Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №443/1383/26 — Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/1383/26

Провадження №2/443/1075/26

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

14 жовтня 2026 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі

головуючого судді Павліва А.І.,

секретар судового засідання Стасів С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Стислий виклад позиції сторін.

ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» (позивач) подало до суду позов до ОСОБА_1 (відповідач), в якому просить стягнути із відповідача на його користь заборгованість за Кредитним договором № 24546638 від 22.03.2025 у розмірі 47 792,00 грн, сплачену суму судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору покликається на те, що 22.03.2025 між фізичною особою позичальником ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова Компанія «Тайгер-Фінанс» був укладений кредитний договір № 24546638, згідно з умовами якого відповідач отримав 10 000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Позивач умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши Відповідачеві кредит на потрібну їй суму, але Відповідач зі свого боку не виконав умов Кредитного договору. Сума заборгованості Відповідача становить 47 792,00 грн, яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 10 000,00 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків становить 32 672,00 грн; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить 120,00 грн; прострочена заборгованість за штрафами становить 5 000,00 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак у позовній заяві та письмовому клопотанні просить розгляд справи здійснювати за його відсутності, зазначивши також, що не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, хоч повідомлений про дату, час і місце його проведення належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про розгляд справи за його відсутності не подав, правом на подання відзиву не скористався.

Заяви та клопотання, подані учасниками справи.

Представником позивача подано клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с.17).

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 15.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.9-10).

Ухвалою судового засідання від 07.09.2026 відкладено розгляд справи (а.с.18).

Зважаючи на вимоги статті 280 та частини 2 статті 247 ЦПК України, судом 12.10.2026 проведено заочний розгляд справи за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

З урахуванням ухвалення цього рішення за відсутності учасників справи, датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення.

Позиція суду.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторона позивача посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, доходить висновку, що позов підлягає задоволенню частково виходячи з такого.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

У паспорті споживчого кредиту продукту «24546638» наявна інформація та контактні дані кредитодавця – ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс»; інформація та контактні дані кредитного посередника; основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача; інформацію щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача; порядок повернення кредиту; додаткову інформації; інші важливі правові аспекти. Паспорт споживчого кредиту підписано, зокрема, споживачем ОСОБА_2 одноразовим ідентифікатором MZ3LP4rc (а.с.37-39).

Згідно з Договором про споживчий кредит №24546638 від 22.03.2025, укладеного між ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник), сторони узгодили такі умови:

Кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. Договору (далі - кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити проценти за користування кредитом (далі - плата) відповідно до Графіку платежів, сплатити Комісію (за наявності) та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника. Типом кредиту є кредит (п.1.1. Договору);

сума (загальний розмір) кредиту становить 10 000,00 грн у валюті: Українська гривня (п.1.2. Договору);

кредит надається/видається 2025 року загальним строком на 360 днів за умови виконання Позичальником Графіку платежів, з 22.03.2025. Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів (п.1.3. Договору);

дата надання кредиту: 22.03.2025 (п.1.3.1. Договору);

повернення кредиту сплата процентів за користування кредитом та сплата комісії, має здійснюватися Позичальником відповідно до Графіку платежів. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісії (за умови дотримання Графіку платежів): 17.03.2026 (п.1.4 Договору);

позичальник зобов`язаний здійснити оплату Комісії до 05.04.2025 та повернути Суму кредиту в останній день строку кредитування, яка є датою остаточного повернення Кредиту, а саме: 17.03.2026 (п.1.4.1. Договору);

кредитодавець одноразово нараховує Комісію за надання кредиту у розмірі 15% від Суми кредиту, що складає: 1 500,00 грн., яку Позичальник зобов`язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 1.4.1. цього Договору (п.1.5.2. Договору);

стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 350,4 відсотків річних. Особливості нарахування стандартної (базової) процентної ставки процентів визначені п.п.2.2.2, 2.2.3 цього Договору (п.1.6. Договору);

цифрове значення суми та/або розміру відшкодування: штрафів за продуктом «PDL Кредит» становить «50%» від суми отриманого кредиту (п.4.6. Договору);

у разі прострочення строку повернення Кредиту передбаченого п. 1.4. Кредитного Договору на один (один) календарний день, Позичальник зобов`язується сплатити на користь Кредитодавця штрафні санкції (штраф), у розмірі 10% від суми отриманого кредиту (п.4.7. Договору);

у разі прострочення строку повернення Кредиту передбаченого п. 1.4. Кредитного Договору на 10 (десять) календарних днів, Позичальник зобов`язується сплатити на користь Кредитодавця штрафні санкції (штраф), у розмірі 40% від суми отриманого кредиту (п.4.7.1. Договору).

Договір містить реквізити сторін, зокрема дані позичальника, а саме: ПІБ позичальника – ОСОБА_1 , його адресу проживання, номер мобільного телефону, реєстраційний номер облікової картки платника податків, електронну пошту, реквізити платіжної картки, а також інформацію про підписання цього договору ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора sv0hvfTe (а.с.25-35).

Додаток №1 до Договору про споживчий кредит містить Графік платежів за договором про споживчий кредит № 24546638 від 22.03.2025, погоджений сторонами, зокрема ОСОБА_1 , шляхом проставлення електронного підпису одноразового ідентифікатора sv0hvfTe (а.с.36-37).

Відповідно до умов угоди про внесення змін від 06.04.2025 до Договору про споживчий кредит №24546638 від 22.03.2025, укладеної між ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник), сторони узгодили пролонгацію Договору про споживчий кредит №24546638 від 22.03.2025 до 01.04.2026, пільгову процентну ставку, яка становить 0,8% та нараховується з 06.04.2025 по 16.04.2025 і стандартну (базову) процентну ставку, яка становить 0,96% та нараховується з 17.04.2025 по 01.04.2026.

Додаток №1 до Угоди про внесення змін від 06.04.2025 до Договору про споживчий кредит №24546638 від 22.03.2025 містить оновлений Графік платежів за договором про споживчий кредит № 24546638 від 22.03.2025, з урахування умов, передбачених угодою про внесення змін, погоджений сторонами.

Угода містить реквізити сторін, аналогічні тим, що зазначені у Договорі про споживчий кредит №24546638 від 22.03.2025, а також інформацію про підписання цієї угоди ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора Zlj8g7z8 (а.с.39-41).

Згідно з довідкою ТОВ «ФК «Контрактний дім» (easy.pay) від 20.04.2026 ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» перераховано 22.03.2025 кошти у сумі 10 000,00 грн на платіжну картку НОМЕР_1 (а.с.42).

З розрахунку заборгованості за договором № 24546638 від 22.03.2025 встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 становить 47 792,00 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту – 10 000,00 грн; простроченої заборгованість за сумою відсотків – 32 672,00 грн; простроченої заборгованість за комісією за видачу кредиту – 120,00 грн; простроченої заборгованість за штрафами – 5 000,00 грн (а.с.42-45).

22.05.2026 на ім`я ОСОБА_1 оформлено претензію щодо необхідності погашення заборгованості за договором про споживчий кредит № 24546638 від 22.03.2025 у сумі 47 792,00 грн (а.с.45).

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником ( ОСОБА_1 ) взятих на себе зобов`язань перед кредитодавцем (ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс») за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Норми права, які застосував суд.

За змістом норми статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частини 1, 2 статті 639 ЦК України).

Згідно з положеннями статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

За змістом вимог пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Закон України «Про електронну комерцію» (далі – Закон №675-VIII) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції

Відповідно до приписів частин 3-5 статті 11 Закону №675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Згідно з вимогами частин 6-7 статті 11 Закону №675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (частина 12 статті 11 Закону №675-VIII).

Відповідно до приписів статті 12 Закону №675-VIII якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Закон України «Про споживче кредитування» (далі – Закон № 1734-VIII), який прийнятий 15.11.2016 та набрав чинності 10.06.2017, визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

Так, загальні витрати за споживчим кредитом – витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб (пункт 4 частини 1 статті 1 Закону № 1734-VIII).

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (абзац 2 частини 2 статті 8 Закону № 1734-VIII).

Також, судом враховано норми статей 11, 203, 205, 207, 598, 599, 611, 626, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, які визначають підстави виникнення цивільних прав та обов`язків, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, форм правочину та способи волевиявлення, вимоги до письмової форми правочину, підстави припинення зобов`язання та припинення зобов`язання виконанням, правові наслідки порушення зобов`язання, поняття та види договору, обов`язок позичальника повернути позику, кредитний договір та проценти за кредитним договором.

Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Надавши оцінку аргументам сторони позивача та дослідивши матеріали справи, суд зауважує, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Водночас, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Аналіз матеріалів справи, зокрема Договору про споживчий кредит № 24546638 від 22.03.2025 (далі – Кредитний договір) та Угоди про внесення змін до цього договору (далі – Угода), дозволяє дійти висновку, що ОСОБА_1 , як позичальник за Кредитним договором, ідентифікував себе в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця, надавши персональні дані, а саме: адресу проживання, номер мобільного телефону, реєстраційний номер облікової картки платника податків, електронну пошту, реквізити платіжної картки, необхідні для укладення зазначених правочинів та формування одноразових ідентифікаторів з метою їхнього підписання.

Також, суд зауважує, що Кредитний договір та Угода включають всі істотні умови, які передбачені для цих видів договорів.

Суд зазначає, що без отримання повідомлення на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна та пароля особистого кабінету, укладення згаданих правочинів було б неможливим.

Оскільки Кредитний договір та Угода підписані ОСОБА_1 за допомогою електронних підписів одноразових ідентифікаторів, які надані кредитодавцем саме з цією метою, що узгоджується з матеріалами справи, тому суд доходить переконання, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено укладання між кредитором та відповідачем вказаних спірних правочинів.

Факт одержання коштів ОСОБА_1 підтверджується інформацією ТОВ «ФК «Контрактний дім» (easy.pay), яка засвідчує обставину перерахування 22.03.2025 ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» грошових коштів у сумі 10 000,00 грн на платіжну картку, яку ОСОБА_1 зазначив саме з цією метою.

Окрім цього, перерахування коштів узгоджується із встановленими обставинами справи, зокрема з тим, що воно здійснено у день укладення Кредитного договору, а його розмір відповідає сумі, визначеній у зазначеному правочині.

Таким чином, суд доходить висновку, що між ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» та ОСОБА_1 у передбаченому законом порядку були укладені Кредитний договір та Угода, а позичальник, після отримання кредитних коштів у обумовленому розмірі, зобов`язання, що виникли з цих правочинів, належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем.

Підстав вважати, що сума заборгованості в частині тіла кредиту, процентів та комісії не відповідає умовам Кредитного договору та Угоди, і що її розрахунок є неправильним, судом не встановлено.

Водночас, суд звертає увагу на те, що у загальну суму заборгованості включено суму штрафу у розмірі 5 000,00 грн.

З огляду на положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, суд зазначає, що ОСОБА_1 як позичальник звільнений від обов`язку сплати на користь позивача неустойки (штрафу) за прострочення виконання грошового зобов`язання за Кредитним договором, оскільки на час укладення та дії Кредитного договору, а також на час розгляду справи судом і ухвалення рішення в Україні діяв і продовжує діяти воєнний стан. Зазначена норма є чинною та підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

За наведених обставин, вимоги позивача в частині стягнення штрафу у сумі 5 000,00 грн є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 42 792,00 грн.

Розподіл між сторонами судових витрат.

Судовий збір.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судовий збір підлягає покладенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 383,91 грн (42 792,00 х 100% : 47 792,00 = 89,54%; 2 662,40 : 100% х 89,54% = 2 383,91).

Витрат на професійну правничу допомогу.

Витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн, які сторона позивача просить стягнути з відповідача, підтверджуються доданими до позовної заяви доказами, а саме: Договором про надання правової допомоги №0207 від 02.07.2025, у якому сторони обумовили його істотні умови, зокрема, предмет договору та порядок його виконання (а.с.46), актом №2002 від 28.05.2026 та детальним описом наданих послуг до Акту, які містять інформацію про перелік наданих правових послуг, їхню тривалість та вартість (а.с.47).

При вирішенні питання розподілу між сторонами витрат на професійну правничу допомогу судом взято до уваги норми статей 133, 137, 141 ЦПК України, якими передбачено види судових витрат, витрати на професійну правничу допомогу та розподіл судових витрат між сторонами.

Окрім цього, суд враховує правові висновки, зроблені Верховним Судом з цього питання. Зокрема:

у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зроблено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

У додатковій постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 18 лютого 2022 року у справі №925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Також, суд зважає на положення пункту пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України, згідно з якими загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Оцінивши аргументи сторони позивача, суд зазначає, що сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн, з огляду на: зміст та обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), не складність справи, усталеність судової практики при розгляді справ цієї категорії, ціну позову, не відповідає критеріям розумності та співмірності і є надмірною.

Суд зауважує, що дана справа не є складною за характером спірних правовідносин та обсягом доказів, стосується стягнення заборгованості за кредитним договором та не потребувала значного обсягу юридичної і технічної роботи. Позовна заява у справі є типовою, ґрунтується на стандартних розрахунках заборгованості та письмових доказах, а правова позиція у подібній категорії спорів є сталою та не вимагала значного аналізу судової практики чи законодавства.

Крім того, частина зазначених послуг фактично охоплюється одна одною та є складовими підготовки позовної заяви, зокрема консультація клієнта, погодження правової позиції та ознайомлення з матеріалами справи. Подання позовної заяви до суду також не потребувало значних затрат часу та зусиль, оскільки здійснювалося у стандартний спосіб засобами системи «Електронний суд».

За наведених обставин, суд вважає обґрунтованими витратами на професійну правничу допомогу у цій справі суму у розмірі 4 000,00 грн, яка в силу положень частини 2 статті 141 ЦПК України покладається на відповідача.

З урахуванням приписів статті 141 ЦПК України та того, що позов задоволено частково, відтак витрати на професійну правничу допомогу підлягають покладенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 3 581,60 грн (4 000 : 100% х 89,54%).

На підставі статей 11, 526, 598, 599, 610, 611, 626, 628, 638, 639, 1049, 1054, 1056-1, пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» та керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс»» (місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, ідентифікаційний код юридичної особи 43561909) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс»» заборгованість за Договором про споживчий кредит № 24546638 від 22.03.2025 у сумі 42 792 (сорок дві тисячі сімсот дев`яносто дві) грн, яка складається з: 10 000,00 грн – прострочена заборгованість за сумою кредиту; 32 672,00 грн – прострочена заборгованість за сумою відсотків; 120,00 грн – прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс»» судовий збір у сумі 2 383,91 грн, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 581,60 грн, а всього 5 965 (п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят п`ять) грн 51 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Дата складення повного судового рішення – 14 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя А.І. Павлів