Рішення від 15 березня 2026 р. у справі №450/6001/25 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/6001/25 Провадження № 2/450/862/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2026 р. Пустомитівський районний суд Львівської області

у складі головуючого судді Данилів Є.О.

при секретарі Хохолик О.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо» про відшкодування матеріально шкоди, завданої вчиненням кримінальним правопорушенням,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо» (далі – ПрАТ «СК «Вусо») про стягнення страхового відшкодування.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що 10.07.2017 року водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки Volkswagen Golf 6, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою Київ-Чоп у напрямку руху транспорту до м. Чоп, при проїзді її ділянки в районі 550 км, що у с. Зубра Пустомитівського району Львівської області, при виконанні на перехресті повороту ліворуч на другорядну дорогу, яка веде до готелю- ресторану «Рафаель», що за адресою: с. Зубра (кільцева дорога м.Львова), вул. Гонти, порушив вимоги Р.1 п.п. 1.5, 1.10 (в частині значення терміну «дати дорогу»); Р.2 п.2.3 б); д); Р.10, 10.1; Р.16 п. 16.13 Правил дорожнього руху України, які виразилися в тому, що він проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, перед зміною напрямку руху ліворуч не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, після чого виконав на зазначеному перехресті поворот ліворуч тим самим не дав дорогу автомобілю марки «Mercedes Benz Е200», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який в цей час рухався по правій смузі автодороги Київ-Чоп у напрямку руху до м. Києва, такими своїми діями створив небезпеку для руху водію автомобіля марки «Mercedes Benz Е200», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок чого останній застосував екстрене гальмування, що призвело до блокування коліс зазначеного транспортного засобу та втрати ОСОБА_3 контролю над рухом такого, і як наслідок виїзду на смугу зустрічного руху, де відбулось зіткнення автомобіля марки «Mercedes Benz Е200», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 із автомобілем марки «ЗИЛ 130 самоскид С», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який в цей момент рухався автодорогою Київ-Чоп у напрямку руху транспорту до м. Чоп.

Власником транспортного засобу ЗИЛ 130 самоскид С», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , є ОСОБА_1 .

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Mercedes Benz Е200 з державним номерним знаком НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , була застрахована згідно полісу №АМ000399005, у ПрАТ СК “ВУСО”, із лімітом відповідальності за збиток заподіяний майну 100 000,00 грн. (сто тисяч грн. 00 коп.).

Внаслідок вищезазначеної ДТП були порушені кримінальні провадження за обвинуваченнями водіїв, які керували вищезазначеними транспортними засобами.

За результатом розгляду кримінальної справи №450/3483/17 Пустомитівським районним судом Львівської області зроблено висновок, що в ході судового розгляду даного кримінального провадження, дослідженими належними та допустимими доказами встановлено, що дії обвинуваченого ОСОБА_2 при виконанні на перехресті повороту ліворуч на другорядну дорогу не перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з наслідками події ДТП, яка мала місце 10.07.2017 року на автодорозі Київ-Чоп в с. Зубра Пустомитівського району Львівської області, скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 11.07.2017 року та вирішено повернути речові докази власникам.

Відповідно до висновку судового експерта за результатами проведення експертного автотоварознавчого дослідження №47 від 01.03.2018 року, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля ЗИЛ 130, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 становить 60 242,57 грн. (Шістдесят тисяч двісті сорок дві тисячі грн. 57 коп.).

27.11.2025 він звернувся до ПрАТ «СК «Вусо» з заявою про виплату страхового відшкодування.

05.12.2025 він отримала відповідь про відмову у виплаті страхового відшкодування на підставі п. 37.1.4. ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961 – IV від 01.07.2004.

Відповідачем добровільно збиток не відшкодовано, станом на сьогодні за ПрАТ СК "ВУСО” рахується заборгованість у сумі 60 242,57 грн. (Шістдесят тисяч двісті сорок дві тисячі грн. 57 коп.).

Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону,-МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили (абзац 4 п.36.2 ст.36 Закону 1961 -IV у редакції чинного на момент ДТП).

З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика не зазначений у законодавстві як підстава припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди у розмірі регламентованих виплат взагалі.

Просив: стягнути з ПрАТ СК “ВУСО” в користь ОСОБА_1 60 242,57 грн. (Шістдесят тисяч двісті сорок дві тисячі грн. 57 коп.) вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля ЗИЛ 130, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 ; стягнути з ПрАТ СК “ВУСО” в користь ОСОБА_1 , стягнути 39 757,43 грн. (Тридцять дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят сім грн. 43 коп.) індексу інфляції з врахуванням ліміту відповідальності страхової компанії згідно полісу ОСЦПВВНТЗ №АМ000399005 (100 000 грн.-60 242,57 грн.=39 757,43 грн.).

19.12.2025 постановлено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

06.01.2026 представник ПрАТ «Вусо» подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач повідомив позивача про відмову виплати страхового відшкодування, оскільки заяву про страхове відшкодування не було подано страховику протягом одного року. Страховик діяв правомірно та не порушував прав позивачки, яке мало б бути захищено судом.

В матеріалах справи відсутні докази добросовісної поведінки позивачки та доведеності, що річний строк пропущений через незалежні від нього причини, коли особа може отримати таке відшкодування, пред`явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності. Позивачка достеменно знав про наявність двох винних водіїв, які завдали шкоди третім особам джерелом підвищеної небезпеки. У зв`язку з цим у них настала цивільно-правова відповідальність без вини (особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого ч. 5 ст. 1187 ЦК України). Позивач розумів, що мала право на звернення до страховика з підстав визначених п. 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, але звернулася з порушенням річного присічного строку, визначеного спеціальним Законом і правомірно отримав відмову.

Окрім того, представник ПрАТ «Вусо» подав до суду заяву, в якій просив стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 25000 грн.

Дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є власником транспортного засобу ЗИЛ 130 самоскид С», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_4 .

10.07.2017 року водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки Volkswagen Golf 6, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою Київ-Чоп у напрямку руху транспорту до м. Чоп, при проїзді її ділянки в районі 550 км, що у с. Зубра Пустомитівського району Львівської області, при виконанні на перехресті повороту ліворуч на другорядну дорогу, яка веде до готелю- ресторану «Рафаель», що за адресою: с. Зубра (кільцева дорога м.Львова), вул. Гонти, порушив вимоги Р.1 п.п. 1.5, 1.10 (в частині значення терміну «дати дорогу»); Р.2 п.2.3 б); д); Р.10, 10.1; Р.16 п. 16.13 Правил дорожнього руху України, які виразилися в тому, що він проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, перед зміною напрямку руху ліворуч не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, після чого виконав на зазначеному перехресті поворот ліворуч тим самим не дав дорогу автомобілю марки «Mercedes Benz Е200», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який в цей час рухався по правій смузі автодороги Київ-Чоп у напрямку руху до м. Києва, такими своїми діями створив небезпеку для руху водію автомобіля марки «Mercedes Benz Е200», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок чого останній застосував екстрене гальмування, що призвело до блокування коліс зазначеного транспортного засобу та втрати ОСОБА_3 контролю над рухом такого, і як наслідок виїзду на смугу зустрічного руху, де відбулось зіткнення автомобіля марки «Mercedes Benz Е200», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 із автомобілем марки «ЗИЛ 130 самоскид С», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який в цей момент рухався автодорогою Київ-Чоп у напрямку руху транспорту до м. Чоп.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу власника транспортного засобу Mercedes Benz Е200 з державним номерним знаком НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , була застрахована згідно полісу №АМ000399005, у ПрАТ СК “ВУСО”, із лімітом відповідальності за збиток заподіяний майну 100 000,00 грн. (сто тисяч грн. 00 коп.).

За результатом розгляду кримінальної справи №450/3483/17 Пустомитівським районним судом Львівської області зроблено висновок, що в ході судового розгляду даного кримінального провадження, дослідженими належними та допустимими доказами встановлено, що дії обвинуваченого ОСОБА_2 при виконанні на перехресті повороту ліворуч на другорядну дорогу не перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з наслідками події ДТП, яка мала місце 10.07.2017 року на автодорозі Київ-Чоп в с. Зубра Пустомитівського району Львівської області, скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 11.07.2017 року та вирішено повернути речові докази власникам.

27.11.2025 ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «Вусо» з заявою про виплату страхового відшкодування.

05.12.2025 він отримала відповідь про відмову у виплаті страхового відшкодування на підставі п. 37.1.4. ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961 – IV від 01.07.2004.

Відповідно до висновку судового експерта за результатами проведення експертного автотоварознавчого дослідження №47 від 01.03.2018 року, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля ЗИЛ 130, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 становить 60 242,57 грн. (Шістдесят тисяч двісті сорок дві тисячі грн. 57 коп.).

Частиною 6 ст. 82 ЦПК України встановлено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 761/42030/21, постанова Верховного Суду від 11.122023 у справі № 607/20787/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

У ч. 1,2 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1188 ЦПК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (ч. 16 ст. 9 Закону України «Про страхування»).

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно із ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. (ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний: дотримуватися передбачених правилами дорожнього руху обов`язків водія, причетного до дорожньо-транспортної пригоди; вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди; поінформувати інших осіб, причетних до цієї пригоди, про себе, своє місце проживання, назву та місцезнаходження страховика та надати відомості про відповідні страхові поліси; невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально (ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування, яка має містити певні відомості та визначені Законом додатки до заяви (п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів`страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної витати), є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди (пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) вказано, що підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV визначає наслідком пропуску потерпілою особою річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат. Разом з тим, ані Закон №1961-IV, ані ЦК України, ані будь-який інший закон не передбачає в цьому випадку припинення взагалі права потерпілою особи на отримання відшкодування або на задоволення позову як, наприклад, передбачено ЦК України при пропуску позовної давності. З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі. Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням із загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред`явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.

Судом встановлено, що 10.07.2017 у с. Зубра, вул. Гонти відбулася ДТП за участю автомобілів Volkswagen Golf 6, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та «Mercedes Benz Е200», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 автомобіля марки «ЗИЛ 130 самоскид С», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Mercedes Benz Е200 з державним номерним знаком НОМЕР_2 , що не заперечується сторонами у справі.

Позивач звернулася до суду з позовною заявою про стягнення зі страховика винної особи страхового відшкодування у розмірі 100000 грн., зазначивши, що відповідачем протиправно відмовлено у виплаті страхового відшкодування на його користь з підстав пропуску річного строку на звернення з відповідною заявою.

Суд погоджується з доводами представника позивача, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика не зазначений у законодавстві як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі, а тому потерпіла особа має право отримати страхове відшкодування від страховика винної особи, звернувшись до суду в межах строку позовної давності, однак, суд звертає увагу, що це можливо лише при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 вперше звернувся до ПрАТ «СК «Вусо» 27.11.2025 з заявою про страхову виплату, внаслідок вищезазначеної ДТП, яка сталася 10.07.2017.

27.11.2025 ОСОБА_1 направив до ПрАТ «СК «Вусо» направив заяву про страхову виплату від 27.11.2025.

Також матеріали справи не містять доказів, що позивач звертався до страховика з повідомленням про настання події з ознаками страхового випадку в межах строку встановленого чинним законодавством України, яке діяло на той момент.

Судом не приймаються до уваги доводи представника позивача, що станом на день закінчення річного строку для подання заяви про страхове відшкодування, позивачу не було і не могло бути відомо про результат розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_2 що відповідно могло вплинути на суму страхового відшкодування, що підлягає сплаті позивачем, а тому річний строк на звернення до страховика з заявою про страхове відшкодування був пропущений позивачем з поважних підстав.

У справі № 147/66/17 Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку про те, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред`явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.

На підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення з заявою про страхове відшкодування, позивач не надав жодних належних та допустимих доказів, що ним здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини.

Звертаючись до суду, позивачем не доведено добросовісності своїх дій при зверненні до страховика із вказаною заявою.

Посилання представника позивача на відсутність процесуального рішення суду під час розгляду обвинувального акту щодо ОСОБА_2 суд відхиляє, оскільки такі не ґрунтуються на положеннях статті 35 Закону № 1961-ІV.

Окрім цього, як вже було зазначено судом, Пустомитівським районним судом львівської області у вироку від 23.10.2025 у справі № 450/3483/17 встановлено, що водій автомобіля «Mercedes-Benz E200» ОСОБА_3 за умови його руху з допустимою на даній ділянці дороги швидкістю (60 км/год) мав технічну можливість зупинитися та уникнути зіткнення із автомобілем «Volkswagen Golf 6» застосувавши екстрене гальмування. Також, за умови дотримання водієм автомобіля «Mercedes-Benz E200» швидкісного режиму, в даній дорожній ситуації траєкторії руху з автомобілем «Volkswagen Golf 6» не пересікалися б взагалі, а крім цього у водія ОСОБА_3 не виникла б необхідність застосовувати гальмування, оскільки саме дотримання швидкості руху автомобілем «Mercedes-Benz E200», була достатньою та необхідною умовою безпечного та безперешкодного роз`їзду автомобілів на даному перехресті. Практично аналогічні висновки містяться у висновку Дніпровського науково – дослідного інституту судових експертиз. При цьому швидкість визначена комісією експертів становить близько 85…87 км/год, а мінімальна віддаль на якій перебував автомобіль «Mercedes-Benz E200» до ближньої межі проїзної частини дороги, яка перетинає дорогу «Київ-Чоп», в момент, коли водієм ОСОБА_3 при визначеній швидкості могли бути вжиті заходи на гальмування, становила 48,7…49,3м.

Також позивач не був позбавлений можливості повідомити страховика і звернутись з заявою про виплату страхового відшкодування одразу після ДТП в межах строків, визначених Законом № 1961-ІV.

Таким чином, судом встановлено, що позивач звернувся до страховика за відшкодуванням шкоди заподіяної пошкодженням транспортного засобу з пропуском річного строку на звернення до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, не надав жодних доказів щодо добросовісності своєї поведінки та не довів, що річний строк пропущено через незалежні від нього причини, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначає правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів.

Згідно положень ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна.

Документом, який здійснює методичне регулювання товарознавчої експертизи оцінки колісних транспортних засобів є Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджена Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 (далі по тексту - Методика).

Згідно п. 1.2. Методики, методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ.

Відповідно до підпунктів д), е) пункту 1.4. Методики, Методика застосовується з метою: визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ; визначення вартості відновлювального ремонту КТЗ.

Згідно п. 4.3. Методики, за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ.

Згідно п. 4.4. Методики у звіті (акті) або висновку експерта про оцінку КТЗ зазначається така інформація: а) повне найменування суб`єкта оціночної діяльності, його місцезнаходження, телефон (факс), номер та термін дії сертифіката суб`єкта оціночної діяльності; б) дата надходження матеріалів для оцінки і дата підписання звіту (акта), висновку;

в) найменування юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, яка призначила (замовила) оцінку КТЗ; г) питання (завдання), що поставлені перед оцінювачем (експертом) (мета оцінки); ґ) назва об`єкта (об`єктів), представленого для оцінки; д) найменування юридичної особи (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи), місцезнаходження (місце проживання) власника майна та його майнові права на КТЗ; е) відомості про фізичну особу, що здійснює оцінку КТЗ: посада, прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальності (загальна й оціночна за напрямом програми базової підготовки), стаж роботи за цими спеціальностями, учений ступінь і вчене звання (за наявності), номер, дата видачі кваліфікаційного свідоцтва та посвідчення про підвищення кваліфікації; є) інформація, що має значення для виконання оцінки, з посиланням на джерела її отримання; ж) клопотання оцінювача, експерта про надання додаткових матеріалів, результати їх розгляду (якщо це мало місце); з) перелік використаних довідкових джерел інформації, літератури із зазначенням основних бібліографічних даних (найменування, автори, місце та рік видання); и) дані про час та місце проведення огляду КТЗ оцінювачем (експертом); і) відомості про осіб, які брали участь в огляді об`єкта оцінки, якщо їх участь обумовлена призначенням оцінки або договором про виконання оцінки; ї) ідентифікаційні дані КТЗ відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта) або з копій цих документів; й) показання одометра (тахографа) КТЗ або лічильника мотогодин (за наявності); к) результати візуального огляду щодо відповідності (невідповідності) номерів кузова, шасі, інших складових частин записам у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу (технічному паспорті) або в інших документах; л) відомості про комплектність та укомплектованість КТЗ; м) відомості про склад оновлених складників КТЗ, інформаційні ознаки виконаного відновлювального ремонту, інші обставини, які мають значення для розв`язання поставлених питань; н) відомості про виявлені під час огляду дефекти, пошкодження, а також обґрунтування засобів і обсягу відновлювальних робіт з їх усунення чи інших способів урахування дефектів; о) перелік обмежень щодо застосування результатів оцінки та припущення, у межах яких проводилася оцінка; п) викладення змісту використаних методичних підходів, методів, оціночних процедур та відповідних розрахунків; р) висновок про вартість майна або висновок про результати автотоварознавчої експертизи (експертного дослідження); с) додатки, які становлять невід`ємну частину звіту (акта), висновку експерта про оцінку і містять дані стосовно технічного стану КТЗ (його складників), їх фотографічні зображення і дані, що підтверджують припущення та розрахунки. У додатках також може бути графічна розгортка побудови пошкодженого або розукомплектованого КТЗ з відображенням характеру пошкоджень або протокол технічного огляду з посиланням на характер і обсяг його пошкодження.

У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №221/6180/16-ц зазначено, що сума матеріального збитку, заподіяного потерпілій особі, повинна бути підтверджена таким засобом доказування, як звіт про оцінку майна (акт оцінки майна), який за змістом має відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та Наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України «Про затвердження методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» від 24.11.2003 №142/5/2092 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за № 1074/8395).

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 03.06.2021 у справі №461/2217/19.

Також матеріали цивільної справи не містять доказів щодо того, чи було передбачено договором цивільно-правової відповідальність, укладеного між власником транспортного засобу Mercedes Benz Е200 з державним номерним знаком НОМЕР_2 та ПрАТ «СК «Вусо», франшизу страхувальника.

Що стосується розрахунку інфляційних втрат в розмірі 133 660,19 грн, то він, також не відповідає приписам ч.2. ст. 625 ЦК України так як відсутня дата початку строку порушення зобов`язання відповідно до вимог Закону № 1961-1V.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно з процесуальним законодавством сторони мають певні права та обов`язки, реалізація яких, як правило, залежить від самих учасників процесу.

Надання доказів на підтвердження доводів і обставин, на які позивач посилається як на підставу свої вимог, є обов`язком саме позивача, і їх ненадання є неналежним виконання процесуальних прав та свідчить про те, що позивач не вчиняє активних дій для доведення обґрунтованості своїх вимог перед судом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. У разі ненадання певних доказів суд розглядає справу за наявними у ній матеріалами.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивач не довів обставини, на які посилався, як на підставу своїх вимог.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про залишення без задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ПрАТ «СК «Вусо» на користь ОСОБА_1 не підлягають стягненню судові витрати, оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Вусо» суми судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25000 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат.

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Представником відповідача, на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, були надані: копія ордеру серії АІ № 2082437 від 22.12.2025, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №8802/10, копія договору про надання правової допомоги від 12.06.2020, копія додатку № 1 до договору про надання правової допомоги від 12.06.2020, копія акту приймання наданих послуг за договором від 12.06.2020, додатком № 1 від 22.12.2025.

Відповідно до додатку № 1 до договору про надання правової допомоги від 12.06.2020 сторони погодили, що розмір фіксованого гонорару становить 25000 грн.

Пзивачем жодних заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу та їх стягнення до суду не надано.

Аналізуючи докази, надані на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, з урахуванням того, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт, у сукупності з вищенаведеним суд вважає доведеними витрати на правову допомогу в розмірі 25000 грн., що має наслідком їх стягнення з позивача на користь відповідача.

Керуючись ст.ст. 12 - 13, 81, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 354 - 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , - відмовити..

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо» витрати на правничу допомогу у розмірі 25000 (двадцять п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Вусо», місцезнаходження: м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 31, код ЄДРПОУ 31650052.

Повне рішення складено 16.03.2026 року.

СуддяЄ. О. Данилів