийняття (акцепт) пропозиції (оферти ) укласти договір №26.05.2025-100000836 про надання кредиту від 26.05.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» ініціювало переказ коштів згідно договору №ФК-П-2024/01-2 від 01.04.20214 року безготівковим зарахуванням через компанію Товариство з обмеженою відповідальністю «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» на платіжну картку № НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua – 753179929, призначення платежу: видача за договором кредиту №26.05.2025-100000836, що в свою чергу свідчить про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» надало позичальнику суму кредиту, яка становить 25000 гривень 00 копійок.

Відповідно до умов Кредитного договору Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати Відповідачці кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: Сума кредиту – 25000 гривень 00 копійок.

Строк користування кредитними коштами – 184 дні, з 26.05.2025 року та закінчується 25.11.2025 року (включно).

Процентна ставка – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі – "Комісія за надання", "Комісія"; економічна сутність – плата за надання Кредиту) – 20% від суми Кредиту та дорівнює 5000 гривень 00 копійок.

Неустойка: 250 гривень 00 копійок, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши Відповідачці Кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору, перерахувавши грошові кошти на Рахунок Позичальника/Картковий рахунок Позичальника.

Відповідачка підписавши Кредитний договір та отримавши кредитні кошти, зобов`язалася повернути Кредит та сплатити плату за користування Кредитом, у вигляді нарахованих на суму кредиту процентів за фактичний строк користування Кредитом у порядку, встановленому цим Договором.

Підписанням договору відповідачка підтвердила, що вона ознайомлена з усіма його істотними умовами та їй була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. Таким чином, відповідачка здійснила дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому Договором.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» виконало умови договору і надало відповідачці кредит в сумі 25000 гривень, що підтверджується повідомленням Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» №56-1201 від 12.01.2026 року, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» ініціювало переказ коштів згідно договору №ФК-П-2024/01-2 від 01.04.20214 року безготівковим зарахуванням через компанію Товариство з обмеженою відповідальністю «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» на платіжну картку № НОМЕР_3 , номер транзакції в системі iPay.ua – 753179929, призначення платежу: видача за договором кредиту №26.05.2025-100000836 від 26.05.2025 року.

Згідно з розрахунком заборгованості за вищевказаним кредитним договором загальна заборгованість на дату подання позову становить 77560 гривень 77 копійок, що складається з: тіла кредиту - 25000 гривень 00 копійок, процентів - 38250 гривень 00 копійок, комісії (пов`язаної з наданням кредиту) – 1810 гривень 77 копійок, неустойки - 12500 гривень 00 копійок.

Отже, наведеними вище належними доказами підтверджено укладення кредитного договору №26.05.2025-100000836 від 26.05.2025 року та переказ коштів в сумі 25000 гривень 00 копійок на рахунок, що належить ОСОБА_1 , шляхом зарахування кредитних коштів на картковий рахунок відповідачки.

Беручи до уваги зазначене, судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов`язань перед позивачем за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст.599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з умовами вищевказаного договору позики відповідачка зобов`язувалася своєчасно повернути кредитні кошти, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному договором.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

За змістом ст.1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені.

Отже, обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Частинами 1 і 2 ст.634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.

Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

З наданих представником позивача доказів вбачається, що кредитний договір №26.05.2025-100000836 від 26.05.2025 року підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора «Е826» є укладеним, що підтверджується сукупністю досліджених судом доказів.

Підписавши вказаний договір, відповідачка посвідчила свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, ними погоджено усі істотні умови договору, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, а саме: отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами.

Суд також зазначає, що без проходження попередньої реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції (ресурс Кредитодавця), проходження ідентифікації за посередництвом системи BankID НБУ, отримання одноразового ідентифікатора, входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля, без надання відповідачкою особистої інформації (ідентифікаційного коду, паспортних даних, адреси реєстрації, банківської карти для зарахування коштів тощо) та без попереднього погодження оферти договору кредиту та правил надання грошових коштів у кредит - укладання договору кредиту є технічно неможливим, що у свою чергу відповідає положенням ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».

Як зазначено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду №524/5556/19 від 12.01.2021: «електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині».

Як вказано у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) тлумачення ст.629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-1383/2010 (провадження №14-308цс18), ст.204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

З урахуванням принципу тлумачення «favor contractus» (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.03.2021 року у справі №607/11746/17 (провадження № 61-18730св20).

Суд враховує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що у даній справі договір у встановленому законом порядку відповідачкою оспорювався чи визнавався недійсним.

Відповідно до умов кредитного договору відповідачка отримала кредитні кошти в сумі 25000 гривень строком на 184 дні з 26.05.2025 року по 25.11.2025 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом, у кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору, в тому числі щодо строку, умов користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки, однак порушила свої зобов`язання, не вносила обов`язкові платежі, передбачені умовами договору.

Кредитодавець свої зобов`язання за кредитним договором №26.05.2025-100000836 від 26.05.2025 року виконав в повному обсязі, зокрема, передав відповідачці ОСОБА_1 у власність грошові кошти в розмірі 25000 гривень шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідачки № НОМЕР_3 , що підтверджується повідомленням Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» №56-1201 від 12.01.2026 року, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» ініціювало переказ коштів згідно договору №ФК-П-2024/01-2 від 01.04.20214 року безготівковим зарахуванням через компанію Товариство з обмеженою відповідальністю «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_3 , номер транзакції в системі iPay.ua – 753179929, призначення платежу: видача за договором кредиту №26.05.2025-100000836 від 26.05.2025 року. Цей номер платіжної картки відповідає номеру платіжної картки, яку зазначила відповідачка в кредитному договорі.

Відповідачка здійснювала користування грошовими коштами згідно кредитного договору та здійснила часткове погашення процентів, що відображено у виписках з його рахунку. Однак, свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків за користування кредитом відповідачка не виконала. Згідно виписок по рахунку станом на день формування позовної заяви у відповідачки сформувалась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», що складається з загальної суми заборгованості у розмірі 77560 гривень 77 копійок, що складається з: тіла кредиту - 25000 гривень 00 копійок, процентів - 38250 гривень 00 копійок, комісії (пов`язаної з наданням кредиту) – 1810 гривень 77 копійок, неустойки - 12500 гривень 00 копійок.

Отже, всі здійснені відповідачкою платежі належним чином були враховані при формуванні розрахунку заборгованості, а відповідно сума процентів, заявлених до стягнення з відповідачки за Договором №26.05.2025-100000836, є обґрунтованою та відповідає умовам договору.

При цьому, відповідачка у відзиві на позовну заяву від 27.04.2026 року факт укладення кредитного договору №26.05.2025-100000836 від 26.05.2025 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та факт отримання кредитних коштів визнає та просить відмовити у задоволенні позовних вимог у частині штрафів, пені та надмірних нарахувань. У разі задоволення позову — зменшити розмір неустойки відповідно до ст.551 ЦК України. Врахувати здійснений платіж 10930 гривень, як часткове погашення боргу. Врахувати її складний фінансовий, сімейний та медичний стан. Розглянути справу за її відсутності у зв`язку з перебуванням на лікуванні дитини.

Надані позивачем докази суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідачки заборгованості.

У свою чергу суд приймає до уваги відзив на позовну заяву, в якому факт отримання споживчого кредиту в розмірі 25000 гривень за договором №26.05.2025-100000836 від 26.05.2025 року відповідачкою визнається.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачки комісії в розмірі 1810 гривень 77 копійок, то ці вимоги задоволенню не підлягають, з огляду на таке.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (частина друга статті 8 Закону України «Про споживче кредитування»).

Таким чином, Закон України «Про споживче кредитування» передбачив право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування. Але законодавство визначає і низку пов`язаних із цим обмежень для банку.

На виконання вимог, зокрема, п.4 ч.1 ст.1 та ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 8 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит).

Відповідно до п.5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Отже, банк має надати споживачу за визначеною формою детальний розпис усіх складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів, включно з передбаченою у договорі комісією за обслуговування, за кожним платіжним періодом.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» відповідно до умов кредитного договору здійснено нарахування комісії у загальному розмірі 1810 гривень 77 копійок.

Пунктом 7 заявки кредитного договору передбачено, що комісія за видачу кредиту становить 20% від суми виданого кредиту та дорівнює 5000 гривень.

Однак, розмір комісії за надання кредиту та розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості, який визначено в кредитному договорі, встановлено без уточнення найменування конкретних послуг та систематичності запиту споживачем інформації щодо обслуговування кредитної заборгованості.

Водночас з тексту позовної заяви взагалі не вбачається ні зміст вказаної послуги, ні обґрунтованість встановлення плати за її надання відповідно до Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таким чином, за змістом загальних норм права об`єктом зобов`язання не можуть бути дії, які одна із сторін вчиняє на власну користь (аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (пункти 28, 29), у справі № 363/1834/17 (пункт 27).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (ч.1 ст.1054 ЦК України).

Отже, суть зобов`язання за кредитним договором полягає в обов`язку банку надати гроші (кредит) позичальникові та в обов`язку останнього їх повернути і сплатити за користування ними проценти (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 (пункт 28).

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів (аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (пункт 31.25).

Розрахунок для позичальника суми його чергового платежу, суми дострокового повернення заборгованості, а також інформування позичальника у вигляді SMS-повідомлень, довідок за телефоном, електронною поштою, через Інтернет-сервіс банку або в іншій формі щодо суми платежу, щодо стану кредитної заборгованості, щодо надходження та зарахування коштів на рахунок для повернення заборгованості, щодо зарахування коштів платежу на рахунок для погашення заборгованості тощо, є діями, які банк вчиняє, насамперед, на власну користь. Надання за ціною встановленої у кредитному договорі комісії інших послуг за обслуговування, не пов`язаних із інформуванням позичальника, не передбачено.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Таким чином банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за обслуговування, встановленому у договорі, який підписали сторони, оскільки такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункти 29-31).

Згідно з ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Враховуючи вищевикладене, умови договору щодо сплати комісії в загальному розмірі 1810 гривень 77 копійок за надання кредиту та за обслуговування кредиту, є нікчемними, а тому вимога щодо стягнення з відповідачки ОСОБА_1 заборгованості за комісією в сумі 1810 гривень 77 копійок задоволенню не підлягає.

Водночас щодо загального розміру заборгованості суд зазначає таке.

Відповідно до розрахунку заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» за договором кредиту №26.05.2025-100000836 від 26.05.2025 року заборгованість відповідачки ОСОБА_1 складає 77560 гривень 77 копійок, що складається з: тіла кредиту - 25000 гривень 00 копійок, процентів - 38250 гривень 00 копійок, комісії (пов`язаної з наданням кредиту) – 1810 гривень 77 копійок, неустойки - 12500 гривень 00 копійок.

Суд під час розгляду справи бере до уваги пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким установлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

24.02.2022 року Російською Федерацію здійснено повномасштабне військове вторгнення на територію України, у зв`язку із чим розпочато ведення агресивної війни проти України та захоплення її території. Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дію якого неодноразово продовжено. Воєнний стан продовжено до теперішнього часу наступними відповідними Указами Президента України, затвердженими відповідними Законами Верховної Ради України.

Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року №183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, вказавши, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

- в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

- в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

- у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанова від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Отже, у даній справі позивачем не враховано вищевказаних перехідних положень ЦК України та не списано нараховану в період дії воєнного стану неустойку позичальнику в розмірі 12500 гривень 00 копійок.

Отже, загальна сума заборгованості за кредитним договором №26.05.2025-100000836 від 26.05.2025 року, яка підлягає стягненню з відповідачки - 63250 гривень 00 копійок, з яких 25000 гривень 00 копійок - заборгованість за тілом кредиту; 38250 гривень 00 копійок - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Суд вважає, що ухилення від виконання зобов`язання шляхом погашення заборгованості за договором кредиту №26.05.2025-100000836 від 26.05.2025 року призвело до порушення прав позивача як кредитора, які підлягають захисту шляхом задоволення позовних вимог.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається представник позивача, як на підставу для задоволення позову знайшли своє підтвердження у матеріалах справи, суд ухвалює рішення про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», в інтересах якого діє Сиплива Тетяна Анатоліївна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 63250 гривень 00 копійок, з яких 25000 гривень 00 копійок - заборгованість за тілом кредиту; 38250 гривень 00 копійок - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

VI. Щодо розподілу судових витрат

У позовній заяві представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» просить покласти на відповідачку судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява була подана до суду у електронному вигляді з використанням системи «Електронний суд», з урахування ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», позивачем сплачено судовий збір із застосуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 у розмірі 2662 гривень 40 копійок, що підтверджується платіжною інструкцією № НА00002349 АТ «ПУМБ» від 14.01.2026 року.

Оскільки ціна позову 77560 гривень 77 копійок, позовні вимоги задоволені частково в розмірі 63250 гривень 00 копійок, що становить 81,54 % (63250 х 100 % : 77560,77), тому, враховуючи положення ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2170 гривень 92 копійки (2662,40 х 81,54%). Решту судового збору в сумі 491 гривня 48 копійок слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст.207, 514, 516, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 626-628, 629, 631, 638, 639, 1048-1049, 1054, 1056-1, 1082 Цивільного кодексу України, ст.ст.10, 11, 76-81, 89, 141, 211, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», в інтересах якого діє Сиплива Тетяна Анатоліївна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, адреса місцезнаходження: м.Київ вул.Саксаганського 133-А, рахунок в форматі IBAN НОМЕР_5 , МФО 305299), заборгованість за кредитним договором №26.05.2025-100000836 від 26.05.2025 року у розмірі 63250 (шістдесят три тисячі двісті п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, адреса місцезнаходження: м.Київ вул.Саксаганського 133-А, рахунок в форматі IBAN НОМЕР_5 , МФО 305299), 2170 (дві тисячі сто сімдесят) гривень 92 копійки судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено 13.10.2026 року.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, адреса місцезнаходження: м.Київ вул.Саксаганського 133-А, рахунок в форматі IBAN НОМЕР_5 , МФО 305299)

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ).

Суддя В.М.ШЕВЧУК