Вирок від 13 жовтня 2026 р. у справі №445/2322/26 — Золочівський районний суд Львівської області

Справа № 445/2322/26

Провадження № 1-кп/445/405/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 року Золочівський районний суд Львівської області в складі :

головуючого судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золочеві Львівської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026141450000096 від 04.05.2026 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нетішин Хмельницької області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, має на утримані неповнолітніх дітей трьох неповнолітніх дітей, особи з інвалідністю ІІ групи, раніше судимого вироком Золочівського районного суду Львівської області від 18.08.2026 за ч.5 ст.27-ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 і ч.1 ст.382 КК України до остаточного покарання у виді штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500,00 грн. (вісім тисяч п`ятсот гривень 00 копійок), зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 , будучи визнаний винним постановою Золочівського районного суду Львівської області від 05.02.2026, яка набрала законної сили 10 березня 2026 року, за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, а також будучи визнаний винним постановою Золочівського районного суду львівської облаті від 23 квітня 2026 року, що набрала законної сили 5 травня 2026 року у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 130 КУпАП, та якою накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2000 мінімумів доходів громадян, що становить 34000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки, достеменно знаючи про наявність згаданих 2 постанов суду (від 5 лютого і 23 квітня 2026 року), якими його неодноразово позбавлено права керування транспортними засобами на строк від 1 до 3 років, ОСОБА_4 всупереч вимогам пункту 9 частини 3 статті 129 Конституції України, частини 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 298 КУпАП, умисно не виконав ці постанови суду.

Так, близько 9 години 35 хвилин 3 травня 2026 року ОСОБА_4 , умисно ігноруючи згадані постанови суду, кермував автомобілем марки «ВАЗ-2107» (реєстраційний номер— НОМЕР_1 ) із пошкодженим лівим зовнішнім світловим приладом, через що його виявили і зупинили працівники сектору реагування патрульної поліції Відділення поліції №2 Львівського районного управління поліції №2 Головного Управління Національної поліції у Львівській області на дорозі поблизу житлового будинку №4 по вулиці Святого Миколая у м. Глиняни, Глинянська міська громада, Львівський район, Львівська обл.

Попри виконану вимогу поліцейських про зупинку, за результатами огляду із використанням спеціального технічного засобу «Drager» встановлено, шо ОСОБА_4 кермував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння 1,48 проміле алкоголю.

Такі дії обвинуваченого кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.1 ст.382 КК України, як умисне невиконання постанов суду, які набрали законної сили.

В судовому засіданні обвинувачений обставини вказані в обвинувальному акті визнав повністю та підтвердив їх у своїх показах, у вчиненому розкаюється, просив суворо його не карати. Вказує, що попередній штраф ним не сплачено, оскільки у нього були відсутні реквізити для сплати штрафу, готовий штраф сплатити найближчим часом.

Згідно ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового розгляду судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Відповідно до цих вимог закону, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.

Обвинувачений та інші учасники судового процесу правильно розуміють зміст цих обставин, а також те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці фактичні обставини справи. Суд не має сумнівів у добровільності та істинності їх позиції.

Таким чином, суд вважає доведеним факт умисного невиконання ОСОБА_4 постанов суду, які набрали законної сили, тобто вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст. 382 КК України.

Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує характер та тяжкість вчиненого правопорушення, фактичні обставини справи, відсутність тяжкості заподіяних правопорушенням наслідків, особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, є особою з інвалідністю другої групи, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, є учасником бойових дій, на спеціальному обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше судимого вироком Золочівського районного суду Львівської області від 18.08.2026 за ч.5 ст.27-ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 і ч.1 ст.382 КК України до остаточного покарання у виді штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, який обвинуваченим не сплачено станом на день розгляду даного кримінального провадження, обставини, що пом`якшують покарання, якими є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, обставин, що обтяжують покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, а тому обвинуваченому слід призначити покарання, що передбачене санкцією ч. 1 ст. 382 КК України у вигляді штрафу в розмірі 510 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, яке суд вважає необхідним та достатнім для досягнення мети покарання, передбаченого ч.2 ст. 50 КК України.

Окрім того, суд враховує, що вироком Золочівського районного суду Львівської області від 18.08.2026 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27-ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 і ч.1 ст.382 КК України, та призначено йому остаточне покарання у виді штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500,00 грн., який станом на день розгляду даного кримінального провадження не сплачено.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

Враховуючи, що за даним та попереднім вироками ОСОБА_4 призначено покарання у виді штрафу, що є покаранням одного виду, то в даному випадку остаточне покарання ОСОБА_4 слід визначити із застосуванням положень ч. 2 ст. 70 КК України.

Отже, враховуючи те, що після постановлення вироку Золочівським районним судом Львівської області від 18.08.2026, судом встановлено, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 382 КК України, до постановлення попереднього вироку, а саме 03.05.2026 року, то остаточне покарання останньому слід призначати на підставі ч.2 ст. 70 КК України, шляхом часткового скаладання покарання за даним вироком суду та попереднім вироком суду.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_4 , попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися, цивільний позов не заявлявся.

Відповідно до ст. 124 КПК України, процесуальні витрати, понесені державою на залучення експерта чи спеціаліста, відсутні.

Керуючись 50, 65-67, 70, 72, ч.1 ст. 382 КК України, ст.349, 368-371, 373- 374 КПК України, суд -

у х в а л и в :

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 510 (п`ятсот десять) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 670,00 грн. (вісім тисяч шістсот сімдесят гривень 00 копійок).

На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарання за даним вироком та вироком Золочівського районного суду Львівської області від 18.08.2026, призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000, 00 грн. (сімнадцять тисяч гривень).

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Львівського апеляційного суду через Золочівський районний суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Відповідно до ч.6 ст.376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Суддя ОСОБА_1