Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №461/5957/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/5957/26

Провадження №3/461/2250/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 року м.Львів

Суддя Галицького районного суду м. Львова Радченко В.Є., за участю секретаря судового засідання Яцишин В.А., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ст. 185 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА № 219778 від 27.07.2026 року ОСОБА_1 27.07.2026 року близько 13 год. 00 хв., перебуваючи за адресою: м. Львів, вул. Пекарська, 11а, на законну вимогу працівників поліції пред`явити документи, що посвідчують особу, для перевірки відмовився їх надавати, поводився зухвало, чим своїми діями умисно не виконав вимогу працівника поліції та вчинив злісну непокору законному розпорядженню працівника поліції.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився. Судова повістка, направлена за адресою його місця проживання, повернулася до суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою». Про причини своєї неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подав.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку справи, у якій вона є стороною. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту. В поняття «розумний строк» розгляду справи Європейський суд з прав людини включає: складність справи, поведінку заявника, поведінку органів державної влади, важливість справи для заявника. В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Крім того, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, та те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності не з`явилася в судове засідання, обізнана про наявність даного адміністративного провадження та скерування справи на розгляд до суду, беручи до уваги вжиття судом вичерпних заходів для повідомлення особи про дату, час та місце розгляду справи і забезпечення її участі у розгляді справи, суд вважає, за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з п. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 276 КУпАП визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Враховуючи, що законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість (більш кримінальна), а тому з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практити Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.

Усі сумніви щодо доведеності вини суд трактує на користь особи, що притягується до адміністративної відповідальності.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з приписами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапис, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Статтею 256 КУпАП визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Так, обставини правопорушення повинні бути викладені в протоколі конкретно, з належним формулюванням складу адміністративного правопорушення у відповідності до змісту диспозиції статті КУпАП, що передбачає відповідальність за його вчинення.

Згідно з протоколом дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ст. 185 КУпАП, тобто злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків.

За змістом закону відповідальність за ст. 185 КУпАП настає у разі злісної непокори законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку.

Відповідно до вимог закону формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення його, мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають вказуватись у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи.

Зміст протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА № 219778 від 27.07.2026 року щодо ОСОБА_1 не містить достатніх відомостей, які б дозволяли встановити всі обов`язкові ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КупАП.

У протоколі не розкрито належним чином об`єктивну сторону правопорушення, яка б відповідала диспозиції ст. 185 КУпАП. Зокрема, зазначено, що ОСОБА_1 відмовився пред`явити документи, що посвідчують особу, на вимогу працівників поліції та поводився зухвало, однак не конкретизовано обставин, які стали підставою для висунення працівниками поліції такої вимоги, не наведено відомостей про те, у чому саме полягала злісність непокори, а також не розкрито конкретних дій особи, які б свідчили про умисне невиконання законної вимоги поліцейського.

Саме по собі зазначення у протоколі про відмову пред`явити документи та зухвалу поведінку без наведення конкретних обставин не є достатнім для висновку про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.

За змістом закону підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення та вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності є протокол про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є джерелом доказів у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, долучено рапорт працівника поліції, протокол про адміністративне затримання та довідку про доставлення особи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Проте, будь-яких інших об`єктивних доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 вчинив саме злісну непокору законному розпорядженню або вимозі працівника поліції, суду не надано.

Рапорт працівника поліції містить виклад обставин події з позиції працівника поліції, однак сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є достатнім для встановлення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Протокол про адміністративне затримання та довідка про доставлення особи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки не підтверджують самі по собі факту злісної непокори законному розпорядженню або вимозі працівника поліції.

Водночас матеріали справи не містять відеозаписів події, пояснень очевидців чи інших об`єктивних доказів, які б підтверджували обставини злісної непокори ОСОБА_1 законній вимозі працівника поліції.

Відтак, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б об`єктивно та поза межами розумного сумніву свідчили про наявність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, оскільки сукупність наданих доказів не доводить його вини.

Згідно з ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку, що наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, не доведена належними та допустимими доказами.

Відтак, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.

Керуючись ст.ст.7, 247, 251, 283, 285 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 185 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня її постанови і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя В.Є. Радченко