Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №466/7680/26 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/7680/26

Провадження № 2/466/4594/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Зими І.Є.

секретаря судового засідання Васинчик М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

21 серпня 2026 року, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулось до суду з позовною заявою , в якій просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідачки заборгованість за договором № 1641-0003 від 25.12.2025 року в розмірі 64 567,88 грн. та судовий збір.

В обґрунтування вимог зазначає, що 25 грудня 2025 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1641-0003 продукту «MiniKasa», відповідно до якого кредитодавець зобов`язався надати позичальниці грошові кошти на умовах строковості, платності та повернення, а відповідачка, повернути отримані кошти та сплатити проценти за користування ними. Зазначений договір укладено з використанням інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця та електронного підпису одноразовим ідентифікатором у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

На виконання умов договору 25 грудня 2025 року відповідачці надано кредитні кошти в розмірі 5 600 грн. У подальшому між сторонами укладалися додаткові угоди до кредитного договору, відповідно до яких відповідачці надавалися додаткові кредитні кошти та змінювалися окремі умови кредитування.

Так, 26 грудня 2025 року, відповідачці додатково надано 1 600 грн, 14 січня 2026 року - 5 000 грн, 19 січня 2026 року -12 000,00 грн. Таким чином, загальна сума кредитних коштів, наданих відповідачці до 10 березня 2026 року, становила 24 200 грн.

10 березня 2026 року між сторонами укладено чергову додаткову угоду до договору про відкриття кредитної лінії № 1641-0003 від 25 грудня 2025 року, якою змінено умови подальшого кредитування та визначено розмір наявних грошових зобов`язань відповідачки.

Відповідно до пункту 1 зазначеної додаткової угоди сторони підтвердили, що станом на момент її укладення: сума наданого та неповернутого кредиту становила 23 716,22 грн; сума нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом становила 4 980,36 грн.

Пунктами 2.1-2.3 додаткової угоди передбачено надання відповідачці додаткових кредитних коштів у розмірі 1 200 грн, внаслідок чого загальна неповернута сума кредиту становила 24 916,22 грн.

Відповідно до умов додаткової угоди строк кредитування після її укладення становив 365 календарних днів, а кінцевий строк повернення основної суми кредиту визначено 09 березня 2027 року.

Пунктом 2.8 додаткової угоди встановлено процентну ставку за користування кредитом у розмірі 1,00 відсотка за кожен день користування кредитними коштами протягом перших 180 календарних днів із моменту укладення додаткової угоди. При цьому графіком платежів передбачено обов`язок відповідачки здійснювати періодичну сплату процентів за користування кредитом. Позивач зазначає, що відповідачка частково виконувала зобов`язання за договором, здійснивши платежі на загальну суму 19 800 грн, а саме: 20 січня 2026 року - 3 000 грн; 21 січня 2026 року - 2 300 грн; 17 лютого 2026 року - 7 000 грн; 18 березня 2026 року - 7 500 грн. Після 18 березня 2026 року відповідачка припинила здійснювати платежі на виконання кредитного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Відповідно до розрахунку позивача станом на 08 липня 2026 року заборгованість за договором становить 64 567,88 грн, з яких 24 581,86 грн - основна сума кредиту, 27 286,02 грн - проценти за користування кредитом, 12 700 грн - проценти, нараховані відповідно до статті 625 ЦК України.

Позивач зазначає, що у зв`язку з порушенням відповідачкою строків виконання зобов`язань 10 липня 2026 року ним сформовано вимогу про дострокове повернення кредитної заборгованості, яку 16 липня 2026 року направлено відповідачці засобами поштового зв`язку. Оскільки відповідачка заборгованість у добровільному порядку не погасила, позивач просить стягнути з неї 64 567,88 грн заборгованості та понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 02 вересня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

21 вересня 2026 року відповідачка ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, в якому заперечила проти заявленого розміру заборгованості, посилаючись на неправильність розподілу здійснених платежів між основним боргом, процентами та комісіями, а також на необхідність застосування положень законодавства про споживче кредитування.

В судове засідання учасники справи не з`явились, представник позивача не з`явився, клопотання про розгляд справи без участі представника позивача долучено до матеріалів позову.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази та доводи сторін, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, а також умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та її прийняття, а електронний підпис одноразовим ідентифікатором є одним із передбачених законом способів підписання електронного правочину.

Судом установлено, що 25 грудня 2025 року між сторонами укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1641-0003, а в подальшому - додаткові угоди до нього від 26 грудня 2025 року, 14 січня 2026 року, 19 січня 2026 року та 10 березня 2026 року.

На підтвердження виникнення кредитних правовідносин позивачем надано електронний кредитний договір, додаткові угоди, відомості щодо перерахування кредитних коштів, розрахунок заборгованості та документи щодо здійснених платежів.

Надані документи в сукупності підтверджують факт виникнення між сторонами кредитних правовідносин та надання відповідачці кредитних коштів на загальну суму 25 400 грн.

Суд звертає увагу на зміст додаткової угоди від 10 березня 2026 року, яка має істотне значення для встановлення обсягу грошових зобов`язань відповідачки.

Зазначена угода укладена сторонами в електронній формі та є невід`ємною частиною первісного кредитного договору.

Пунктом 1 додаткової угоди сторони прямо підтвердили розмір наявної заборгованості станом на момент її укладення, визначивши неповернуту основну суму кредиту в розмірі 23 716,22 грн та нараховані й несплачені проценти в розмірі 4 980,36 грн.

Таким чином, укладаючи зазначену додаткову угоду, сторони не лише погодили зміну умов подальшого кредитування, а й визначили конкретний стан своїх взаємних грошових зобов`язань на відповідну дату.

Суд ураховує, що наведені суми визначені не лише в односторонньому розрахунку кредитодавця, а й безпосередньо в додатковій угоді, укладеній сторонами кредитних правовідносин.

Відповідно до статей 6, 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов з урахуванням вимог законодавства.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Водночас суд виходить із того, що погодження сторонами певного розміру заборгованості не виключає перевірки правильності його визначення та відповідності імперативним нормам законодавства, зокрема Закону України «Про споживче кредитування».

Однак сам факт укладення додаткової угоди, у якій прямо визначено залишок основного боргу та несплачених процентів, є належним письмовим доказом погодженого сторонами стану кредитних зобов`язань на 10 березня 2026 року та підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами у справі.

При цьому відповідачка, заперечуючи проти розрахунку кредитодавця, посилається на неправильність зарахування попередніх платежів. Такі заперечення підлягають перевірці з урахуванням умов договору, змісту додаткових угод та встановленої законом черговості погашення вимог за договором про споживчий кредит.

Відповідно до додаткової угоди від 10 березня 2026 року неповернута основна сума кредиту на момент її укладення становила 23 716,22 грн.

Після надання відповідачці додаткових кредитних коштів у розмірі 1 200 грн загальна неповернута сума кредиту становила: 23 716,22 грн + 1 200 грн = 24 916,22 грн. 18 березня 2026 року відповідачка здійснила платіж у розмірі 7 500,00 грн.

Згідно з розрахунком кредитодавця зазначений платіж розподілено таким чином: 6 985,64 грн - на погашення нарахованих процентів за користування кредитом; 180 грн - на погашення комісії за видачу додаткових кредитних коштів; 334,36 грн - на погашення основної суми кредиту.

Отже, за розрахунком позивача залишок основної суми кредиту після зазначеного платежу становив: 24 916,22 грн - 334,36 грн = 24 581,86 грн.

Суд ураховує, що додатковою угодою від 10 березня 2026 року передбачено комісію за видачу додаткових кредитних коштів у розмірі 180 грн, яка і відображена у графіку платежів за договором.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Пунктом 2.8 додаткової угоди від 10 березня 2026 року передбачено нарахування процентів за користування кредитом за ставкою 1,00 відсоток за кожен день користування кредитними коштами протягом перших 180 календарних днів із моменту укладення додаткової угоди.

Згідно з графіком платежів, який є додатком до зазначеної угоди, відповідачка зобов`язалася здійснювати періодичну сплату процентів за користування кредитом.

Відповідно до розрахунку позивача після здійснення платежу 18 березня 2026 року залишок основної суми кредиту становив 24 581,86 грн.

За період із 19 березня 2026 року по 07 липня 2026 року включно, що становить 111 календарних днів, позивачем нараховано проценти за користування кредитом у розмірі: 24 581,86 грн ? 1,00 % ? 111 днів = 27 286,02 грн.

Зазначений розрахунок арифметично відповідає застосованій позивачем процентній ставці та кількості календарних днів користування кредитом.

При цьому нарахування здійснено в межах погодженого сторонами строку кредитування, а заявлені до стягнення проценти мають договірний характер та є платою за фактичне користування кредитними коштами.

Суд ураховує, що після 18 березня 2026 року доказів здійснення відповідачкою інших платежів за кредитним договором матеріали справи не містять.

Отже, за умови правильності визначеного позивачем залишку основної суми кредиту на 18 березня 2026 року нараховані проценти за користування кредитом у розмірі 27 286,02 грн відповідають умовам додаткової угоди від 10 березня 2026 року.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд ураховує доводи відповідачки щодо неправильного розподілу здійснених нею платежів між основною сумою кредиту, процентами та комісіями.

Разом із тим суд звертає увагу, що станом на 10 березня 2026 року сторони уклали додаткову угоду, якою прямо визначили залишок основної суми кредиту та несплачених процентів.

Таким чином, зазначена додаткова угода має доказове значення для встановлення погодженого сторонами стану кредитних зобов`язань.

Водночас суд не може визнати доводи відповідачки необґрунтованими лише з тієї підстави, що вона підписала додаткову угоду.

У разі посилання відповідачки на порушення імперативної черговості погашення заборгованості суд зобов`язаний перевірити відповідні обставини за наявними доказами, незалежно від того, чи відображено залишок заборгованості в подальшій додатковій угоді.

За результатами такої перевірки суд визначає, чи відповідає розрахунок кредитодавця умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором установлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Водночас особливості дострокового повернення споживчого кредиту визначені статтею 16 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначеною нормою передбачено право кредитодавця за встановлених законом та договором умов вимагати дострокового повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав.

При цьому споживач повинен бути повідомлений про таку вимогу, а виконання зобов`язання здійснюється протягом установленого законом строку з дня одержання відповідного повідомлення.

Із матеріалів справи встановлено, що відповідно до додаткової угоди від 10 березня 2026 року кінцевий строк повернення основної суми кредиту визначено 09 березня 2027 року.

Разом із тим позивач зазначає, що відповідачка порушила строки сплати обов`язкових платежів, внаслідок чого кредитодавець реалізував право на дострокове повернення кредитної заборгованості.

На підтвердження зазначених обставин позивач надав вимогу про дострокове повернення кредиту від 10 липня 2026 року, у якій зазначено про наявність простроченої заборгованості понад один календарний місяць та запропоновано відповідачці протягом 30 календарних днів із дня отримання вимоги виконати кредитне зобов`язання.

Зі списку згрупованих поштових відправлень вбачається, що зазначену вимогу направлено відповідачці 16 липня 2026 року.

Отже, матеріалами справи підтверджується вчинення кредитодавцем дій щодо направлення відповідачці письмової вимоги про дострокове повернення кредитної заборгованості.

Оскільки положення статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» пов`язують строк виконання вимоги про дострокове повернення кредиту з одержанням споживачем відповідного повідомлення, факт належного повідомлення та сплив передбаченого законом строку мають бути встановлені на підставі належних і допустимих доказів.

Проте, як встановлено судом, позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідачки 12 700 грн процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом із тим пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено спеціальні правила відповідальності позичальників за кредитними договорами на період дії воєнного, надзвичайного стану в Україні та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування.

Відповідно до зазначеної норми в разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки за таке прострочення.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, проценти відповідно до статті 625 ЦК України в розмірі 12 700 грн нараховано за період із 16 квітня по 11 травня 2026 року.

Оскільки зазначений період припадає на час дії воєнного стану в Україні, на спірні правовідносини поширюються положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Суд зазначає, що передбачене цією нормою звільнення від відповідальності стосується саме наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання та не звільняє позичальника від обов`язку повернути фактично отримані кредитні кошти й сплатити належні договірні проценти за користування ними.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідачки 12 700 грн процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.

Відтак позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, в силу дії ст.141 ЦПК України, з відповідачки слід стягнути на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 12, 13, 76–81, 89, 141, 259, 263–265, 268, 354 ЦПК України, статтями 525, 526, 530, 610, 611, 625, 626, 627, 628, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, статтями 16, 19 Закону України «Про споживче кредитування», пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд,

ухвалив:

позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1641-0003 від 25 грудня 2025 року в загальному розмірі 51 867,88 грн. (п`ятдесят одна тисяча вісімсот шістдесят сім гривень 88 копійок) з яких: 24 581, 86 грн. - заборгованість за основною сумою кредиту, 27 286, 02 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судовий збір у розмірі 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.) судового збору.

В решті вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Сторони в справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», ЄДРПОУ: 38548598, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя І. Є. Зима