Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №297/2576/26 — Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа №: 297/2576/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Берегове

Суддя Берегівського районного суду Закарпатської області Ільтьо І. І., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Закарпатській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нова Каховка, Херсонської області, мешканця АДРЕСА_1 , помічника начальника районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з правової роботи, громадянина України,

за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 188-31 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В:

З протоколу про адміністративне правопорушення №134 від 31.08.2026 року вбачається, що у грудні 2024 року проведено цільову перевірку стану технічного захисту інформації та кіберзахисту в автоматизованих системах ІНФОРМАЦІЯ_2 . За її результатами складено акт від 09 грудня 2024 року № 33/04-1435ДСК та надано вимоги щодо припинення обробки інформації з обмеженим доступом в автоматизованій системі інв. № 111371797, у якій, за твердженням органу контролю, не створено авторизованої системи з безпеки.

У протоколі зазначено, що ОСОБА_1 призначений на посаду наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30 листопада 2024 року № 167 та виконує обов`язки за посадою з 20 грудня 2024 року. На обґрунтування його обов`язку припинити обробку інформації укладач протоколу послався на статті 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статтю 8 Закону України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах» та пункт 4 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 11 квітня 2026 року № 180 «Про порядок технічного захисту інформації та кіберзахисту в автоматизованих системах».

На думку органу, який склав протокол, ОСОБА_1 , усупереч зазначеним вимогам, продовжував обробляти інформацію, що підлягає захисту. У протоколі наведено посилання на акт контрольної перевірки від 31 серпня 2026 року № 33/04-1657ДСК, за результатами якої раніше виявлене порушення не усунуте. Діяння визначено як триваюче, а датою його виявлення зазначено 31 серпня 2026 року; місцем вчинення — АДРЕСА_2 .

В судовому засіданні ОСОБА_1 заперечив щодо протоколу про адміністративне правопорушення та просив закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-31 КУпАП.

Заслухавши пояснення особо, яка притягується до адміністративної відповідальності та дослідивши зміст протоколу про адміністративне правопорушення, додані до нього матеріали, приходжу висновку, що наявні у справі докази не є достатніми та належними для беззаперечного підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У відповідності до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 7 КУпАП, застосування заходів адміністративного впливу допускається виключно на підставах та в порядку, установлених законом.

За змістом статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням є протиправна винна дія чи бездіяльність, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Отже, встановлення лише певного стану дорожнього покриття без доведення конкретної протиправної та винної поведінки особи недостатньо для її притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до статей 245 та 280 КУпАП, під час розгляду справи необхідно всебічно, повно й об`єктивно з`ясувати обставини, установити, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, а також інші обставини, необхідні для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 14 КУпАП, посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за правопорушення, пов`язані з недодержанням установлених правил у відповідних сферах, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов`язків.

Частина 1 статті 188-31 КУпАП встановлює відповідальність посадових осіб за невиконання законних вимог посадових осіб органів Держспецзв`язку щодо усунення порушень законодавства у визначених цією нормою сферах, а також за створення інших перешкод виконанню покладених на них обов`язків. У даній справі інкриміновано саме невиконання вимоги про припинення обробки інформації; самостійних обставин створення інших перешкод у протоколі не наведено.

Для встановлення такого правопорушення необхідно з`ясувати зміст і законність конкретної вимоги, її адресата, доведення вимоги до відома відповідної особи, покладення на цю особу обов`язку виконати вимогу, строк та реальну можливість її виконання, конкретні факти невиконання і вину. Саме по собі існування недоліків захисту інформаційної системи установи не доводить усіх ознак невиконання законної вимоги певною посадовою особою.

Протокол містить дані про особу ОСОБА_1 , його посаду, військову службу, посвідчення офіцера серії НОМЕР_2 , а також виклад обставин інкримінованого діяння. У ньому наявні підписи про роз`яснення статті 63 Конституції України та прав за статтею 268 КУпАП, ознайомлення з протоколом і отримання другого примірника. Ці реквізити підтверджують вчинення відповідних процесуальних дій, але підписання протоколу не є визнанням вини. Навпаки, у розділі пояснень зафіксовано заперечення вини та посилання на пояснення на окремих аркушах.

Суд враховує протокол як передбачене статтею 251 КУпАП джерело доказів. Водночас його висновки не мають наперед установленої сили. Виклад у протоколі позиції органу контролю не усуває необхідності перевірки первинних документів та індивідуального зв`язку між діями ОСОБА_1 і невиконанням конкретної вимоги.

У наявних матеріалах відсутні акт від 09 грудня 2024 року № 33/04-1435ДСК, акт від 31 серпня 2026 року №33/04-1657ДСК, окремий припис або інший документ із повним текстом вимоги, наказ від 11 квітня 2026 року № 180, наказ про призначення та посадові обов`язки ОСОБА_1 . Посилання на ці документи у протоколі не є тотожним дослідженню їх змісту. За відсутності самих документів суд не може встановити, кому була адресована вимога, в якій формі її викладено, який строк визначено, чи покладено її виконання особисто на ОСОБА_1 і які конкретні результати контрольної перевірки стосуються його дій.

Позначення документів як «ДСК» саме по собі не звільняє від доказування. Доступ до таких матеріалів та їх дослідження мають здійснюватися з дотриманням відповідного режиму, проте відсутній документ не може оцінюватися як досліджений судом доказ.

Протокол не містить конкретного переліку файлів, дати їх створення або обробки після доведення вимоги до відома особи, способу встановлення користувача, який здійснював обробку, чи інших первинних даних, що дозволяють індивідуалізувати діяння.

Посилання на статті 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України саме по собі не конкретизує зміст вимоги Держспецзв`язку, яка нібито залишилася невиконаною.

Також не надано первинних даних, які дозволяли б перевірити правовий режим конкретної інформації, що оброблялася, та поширення на неї зазначеної у протоколі вимоги. Самі по собі інвентарний номер комп`ютера і посилання на статтю 8 Закону України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах» не замінюють встановлення цих фактичних обставин.

Із наведених у самому протоколі дат вбачається, що первинний акт складено 09 грудня 2024 року, тоді як початок виконання ОСОБА_1 обов`язків за посадою зазначено з 20 грудня 2024 року. Це не виключає можливості виникнення обов`язку надалі, але потребує доказів передачі відповідних вимог і покладення їх виконання на нього після вступу на посаду. Таких документів у досліджених матеріалах немає. Свідки в протоколі не зазначені; інших самостійних доказів невиконання вимоги до матеріалів не долучено.

Згідно письмових пояснень ОСОБА_1 вбачається, що його обов`язки включають представництво інтересів установи в судах та інших органах. Зазначив, що створення відповідної системи безпеки не належить до його посадових обов`язків, про відсутність такої системи йому повідомили представники Держспецзв`язку. Щодо обробки інформації останній пояснив, що використовує документи на виконання ухвал суду, зокрема у справах, пов`язаних із військовою мобілізацією. Факту невиконання законних вимог не визнав. Ці пояснення підтверджують використання документів у службовій діяльності, але не містять безумовного визнання всіх фактичних та юридичних ознак інкримінованого складу. Зокрема, з них не встановлюються конкретні операції після отримання вимоги і закінчення строку її виконання.

Крім того, за ним закріплено службовий комп`ютер, на якому він опрацьовував витребувані судом матеріали, зокрема копію паспорта та облікові дані з реєстру «Оберіг». Послався на обов`язковість судових рішень, законну мету обробки персональних даних, відсутність обов`язків із налаштування технічних засобів захисту та просив закрити справу за пунктом 1 статті 247 КУпАП.

Таким чином, орган, який склав протокол, не надав доказів персонального покладення на ОСОБА_1 конкретної вимоги та її винного невиконання.

У сукупності протокол і пояснення дозволяють встановити службовий статус ОСОБА_1 , факт використання ним комп`ютера для виконання правової роботи, ознайомлення з результатами перевірки та заперечення вини. Проте вони не утворюють достатньої доказової сукупності для встановлення конкретної законної вимоги, її персонального адресування, моменту виникнення обов`язку виконати її, строку виконання, фактичного невиконання після настання цього строку і вини саме ОСОБА_1 .

Викладені в протоколі посилання на відсутні акти, накази та вимоги не можуть бути перевірені шляхом припущення про їх зміст. Суддя не може покладати на особу обов`язок довести свою невинуватість або самостійно формувати відсутнє фактичне обґрунтування обвинувачення.

Суддя звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та достатніми доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на підтвердження та доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах "Кобець проти України" від 14.02.2008, "Берктай проти Туреччини" від 08.02.2001, "Леванте проти Латвії" від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Відповідно до вимог діючого законодавства про адміністративні правопорушення, а саме ст. 9, 245 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх належних доказів по справі.

Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).

Відповідно до ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Підсумовуючи наведене, ретельно дослідивши та перевіривши в ході розгляду усі наявні в справі докази, приходжу до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 188-31 КУпАП, оскільки належних, достовірних і допустимих доказів, яких було б достатньо для визнання його винним в судовому засіданні встановлено не було, у зв`язку з чим провадження у справі про адміністративне правопорушення слід закрити у зв`язку з відсутністю в діях складу правопорушення.

Керуючись ст.ст. 188-31, 247, 283-285, 287 КУпАП,-

П О С Т А Н О В И В :

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-31 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності протягом десяти днів з дня винесення постанови через Берегівський районний суд до Закарпатського апеляційного суду.

Суддя Іван ІЛЬТЬО