Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №337/2470/26 — Хортицький районний суд м. Запоріжжя

18.09.2026

ЄУН 337/2470/26

2/337/2074/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді - Мурашової Н.А.

за участю секретаря - Туяк О.К.

представника позивача - Шаповалової Я.І.

представника відповідачки - адвоката Комарніцької Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , малолітнього ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

20.04.2026 позивач через систему «Електронний суд» звернувся до суду з вказаним позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , малолітнього ОСОБА_1 , який мотивує тим, що 23.10.2012 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір б/н, відповідно до якого Банк надав, а відповідач отримав в кредит грошові кошти, у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок з кінцем строком повернення, що відповідає строку дії картки. Позичальник ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Станом на день смерті позичальника його заборгованість перед Банком за зазначеним кредитним договором становила 108 852,19грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 87 573,09грн., заборгованості за простроченими відсотками - 21 279,82грн. Спадкоємцями після смерті позичальника ОСОБА_3 за законом є син ОСОБА_1 , дружина ОСОБА_2 та малолітні сини ОСОБА_1 , ОСОБА_1 . Вказані особи спадщину прийняли шляхом звернення із заявами до нотаріуса Заборгованість за кредитним договором входить до складу спадщину і відповідно до ст.1281 ЦК України до приватного нотаріуса ЗМНО Вовк І.В. 24.12.2024 та 07.03.2025 Банк надіслав претензію кредитора. 29.01.2026 Банк направив відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як спадкоємцям лист-претензію щодо сплати заборгованості, але останні залишили її без задоволення.

Просить стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_1 , з кожного по 1/4 частині, вказану суму заборгованості та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40грн.

Ухвалою суду від 22.04.2026 відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом і призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

28.05.2026 до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Комарніцької Л.А. надійшов відзив на позовну заяву, в якій вони позовні вимоги не визнали повністю, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_4 , 2018р.н., є малолітньою особою та не може самостійно здійснювати процесуальні права та обов`язки у справі. Участь малолітнього ОСОБА_5 у справі можливе виключно через його законного представника - матір ОСОБА_2 . Крім цього, позивач пропустив преклюзивний строк, встановлений ст.1281 ЦПК України, що є самостійною підставою для відмови у задоволені позову. Як вбачається з матеріалів справи, 28.09.2023 приватним нотаріусом ЗМНО Вовк І.І. відкрита спадкова справа №219/2023 після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . 01.11.2023 нотаріусом на адресу АТ КБ «ПриватБанк» було направлено запит щодо наявності вкладів та рахунків спадкодавця. В зазначеному запиту було повідомлено про відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , а також додана копія свідоцтва про його смерть. Вказаний запит позивач отримав 07.11.2023. Відповідь Банку нотаріус отримав 13.12.2023. Отже, щонайменше з 07.11.2023 позивач був достовірно обізнаний про смерть боржника ОСОБА_3 та відкриття спадщини у розумінні ст.1220 ЦПК України. Слід також зазначити, що 15.05.2024 ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину, 16.01.2024 ОСОБА_6 подав заяву про прийняття спадщини, яка надійшла до нотаріуса 09.02.2024, малолітні ОСОБА_2 , 2010р.н., та ОСОБА_4 , 2018р.н., вважаються такими, що прийняли спадщину автоматично з моменту її відкриття, відповідно до ч.4 ст.1268 ЦК України. 18.12.2024 позивач направив приватному нотаріусу Вовк претензію кредитора в порядку ст.1281 ЦК України, яка була отримана нотаріусом 27.12.2024. Тобто, позивач звернувся більше ніж через один рік після отримання інформації про смерть боржника та відкриття спадкової справи та більше ніж сім місяців після отримання відповідачкою ОСОБА_7 свідоцтва про право на спадщину. Таким чином, позивач будучи обізнаним про смерть позичальника ще 07.11.2023, у встановлений ст.1281 ЦК України строк не пред`явив вимоги до спадкоємців. Крім того, позивач пропустив строк позовної давності до вимог про стягнення процентів за користування кредитом, строк сплати яких настав до грудня 2017. В розрахунку заборгованості зазначений період з 21.01.2013 до 03.03.2026, нарахування процентів відбулось в період з 21.01.2013 до 01.10.2022 включно. Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність становить 3 роки. Позивач звернувся з позовом до суду 20.04.2026, тобто з пропущеним строком позовної давності, а тому вимоги про стягнення процентів, строк сплати яких настав до 18.11.2017, більше ніж за три роки до подання позову (з урахуванням строків призупинення перебігу строків позовної давності з 02.04.2020 по 03.09.2025). Відповідно до ч.4 ст.267 ЦПК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові в цій частині. На підставі викладеного просять в задоволені позові відмовити повністю.

Ухвалою суду від 03.06.2026 судом витребувано у приватного нотаріуса ЗМНО Вовк І.І. копію спадкової справи №219/2023, заведеної після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Витребувані документи надійшли до суду 19.06.2026.

12.06.2026 до суду через систему «Електронний суд» від представника позивача АТ КБ «ПриватБанк» Меркулової В.В. надійшла відповідь на відзив, в якому вона позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених у позовній заяві, додатково зазначила, що ОСОБА_3 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку б/н від 23.10.2012 та приєднався до Умов та правил надання банківських послуг саме в тій редакції, що діяла на дату підписання та розміщена на сайті банку https://privatbank.ua/terms. Відповідачка пропустила 15-ний строк для подання відзиву на позов, посилаючись на те, що вона 21.05.2026 зареєструвалась в системі «Електронний суд» та була ознайомлена з позовною заявою, але це не є поважною причиною. Тому вважає, що відповідачці повинно бути відмовлено в прийнятті до розгляду відзиву на позовну заяву через пропуск строку передбачений ст.178 ЦПК України. Щодо пропуску строку подання Банком претензії нотаріусу то слід зазначити, що приватним нотаріусом 14.11.2023 на адресу Банка був направлений запит щодо наявності вкладів та рахунків спадкодавця, також в цьому запиті повідомлено про заведення спадкової справи №219/2023 та додано копія свідоцтва про смерть ОСОБА_3 . Вказаний запит надійшов до Банку 07.11.2023. Відповідно до ч.2 ст.1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше 6 місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна, незалежно від настання строку вимоги. 18.12.2024 Банк направив приватному нотаріусу Вовк І.І. претензію кредитора в порядку ст. 1281 ЦК України, яка була отримана нотаріусом 27.12.2024. Додатково звертає увагу, що Банк не міг знати про місце заведення спадкової справи, оскільки спадкова справа може заводитись/відкриватись і у державного нотаріуса, і у будь якого приватного нотаріуса, за різними адресами місцезнаходження/робочого місця нотаріусів. На виконання вимог ст.1281 ЦК України, 24.12.2024 та 07.03.2025 Банк направив претензії кредитора до нотаріуса. 08.12.2025 Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя ухвалою у справі №335/11821/25 витребував копію спадкової справи щодо позичальника, з якої Банк вперше дізнався, що спадкоємцями померлого ОСОБА_3 є відповідачі ОСОБА_1 , 2018р.н., ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , та ОСОБА_1 , 2010р.н. 31.01.2026 Банк додатково направив претензії на адресу спадкоємців щодо сплати заборгованості. Крім цього, позивач надає витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно якого відомості про зареєстроване майно, яке належить померлому ОСОБА_3 , в реєстрі відсутні. Відсутність реєстрації нерухомого майна за адресою реєстрації постійного місця проживання померлого ОСОБА_3 , а саме,а АДРЕСА_1 , можливо є наслідком того що Бюро технічної інвентаризації не передало своєчасно документи на вищезазначене нерухоме майно на реєстрацію до Державного реєстратора. Тобто, оскільки вищезазначене нерухоме не зареєстровано Державним реєстратором, то ця нерухомість ще не переоформлена на спадкоємців, то вважає, що правовідносини тривають, продовжуються. Ініціативи із вчинення дій стосовно реєстрації вищезазначеного майна належать спадкоємцям. Щодо пред`явлення вимоги до малолітнього відповідача ОСОБА_1 , 2018р.н., то позивачем повністю дотримано вимоги ст.47,59 ЦПК України: малолітня особа залучена до участі у справі як відповідач, а реалізація її прав та обов`язків здійснюється виключно через законного представника - матір ОСОБА_2 , яка належним чином повідомлена про судовий процес та є відповідачем по справі. Відповідачі помилково ототожнюють загальний строк позовної давності із процедурою пред`явлення вимог кредитора в порядку ст.1281 ЦК України. Позивачем було вчасно та у повній відповідності до ч.2 ст.1281 ЦК України направлено претензію кредитора до нотаріуса. Таким чином, позивач належним чином зафіксував та зберіг своє право вимоги до спадкоємців, а подальше пред`явлення позову до суду є процесуальним кроком із реалізації цього права. Щодо строку позовної давності, то слід зазначити, що ЗУ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, який набрав законної сили 24.02.2022, було затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-IX від 15.03.2022 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції, діючої з 17.03.2022, було доповнено пунктом 19 наступного змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. У подальшому, ЗУ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» 3450-IX від 08.11.2023, з дати 30.01.2024 вступу у силу внесено наступні зміни: У розділі «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України пункт 19 викласти в такій редакції: « У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 №64/2022, затвердженим ЗУ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану». Таким чином: у період з 17.03.2022 до 29.01.2024 включно строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії воєнного стану в Україні. У подальшому, у період з 30.01.2024 по день підписання даної позовної заяви, перебіг позовної давності, визначений ЦК України, зупиняється на строк дії воєнного стану в Україні. Просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Разом з відповіддю на відзив представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» - Меркулова В.В. подала клопотання про витребування доказів, а саме з КП «АБРИС» Токмацької міської ради завірені належним чином копії матеріалів стосовно об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .

18.06.2026 до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Комарніцької Л.А. надійшло заперечення на відповідь на відзив, в яких вони позовні вимоги не визнали з підстав викладених у відзиві на позов, додатково зазначили, що вони заперечують проти задоволення клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 22.06.2026 в задоволені клопотання представника позивача АТ КБ «ПриватБанк» про витребування доказів було відмовлено.

07.07.2026 до суду через систему «Електронний суд» від представника позивача АТ КБ «ПриватБанк» Меркулової В.В. надійшли письмові пояснення на заперечення на відповідь на відзив, в якому вона позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

В судовому засідання представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» Шаповалова Я.І. позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив на позов. Просить позов задовольнити повністю.

Представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Комарніцька Л.А. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві на позов та в запереченнях на відповідь на позов. Просить в позові відмовити повністю.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи приходить до такого.

Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ст.3,6,627 ЦК України в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ст.638,640 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.525,526,530 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610,611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Крім того, до відносин за кредитним договором застосовуються положення цього кодексу, що регулюють договір позики.

Зокрема, відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Відповідно до ч.1-3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Суд встановив, що 23.10.2012 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір б/н, відповідно до якого банк надав, а відповідач отримала в кредит грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок з кінцем строком повернення, що відповідає строку дії картки.

Вказаний кредитний договір є договором приєднання і складається із Заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів обслуговування кредитних карт.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 помер.

На момент смерті позичальника його заборгованість перед Банком за розрахунком останнього становила 108 852,91грн. та складається з заборгованості за тілом кредиту - 87 573,09грн., заборгованості за простроченими відсотками - 21 279,82грн.

Відповідно до ст.1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч.1 ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1,3-5 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун (ч.4 ст.1269).

Згідно з ст.1281 ЦК України (в редакції, чинній на час відкриття спадщини) спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Згідно з ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Суд встановив, що 28.09.2023 за заявою відповідачки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , (дружина спадкодавця ОСОБА_3 ) приватним нотаріусом ЗМНО Вовк І.І. була заведена спадкова справа №219/2023, у Спадковому реєстрі №71315144, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на даний час є чинною.

Спадкування після смерті ОСОБА_3 здійснюється за законом.

Спадкоємцями за законом першої черги, крім відповідачки ОСОБА_2 , також є мати спадкодавця ОСОБА_8 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_2 , син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце реєстрації невідомо.

09.02.2024 із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 звернувся його син - відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Документально підтверджені відомості про реєстрацію місця проживання спадкодавця ОСОБА_3 в спадковій справі відсутні.

Згідно з копією його паспорта громадянина України, доданої позивачем до позовної заяви, місце його реєстрації зазначено: АДРЕСА_1 .

В межах спадкової справи нотаріусом зроблені запити до банківських установ щодо наявності в них вкладів на ім`я ОСОБА_3 , зокрема, такий запит 01.11.2023 направлений до АТ КБ «ПриватБанк» і 07.11.2023 отриманий останнім.

23.11.2023 АТ КБ «ПриватБанк» направив нотаріусу відповідь, якою повідомив про наявність рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_3 , та наявні на них кошти. Вказана відповідь отримана нотаріусом 13.12.2023 і долучена до спадкової справи.

15.05.2024 спадкоємець ОСОБА_2 звернулась до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на вклади спадкодавця ОСОБА_3 в АТ КБ «ПриватБанк».

15.05.2024 спадкоємець ОСОБА_2 звернулась до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на вклади спадкодавця ОСОБА_3 в АТ КБ «ПриватБанк».

15.05.2024 приватним нотаріусом Вовк І.І. спадкоємцю ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом (реєстровий №2319), а саме на 1/4 частину спадкового майна, яке складається з вкладів, які зберігаються в АТ КБ «ПриватБанк» на депозитному рахунку НОМЕР_1 , залишок 00 доларів 15 центів США, на депозитному рахунку НОМЕР_2 , залишок 00 доларів 00 центів США, на картковому рахунку НОМЕР_3 , залишок 639,00 грн. з усіма відсотками та компенсаціями, які будуть нараховані на день видачі цих вкладів. Свідоцтва про право на спадщину за законом у вигляді вказаних вкладів іншим спадкоємцем не видані.

27.12.2024 до приватного нотаріуса Вовк І.І. надійшла претензія кредитора - АТ КБ «ПриватБанк» від 18.12.2012, якою він заявив про свої вимоги до спадкоємців померлого позичальника ОСОБА_3 у вигляді заборгованості за кредитним договором б/н від 23.10.2012 в загальному розмірі 108860,00грн. Претензія долучена до спадкової справи.

02.04.2025 до приватного нотаріуса Вовк І.І. повторно надійшла аналогічна претензія кредитора від 20.03.2025, яка також долучена до спадкової справи.

Ухвалою Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя від 08.12.2025 (справа №2-з/335/51/2025, ЄУН 335/11821/25) за заявою АТ КБ «ПриватБанк» в порядку забезпечення доказів витребувано у приватного нотаріуса Вовк І.І. копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3 . М

На виконання вказаної ухвали 16.12.2025 приватним нотаріусом Вовк І.І. до суду направлені відповідні матеріали.

29.01.2026 Банк надіслав на адресу спадкоємців ОСОБА_2 , яка діє в т.ч. в інтересах малолітнього ОСОБА_4 , а також ОСОБА_9 листи-претензії про сплату ними як спадкоємцями за законом на користь Банку заборгованості позичальника ОСОБА_3 за кредитним договором б/н від 23.10.2012, яка станом на дату його смерті становить 108 852,91грн.

Також встановлено, що батьками малолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є ОСОБА_3 (спадкодавець) та ОСОБА_10 .

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.03.2023 право власності за ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , на будь-яке майно не зареєстроване.

Відповідно до ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Згідно з ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до усталеної позиції Європейського суду з прав людини, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», №63566/00).

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв`язку, суд вважає позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню повністю.

Ухвалюючи рішення, суд виходить з того, що за змістом зазначених вище норм матеріального права при вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Відповідний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 21.08.2019 року у справі №320/6489/16-ц.

В цій справі судом достовірно встановлено, що спадкоємцями за законом першої черги після смерті позичальника ОСОБА_3 , які прийняли спадщину, є його дружина ОСОБА_2 , неповнолітній син ОСОБА_2 та малолітній син ОСОБА_4 , законним представником яких є їх мати - відповідачка ОСОБА_2 , а також повнолітній син ОСОБА_6 .

ОСОБА_2 та ОСОБА_6 прийняли спадщину шляхом подання нотаріусу заяву про прийняття спадщини за законом, неповнолітній ОСОБА_2 та малолітній ОСОБА_4 прийняли спадщину в порядку ч.4 ст.1268 ЦК України.

Разом з тим, позивач АТ КБ «ПриватБанк» пред`явив позов лише до трьох відповідачів - ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , хоча в прохальній частині позовної заяви просив стягнути заборгованість за кредитним договором із чотирьох спадкоємців - ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , яка в т.ч. дії в інтересах ОСОБА_11 , 2010р.н., однак останнього фактично відповідачем не заявляв.

В судовому засіданні представник позивача вказала на те, що ОСОБА_2 є неповнолітнім, тому від його імені в суді повинен виступати законний представник - відповідачка ОСОБА_2 .

Однак, відповідно до ч.2 ст.47 ЦПК України неповнолітні особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом. Суд може залучити до участі в таких справах законного представника неповнолітньої особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена.

Отже, неповнолітній ОСОБА_2 міг особисто здійснювати свої цивільні процесуальні права і виступати самостійним відповідачем у цій справі, яка стосується його спадщини.

В той же час позивач вказав самостійним відповідачем також малолітнього ОСОБА_4 , 2018р.н., не зазначивши його законного представника, що суперечить положенням ст.47 ЦПК України.

Доводи представника позивача про те, що законним представником відповідача ОСОБА_4 є відповідачка в цій же справі ОСОБА_2 , не звільняє позивача від виконання обов`язку щодо визначення належного складу відповідачів та їх законних представників при звернення до суду з відповідним позовом.

Зазначені недоліки не були усунені представником позивача під час судового провадження і наразі суд не вважає їх самостійною підставою для відмови в позові.

Також судом достовірно встановлено, що свідоцтво про право на спадщину за законом на момент розгляду справи отримала лише відповідачка ОСОБА_2 і лише на 1/4 частину вкладів померлого чоловіка, які зберігають в АТ КБ «ПриватБанк» і розмір яких згідно із свідоцтвом про право на спадщину становить 00 доларів 15 центів США та 639,00 грн. Інші спадкоємці свідоцтва про право на спадщину не отримали

В той же час, позивач вимагає стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 23.10.2012 в загальному розмірі 108852,91грн, з кожного спадкоємця по 1/4 частині, що відповідно становить 27213,23грн., що, в свою чергу, перевищує вартість спадкового майна, яке на даний час встановлено приватним нотаріусом та на яке спадкоємцю ОСОБА_2 видано відповідне свідоцтво.

Вказане не узгоджується зі змістом ч.1 ст.1282 ЦК України, в силу якої спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора в межах вартості одержаного у спадщину майна.

Посилання представника позивача на належність до спадкового майна квартири за адресою: АДРЕСА_1 , в якій був зареєстрований позичальник/спадкодавець ОСОБА_3 , є безпідставними, оскільки будь-якими належними, допустимими та достовірними доказами ця обставина не доведена, а доказування не може ґрунтуватись на припущенні.

Як встановлено судом, будь-яке нерухоме майно на праві власності за спадкодавцем ОСОБА_3 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстровано, належність йому такого майна дійсно не виключається, оскільки право власності могло бути зареєстровано до 01.01.2013 БТІ. Разом з тим, отримати від КП «Абрис» Токмацької міської ради Запорізької області, який до 01.01.2013 здійснював реєстрацію об`єктів нерухомості в м.Токмаку, як просив представник позивача в клопотанні про витребування доказів, неможливо, оскільки вказане підприємство наразі знаходиться на тимчасово окупованій території України, відомості про те, що вказане підприємство та матеріали інвентаризаційних справ було переміщено на підконтрольну територію, відсутні, що стало підставою для відмови судом в задоволенні вказаного клопотання. Але це не звільняє позивача від обов`язку довести перед судом іншими належними та допустимим доказами наявність іншого спадкового майна, за рахунок якого він може задовольнити свої вимоги кредитора.

Крім того, оцінивши обставини справи, суд вважає, що позивач як кредитор порушив законодавчо визначений строк пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника ОСОБА_3 .

За змістом ст.1281 ЦК України для пред`явлення вимог кредитора спадкоємцям боржника встановлений 6-місячний строк, який обраховується від дня одержання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину, або від дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, якщо не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Як вже зазначалось, спадкова справа після смерті ОСОБА_3 була заведена нотаріусом 28.09.2023 за заявою спадкоємця/відповідачки ОСОБА_2 .

В межах цієї спадкової справи нотаріусом 01.11.2023 направлений запит до АТ КБ «ПриватБанк» з метою з`ясування наявності вкладів спадкодавця, до якого було додано копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 .. Цей запит отриманий банком 07.11.2023, отже саме з цього часу позивач як кредитор був обізнаний із смертю позичальника, заведенням спадкової справи та виникнення у нього права пред`явити вимогу кредитора до спадкоємців.

Крім того, спадкоємець ОСОБА_2 отримала свідоцтво про прийняття частини спадщини 15.05.2024.

Разом з тим, позивач як кредитор пред`явив вимогу до спадкоємців позичальника первісно лише 27.12.2024, направивши її приватному нотаріусу Вовк І.І., отже з пропуском встановленого ст.1281 ЦК України преклюзивного (обмежувального) строку і відповідно втратив матеріальне право вимоги до спадкоємців.

Суд вважає безпідставними посилання позивача на те, що інформація про спадкоємців, які прийняли спадщину, достовірно була отримана Банком лише на підставі ухвали Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя від 08.12.2025, після чого Банк 20.04.2026, тобто в 6-місячний строк звернувся до суду з цим позовом.

Суд вважає, що оскільки позивач достовірно дізнався про смерть позичальника, він мав право і обов`язок подати загальну претензію кредитора нотаріусу в рамках спадкової справи, назволікаючи і не маючи даних про дані спадкоємців. Останнє необхідно було позивачу як кредитору лише для звернення до суду з цим позовом, що фактично ним і було реалізовано в порядку забезпечення доказі до подання позову до суду.

На підставі вищевикладеного, суд вважає необхідним в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовити повністю.

Керуючись ст.15,16,627,629,1054,1216-1218,1223,1268,1269,1281,1282 ЦК України, ст.2,4,5,12,13,76-82,89,141, 259, 263-265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволені позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.А. Мурашова