Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №450/638/26 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/638/26 Провадження № 2/450/1329/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2026 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Данилів Є.О.

при секретарі Куспісь О.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників судового розгляду в приміщенні суду м. Пустомити цивільну справу за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за зустрічним позовом представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Винниченка Михайла Петровича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» про визнання недійсними умов кредитного договору, зобов`язання вчинити дії та захист прав

встановив:

11.02.2026 представник ТзОВ «Деал Фінанс Груп» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № 71673144 від 26.06.2025 в розмірі 5 850,00 грн, з яких 4500 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 675,00 грн - заборгованість за процентами, 675,00 грн. - комісія, та судових витрат. Позов обґрунтовує тим, що 26.06.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 71673144 від 26.06.2025 року, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 4500 грн, строк позики - 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 0,500 % в день (базова процентна ставка/фіксована). Договір підписано електронним цифровим підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. 16.09.2025 р. ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (ідентифікаційний код юридичної особи – 44280974) уклали Договір факторингу №16/09/25 від 16.09.2025 р. за умовами якого Позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики № 71673144 від 26.06.2025 р. (Договір факторингу №16/09/25 від 16.09.2025 р. разом з додатками та витяг з Реєстру прав вимог від 23.12.2025. Після передачі права вимоги за кредитним договором відповідач не виконав свій обов`язок перед позивачем та має непогашену заборгованість в сумі 5850 грн.

Ухвалою від 12.03.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач повідомлявся про судовий розгляд шляхом направлення поштової кореспонденції.

20.04.2026 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що позовні вимоги є недоведеними.

20.04.2026 року відповідач ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічною позовною заявою до ТзОВ «Деал Фінанас Груп», в якій просить визнати нікчемність умов положень кредитного договору Позивачем ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» Із ОСОБА_1 з яких нараховано заборгованість за відстоками (ЗАВИЩЕНИЙ ставка % відсотків) та встановлення додаткових комісій, штрафу, пені, щодо клієнта споживача послуг ОСОБА_1 адже сума нарахованих відстоків не може перевищувати 50 % тіла кредиту, тим більше враховуючи воєнний стан, % нараховані за межами періоду дії договору а також визнати незаконною нарахування пені. В пріод воєнного стану заборонено нараховувати пеню та інші санкції, а також визнати незаконними норми договору якими передбачена комісія за обслуговування кредиту за заборгованість по кредитах , з моменту його укладення. Зобов`язати ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» здійснити перерахунок платежів, здійснених ОСОБА_1 за суми заборгованості за договором кредитним договором з моменту його укладення. Стягнути з Позивача ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» на користь Відповідача ОСОБА_1 судові витрати – витрати на правову допомогу 5 000 грн.

Зустрічна позовна заява вмотивована тим, що позивачем була розрахована заборгованість за договором Із яких : 13 365 грн., з яких: 4 500,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; - законна сума 675,00 грн. сума заборгованості за процентами; законна частина суми 657 грн. сума заборгованості за комісією; - незаконне нарахування 7 515 грн. сума заборгованості за пенею/ - незаконне нарахування. - заборгованість за тілом кредиту Відповідач вважає такою вимогу що можна розглядати. - заборгованість за відсотками відповідач частково не погоджується сума нарахованих відсотків не може перевищувати 50 % тіла кредиту, тим більше враховуючи воєнний стан. - комісія за обслуговування кредиту, - заборгованість за пенею. Витрати на правничу допомогу 4500 грн. Без участі у судових засіданнях - явно завищена сума (враховуючи незначну складність, типовий характер спору, та можливість позивача залучити представника за меншу суму винагороди), відповідач просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу. Відповідач перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації на особливий період у військовій частині НОМЕР_1 з 04.05.2024 року по сьогоднішній день, відповідач не може перебувати на звязку 24/7 у звязку зі службою та пропонував доплатити залишок кредиту згодом.

В частині позовних вимог про стягнення із відповідача на користь позивача пені: такі вимоги незаконні. Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу встановленого інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем пред`явлено та розраховано розмір штрафних санкцій за період із серпня 2021 р. по серпень 2023 року включно. Однак, стороною позивача не було враховано пункт 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Також у відповідності до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-ІХ від 15 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 ЦК України, а також обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Відповідачкою встановлено, що неустойка (штраф, пеня), сплата яких передбачена даним договором нараховані включно з 24 лютого 2022 року. Тому за вказаних обставин є безпідставними позовні вимоги про стягнення з відповідача сума інфляційних втрат, сума 3% річних, які нараховані відповідно до ст.625 ЦК України. Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги наведені вимоги закону, позовні вимоги в частині стягнення із відповідача на користь позивача інфляційні витрати в сумі та три відсотки річних є безпідставними та задоволенню не підлягають.

За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець (відповідач) кожного місяця, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, так чи інакше, безоплатно повинен повідомляти позивача про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надавати виписку з рахунку/ рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Отже, беручи до уваги, що положення у кредитному договорі, що встановлюють плату за обслуговування кредитної заборгованості в даному випадку є несправедливою умовою договору та призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позивача та суперечить принципу добросовісності, вважає, що зустрічний позов підлягає задоволенню, а у задоволенні первісного позову слід відмовити.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст.ст.81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

В силу ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У відповідності до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Судом встановлено, що 26.06.2025 року ОСОБА_1 уклав із ТзОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» кредитний договір № 71673144 шляхом підписання такого та таблиці обчислення вартості кредиту електронним підписом у виді одноразового ідентифікатора 38664. Відповідно до умов договору ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов`язується надати відповідачу грошові кошти в загальній сумі 4500 грн, строком на 30 днів, з базовою процентною ставкою 0,500 % в день (фіксована процентна ставка). Дата надання позики 26.06.2025 року, дата повернення позики 25.07.2025 року, знижена процентна ставка/день, (застосовується у відповідності до умов Програми лояльності) – 1 %; процентна ставка за понадстрокове користування позикою 4,00 % в день (не застосовується в період карантину), орієнтовна реальна річна процентна ставка 2617,16%.

Встановлено, що кредитодавець повністю виконав свої зобов`язання за кредитним договором № 71673144 від 26.06.2025 року, що підтверджується копією платіжної інструкції № d264ffde-36d1-4f2a-82f2-eba4ebefd3bb.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 71673144 від 26.06.2025 року вбачається, що у відповідача наявна заборгованість 13 365,00 грн, з яких 4 500 грн - сума заборгованості за основним боргом, 675 грн - заборгованість за відсотками, 675,00 грн. – заборгованість за комісією, 7 515,00 грн. – сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

З урахуванням заяви про зменшення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № 71673144 від 26.06.2025 у ОСОБА_2 наявна заборгованість в розмірі 5 850,00 грн, з яких 4500 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 675,00 грн - заборгованість за процентами, 675,00 грн. – комісія.

03.04.2023 р. ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (ідентифікаційний код юридичної особи – 44280974) уклали Договір факторингу № 16/09/25 від 16.09.2025 р. за умовами якого Позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики № 71673144 від 26.06.2025 р. (Договір факторингу №16/09/25 від 16.09.2025 р. разом з додатками та витяг з Реєстру прав вимог від 23.12.2025 р.

Частинами 1, 3 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Як вбачається з матеріалів справи, зобов`язання не виконані з вини відповідача.

За ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Але в той же час суд приходить до висновку про застосування до даних правовідносин спеціальної норми, яка передбачена Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Так пунктом 15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону 2011-XII від 25.08.2024 визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Відповідач ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації в військовій частині НОМЕР_1 з 04.05.2024, що стверджується відповідними посвідченням та довідкою.

Отже, на відповідача ОСОБА_1 поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», тобто до нього не може застосовуватися відповідальність у виді штрафних санкцій та пені за невиконання зобов`язань за користування кредитом, а також відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом.

Такий висновок суду цілком узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 14.05.2021 року у справі № 502/1438/18.

Відтак, заявлена представником позивача заборгованість за відсотками в сумі 675 грн. та за комісією в сумі 675,00 грн. не підлягатиме стягненню з відповідача на користь позивача.

За змістом статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом,к омісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності),для отримання, обслуговування і повернення кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання згідно умов кредитного договору, що підтверджується копією квитанції. Однак, відповідач не повернув отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатив нараховані відсотки за кредитним договором.

Посилання представника відповідача на нібито істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків сторін саме по собі не може бути підставою для невиконання взятих на себе договірних зобов`язань, оскільки, відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору, ознайомився з його текстом та змістом в цілому, що підтверджується електронним підписом позичальника.

Також відповідно до ч.1ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування», споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитись від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в раз отримання ним грошових коштів.

Разом з тим, враховуючи вказану норму права, ОСОБА_1 не відмовився від укладення такого кредитного договору. Тобто, позичальник погодився з усіма умовами кредитного договору та з власної волі, на власний розсуд взяв на себе зобов`язання виконувати умови такого договору.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу(частина перша статті 215 ЦК України).

Згідно з частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати не обхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Суд критично оцінює доводи представника відповідача, викладені у відзиві, додаткових поясненнях та зустрічному позові, оскільки вони не спростовують обставин, покладених в основу первісного позову, та не підтверджуються належними, допустимими і достатніми доказами.

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Згідно зі статтями 76, 77, 78, 80, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги чи заперечення сторін, при цьому належними є лише ті докази, які стосуються предмета доказування, а кожна сторона несе ризик настання наслідків невчинення процесуальних дій щодо доказування.

Разом із тим, судом встановлено, що значна частина доводів відповідача фактично не стосується предмета спору.

Так, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Виниченко П.М. заперечує проти стягнення пені, штрафних санкцій, інфляційних втрат та трьох процентів річних, передбачених статтею 625 ЦК України, а також зазначає про неправомірність стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Однак такі доводи ґрунтуються на помилковому розумінні змісту заявлених позовних вимог, оскільки первісний позов не містить вимог про стягнення пені, штрафних санкцій, інфляційних втрат, трьох процентів річних чи витрат на професійну правничу допомогу. Предметом позову є виключно стягнення заборгованості за кредитним договором, що складається із неповернутої суми кредиту та процентів, нарахованих відповідно до умов укладеного сторонами договору № 71673144 від 26.06.2025 року.

Суд також відхиляє доводи відповідача про те, що загальний розмір процентів за кредитним договором не може перевищувати 50 відсотків суми наданого кредиту.

Зазначені твердження ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм Закону України «Про споживче кредитування» та не враховують характер спірних правовідносин.

Відповідно до статей 1048, 1054 ЦК України, позичальник зобов`язаний сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі та порядку, визначених договором, якщо інше не встановлено законом.

В силу статей 6, 627, 628, 629 ЦК України, сторони є вільними у визначенні умов договору, а укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

При укладенні кредитного договору, сторони погодили розмір процентної ставки, порядок її нарахування та строки повернення кредитних коштів. Доказів того, що відповідні умови договору в установленому законом порядку визнані недійсними або суперечать імперативним нормам законодавства, матеріали справи не містять.

Крім того, обмеження, передбачені Законом України «Про споживче кредитування», щодо максимально допустимого розміру відповідальності споживача застосовуються до штрафних санкцій та інших платежів у випадках, прямо визначених законом, і не свідчать про встановлення законодавчої заборони щодо нарахування процентів за користування кредитом відповідно до умов укладеного сторонами договору.

При цьому відповідач не навів жодної норми матеріального права, яка б встановлювала обмеження договірних процентів у розмірі 50 відсотків суми кредиту саме для спірного кредитного договору. Натомість проценти, заявлені до стягнення позивачем, нараховані відповідно до умов укладеного сторонами договору та в межах погодженого строку кредитування.

Таким чином, посилання відповідача на перевищення процентами 50 відсотків суми кредиту є необґрунтованими, не підтверджені належним нормативним обґрунтуванням та не можуть бути підставою для відмови у задоволенні первісного позову.

У відповідності до вимог ст.ст.76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Оцінивши подані сторонами докази, суд приходить до висновку, що доводи відповідача мають характер припущень, не підтверджені належними доказами та не спростовують правильності розрахунку заборгованості, наданого позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, заявляючи зустрічний позов про визнання окремих умов кредитного договору недійсними, відповідач не довів наявності передбачених законом підстав недійсності правочину. Відповідно до статей 203, 204, 215 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Саме на позивача за зустрічним позовом покладається обов`язок доведення обставин, які свідчать про невідповідність змісту правочину вимогам закону, однак належних та допустимих доказів на підтвердження таких обставин суду не подано.

За таких обставин суд доходить висновку, що первісний позов є обґрунтованим, підтверджується належними та допустимими доказами, тоді як доводи відповідача та вимоги зустрічного позову не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а тому задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд приходить до висновку, що аргументи, якими представник позивача мотивувала позовні вимоги, частково знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому такі слід задоволити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 71673144 від 26.06.2025 року у розмірі 4500 грн. за тілом кредиту.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід зазначити наступне.

Відповідно до частин 1, 2, 8 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно із частинами 3, 4 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12.02.2020 у справі № 648/1102/19, відповідно до якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

З долучених до позовної заяви договору про надання правничої допомоги № 22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 року, додатку № 1 до нього, витягу з акту № 4-ДІЛ приймання-передачі наданої правничої допомоги від 22.08.2025 року, платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 16.01.2026 року, вбачається, що розмір понесених позивачем витрат у зв`язку з розглядом цивільної справи за позовом ТзОВ «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 становить 4500 грн та складається з послуг, а саме вивчення наявних у клієнта документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції/аналіз судової практики та збір документів/доказів вартістю 500 грн; підготовка/складання та направлення/подача однієї позовної заяви до боржника вартістю 4000 грн.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (додаткова постанова Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, відповідно до якої не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Верховний Суд у своїй постанові від 28.06.2023 у справі № 369/576/22 зазначив, що суд може з власної ініціативи зменшити розмір витрат на правничу допомогу, застосувавши критерії, визначені статтею 141 ЦПК України. При цьому це не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони про зменшення розміру таких витрат.

Дослідивши надані представником позивача докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що деякі види робіт мають не обґрунтовано завищену вартість.

Як вбачається із згаданих вище документів наданих адвокатом, предметом наданої професійної правничої допомоги є вивчення наявних у клієнта документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції/аналіз судової практики та збір документів/доказів вартістю, підготовка/складання та направлення/подача однієї позовної заяви до боржника вартістю.

Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли щодо стягнення заборгованості, які підлягатимуть задоволенню в сумі 4500 грн.

Суд констатує, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії малозначних справ, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, а відтак заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4500 грн є завищеними порівняно з вартістю послуг з правничої допомоги в таких категоріях спору, оскільки матеріали справи не потребували і не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви, а враховуючи усталену практику дана справа є не складною. При цьому, адвокатом зовсім не мотивована необхідність витрачання значного часу на аналіз документів, які знаходяться в матеріалах справи, ступінь складності та новизни правових питань, досліджених адвокатом.

Отже, керуючись принципами справедливості, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, тобто відповідністю понесених витрат, складності, обсягу та характеру наданої адвокатом допомоги, а також співмірності цих витрат із ціною, конкретних обставин справи, суд вважає, що визначений сторонами до відшкодування гонорар, є завищеним і не являється співмірним, обґрунтованим і пропорційним об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а також є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг у аналогічних справах, обсяг наданих адвокатом послуг не відповідає критерію реальності, а відтак суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 1500 грн, оскільки такий розмір витрат є необхідним і неминучим для позивача, який був змушений до залучення професійної правничої допомоги адвоката.

Згідно статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268,279 ЦПК України, ст.ст. 3, 13, 16, 509, 512-514, 517, 526, 527, 530, 599, 610-612, 614, 639, 1048-1050, 1054, 1056-1, 1077 ЦК України, ст.ст. 3, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», суд,-

ухвалив:

Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (код ЄДРПОУ 44280974, 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3) заборгованість за Договором кредиту № 71673144 у розмірі 4500 грн. (чотири тисячі п`ятсот гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (код ЄДРПОУ 44280974, 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3) витрати по сплаті судового збору в розмірі 896,43 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 гривень.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» про визнання недійсними умов кредитного договору, зобов`язання вчинити дії та захист прав, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Учасник справи, який не був присутній при оголошенні рішення має право на поновлення строку подачі апеляційної скарги, якщо така скарга буде подана в 30-денний строк з дня отримання копії судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП», код ЄДРПОУ 44280974, 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

СуддяЄ. О. Данилів