Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №309/46/26 — Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/46/26

Провадження № 2/309/12/26

Р І Ш Е Н НЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2026 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого Орос Я.В.

за участю секретаря Калинич Н.С.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

прокурора Бігар Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хуст справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа орган опіки і піклування виконавчого комітету Хустської міської ради про позбавлення батьківських прав ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Хустського районного суду Закарпатської області з позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги вмотивовані тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі. Під час шлюбу в сторін народилася дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сімейне життя не склалося і вони припинили сумісне проживання. В зв`язку з самоусуненням від виховання та утримання дочки батьком, позивачка звернулася до суду з заявою про стягнення аліментів на утримання дитини. Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області №309/2633/17 від 14.11.2017р. вирішено стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1200 грн. щомісячно, починаючи з 23.08.2017 року до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області №309/3565/18 від 11 березня 2019р. шлюб між сторонами розірвано.

3 моменту припинення сімейних відносин, батько життям дитини не цікавиться, участі у її вихованні та утриманні не приймає, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчанням, підготовкою до самостійного життя, не цікавиться успіхами та станом здоров`я дитини, не проявляє заінтересованості в подальшій долі дочки. ОСОБА_3 жодного разу не привітав дитину з днем народження, не зателефонував, та жодного разу після розірвання шлюбу не відвідав дитину.

Сторони розірвали шлюб коли дитині виповнилося чотири роки, з того часу дитина свого батька не бачила і з ним не спілкувалася. ОСОБА_4 проживає з матір`ю, та перебуває на її повному утриманні та вихованні. Всі питання щодо виховання та утримання дочки позивачка вирішує самостійно, без участі та підтримки з боку відповідача. Аліменти на утримання дитини відповідач не сплачує, у зв`язку з чим заборгованість зі сплати аліментів станом на 30.10.2025р. становить 131 482 грн. З приводу ухилення від сплати аліментів позивачка неодноразово зверталася до Хустського відділу поліції з відповідними заявами. Однак працівниками поліції не зафіксовано злісного ухилення гр. ОСОБА_3 від сплати аліментів, оскільки, як зазначено у листах Хустського ВП сам ОСОБА_3 на момент перевірки знаходився за межами Закарпатської області.

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просить суд позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 08.01.2026 року позов прийнято до провадження судді Орос Я.В., відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження.

В підготовче судове засідання позивач ОСОБА_1 з`явилася, не заперечила щодо призначення справи до судового розгляду. Одночасно подала клопотання про розгляд справи в подальшому без її участі (а.с.57).

Від представника третьої особи орган опіки і піклування виконавчого комітету Хустської міської ради надійшло клопотання про розгляд справи без їх участі, також просять взяти до уваги Рішення та Висновок складений щодо доцільності позбавлення батьківських прав відносно відповідача.

В підготовче судове засідання відповідач ОСОБА_3 будучи належним чином повідомленим не з`явився.

Ухвалою суду від 27.07.2026 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 просили задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні прокурор Хустської окружної прокуратури Бігар Т.С. зауважила, що враховуючи поведінку відповідача, викладені обставини у Висновку органу опіки та піклування не заперечує щодо задоволення позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився повторно, про дату, місце і час розгляду справи повідомлявся неодноразово, що стверджено розписками, які знаходиться в матеріалах справи, про причини неявки суд не повідомляв, відзиву на позовну заяву не подавав. Відповідач на протязі розгляду справи повідомлявся шляхом направлення йому рекомендованих повідомлень за ШК відправлення: «R067083852442», «R067113981293», «R067137589092», «R067181367447 », « R067240923740» та «R067263751873».

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Так, відповідно до приписів ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що під час перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у шлюбі в них народилась дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с.9,10).

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 розірвали шлюб 11.03.2019 року , що підтверджено рішенням Хустського районного суду Закарпатської області у справі № 309/3565/18 (а.с.13).

Крім того, позивачка ОСОБА_1 зверталась до суду з вимогою про стягнення аліментів з відповідача, у зв`язку з відмовою ОСОБА_3 утримувати дитину в добровільному порядку. Станом на сьогодні, виконавцем Хустського відділу ДВС винесена постанова про відкриття виконавчого провадження від 05.04.2018 року ВП 56110978 на підставі рішення суду про стягнення аліментів та згідно розрахунку Хустського відділу ДВС у Хустському районі Закарпатської області західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 30.10.2025року за ВП № 56110978 станом на 30.10.2025 року заборгованість за аліменти становить 131482.00 грн (а.с.15,16).

ОСОБА_1 задля погашення заборгованості відповідачем по сплаті аліментів зверталась до Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області, на що 27.08.2020 року отримала відповідь про відсутність ознак злісного ухилення ОСОБА_3 від сплати аліментів (а.с.17-19).

24.07.2026 року від виконавчого комітету Хустської міської ради до суду надійшов Висновок про позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_3 відносно малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.50-54).

Згідно наданого висновку вбачається наступне:

За інформацією Данилівського старостинського округу Хустської міської ради від 10.02.2026 р. №15/10.2-11 гр. ОСОБА_3 проживав за адресою АДРЕСА_1 разом з родичами, в селі зарекомендував себе як добропорядний громадянин. Відповідно до листа Центру надання соціальних потреб Хустської міської ради від 16.02.2026р. ОСОБА_5 виїхав за кордон, що унеможливлює здійснення акту оцінки потреб. Однак, членами комісії з питань захисту прав дитини вирішено заслухати думку гр. ОСОБА_3 за допомогою засобів телефонного зв`язку. Так, під час розмови останній повідомив , що декілька років тому купив дитині мобільний телефон для спілкування, однак мати дівчинки не дозволила спілкуватись з нею. Щодо наявної заборгованості по аліментам йому відомо, не сплачував їх через відсутність реквізитів. ОСОБА_3 визнає факт того, що він не спілкувався з дочкою та не намагався відновити зв`язок, при цьому вказує що його родичі спілкуються з дитиною. Членами комісії з питань захисту прав дитини вирішено відкласти розгляд питання та надати час для покращення поведінки батька, а саме надати реквізити для сплати аліментів та здійснення контролю за виконання ним відповідних зобов`язань.

11 червня 2026 року питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_3 відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було повторно розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини. На засідання Комісії з`явилася мати дитини, громадянка ОСОБА_1 , яка надала інформацію членам Комісії щодо боргу колишнього чоловіка по сплаті аліментів, який становив 133 470,00 грн.. Наголосила, що з моменту передачі на утримання малолітньої доньки 5000,00 грн., з боку громадянина ОСОБА_3 не надходило жодних коштів на утримання дитини та не вживалося жодний дій щодо спілкування з донькою. Мати дитини, вкотре підкреслила, що малолітня ОСОБА_6 не знає батька, тому його ймовірна раптова поява в майбутньому, з огляду на характер дівчинки, завдасть їй значного стресу. Головуючий комісії з питань захисту прав дитини наголосив, що відсутність дій з боку громадянина ОСОБА_3 , ухилення від спілкування з працівниками служби та не бажання брати участь у процесі вирішення питання щодо позбавлення його батьківських прав відносно доньки, а також байдуже ставлення до долі дитини, можна розцінювати як ухилення від виконання батьківських обов`язків. Заступник начальника управління з питань юридично-правового забезпечення діяльності ради виконавчого комітету Хустської міської ради, поінформував присутніх, що після скасування воєнного стану громадянка ОСОБА_1 буде обмежена у праві виїзду з донькою за кордон через обов`язковість отримання згоди батька. Відсутність його погодження також унеможливить реєстраційні дії та інші правочини щодо малолітньої. Це суперечитиме законним інтересам дівчинки, яка від народження проживає виключно з матір`ю.

За результатами голосування членами Комісії прийнято рішення про доцільність позбавлення громадянина ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Частиною першою статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Також слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суд повинен зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Повертаючись до обставин даної справ, суд констатує, що відповідач ОСОБА_3 свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно дочки впродовж тривалого проміжку часу, позаяк не піклується про фізичний і духовний розвиток, її навчання, підготовку до самостійного життя, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу. Весь цей час дитиною опікується позивачка ОСОБА_1 . Крім того, ОСОБА_3 в судові засідання не з`являвся, після встановленого контакту з ним не покращив свою поведінку відносно дочки, впродовж розгляду справи не погасив наявну заборгованість зі сплати аліментів, то на думку суду це, у сукупності із іншими обставинами справи, свідчить про те, що змінити поведінку батька у кращу сторону неможливо і про наявність вини у його діях щодо ухилення від виконання батьківських обов`язків. А отже наявні правові підстави для застосування такого крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав, і це не суперечитиме інтересам дитини.

Керуючись ст.ст. 12,13, 81,141, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст. ст. 164, 165, Сімейного кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволити .

Позбавити ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 на користь держави 1331 грн. 20 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено 12.10.2026 року.

Суддя Хустського

районного суду: Орос Я. В.