Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №303/707/26 — Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/707/26

2/303/262/26

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 жовтня 2026 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої-судді Гутій О.В.

за участю секретаря судових засідань Олесінь А.Ю.

розглянувши у спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Мукачево цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з цим позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 109187,33 гривень.

Позовні вимоги мотивує тим, що АТ «Універсал Банк» запустив новий проект monobanк, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobanк. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobanк за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту monobanк є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом Банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ "Універсал Банк», опубліковані на офіційному сайті Банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms.

04.11.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 04.11.2021 року.

Положеннями Анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши Анкету-заяву Відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір та зобов`язується виконувати його умови.

На підставі укладеного Договору від 04.11.2021 року відповідач отримав кредит у розмірі 1 000,00 грн., який 23.12.2023 року було збільшено до 100 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом, якого є платіжна картка.

АТ «Універсал Банк» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору (не сплатив щомісячні мінімальні платежі), що має відображення у Розрахунку заборгованості за Договором.

На підставі вищезазначеного, загальний розмір заборгованості відповідача перед АТ «Універсал Банк» за договором станом на 21.10.2025 року становить 109187,33 грн., що складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 109187,33 грн.

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за Договором, що є порушенням законних прав та інтересів АТ «Універсал Банк».

Ухвалою суду від 03.02.2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Учасники справи, заперечень щодо можливості судового розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін не висловили, тому з урахуванням положень частини п`ятої ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглянув справу на підставі наявних у ній матеріалів.

30 березня 2026 року відповідач подав відзив, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. Зазначив, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами розмір заявленої заборгованості, зокрема не підтверджено збільшення кредитного ліміту з 1 000 грн. до 100 000 грн. Вказав, що наданий банком розрахунок заборгованості є одностороннім документом та не підтверджує факту виникнення і розміру боргу, а банківські виписки та розрахунок не містять достатніх даних для перевірки правильності нарахувань. Також зазначив, що за кредитним лімітом ним здійснено платежі на загальну суму 299 860,33 грн. Крім того, відповідач послався на відсутність в анкеті-заяві погоджених умов щодо процентної ставки, пені, штрафів та порядку їх нарахування, а також на недоведеність ознайомлення та погодження ним із Умовами і Правилами надання банківських послуг, на які посилається позивач. Відповідач також зазначив, що у період виконання кредитного договору мав статус військовослужбовця, у зв*язку із чим на його думку, відповідно до пункту 15 статті 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» нарахування процентів, штрафних санкцій та пені не допускається.

01 квітня 2026 року представник позивача подав відповідь на відзив, у якому не погодився з доводами відповідача та зазначив, що між сторонами належним чином укладено Договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви в електронній формі. Позивач послався на те, що анкета-заява разом з Умовами і правилами обслуговування, Тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту становлять укладений між сторонами договір, з умовами якого відповідач погодився шляхом його підписання. Позивач також зазначив, що укладення договору в електронній формі та використання електронного підпису відповідача відповідає вимогам законодавства. При цьому в анкеті-заяві відповідач підтвердив можливість використання електронного підпису як аналога власноручного підпису та погодився на вчинення подальших правочинів у мобільному застосунку. За твердженням позивача, відповідач пройшов процедуру ідентифікації, верифікації та 04.11.2021 року підписав анкету-заяву, після чого отримав можливість користуватися кредитними коштами. Щодо розміру заборгованості позивач вказав, що поданий ним розрахунок узгоджується з деталізованою випискою про рух коштів по картковому рахунку та підтверджує факт користування відповідачем кредитними коштами, їх часткового погашення та наявність заборгованості. Позивач зазначив, що станом на момент подання позову заборгованість відповідача становила 109 187,33 грн. Крім того, позивач зазначив, що відкриття рахунку, отримання відповідачем банківської картки та встановлення кредитного ліміту підтверджуються відповідними довідками та положеннями анкети-заяви. Зокрема, відповідач погодився на встановлення кредитного ліміту та умови нарахування процентів за користування кредитом. Заперечуючи щодо посилань відповідача на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, представник позивача зазначив, що вказана судова практика стосується інших кредитних правовідносин, умов договору та способу його укладення, а тому не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Судом та належними доказами встановлено.

04.11.2021 року ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим підписав заяву Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 04.11.2021 року.

Приєднання до Умов і правил здійснюється фізичними особами шляхом підписання Анкети заяви у паперовому або електронному вигляді. Своїм підписом на Анкеті заяві Клієнт беззастережно підтверджує, що на момент її підписання ознайомився з текстом Умов та правил, паспортом споживчого кредиту, таблицею обчислення загальної вартості кредиту, тарифами, довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб та інших додатків, повністю зрозумів їхніх зміст.

Положеннями Анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом із Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір та зобов`язується виконувати його умови.

До позовної заяви АТ «Універсалбанк» на підтвердження заборгованості відповідача подало Умови та правила обслуговування в АТ «УніверсалБанк» при наданні банківських послуг щодо продуктів «Монобанк» в редакції, що набуває чинності з 27.11.2022 року.

Пункт 1 розділу І Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank визначає, що кредит (кредитна лінія) - сума грошових коштів, наданих банком клієнту на термін, обумовлений в договорі, на умовах платності і зворотності. До кредиту (кредитної лінії) відносяться в тому числі суми, списані за рахунок кредитного ліміту на погашення заборгованості із сплати відсотків за користування кредитним лімітом та штрафів за прострочені платежі згідно тарифів. Кредитний ліміт (зобов`язання банку з кредитування) – розмір грошових коштів, зобов`язання з надання яких клієнту бере на себе банк з момент укладання договору. До кредитного ліміту відносяться в тому числі суми коштів, що можуть бути отримані клієнтом за рахунок кредитного ліміту з метою погашення заборгованості із сплати відсотків за користування кредитним лімітом та штрафів за прострочені платежі згідно тарифів.

Відповідно до підпункту 2.5 п. 2 розділу І Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank укладаючи договір клієнт та банк приймають на себе всі обов`язки та набувають всіх прав, передбачених усіма розділами, пунктами, підпунктами та складовими частинами договору.

Згідно з копії паспорту споживчого кредиту Чорної карти «Монобанк» АТ «Універсал банк» пропонувало споживачам кредит на наступних умовах. Надати кредит на споживчі потреби на 25 років з правом автоматичного продовження у вигляді поновлюваного кредитного ліміту зі сплатою відсотків за користування кредитом за процентними ставками, зазначеними в тарифах, а саме: пільгова процентна ставка: 0,00001% протягом пільгового періоду: до 62 днів; базова процентна ставка: 3,1% в місяць (37,2% річних); збільшена процентна ставка на місяць на суму загальної заборгованості, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту: 6,2% в місяць.

Згідно з довідкою від 21.10.2025 року про розмір встановленого ліміту клієнта ОСОБА_1 04.112021 року встановлено кредитний ліміт в розмірі 1 000,00 грн., 23.12.2023 року сума встановлено кредитного ліміту збільшена до 100 000,00 грн.

Обґрунтовуючи заявлений до стягнення розмір заборгованості позивач вказує на те, що відповідно до виписки про рух коштів на рахунку кредитний ліміт боржника становить 100 000,00 грн., баланс становить - (мінус) 9187,33 грн., відтак заборгованість становить 109 187,33 грн. Ця заборгованість складається з повністю використаного боржником кредитного ліміту у сумі 100 000,00 грн. та суми овердрафту (мінусу по картці), яка становить - (мінус) 9 187,33 грн. В свою чергу овердрафт - (мінус) 9 187,33 грн. виник наступним чином. Якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для оплати заборгованості, то заборгованість збільшується на суму заборгованості за договором по відсоткам до погашення, по неустойці. При цьому банк надає кредит згідно з договором в розмірі зазначеної заборгованості та направляє кредитні кошти на погашення вказаної в цьому пункті заборгованості, а саме: відсотків за користування кредитним лімітом, неустойки за прострочені платежі згідно з тарифами, платежі розстрочки (пояснення до виписки про рух коштів на рахунку).

Приймаючи до уваги вищевказані обставини справи суд виходить із того, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог Закону. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). Визначення поняття зобов`язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобов`язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (ст. 510 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 року у справі № 127/33824/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Таким чином судом встановлено, що 04.11.2021 року між сторонами виникли правовідносини за договором про надання банківських послуг, про що свідчить відповідна анкета-заява.

Позивачем підтверджено, що на виконання цього договору АТ «Універсал Банк» надало позивачу кредит шляхом встановлення кредитного ліміту в розмірі 1 000,00 грн., яка в подальшому була збільшена до 100 000,00 грн. на платіжну картку.

У підписаній відповідачем Анкеті-заяві від 04.11.2021 року процентна ставка не вказана. В той же час зазначено, що у разі виходу з пільгового періоду, що складає до 62 днів, на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,1% на місяць з першого дня користування кредитом.

Згідно з наявною в матеріалах справи випискою про рух коштів по картці, за період з 04.11.2021 року по 21.10.2025 року ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, знімав, погашав, робив покупки.

Статтею 1072 ЦК України передбачено, що банк проводить розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження і виключно в межах залишку коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом. Відповідно до ст. 1069 ЦК України, якщо згідно з договором банківського рахунку банк здійснює платежі з рахунку клієнта, незважаючи на відсутність на ньому коштів (кредитування рахунку), вважається, що банк надав клієнтові кредит на відповідну суму із дня здійснення цього платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 1069 ЦК України права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунку, визначаються положеннями про позику й кредит. Оскільки овердрафт є видом кредиту, то він може оформлятися договором. У договорі вказуються умови кредитування: ліміт овердрафту, базова відсоткова ставка, відповідальність за порушення строків за кредитом й інші умови, наприклад суми, що сплачуються за пролонгацію терміну дії умов договору.

Разом з тим матеріали справи не містять підтвердження погодження сторонами умов надання кредитором та отримання позичальником коштів поза погодженим лімітом.

Крім того, в поясненнях до виписки про руху коштів на рахунку зазначено і про те, що овердрафт - (мінус) 9 187,33 грн. також виник і у зв`язку направленням кредитних коштів на погашення неустойки за прострочені платежі згідно з тарифами.

Відповідач у відзиві на позов зазначив, що в період виконання умов кредитного договору із 02.12.2021 року по 02.04.2024 року проходив військову службу, тому нараховані за кредитним договором відсотки є незаконними, оскільки на нього поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членій їх сімей».

Разом із тим позивачем не ставиться вимога про стягнення з відповідача відсотків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У ст. 80 ЦПК України зазначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина може вважатися доведеною, якщо інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Відповідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд наголошує, що за встановлених обставин укладення між позивачем та відповідачем кредитного договору, саме сторона позивача мала би надати докази на підтвердження своєї позиції із належним доведення розміру заборгованості та її складових.

Позивачем не деталізовано яким саме чином здійснювалось нарахування суми заборгованості в заявленому розмірі із врахуванням всіх складових.

Підсумовуючи суд робить висновок про те, що відповідач користувався кредитними коштами шляхом їх зняття з кредитної картки, здійснював платежі, а також поповнював картку про що свідчить виписка про рух коштів.

У постанові Верховного Суду від 11.12.2024 року у справі № 753/25744/21 суд виснував, що держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору.

Також Верховний Суд у постанові від 11.09.2024 року у справі № 204/7787/21 виснував, що недоведення суми заборгованості не є підставою для відмови у задоволенні позову банку, оскільки заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону. Встановивши факт існування між сторонами невиконаних позичальником кредитних зобов`язань, суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду не має сумніву.

Водночас у частині стягнення 9 187,33 грн суд дійшов висновку про недоведеність позивачем заявленої суми саме як заборгованості за тілом кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги АТ «Універсал Банк» підлягають задоволенню частково, то розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду з цим позовом підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 263-265, 279, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 610, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором від 04.11.2021 року у розмірі 100 000,00 (сто тисяч) гривень та судовий збір у сумі 2 773,21 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Позивач: Акціонерне товариство «Універсал Банк», код ЄДРПОУ 21133352, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Оленівська, 23.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Рішення суду виготовлено 13 жовтня 2026 року.

Головуюча О.В .Гутій