Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №466/7468/26 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/7468/26

Провадження № 2/466/4494/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді Зими І.Є.

секретаря судового засідання Васинчик М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

14 серпня 2026 року, ТОВ ФК «Кредит-Капітал» звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №101869699 від 10.07.2024 року у розмірі 60 501 грн., судовий збір та витрати на правову допомогу в розмірі 8 000 грн.

В обґрунтування вимог зазначає, що 10 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 101869699, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти в розмірі 10 000 грн строком на 345 днів зі сплатою процентів за користування кредитними коштами та інших платежів, передбачених умовами договору.

Вказаний кредитний договір укладено в електронній формі шляхом використання відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Первісний кредитор належним чином виконав взяті на себе зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти шляхом їх перерахування на платіжну картку, зазначену позичальником під час оформлення кредитного договору.

Однак відповідач свої зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами належним чином не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість.

28 жовтня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 113-МЛ/Т, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Згідно з наданим позивачем розрахунком загальна заборгованість відповідача за кредитним договором становить 60 501,00 грн, з яких: 10 000 грн. - прострочена заборгованість за основною сумою кредиту; 45 501 грн. - прострочена заборгованість за процентами; 5 000 грн.- заборгованість за неустойкою та/або процентами за порушення грошового зобов`язання. Посилаючись на порушення відповідачем умов кредитного договору, представник позивача просить стягнути зазначену заборгованість у повному обсязі, відтак, змушений звернутись до суду.

Ухвалою суду від 18 серпня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися.

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та не заперечував щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлявся про час та місце слухання справи, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Не подав відзив на позовну заяву.

Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без її участі, представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ст. ст. 280-282 ЦПК України вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів та ухвалити заочне рішення.

Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, в зв`язку неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За змістом статей 76–80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 10 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 101869699.

Відповідно до умов договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти в розмірі 10 000 грн, а позичальник зобов`язався повернути отриманий кредит та сплатити проценти за користування ним у порядку і строки, визначені договором.

Строк кредитування становить 345 днів, із визначенням дати остаточного повернення кредиту 20 червня 2025 року.

Умовами договору передбачено порядок нарахування процентів за користування кредитними коштами, строки здійснення платежів, а також відповідальність позичальника за порушення грошових зобов`язань.

На підтвердження укладення кредитного договору позивачем надано примірник електронного кредитного договору з додатками, паспорт споживчого кредиту, графік платежів та довідку з інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Мілоан» про надсилання одноразового ідентифікатора.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частиною першою статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено укладення договору про споживчий кредит у письмовій формі, зокрема у вигляді електронного документа.

Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття іншою стороною. Електронний правочин може бути підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Із наданої позивачем довідки про ідентифікацію вбачається, що для підписання кредитного договору № 101869699 відповідачу направлено одноразовий ідентифікатор, використання якого підтверджує акцептування умов кредитного договору в електронній формі.

Таким чином, надані позивачем документи підтверджують дотримання встановленої законом форми укладення електронного кредитного договору.

На підтвердження фактичного виконання кредитодавцем своїх зобов`язань позивачем надано платіжне доручення № 92627847 від 10 липня 2024 року на суму 10 000 грн, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» здійснило переказ кредитних коштів на платіжну картку Mastercard із закінченням номера 3226, зазначивши одержувачем ОСОБА_1 .

У матеріалах справи також міститься відповідь АТ «Акцент-Банк» від 02 вересня 2026 року, відповідно до якої зазначена платіжна картка відсутня серед діючих карток відповідача, у зв`язку з чим банк не зміг надати запитувану інформацію.

Оцінюючи вказану відповідь банку, суд враховує, що відсутність платіжної картки серед діючих карток на дату надання відповіді сама собою не свідчить про те, що така картка не існувала на момент здійснення переказу або що кредитні кошти не були зараховані.

Водночас суд враховує, що відповідь банку не підтверджує належність зазначеної картки відповідачу, а тому оцінює її у сукупності з іншими доказами, наданими на підтвердження факту видачі кредиту.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Судом також встановлено, що 28 жовтня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 113-МЛ/Т.

На підтвердження переходу права вимоги позивачем надано договір відступлення, акт приймання-передачі реєстру боржників, витяг із реєстру боржників та платіжну інструкцію про оплату за договором відступлення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, за умови виконання передбачених договором відступлення вимог ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит № 101869699 від 10 липня 2024 року.

Вирішуючи питання щодо розміру заборгованості, суд виходить із наступного.

Відповідно до наданої позивачем виписки з особового рахунку та розрахунку заборгованості, загальна сума боргу відповідача становить 60 501,00 грн.

Із зазначеної суми 10 000 грн - становить заборгованість за основною сумою кредиту, 45 501, грн - заборгованість за процентами та 5 000 грн. - заборгованість за неустойкою та/або процентами за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Разом із тим суд враховує, що проценти за правомірне користування кредитом та проценти, які нараховуються у зв`язку з порушенням строків виконання грошового зобов`язання, мають різну правову природу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 наголосила на необхідності розмежування регулятивних та охоронних правовідносин, які виникають у зв`язку з користуванням кредитними коштами та простроченням виконання зобов`язання.

При цьому правова природа процентів визначається не лише їх найменуванням, а й змістом відповідних договірних умов, підставами та періодом їх нарахування.

Позивачем заявлено до стягнення 45 501 грн процентів, які відображені у виписці з особового рахунку як прострочена заборгованість за процентами.

Також, позивачем заявлено до стягнення 5 000 грн неустойки та/або процентів за порушення грошового зобов`язання суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан.

Кредитний договір № 101869699 укладено 10 липня 2024 року, тобто під час дії воєнного стану.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, позивачем до загальної суми боргу включено 5 000 грн неустойки та/або процентів за порушення грошового зобов`язання.

Зазначена сума нарахована у зв`язку з порушенням відповідачем строків виконання грошового зобов`язання за кредитним договором, а отже, за своєю правовою природою є відповідальністю за неналежне виконання кредитного зобов`язання.

При цьому звільнення позичальника від відповідальності за прострочення виконання кредитного зобов`язання, передбачене пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, є імперативним та не залежить від волевиявлення сторін кредитного договору.

Вказана норма має спеціальний характер і підлягає застосуванню до відповідних правовідносин незалежно від того, чи передбачено кредитним договором право кредитодавця нараховувати штрафні санкції за порушення строків виконання зобов`язань.

Суд також враховує, що наявність у кредитному договорі положень про відповідальність позичальника за прострочення виконання зобов`язання не може бути підставою для стягнення відповідних сум усупереч прямій законодавчій забороні.

Отже, оскільки прострочення виконання кредитного зобов`язання виникло під час дії воєнного стану, а пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено звільнення позичальника від відповідальності за таке прострочення, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача 5 000 грн неустойки та/або процентів за порушення грошового зобов`язання. Відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Водночас передбачене законом звільнення позичальника від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання не припиняє його обов`язку повернути фактично отримані кредитні кошти та сплатити проценти за правомірне користування ними.

З урахуванням викладеного, за умови підтвердження правомірності нарахування всіх заявлених процентів, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 55 501,00 грн, з яких 10 000 грн. - заборгованість за основною сумою кредиту та 45 501 грн.-заборгованість за процентами.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 5 000 грн неустойки та/або процентів за порушення грошового зобов`язання слід відмовити.

Крім того, в силу дії ст.141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Згідно з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем подані: копія договору про надання правової(правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року, копія ордера на надання правничої (правової) допомоги № 1408806 від 20.10.2025 року, довіреність представника ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на укладення договорів про надання правової допомоги, копія Акту наданих послуг №Д/30922 від 15.07.2026 року, копія Детального опису наданих послуг до Акту №Д/30922 від 15.07.2026 року.

Представник позивача просить стягнути витрати за надання професійної правничої допомоги на загальну суму 8 000 грн.

Під час вирішення питання про стягнення витрат на професійну правову допомогу, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц у постанові від 19.02.2020 року. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відтак, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі є завищеними, враховуючи категорію справи та час, який захисник міг би потратити на підготовку матеріалів. Окрім цього, до матеріалів справи не долучено документу, який би підтверджував факт понесення витрат адвокатом. В цій частині заявлених вимог слід стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн, що буде співрозмірним, на думку суду, з ринковими цінами адвокатських послуг, та складністю вказаної цивільної справи.

Керуючись: ст.ст. 512, 526, 543, 1054 ЦК України, ст. ст. 10-13, 76-81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість №101869699 від 10.07.2024 року у розмірі 55 501 грн. (п`ятдесят п`ять тисяч п`ятсот одна гривня) з яких: 10 000 грн. -заборгованість за основною сумою кредиту, 45 501 грн. - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 2 662, 40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн. (три тисячі гривень)

В решті вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку ст. 284-285 ЦПК України.

Апеляційна скарга на заочне рішення подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Сторони в справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит- Капітал», код ЄДРПОУ:35234236, місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя І. Є. Зима