Суд: Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 13 жовтня 2026 р.
Справа: №303/8240/25
Суддя: Кость В. В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2026 року м. Мукачево Справа №303/8240/25
2/303/3119/25
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
в складі: головуючого – судді Кость В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Мукачево цивільну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»,
до відповідача ОСОБА_1 ,
про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», від імені якого діє Столітній Михайло Миколайович, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 6866120 від 15.07.2023 у сумі 19850,40 гривень (в т.ч. 6000,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 13850,40 грн. – заборгованість за простроченими відсотками).
Відповідач, у встановлений ухвалою суду про відкриття провадження по справі строк, відзив на позовну заяву не подав.
На виконання вимог частини шостої статті 187 Цивільного процесуального кодексу України, суд встановив зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача та виконав свій процесуальний обов`язок, надіславши на цю адресу копію ухвали про відкриття провадження по справі.
Попередньо позивачем було додано до позовної заяви докази надсилання відповідачу копії позовної заяви з додатками.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав.
Учасники справи, заперечень щодо можливості судового розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін не висловили, тому з урахуванням положень частини п`ятої статті 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглянув справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує наступне.
15 липня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна», правонаступником прав та обов`язків якого є ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (договір факторингу №27.05/24-Ф від 27 травня 2024 року, рішення №251124/1 про зміну найменування) та ОСОБА_1 укладено договір № 6866120 (далі – Договір) про надання споживчого кредиту, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 6000,00 гривень, строком на 360 днів.
Згідно з пунктами 1.5.1. та 1.5.2. Договору, стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору. Знижена процентна ставка становить 1,89% в день.
Приймаючи до уваги вищевказані обставини справи суд виходить також із того, що згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).
Визначення поняття зобов`язання міститься у частині першій статті 509 Цивільного кодексу України.
Відповідно до цієї норми зобов`язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення – невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.
У відповідності з статтями 610, 611, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як свідчить інформація з листа ТОВ «Пейтек Україна» №20240612-14а від 12.06.2024, кошти в сумі 6000,00 грн. були перераховані відповідачу 15.07.2023 на платіжну карту № НОМЕР_1 .
Водночас, відповідно пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Верховний Суд у постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22(61-14740св23) зазначив, що тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Враховуючи вищенаведені положення законодавства та судової практики у задоволенні позовних вимог в частині в частині нарахування штрафних санкцій слід відмовити.
Таким чином, на момент подання позовної заяви заборгованість Позичальника по сплаті кредиту та відсотків (детальний розрахунок заборгованості) складає 19850,40 гривень (в т.ч. 6000,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 13850,40 грн. – заборгованість за простроченими відсотками) та підтверджена належними доказами відповідно до вимог статей 76-81 Цивільного процесуального кодексу України, відповідачем не спростована, тому позовні вимоги щодо її стягнення підлягають задоволенню на підставі статей 1048, 1050, 1054 Цивільного кодексу України.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача судових витрат у вигляді сплаченого судового збору та витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 частини третьої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України).
Положеннями статті 137 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При визначенні суми відшкодування даних витрат суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Саме такі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у Рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна та інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
З матеріалів даної справи вбачається, що на підтвердження витрат на правничу допомогу, позивач надав до суду: договір №10/12-2024 про надання правової допомоги від 10.12.2024 укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітнім Михайлом Миколайовичем, заявка № 11181 на виконання доручення, акт прийому-передачі виконаних робіт № 11181, рахунок на оплату №11181-20/10-2025 від 20 жовтня 2025 року, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №9422/10 від 18.09.2020, ордер на надання правничої допомоги №2028542.
Так, вартість витрат на правничу допомогу складає 10000,00 грн., що підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт № 11181 та рахунком на оплату №11181-20/10-2025 від 20 жовтня 2025 року.
Разом з тим, суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020 року. Вказана правова позиція знайшла також своє відображення у постанові Верховного Суду від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22.
Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що витрати понесені позивачем на правничу допомогу є обґрунтованими, співмірними та підтвердженими належними доказами, а тому така вимога підлягає задоволенню.
Судові витрати по справі у сумі 2422,40 гривень підлягають віднесенню на відповідача відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України.
На підставі наведеного та керуючись статями 8, 124, 129 Конституції України, статтями 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 263-265, 279, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
УХВАЛИВ:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», - задоволити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» суму 19850,40 гривень (в т.ч. 6000,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 13850,40 грн. – заборгованість за простроченими відсотками) заборгованості за кредитним договором № 6866120 від 15.07.2023.
2.1. У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.
3 Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» суму 2422,40 (дів тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) гривні у відшкодування судових витрат по сплаті судового збору та 10000,00 гривень (десять тисяч гривень 00 копійок) витрат на правничу допомогу.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», 03150, м. Київ, вул. Загородня, 15, оф. 118/2, код ЄДРПОУ 44559822.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя В.В. Кость
Оригінал: reyestr.court.gov.ua