Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №466/6004/26 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/6004/26

Провадження № 2/466/3916/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді Зими І.Є.

секретаря судового засідання Васинчик М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

02 липня 2026 року, ТОВ «Свеа Фінанс» звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідачки заборгованість за договором №4994466 від 25.09.2024 року у розмірі 9147,79 грн., заборгованість за договором №8222025 від 07.01.2025 року у розмірі 13200,00 грн. та судовий збір.

В обґрунтування вимог зазначає, що 25 вересня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4994466, відповідно до умов якого відповідач отримала кредитні кошти на умовах строковості, платності та повернення. Первісно сума наданого кредиту становила 2 000 грн. На підставі додаткової угоди від 29 вересня 2024 року розмір кредиту було збільшено на 500 грн. Позивач стверджує, що відповідач належним чином не виконав взятих на себе договірних зобов`язань, внаслідок чого утворилася заборгованість за вказаним договором у загальному розмірі 9 147,79 грн, з яких: 2 499,95 грн - заборгованість за основною сумою кредиту; 5 397,84 грн - заборгованість за процентами; 1 250,00 грн - штрафні санкції. 29 вересня 2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу №01.02-38/25, на підставі якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за зазначеним кредитним договором.

Крім того, 7 січня 2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №8222025, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти в розмірі 3 000,00 грн. Позивач зазначає, що відповідач порушила умови цього договору в частині своєчасного повернення кредитних коштів та сплати передбачених договором платежів. У зв`язку з цим утворилася заборгованість у загальному розмірі 13 200 грн, яка складається з: 3 000 грн - заборгованість за основною сумою кредиту; 4 200 грн - комісія за обслуговування кредиту; 6 000 грн - штрафні санкції. 27 червня 2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу №01.02-16/25, відповідно до якого позивач набув право вимоги за кредитним договором №8222025.

Посилаючись на невиконання відповідачем грошових зобов`язань та перехід до позивача прав первісних кредиторів, ТОВ «СВЕА ФІНАНС» просить стягнути з відповідача заборгованість та судові витрати.

Ухвалою суду від 19 серпня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив проводити розгляд справи за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, відзиву на позовну заяву не подав.

Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи за відсутності відповідача, а представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд відповідно до вимог ст.ст. 280-282 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.

За змістом статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За положеннями статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.

Відповідно до статей 12, 13 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір може укладатися шляхом обміну електронними повідомленнями, а його підписання може здійснюватися, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

З наданих позивачем матеріалів вбачається, що кредитні договори №4994466 від 25 вересня 2024 року та №8222025 від 7 січня 2025 року оформлені в електронній формі із застосуванням передбачених законодавством засобів електронного підписання.

Матеріали справи містять копії кредитних договорів, відомості про надання кредитних коштів, розрахунки заборгованості, а також документи щодо переходу прав вимоги до позивача.

Оцінивши зазначені докази в їх сукупності, суд вважає підтвердженими обставини виникнення між первісними кредитодавцями та відповідачем договірних кредитних правовідносин, отримання відповідачем кредитних коштів та невиконання зобов`язань щодо їх повного повернення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а друга сторона відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи.

Отже, у зв`язку з укладенням відповідних договорів факторингу та переданням прав вимоги позивач набув право вимагати від відповідача виконання зобов`язань за кредитними договорами в межах прав, які належали первісним кредиторам.

Разом із тим набуття права вимоги не звільняє нового кредитора від обов`язку доведення правомірності та розміру кожної складової заявленої до стягнення заборгованості.

Із наданого позивачем розрахунку вбачається, що заборгованість за основною сумою кредиту за договором №4994466 від 25 вересня 2024 року, становить 2 499,95 грн, а заборгованість за процентами за користування кредитними коштами - 5 397,84 грн.

Відповідно до умов кредитного договору та додаткової угоди відповідач зобов`язалася повернути отримані кредитні кошти і сплатити проценти за їх користування у визначеному сторонами розмірі та порядку.

Суд бере до уваги, що проценти за користування кредитом за своєю правовою природою є платою за правомірне користування наданими кредитними коштами та відрізняються від штрафних санкцій, які застосовуються у зв`язку з порушенням зобов`язання.

Наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості містить відомості про нарахування процентів та врахування платежів, здійснених позичальником.

З огляду на встановлені обставини, умови договору та поданий розрахунок, суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення за договором №4994466 заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 2 499,95 грн та процентів у розмірі 5 397,84 грн, що разом становить 7 897,79 грн.

Водночас вимога про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 250 грн задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що за умовами зазначеного договору ТОВ «МІЛОАН» надало відповідачу кредитні кошти в розмірі 3 000 грн.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що неповернута сума основного боргу становить 3 000 грн.

Враховуючи встановлений факт виникнення кредитного зобов`язання, надання кредитних коштів та відсутність доказів повного погашення заборгованості, суд вважає обґрунтованою вимогу про стягнення 3 000 грн основного боргу.

Разом із тим позивачем заявлено до стягнення 4 200 грн комісії за обслуговування кредиту.

Вирішуючи питання про правомірність цієї вимоги, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця і кредитного посередника, а також платежі за послуги інших осіб у випадках, визначених законом.

При цьому сама по собі можливість включення комісій до загальних витрат за кредитом не означає безумовної правомірності будь-якого платежу, визначеного кредитодавцем як комісія.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача зобов`язаний безоплатно, але не частіше одного разу на місяць, повідомляти йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надавати виписку з рахунку щодо погашення заборгованості та іншу визначену законом інформацію.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого умова договору про споживчий кредит щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яка за законом повинна надаватися споживачу безоплатно, є нікчемною.

Таким чином, вирішальне значення для оцінки правомірності комісії має не її найменування, а зміст послуг, за які встановлено відповідний платіж, їх самостійний характер та відповідність вимогам законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг.

Із наданих матеріалів вбачається, що комісія за обслуговування кредиту передбачена умовами кредитного договору як періодичний платіж, пов`язаний із супроводженням кредитного зобов`язання.

Водночас позивачем не надано належних та достатніх доказів, які б підтверджували фактичне надання відповідачу окремих додаткових чи супутніх послуг, відмінних від дій кредитодавця, пов`язаних із виконанням власних обов`язків за кредитним договором, веденням обліку заборгованості та інформуванням позичальника.

Саме лише відображення суми комісії в розрахунку заборгованості не є достатнім доказом правомірності її нарахування.

Суд враховує, що встановлення комісії за дії, які кредитодавець зобов`язаний вчиняти відповідно до закону безоплатно, фактично покладає на споживача додатковий фінансовий обов`язок усупереч гарантіям, передбаченим законодавством про споживче кредитування.

За таких обставин суд доходить висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення 4 200 грн комісії за обслуговування кредиту не підтверджена належними та достатніми доказами наявності правових підстав для її стягнення, а тому задоволенню не підлягає.

За кредитним договором №4994466 від 25 вересня 2024 року позивач просить стягнути 1 250 грн штрафних санкцій, а за кредитним договором №8222025 від 7 січня 2025 року - 6 000 грн штрафних санкцій.

Загальна сума заявлених до стягнення штрафів становить 7 250,00 грн.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Разом із тим відповідальність споживача за порушення зобов`язань за договором про споживчий кредит підлягає визначенню з урахуванням спеціальних положень Закону України «Про споживче кредитування».

Законом України №2120-IX від 15 березня 2022 року було запроваджено спеціальні гарантії захисту споживачів кредитних послуг на період дії воєнного стану.

Пунктом 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» передбачено звільнення споживача у визначений цим положенням період від відповідальності перед кредитодавцем у разі прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, зокрема від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених за прострочення виконання таких зобов`язань.

При застосуванні зазначених положень суд враховує також зміни, внесені Законом України №3498-IX від 22 листопада 2023 року, та редакцію спеціальних норм, чинну у відповідні періоди виникнення кредитних правовідносин і нарахування спірних платежів.

Зазначені положення спрямовані на забезпечення додаткового захисту споживачів кредитних послуг у період воєнного стану та обмежують можливість покладення на них додаткової відповідальності за прострочення виконання кредитних зобов`язань.

Судом встановлено, що спірні кредитні договори укладені 25 вересня 2024 року та 7 січня 2025 року, тобто в період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022.

Заявлені до стягнення суми 1 250 грн та 6 000 грн за своєю правовою природою є штрафними санкціями, нарахованими у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем кредитних зобов`язань.

Такі платежі не є платою за фактичне користування кредитними коштами, а становлять міру цивільно-правової відповідальності за порушення умов договорів.

З огляду на наведене та спеціальне законодавче регулювання відповідальності споживачів за кредитними договорами у відповідний період суд доходить висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій у загальному розмірі 7 250 грн. Відтак у задоволенні позовних вимог у цій частині належить відмовити.

Крім того, в силу дії 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути в користь позивача судові витрати.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 549, 599, 610, 629, 1049, 1054 ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію», ст.ст. 10-13, 76-81, 141, 247, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4994466 від 25 вересня 2024 року в розмірі 7 897,79 грн. (сім тисяч вісімсот дев`яносто сім гривень 79 копійок, з яких: 2 499,95 грн - заборгованість за основною сумою кредиту; 5 397,84 грн - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», за договором про споживчий кредит №8222025 від 7 січня 2025 року в розмірі 3 000 грн (три тисячі гривень) що становить заборгованість за основною сумою кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» 2662, 40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.) судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку ст. 284-285 ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом 30 днів з дня його ухвалення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на заочне рішення подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Сторони в справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, будинок 8, код ЄДРПОУ 37616221.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя І. Є. Зима