Вирок від 13 жовтня 2026 р. у справі №335/4646/25 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/4646/25 1-кп/335/395/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

процесуального прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілої адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 8 за адресою: вул. Перемоги, буд. 107-Б, м. Запоріжжя, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025087060000123 від 04 квітня 2025 року, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, працюючого у ТОВ «Енергомехкомплект» конструктором, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 вчинив кримінальний проступок за таких обставин.

03.04.2025 приблизно о 18:00 год. ОСОБА_5 , знаходячись неподалік від будинку № 60А по вулиці Незалежної України в м. Запоріжжя, під час словесного конфлікту з потерпілою ОСОБА_7 , маючи умисел на спричинення останній тілесних ушкоджень, наніс потерпілій один удар правою рукою, в якій тримав рулетку собачого повідця, в ліву частину обличчя, чим відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 670 п від 04.04.2025 спричинив синець у лівій виличній ділянці, який кваліфікується як легке тілесне ушкодження.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_5 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України, а саме умисне легке тілесне ушкодження.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, не визнав, пояснивши, що 03.04.2025 приблизно о 18:00 год. він гуляв із собакою і випадково опинився на доріжці неподалік від будинку № 60А по вулиці Незалежної України в м. Запоріжжя, повертався додому на вул. Миру, 10. Його окликнула жінка, вигукнувши образливі для нього слова: «Молодий чоловік!», оскільки він є літньою, хворою людиною. Далі вона спитала: «Що Ви робите? Ви тут гуляєте?». Він відповів: «Я йду повз». Жінка його наздогнала і почала бити, а саме нанесла йому перший удар правою рукою в область серця, другий удар нанесла пляшкою води 1,5 л, що була в її руках, по голові, через що пляшка випала з її рук, і третій удар ногою по його лівій хворій нозі. Він відчув нестерпний біль, вважає, що отримав струс головного мозку. При цьому вона застосувала до нього і психологічний вплив, щоб він не гуляв із собакою на ділянці, на якій вона займається благоустроєм, а гуляв із собакою біля своєї оселі. Він намагався пояснити, що собака нічого не зробила, окрім того, що понюхала камінець. В туалет собака там не ходила. При цьому, їй навмисних ударів він не наносив, а виставив перед собою обидві руки, щоб відштовхнутись, почав імітувати удари лівою ногою в повітря. Крім того, в його правій руці була рулетка з повідком. Якби він наніс цією рукою удар, то у потерпілої було б інше тілесне ушкодження, від кулаку і від рулетки, а саме синець в районі вуха але судово-медична експертиза цього не встановила. Крім того, повідок з рулеткою був зафіксований на собаці, тобто тоді б піднялась собака. Можливо тілесне ушкодження у потерпілої виникло не від його удару. Не пам`ятає, чи зачепив рукою її обличчя. Зазначив, що його дії не були умисними, а були вчинені внаслідок необхідної оборони. Від дій потерпілої отримав струс головного мозку, однак, до лікаря він не звертався, оскільки це було не на часі. Разом із тим, після подій загострились його хвороби, зокрема, збільшилась пухлина на шиї. Цивільний позов не визнав.

Разом із тим, незважаючи на повне невизнання винуватості обвинуваченим ОСОБА_5 , його вина у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку знайшла своє підтвердження поза розумним сумнівом сукупністю таких доказів, які були досліджені безпосередньо судом під час судового розгляду цього кримінального провадження.

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_7 пояснила, що вона 03.04.2025 приблизно о 18:00 год. прибрала територію біля «Естет-клініки», власницею якої вона є, купила води і поверталась до клініки. У цей час помітила, як на її погляд молодий чоловік, як виявилось потім ОСОБА_5 , йшов з собакою, яка підняла ногу і помочилась на квіти. Вона зробила зауваження ОСОБА_5 , попросила його не вигулювати собаку на території «Естет-клініки», але він агресивно відреагував на її зауваження, почав щось казати на підвищених тонах, потім схопив її за грудки, а коли вона відходила, вдарив ногою в живіт 3 рази і рукою в обличчя. Від цього у неї з рук випала вода та інші речі. Вона піднялась, взяла речі і пішла за ним, щоб сфотографувати. На території клініки встановлено 7 камер відеоспостереження, а тому всі події були зафіксовані відеозаписом. Зазначила, що жодних тілесних ушкоджень вона ОСОБА_5 не нанесла, а відштовхнула його, тілесних ушкоджень у нього ніяких не було. Натомість, у неї експертизою було виявлено синець у виличній ділянці від удару. Слідів ударів в живіт виявлено не було, оскільки вона була у верхньому одязі. Після цих подій у неї підвищився тиск, серцебиття, був розлад психіки, у зв`язку із чим вона була змушена звернутись до психотерапевта. ОСОБА_5 навіть не вибачився перед нею. Цивільний позов підтримала та просила його задовольнити.

03.04.2025 о 18:48 год. ДОП ВП Відділу поліції № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області складено протокол про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, згідно з яким ОСОБА_7 просила органи поліції притягнути до відповідальності невідомого чоловіка, який 03.04.2025 приблизно о 18:00 год. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, біля буд. № 60А, завдав їй тілесних ушкоджень, а саме наніс декілька ударів ногою по тулубу та вдарив рукою в обличчя (а.с. 62).

Згідно з висновком експерта № 670п від 04.04.2025, судово-медичною експертизою у ОСОБА_7 було виявлене таке тілесні ушкодження – синець у лівій виличній ділянці, яке кваліфікується як легке тілесне ушкодження. Виявлене тілесні ушкодження у ОСОБА_7 утворилося від дії тупого предмета. Давність утворення ушкодження не суперечить терміну, зазначеному в обставинах справи. Для визначення можливості тілесних ушкоджень за певним (конкретним) механізмом, необхідно надання в розпорядження експерта матеріалів, де зафіксований досліджуваний механізм травмування (протокол слідчого експерименту, допити, пояснення тощо) (а.с. 63).

За змістом протоколу проведення слідчого експерименту від 16.04.2025 та долученого до нього диску для лазерних систем зчитування із відеозаписом цієї слідчої дії, 16.04.2025 в приміщенні ВП № 1 ЗУРП ГУНП в Запорізькій області було проведено слідчий експеримент за участі потерпілої ОСОБА_7 , статиста, понятих, під час якого ОСОБА_7 показала, яким чином їй було завдано обвинуваченим три удари лівою ногою в область живота та один удар кулаком правої руки в область обличчя з лівого боку (а.с. 64–66). Дослідженням відеозапису цієї слідчої дії встановлено відповідність змісту протоколу слідчого експерименту змісту цього відеозапису.

Також дізнавачем було складено протокол огляду вказаного відеозапису слідчого експерименту від 16.04.2025, в якому наведено фототаблицю та зазначено, яким чином потерпіла ОСОБА_7 продемонструвала механізм нанесення їй тілесних ушкоджень з боку ОСОБА_5 , зазначила їх кількість, ділянки тулубу та обличчя, в які наносились удари (а.с. 68–70).

Згідно з висновком експерта № 768/к від 12.05.2025, судово-медичною експертизою встановлено, що за даними висновку експерта № 670п від 04.04.2025 у ОСОБА_7 виявлене таке тілесне ушкодження: синець у лівій виличній ділянці. Дане ушкодження утворилося не менш ніж від одного травматичного впливу тупого предмета. Згідно з протоколом проведення слідчого експерименту з відеозаписом за участі потерпілої ОСОБА_7 від 16.04.2025, остання зазначає, що невідомий чоловік наніс їй три удари лівою ногою в область живота, один удар кулаком правої руки в область обличчя з лівої сторони. Враховуючи збіг характеру травмуючого предмета (удар кулаком діє на тіло як тупий предмет), кількість та локалізація травматичних впливів (один в ліву половину обличчя) з характером, кількістю та локалізацією тілесного ушкодження, експертна комісія вважає, що утворення тілесного ушкодження у ОСОБА_7 за механізмом, який вона вказує в ході проведення слідчого експерименту від 16.04.2025 не виключається. Оцінити травматичні впливи в ділянку живота з судово-медичної точки зору неможливо, так як в даній ділянці не зафіксовано тілесних ушкоджень (а.с. 71–74).

Дослідженням відеозаписів, що містяться на диску для лазерних систем зчитування з відеозаписом з камери відеоспостереження, яка розташована на закладі потерпілої ОСОБА_7 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 60-А, встановлено, що відеозаписом фіксується ділянка місцевості, на якій знаходяться зелені насадження та квіти, повз яку проходить пішохідна доріжка. 03.04.2025 о 18:03 год. на вказаній доріжці з`являється чоловік ззовні схожий на обвинуваченого із собакою, яка призупиняється біля куща, також призупиняється і вказаний чоловік поряд. Далі на відеозапису чутно голос потерпілої, яка каже: – Молодий чоловік, Ви собаку вигулюєте? Чоловік йде далі, призупиняється та повертається у бік потерпілої, перепитує. Потерпіла повторює своє питання. Чоловік відповідає: - Да, вигулюю! Потерпіла каже: – Будь ласка, не вигулюйте тут собаку. Чоловік питає: - Де саме? Потерпіла, наближаючись до чоловіка, каже: – Тут. Чоловік відповідає: - Я не вигулюю її тут, я гуляю з нею в іншому місці, я йду мимо, вона підняла лапу. Потерпіла відповідає: - Не треба тут. Після чого чоловік її перебиває і маше перед її обличчям кулаком, погрожуючи. Відбувається суперечка, під час якої чоловік зазначив: - Закрила рота і пішла звідси! – після чого штовхнув потерпілу лівою рукою, і надалі починає її відштовхувати перед собою обома руками, внаслідок чого у потерпілої з рук випадають речі, зокрема пляшка з водою, та остання намагається відштовхуватись, але він її хапає та штовхає назад, при цьому наніс три удари лівою ногою в область тулуба потерпілої, після чого потерпіла виставила перед собою руки, і в момент, коли чоловік намагається нанести ще один удар лівою ногою, потерпіла намагається нанести йому удар по лівій нозі своєю правою ногою, але у цей момент чоловік наносить один удар правою рукою, в якій тримає рулетку, в область обличчя потерпілої. Далі, чоловік знов замахується ногою на потерпілу і каже: - Ти хочеш, щоб я тебе бив? Потерпіла каже: - Я викликаю поліцію. Далі чоловік погрожуючи потерпілій ударом в голову покидає зону відеоспостереження о 18:04 год (а.с. 79).

Згідно з протоколом огляду відеозапису від 07.04.2025, складеним дізнавачем, вказаний відеозапис був оглянутий та з нього зроблено скрін-шоти, які розміщені у протоколі. Так, при перегляді відеофайлу видно, як чоловік накидається на потерпілу ОСОБА_7 , починає останню штовхати та спричиняти три удари лівою ногою в область правого стегна, після чого правою рукою наніс удар в область обличчя (а.с. 76–78).

Обвинуваченим в ході судового розгляду надавались суду фрагменти вказаного відеозапису, аудіозапис розмови, фотографії, які були оглянуті в судовому засіданні. Разом із тим, вказані матеріали лише дублюють вищезазначений відеозапис і не містять даних, за яких можливо було б встановити іншу версію подій, аніж та, яка об`єктивно зафіксована камерою відеоспостереження. Доводи обвинуваченого, які засновані на його власному тлумаченні дій потерпілої і його дій в ході виникнення конфлікту, не спростовують фактичних обставин, які викладені стороною обвинувачення в обвинувальному акті.

За змістом протоколу проведення слідчого експерименту від 14.05.2025 та долученого до нього диску для лазерних систем зчитування із відеозаписом цієї слідчої дії, 14.05.2025 в приміщенні ВП № 1 ЗУРП ГУНП в Запорізькій області було проведено слідчий експеримент за участі свідка ОСОБА_8 , статиста, понятих, під час якого ОСОБА_8 пояснила, що почула крики жінки і виглянула у вікно, де побачила, як чоловік схопив потерпілу за одяг обома руками, після чого наніс їй лівою ногою три удари в живіт, та у подальшому, тримаючи рулетку собачого повідка спричинив один удар в ліву частину обличчі потерпілої, та показала, яким чином чоловік наніс потерпілій три удари лівою ногою в область живота та один удар кулаком правої руки в область обличчя з лівого боку (а.с. 81–83). Дослідженням відеозапису цієї слідчої дії встановлено відповідність змісту протоколу слідчого експерименту змісту цього відеозапису.

Також дізнавачем було складено протокол огляду вказаного відеозапису слідчого експерименту від 14.05.2025, в якому наведено фототаблицю та зазначено, яким чином свідок ОСОБА_8 продемонструвала механізм нанесення потерпілій тілесних ушкоджень з боку невідомого чоловіка, зазначила їх кількість, ділянки тулубу та обличчя, в які наносились удари (а.с. 85–86).

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що 03.04.2025 вона знаходилась вдома по вулиці Незалежної України, буд. 62а, м. Запоріжжя, в неї був відкритий балкон, вона почула крик і вийшла на балкон, з якого побачила чоловіка із повідком-рулеткою і собакою та потерпілу ОСОБА_7 . Він схопив її за грудки і трусив декілька разів, вдарив ногою в живіт декілька разів і в обличчя рулеткою. Вона вийшла з дому надати допомогу, чоловіка вже не було. Від ОСОБА_7 почула, що вона зробила чоловіку зауваження щодо собаки, а він агресивно себе повів. Бачила у ОСОБА_7 почервоніння на обличчі. На запитання учасників справи зазначила, що живе на 4-му поверсі у 2-му під`їзду вищезазначеного будинку, балкон має скління, перед вікнами балкону є дерева, але вони не заважали огляду, і вона добре бачила, як обвинувачений наніс удар в живіт, після якого потерпіла зігнулась. Як наносила потерпіла удари обвинуваченому, вона не бачила.

Дослідивши та проаналізувавши вищезазначені докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд визнає їх належними, допустимим та такими, що доводять поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому діяння, та доходить переконливого висновку про те, що ОСОБА_5 заподіяв потерпілій ОСОБА_7 умисне легке тілесне ушкодження за обставин, наведених в обвинувальному акті, а саме шляхом нанесення удару правою рукою, в якій тримав рулетку собачого повідця, в ліву частину обличчя потерпілої.

При цьому, суд вважає такими, що виходять за межі висунутого обвинувачення, зазначення потерпілою, свідком, а також у письмових доказах дані про нанесення обвинуваченим трьох ударів ОСОБА_7 в область живота. Крім того, висновком судово-медичної експертизи № 768/к від 12.05.2025 встановлено, що оцінити травматичні впливи в ділянку живота з судово-медичної точки зору неможливо, так як в даній ділянці не зафіксовано тілесних ушкоджень.

Версію обвинуваченого ОСОБА_5 про те, що він наносив удар неумисно, виключно з метою необхідної оборони від неправомірних дій потерпілої, суд вважає неспроможною, оскільки вона суперечить вищезазначеним доказам, зокрема, відеозапису, здійсненому камерами відеоспостереження, що встановлені на ділянці місцевості, де безпосередньо відбулась подія, яким, як зазначено судом вище, зафіксовано, що саме ОСОБА_5 розпочав фізичний вплив на потерпілу, в ході якого, серед інших, і наніс удар правою рукою, в якій тримав рулетку від повідця, потерпілій ОСОБА_7 , який і спричинив їй легке тілесне ушкодження, описане у вищезазначеному висновку судово-медичної експертизи № 670п від 04.04.2025 у вигляді синця у лівій виличній ділянці.

Спрямованість умислу обвинуваченого на нанесення потерпілій тілесного ушкодження доводиться вищезазначеним відеозаписом, який зафіксував, що саме обвинувачений першим почав здійснювати фізичний вплив на потерпілу, зробив декілька таких впливів, при цьому, зазначив на адресу потерпілої: «Ти хочеш, щоб я тебе бив?».

Посилання на те, що ОСОБА_5 діяв у стані необхідної оборони, а саме надавав відсіч проти незаконних дій потерпілої, суперечать вищезазначеним доказам, аналіз і оцінку яким надано судом вище.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до частини 1 статті 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання. Частиною 2 цієї статті передбачено, що кожен має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади для захисту.

Усталена позиція, узагальнена в постанові Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 № 1 «Про судову практику у справах про необхідну оборону», полягає у тому, що стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з`ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.

Натомість за обставин, які встановлені судовим розглядом у даному кримінальному провадженні, доказів на підтвердження неправомірних дій потерпілої у відношенні обвинуваченого не здобуто. Зокрема, наявними у цій справі доказами не доводиться, що дії потерпілої свідчили про саме напад на обвинуваченого та умисне завдання останньому будь-якої шкоди. Як зазначено судом вище, саме обвинувачений першим почав штовхати потерпілу та наносити їй удари. Також матеріали цього провадження не містять жодних даних про шкоду, нанесену обвинуваченому, у виді тілесних ушкоджень, чи завдання шкоди його майну. Відтак, правові підстави для висновку, що ОСОБА_5 перебував у стані необхідної оборони, відсутні.

Доводи обвинуваченого, зазначені ним у судових дебатах, щодо необхідності врахування обставин конфлікту, незаконності вимоги потерпілої щодо користування вказаною земельною ділянкою, врахування психологічного стану потерпілої, її статури, неправдивості її слів в ході конфлікту, а також психологічного стану українців під час війни, стану здоров`я обвинуваченого, виходять за межі обставин діяння, які оцінюються судом в межах висунутого останньому обвинувачення.

Також суд вважає помилковими доводи обвинуваченого про неналежність доказів, недостовірність показань потерпілої та свідка, оскільки усі надані докази з боку сторони обвинувачення повністю узгоджуються між собою та доводять як подію, так і склад кримінального проступку у діях обвинуваченого.

Посилання обвинуваченого на недостовірність показань свідка через те, що остання зважаючи на відстань біля 45 метрів від її будинку до місця події, не могла бачити події, спростовуються показаннями свідка, які вона надала в судовому засіданні, будучі попередженою про кримінальну відповідальність та приведеною до присяги, та під час проведення слідчого експерименту за її участі. Також вказані показання не суперечать відеозапису події, детальний виклад якого наведено судом вище.

Доводи обвинуваченого про спричинення йому струсу головного мозку, загострення його хвороби саме внаслідок конфлікту жодними належними та допустимими доказами не доводяться. Натомість, як пояснив сам обвинувачений, він не звертався за медичною допомогою безпосередньо після події, відповідна судово-медична експертиза на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між діями потерпілої і отриманими ним наслідками не проводилась.

Також не знайшло свого підтвердження відповідними доказами посилання ОСОБА_5 на фізичний чи психологічний примус до нього з боку потерпілої. Відеозапис події вказує на те, що потерпіла лише зробила зауваження ОСОБА_5 з приводу вигулу собаки, на яке саме він відреагував агресивно.

Підсумовуючи викладене, суд вважає доведеною вину ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому діяння та кваліфікує дії останнього за ч. 1 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 відповідно до ст. 65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України віднесено до кримінального проступку.

Суд також враховує особу ОСОБА_5 , який офіційно працевлаштований, є пенсіонером (а.с. 88), проживає у м. Запоріжжі, одружений (а.с. 89), раніше не судимий (а.с. 87), на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває (а.с. 90), за станом здоров`я має певні захворювання, на підтвердження чого надав суду медичну документацію.

Обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, судом не встановлено.

Суд також враховує поведінку ОСОБА_5 після вчиненого проступку та його суб`єктивне ставлення до нього, а саме те, що в процесі судового розгляду обвинувачений не визнав свою вину, не висловлював жалю з приводу вчиненого та не бажав виправити ситуацію, оскільки у потерпілої вибачення не просив, шкоду не відшкодував, та в процесі судового розгляду щодо причин вчиненого висловлювався про те, що саме потерпіла першою почала конфлікт, що свідчить про те, що ОСОБА_5 належних висновків для себе не зробив, не жалкує про скоєне ним правопорушення.

Враховуючи обставини вчинення кримінального проступку, його мету та мотиви, дані про особу обвинуваченого, його поведінку після вчинення кримінального проступку, суд, з урахуванням думки прокурора та потерпілої вважає, що доцільним та необхідним для виправлення обвинуваченого та для попередження скоєння інших злочинів є покарання у виді штрафу у максимальному розмірі, визначеному санкцією ч. 1 ст. 125 КК України.

При цьому, інші види покарання, визначені санкцією ч. 1 ст. 125 КК України, застосувати до ОСОБА_5 неможливо, оскільки громадські та виправні роботи не призначаються особам, які досягли пенсійного віку (ст.ст. 56, 57 КК України).

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 до ОСОБА_5 на суму моральної шкоди 50 000 грн. суд вважає таким, що підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 в справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зроблено висновок, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення – право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Як випливає з пояснень, наданих потерпілою ОСОБА_7 в судовому засіданні, а також зі змісту висновків судово-медичних експертиз, цивільного позову та доданих до нього письмових доказів, потерпілій було завдано моральної шкоди у зв`язку із протиправними діями ОСОБА_5 , яка полягає в ушкодженні її здоров`я. Потерпіла вказала, що через напад ОСОБА_5 , раніше незнайомого їй чоловіка, пережила сильний психологічний стрес, негативні переживання, які відчуває дотепер. Необхідність звернення до правоохоронних органів, медичною допомогою, а також відвідування судових засідань додає дискомфорту у її житті та слугує постійним нагадуванням про пережиті події. На підтвердження вказаного потерпілою надано консультативний висновок спеціаліста (а.с. 21), протокол УЗД серця (а.с. 22), консультативний висновок лікаря-психіатра (а.с. 55-57).

На переконання суду вказані події в сукупності з обставинами вчинення кримінального правопорушення свідчать, що потерпіла зазнала шкоди здоров`ю, як фізичної так і психологічної, відчула негативні емоції, стрес, викликані протиправними діями обвинуваченого, які досягли рівня страждання у розумінні ст. 23 ЦК України, що свідчить про завдання моральної шкоди.

При визначенні розміру моральної шкоди, суд виходить з засад розумності та справедливості, а також враховує конкретні обставини справи, зокрема, обставини вчинення кримінального проступку, які зафіксовані вищезазначеними доказами, сам факт спричинення ОСОБА_5 , який є літнім чоловіком, тілесного ушкодження жінці шляхом удару в обличчя, що неминуче викликає у потерпілої в подальшому страх насильства, його подальшу поведінку, ставлення до скоєного, відсутність вибачення з його боку, що на переконання суду, призводить до подальших психологічних страждань потерпілої через не отримання моральної сатисфакції та вирішення конфлікту, а тому вважає необхідним стягнути з обвинуваченого на користь потерпілої компенсацію заподіяння їй моральної шкоди розміром 20 000 грн.

За таких обставин, цивільний позов ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню на суму моральної шкоди 20 000 грн.

Вирішуючи питання про стягнення з обвинуваченого витрат потерпілої на правничу допомогу, суд виходить із того, що представником потерпілої в судових дебатах вказано розмір таких витрат 14 500 грн. У цивільному позові наведено, що адвокатом надано такий обсяг послуг: консультація щодо судового розгляду справи – 1 500 грн, складання позовної заяви – 3 000 грн, участь в судовому засіданні – 2 000 грн за одне судове засідання. Зазначені розміри відповідають умовам договору про надання правничої допомоги № 21-25 від 02.06.2025, укладеного між АО «Право Студія» та ОСОБА_7 , та додатку до цього договору. У цій справі було проведено більше 10-ти судових засідань, з огляду на що суд доходить висновку, що розмір витрат на правничу допомогу 14 500 грн визначено потерпілою обґрунтовано. Обвинувачений із клопотанням про зменшення витрат на правничу допомогу не звертався, доказів відсутності в нього коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, суду не надав.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 120 КПК України витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.

Разом із тим, відповідно до ч. 1 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

За таких обставин, з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_7 підлягають стягненню витрати на правничу допомогу, понесені потерпілою, у розмірі 14 500 грн.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався. Клопотань про його обрання до набрання вироком законної сили прокурором не заявлялось.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 349, 369, 373, 374, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді штрафу розміром 50 (п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду розміром 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 понесені витрати на правничу допомогу розміром 14 500 (чотирнадцять тисяч п`ятсот) грн. 00 коп.

Речові докази:

диск для лазерних систем зчитування з відеозаписом слідчої дії – слідчого експерименту від 16.04.2025, долучений до матеріалів кримінального провадження, залишити в матеріалах судового провадження;

диск для лазерних систем зчитування з відеозаписом камери відеоспостереження, яка розташована на закладі потерпілої ОСОБА_7 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 60А, долучений до матеріалів кримінального провадження, залишити в матеріалах судового провадження;

диск для лазерних систем зчитування з відеозаписом слідчої дії – слідчого експерименту від 14.05.2025, долучений до матеріалів кримінального провадження, залишити в матеріалах судового провадження.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 15 ст. 615 Кримінального процесуального кодексу України судом проголошено резолютивну частину вироку.

Повний текст вироку після його проголошення вручається учасникам судового провадження, які присутні у судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1