Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №337/3672/26 — Хортицький районний суд м. Запоріжжя

08.10.2026

ЄУН 337/3672/26

2/337/2778/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя в складі:

головуючого судді - Мурашової Н.А.

за участю секретаря – Туяк О.К.

представника позивачки – адвоката Цмокаленко О.С.

представників відповідачів – Фокіної А.В., Трішиної А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції України в Запорізькій області про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої бездіяльністю працівника поліції,

ВСТАНОВИВ:

02.06.2026 до суду надійшла позовна заява, в якій позивачка ОСОБА_1 просила: 1) поновити строк на подачу позовної заяви, 2) визнати бездіяльність працівника відділу поліції №5 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Запорізькій області протиправною, 3) стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на її користь у відшкодування моральної шкоди 10000,00грн та матеріальної шкоди в сумі 6262,07грн.

Позов мотивувала тим, що 27.03.2019 вона знаходилась в приміщенні ВП №5 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області в кімнаті для громадян з приводу її побиття в кареті ШМД. При ній був її мобільний телефон « НОМЕР_1 » 16Gb, який вона поклала на стіл та вийшла в коридор для звернення до чергового. Після повернення вона не виявила свого телефону і відразу звернулась з усною заявою до дільничного ОСОБА_2 . Проте, останній не прийняв від неї заяви про вчинення кримінального правопорушення, не зареєстрував її та не здійснив жодних першочергових слідчих дій щодо встановлення осіб, які здійснили крадіжку, та місця знаходження телефону. Повторно із заявою про крадіжку телефона вона звернулась 29.03.2019, заява була зареєстрована в ЖЄО за №2550, однак за цією заявою відомості до ЄРДР в порушення ст.214 КПК України внесені не були. Лише після її звернення до суду 23.05.2022 зі скаргою на бездіяльність посадових осіб відділу поліції, останні самостійно 23.05.2022 внесли відомості до ЄРДР і розпочали досудове розслідування. Внаслідок протиправної бездіяльності працівника поліції ОСОБА_2 , який не вжив першочергових слідчих дій з розшуку викраденого телефону та встановлення причетних до цього осіб, вона втратила свій мобільний телефон, вартість якого становить 6262,00грн, чим їй була спричинена матеріальна шкода. Крім того, у зв`язку з неправомірною бездіяльністю працівника поліції ОСОБА_2 їй завдана моральна шкода, яка полягає у тривалих та глибоких моральних стражданнях, пов`язаних з незахищеністю від свавілля, неефективним досудовим розслідуванням, покриванням дільничним протиправних дій винної особи. Вона постійно вимушена звертатись до суду, щоб зобов`язати слідчих виконувати свої посадові обов`язки, внаслідок чого змінився уклад її життя, вона втратила почуття захищеності, віри в справедливість. Моральну шкоду вона оцінює в 10000,00грн. Матеріальну та моральну шкоду в силу вимог ст.22,23,1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду» їй повинна відшкодувати держава.

Ухвалою суду від 09.06.2026 відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності працівника ВП №5 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області, оскільки такі вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. В іншій частині вимог відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

22.06.2026 до суду від представника відповідача Державної казначейської служби України у Запорізькій області Фокіної А.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив в позові відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню ч.2 ст.1166 та Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». В даному випадку за доведеності матеріальна та моральна шкода підлягають відшкодуванню на загальних підставах, передбачених ст.1166, ч.1 ст.1167, 1174 ЦК України за рахунок державного бюджету. Складовими елементами факту завдання шкоди є протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду; настання шкоди; причинний зв`язок між вказаними двома елементами; вина заподіювача шкоди. Відсутність хоча б однієї з зазначених складових виключає склад правопорушення взагалі, а з ним відповідно і правові підстави відшкодування шкоди, як матеріальної, так і моральної. В цій справі позивачем не доведено всі складових для відшкодування шкоди, не надано жодного документу, а саме рішення суду, про визнання дій органу поліції та їх співробітників протиправними. Крім того, вимога про стягнення шкоди шляхом безспірного списання коштів є безпідставною, в даному випадку стягнення коштів за судовим рішенням не здійснюється з єдиного казначейського рахунку, відкритого в Національному банку України. Відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування державою шкоди підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивні частини судових рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків з яких буде здійснено безспірне списання коштів.

29.06.2026 до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача Головного управління Національної поліції України в Запорізькій області Трішиної А.М., надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив в позові відмовити повністю, пославшись на те, що позивачка в березні 2019 звернулась з заявою до ВП №5 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області про те, що 27.03.2019 року в кімнаті прийому громадян ВП №5 в неї зник мобільний телефон марки «Самсунг». Це звернення було зареєстровано до ЖЄО за №ЄО 5594 від 27.03.2019. Звернення опрацьовано, проведено перевірку, за результатами перевірки матеріал списано до справи №3610 як відмовний. Матеріал ЄО №2550 від 29.03.2019, на який посилається позивачка в позові, до неї немає ніякого відношення. Усі відмовні матеріали, починаючи з 2013 по 2022 роки було знищено у зв`язку з воєнним станом. Надати записи з камер відеоспостереження ВП №5 з приводу особистого відвідування позивачкою відділу поліції також неможливо, оскільки закінчився строк їх зберігання. Станом на теперішній час в провадженні сектору дізнання ВП №5 перебувають матеріали кримінального провадження №120220870070000283, внесеного до ЄРДР на підставі заяви ОСОБА_1 від 23.05.2022, за ознакам кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України (крадіжка). Досудове розслідування триває, дізнавачем проводяться всі необхідні слідчі та оперативно-розшукові дії з метою здобуття доказів та встановлення особи, яка вчинила зазначене кримінальне правопорушення, встановлення місцезнаходження викраденого майна, належного позивачці. Предметом позову є відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої бездіяльністю органів досудового розслідування. Бездіяльність, на думку позивача, полягає у невнесенні відомостей про злочин до ЄРДР, невжиття першочергових слідчих дій щодо розслідування обставин кримінального правопорушення. Загальні підстави відповідальності держави за шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади або їх посадових і службових осіб при здійсненні ними владних функцій встановлені ст.1173,1174 ЦК України. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність таких обов`язкових умов - неправомірних дій цього органу, наявність шкоди та причинного зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою, вина заподіювача. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Для настання відповідальності за ч.6 ст.1176 ЦК України необхідно, щоб дії, бездіяльність чи рішення правоохоронних органів були неправомірними чи незаконними. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена. Одночасно ГУНП зазначає, що зобов`язання відповідача внести відомості до ЄРДР на підставі заяв позивача, не є законодавчо закріпленими підставами для відшкодування моральної шкоди та не доводить незаконної бездіяльності поліції. При цьому, відповідно до ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Відповідно до ч.2 ст.307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; скасування повідомлення про підозру; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги. Таким чином, в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду. Підсумовуючи вищевикладене, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження незаконності процесуальних рішень, дій слідчого чи прокурора під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні чи їх оскарження позивачем в порядку передбаченому КПК України, а також того, що такими діями було заподіяно шкоди його правам та інтересам, в тому числі моральної шкоди та не надано доказів на підтвердження її розміру. Позивачка зазначає, що їй завдано моральну шкоду внаслідок неправомірної дії (протиправності) поліцейського відділення поліції №5, що виразилась у неефективності ведення досудового розслідування, які обмежують її права як власниці майна. Однак на підтвердження цього нею не надано рішень суду, що набрали законної сили, ухвалених за наслідками розгляду її заяви щодо бездіяльності (протиправності) поліцейського. В ухвалі слідчого судді Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 27.05.2022 по справі №337/1495/22 вірно встановлено, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів щодо невнесення відомостей до ЄРДР за її заявою від 23.05.2022, оскільки в матеріалах справи наявний витяг з ЄРДР №120220870070000283 від 23.05.2022 за ч.1 ст.185 КК України за заявою ОСОБА_1 за фактом викрадення її мобільного телефону. Таким чином, факт завдання позивачці моральної шкоди бездіяльністю органів поліції та їх співробітників відсутній. Позивачка у порушення вимог ст.76,81,175 ЦПК України не навела беззаперечних обставин та не надала належних та допустимих доказів порушення її права і завдання їй матеріальної і моральної шкоди.

Ухвалою суду від 14.09.2026 підготовче провадження закрито, справа призначена до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 – адвокат Цмокаленко О.С. позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просить їх задовольнити.

Представник відповідача ДКС України Фокіна А.В. в судовому засідання позовні вимоги не визнала повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просить в позові відмовити.

Представник відповідача ГУ НПУ в Запорізькій області Трішина А.М. в судовому засідання позовні вимоги не визнала повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просить в позові відмовити.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до такого.

Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.3,8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч.1,2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ч.1 ст.1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду (ч.1).

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (ч.2).

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах (ч.6).

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом (ч.7).

Так, згідно з ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» №266/94-ВР від 01.12.1994 (далі – Закон №266/94), відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Згідно з ст.2 Закону №266/94 право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: у випадках: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; 4) закриття справи про адміністративне правопорушення.

Право на відшкодування шкоди, завданої зазначеними у статті 1 цього Закону оперативно-розшуковими заходами, виникає у випадках, передбачених пунктом 1-1 частини першої цієї статті, або за умови, що протягом шести місяців після проведення таких заходів не було розпочате кримінальне провадження за результатами цих заходів.

Відповідно до ст.3 цього ж Закону у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

Згідно з ч.4,5 ст.4 Закону №266/94 відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно з копією заяви від 29.03.2019 ОСОБА_1 звернулась до Запорізького відділення поліції із заявою про крадіжку мобільного телефону, зазначивши, що 27.03.2019 вона знаходилась в Хортицькому ВП в кімнаті для громадян, де також перебували двоє громадян та поліцейський. Мобільний телефон вона поклала на стіл і він зник. Вона відразу повідомила про це поліцейського Шевченко В.В. Однак він не прийняв та не зареєстрував її усне звернення, не здійснив інших дій з метою розслідування обставин крадіжки та з`ясування місця знаходження викраденого телефону. Просила внести відомості за цією заявою до ЄРДР.

На копії цієї заяви, доданої позивачкою ОСОБА_1 до позовної заяви, відмітка про прийняття та реєстрацію заяви у відділі поліції відсутня.

Згідно з копією талона-повідомлення №33, також доданого позивачкою ОСОБА_1 , черговим Запорізького РУП була прийнята заява (ідентифікаційні дані цієї заяви відсутні), яка зареєстрована в ЖЄО 29.03.2019 за №2550.

Згідно з копією ухвали слідчого судді Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 27.05.2022 у справі №1-кс/337/337/2022, ЄУН 337/1495/22 було закрито провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб ВП №5 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області щодо невнесення відомостей до ЄРДР за її заявою від 19.05.2022 щодо викрадення 27.03.2019 в приміщенні ВП №5 її мобільного телефону.

Підставою для закриття провадження слідчим суддею стало те, що начальник СВ ВП №5 надав суду копію витягу з ЄРДР, відповідно до якого відомості за заявою Дізової від 19.05.2022 були внесені до ЄРДР 23.05.2022 за №12022087070000283 і розпочато досудове розслідування.

Копія вказаного Витягу додана позивачкою до цієї позовної заяви.

В цьому кримінальному провадженні позивачка ОСОБА_1 визнана потерпілою, на підтвердження чого нею додано копію відповідної постанови дізнавача від 20.02.2026.

Згідно з копією витягу ЄРДР від 22.06.2026, наданої представником відповідача ГУНП в Запорізькій області, досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває, підозра нікому не вручена.

Згідно з інформацією ВП №5 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області від 22.06.2026 заява ОСОБА_1 про те, що 27.03.2019 року в кімнаті прийому громадян ВП №5 в неї зник мобільний телефон марки «Самсунг», була зареєстрована 27.03.2019 в ЖЄО за №5594. Перевірку проводив Хортицький ВП. Звернення опрацьовано, матеріал списано в справу 3610 і в подальшому було знищено у зв`язку з введенням воєнного стану. Матеріал ЄО №2550 від 29.03.2019 ОСОБА_1 не стосується. Надати записи з камер відеоспостереження ВП №5 за 27.03.2019 неможливо у зв`язку з закінченням строку їх зберігання. При цьому повідомляють, що 27.03.2019 ОСОБА_1 відвідувала ВП №5. Крім того, станом на теперішній час в провадженні сектору дізнання ВП №5 перебувають матеріали кримінального провадження №120220870070000283, внесеного до ЄРДР на підставі заяви ОСОБА_1 від 23.05.2022 ЖЄО №5861 за ознакам кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України (крадіжка). Досудове розслідування триває, дізнавачем проводяться всі необхідні слідчі та оперативно-розшукові дії з метою здобуття доказів та встановлення особи, яка вчинила зазначене кримінальне правопорушення, встановлення місцезнаходження викраденого майна.

Згідно з копією ухвали слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 07.12.2021 у справі №1-кс/937/309/21, ЄУН 937/11349/21 відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого ТУ ДБР в м.Мелітополі, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР.

За змістом вказаної ухвали під час судового розгляду вказаної скарги було встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до ТУ ДБР в м.Мелітополі зі заяво. Про те, що 27.03.2019 в приміщенні ВП №5 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області у неї було викрадено мобільний телефон «Самсунг» вартістю 6280,00грн., вважає причетними до цього працівників поліції, останні зловживають своїм службовим становищем шляхом приховування, невнесення відомостей до ЄРДР про злочин, та сприяли викраденню мобільного телефону, де були докази вчинення щодо неї іншого кримінального правопорушення.

Відмовляючи в задоволенні скарги, слідчий суддя виходив з того, що заяви ОСОБА_1 не мстять даних, які б вказували на об`єктивні ознаки кримінального правопорушення та свідчили про наявність в діях певних осіб ознак, передбачених КК України кримінальних правопорушень. Викладені заявницею доводи, фактично зводяться до незгоди з діями працівників правоохоронних органів, що не вказують на ознаки кримінальних правопорушень.

Згідно з копією заяви ОСОБА_1 вона 09.10.2023 направила до ТУ ДБР у м.Мелітополі заяву про вчинення кримінального правопорушення працівниками поліції, в якій просила притягнути до відповідальності дільничного інспектора ВП №5 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_2 за ст.255,364,125 КК України, а також інших службових осіб відділу поліції за використання службового становища, зокрема, через невжиття заходів щодо своєчасного встановлення обставин крадіжки її мобільного телефону у відділі поліції.

Відповідно до висновку за результатами психологічного дослідження з використанням поліграфу, складеного 15.09.2021 експертом-членом ГО «Всеукраїнська асоціація поліграфологів» ОСОБА_3 , на питання 15-17 «27.03.2019 чи звертались ви до відділу поліції, чи був у вас у відділі поліції мобільний телефон, чи залишали ви мобільний телефон на столі в кабінеті поліції, а коли повернулись мобільного телефону вже не було» ОСОБА_1 відповіла «Так», що є достовірною інформацією.

Згідно з наданими позивачкою документами (гарантійна книжка, чек) на мобільний телефон «SAMSUNG J7» 16Gb, a?i aoa i?eaaaiee ia? 23.08.2017 ca 6262,07a?i.

Відповідно до ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Згідно з ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до усталеної позиції Європейського суду з прав людини, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», №63566/00).

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв`язку, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню повністю.

Ухвалюючи рішення, суд виходить з того, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування матеріальної та моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні (у разі, якщо шкода відшкодовується за наявності вини).

При цьому, за нормами ст.1173,1174 ЦК України шкода, спричинена незаконними рішеннями, діями чи бездіяльність державних органів, їх посадових осіб, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів та посадових осіб.

Крім того, в силу положень ч.1,2 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, також відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом, а саме Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Так, зазначені норми права встановлюють спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану, зокрема, органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування. Ці підстави характеризуються як особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди - посадові чи службові особи органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, так і особливим способом заподіяння шкоди, а саме, внаслідок постановлення виправдувального вироку суду; встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; закриття справи про адміністративне правопорушення.

За відсутності цих підстав в силу вимог ч.6 ст.1176 УК України шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст.1173, 1174 ЦК України).

Таким чином, виходячи з фактичних обставин даного спору, суд вважає, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню норми ст.1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», на які посилається позивачка.

Питання про відшкодування шкоди, спричиненої, на думку позивачки, протиправною бездіяльністю співробітників поліції при виявленні та розслідуванні кримінального правопорушення, повинно вирішуватись із застосуванням ст.1173,1174 ЦК України, тобто на загальних підставах, в силу чого позивачка повинна довести факт завдання їй шкоди та її розмір, протиправність дій заподіювала та наявність причинного зв`язку між цими діями і спричиненою шкодою. Вина відповідних державних органів та їх посадових осіб в даному випадку не підлягаю встановленню та доведенню.

Дії/бездіяльність посадових осіб державного органу, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування у справах відповідної категорії, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019р., справа №920/715/17).

Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності є, як правило, відповідне судове рішення, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищих посадових осіб органу державної влади. Такий висновок міститься в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019р., справа №569/1799/16-ц).

Верховним Судом у постановах від 29.08.2018 у справі № 686/16161/16-ц, від 04.07.2018 по справі № 641/2328/17, від 22.03.2018 по справі № 638/13100/14-ц, від 23.01.2019 по справі № 308/1990/16-ц також висловлено правову позицію про неможливість відшкодування шкоди у разі відсутності судового рішення про визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності державного органу чи конкретної посадової (службової) особи державного органу (заподіювача шкоди).

Крім того, Верховним Судом у постанові від 04.07.2018 по справі № 614/2328/17 зазначено, що реалізація особи свого процесуального права на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого під час досудового розслідування в межах кримінального провадження не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням прав такої особи.

В даному випадку, оцінивши фактичні обставини справи та наявні докази, суд вважає, що позивачка ОСОБА_1 в порушення вимог ст.12,13,81 ЦПК України в належний процесуальний спосіб не довела перед судом факту завдання їй шкоди та її розмір, протиправність дій/бездіяльності співробітників ВП №5 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області та наявність причинного зв`язку між цими діями/бездіяльністю і спричиненою шкодою.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що внаслідок протиправної бездіяльності співробітника ВП №5 ЗРУПГУНП в Запорізькій області – дільничного інспектора Шевченко В.В. вона втратила своє майно – мобільний телефон, який було викрадено в приміщенні ВП №5 27.03.2019. На її безпосереднє усне звернення про вчинення кримінального правопорушення інспектор поліції Шевченко В.В. не відреагував, заяву не прийняв та не зареєстрував, жодних дій по встановленню винних осіб, повернення телефону не здійснив, чим сприяв втраті мобільного телефону.

Однак, жодних належних і допустимих доказів на підтвердження цих обставин, зокрема, що вона зверталась до інспектора поліції Шевченко В.В. із відповідною заявою і останній не вчинив щодо неї необхідних дій, позивачка суду не надала. При цьому, сам по собі факт перебування позивачки ОСОБА_1 27.03.2019 в приміщенні ВП №5 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області та її звернення 29.03.2019 із заявою про вчинення крадіжки мобільного телефону в приміщенні ВП №5, що не заперечується представником відповідача ГУНП в Запорізькій області, не доводять, що вказані позивачкою події мали місце, а також протиправності дій/бездіяльності співробітника поліції.

Крім того, фактично вбачається, що заява позивачки Дізової від 29.03.2019 була зареєстрована у відділі поліції в ЖЄО, по ній була проведена перевірка, за результатами якої відомості про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР внесені не були, матеріал списаний як відмовний.

Такі дії співробітників поліції позивачкою в установленому законом порядку, а саме відповідно до ст.303 КПК України, не оскаржувались, відповідного рішення слідчого судді щодо визнання протиправною бездіяльності уповноважених осіб відділу поліції щодо невнесення відомостей до ЄРДР немає.

В той же час, наразі сектором дізнання ВП №5 ЗРУПИГУНП в Запорізькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 23.05.2022 за №12022087070000283 за заявою ОСОБА_1 від 19.05.2022 щодо викрадення 27.03.2019 в приміщенні ВП №5 її мобільного телефону, підозра нікому не вручена.

Вказаний факт свідчить про те, що держава в особі відповідного правоохоронного органу виконує свій обов`язок щодо захисту прав позивачки.

Будь-яких рішень слідчого судді за скаргами ОСОБА_1 щодо протиправності дій/бездіяльності органів досудового розслідування в зазначеному кримінальному провадженні суду також не надано. Сам по собі факт тривалого досудового розслідування, незгода позивачки з його темпами чи проміжними результатами не є автоматичним підтвердженням протиправності дій чи бездіяльності правоохоронного органу в розумінні ст. 1174 ЦК України.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б свідчили про незаконну бездіяльність відповідача, позивачкою суду не надано.

Зокрема, протиправність дій співробітників поліції не встановлена в межах певного кримінального провадження щодо них. Так, за ухвалою слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 07.12.2021 було відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого ДБР щодо невнесення відомостей до ЄРДР за її заявою про службові зловживання та невиконання службових обов`язків співробітниками ВП №5 за фактом викрадення 27.03.2019 її мобільного телефону в приміщенні відділу поліції.

Отже, оскільки в ході судового розгляду не знайшов свого підтвердження факт протиправної бездіяльності працівників поліції щодо невжиття заходів для своєчасної реєстрації заяви позивачки ОСОБА_1 про злочин та проведення першочергових слідчих, оперативно-розшукових дій, суд вважає, що базовий елемент цивільно-правової відповідальності — протиправність поведінки органу державної влади відсутній. Сама по собі незгода позивачки з порядком чи результатом розгляду її звернення, за відсутності належних доказів порушення закону з боку органів поліції, не може бути підставою для висновку про наявність протиправної бездіяльності щодо позивачки.

З огляду на те, що вимоги про відшкодування шкоди є похідними від встановлення факту протиправної поведінки відповідача, а судом не встановлено незаконних дій чи бездіяльності посадових осіб поліції, правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди на підставі ст.23,1167,1174 ЦК України відсутні. Негативні емоції та душевні страждання позивачки, на думку суду, викликані самим фактом втрати майна (мобільного телефону) через протиправні дії третіх осіб, а не поведінкою правоохоронного органу.

При цьому, матеріальна шкода, яка, за доводами позивачки, полягає у викраденні її мобільного телефону, в даному випадку завдана позивачці протиправними діями третьої особи (особи, яка вчинила кримінальне правопорушення), а не органом поліції. Жодних доказів тому, що до викрадення мобільного телефону причетні співробітники ВП №5 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області, позивачка не надала.

Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право пред`явити цивільний позов під час кримінального провадження до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого.

Таким чином, відновлення майнового права позивачки має відбуватися у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, шляхом стягнення збитків з винної особи. Вимоги про стягнення вартості майна з держави є безпідставними, оскільки між діями поліції та втратою телефону відсутній причинно-наслідковий зв`язок.

Враховуючи, що позивачкою ОСОБА_1 не доведено належними, допустимими та достатніми доказами факт вчинення працівниками поліції протиправної бездіяльності, а також наявність причинного зв`язку між діями/бездіяльністю працівників поліції та понесеними збитками, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про стягнення з держави матеріальної та моральної шкоди.

На підставі вищевикладеного, в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити повністю.

Керуючись ст.3,8,56 Конституції України, ст.15,16,22,23,1166,1167,1173,1174,1176 ЦК України, ст.2,4,5,12,13,76-82,89,141,258,263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 – відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.А.Мурашова