Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №755/9605/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/14935/2026

справа №755/9605/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.,

суддів Желепи О.В., Соколової В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 01 липня 2026 року, постановлену під головуванням судді Галагана В.І.,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

1. Короткий виклад обставин справи.

У квітні 2026 року до суду звернулось ТОВ «ФК «Позика» із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 26 червня 2026 року позовну заяву залишено без руху. Надано трьохденний строк для усунення недоліків позовної заяви. Запропоновано сплатити судовий збір у розмірі 2662,40 грн із зазначенням у платіжному документі відомостей про сплату судового збору «за подачу позовної заяви ТОВ «ФК «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості».

30 червня 2026 року ТОВ «ФК «Позика» подано заяву про усунення недоліків позовної заяви. Вказано, що відомості, вказані у поданій із позовом платіжній інструкції №42951263 від 03 березня 2026 року, є повними та достатніми для ідентифікації сплати судового збору за подачу позову у цій справі. Зазначено, що Постанова Національного Банку України №22 від 21 січня 2004 року втратила чинність, натомість чинною є Постанова Національного Банку України №163 від 29 липня 2022 року, у відповідності до вимог якої заповнено платіжну інструкцію №42951263.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 01 липня 2026 року повернуто позовну заяву позивачеві.

2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції вказав, що долучена до матеріалів позовної заяви платіжна інструкція №42951263 від 03 березня 2026 року не містить відомостей про те, за яку саме позовну заяву сплачується судовий збір, тому вказана платіжна інструкція не може слугувати доказом належної оплати позивачем судового збору саме за позовом до ОСОБА_1 .

Суд зауважив, що при перевірці позовної заяви піддано сумніву, що платіжна інструкція №42951263 від 03 березня 2026 року стосується саме поданого позову, а не факт зарахування коштів судового збору за платіжною інструкцією до бюджету Держави.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з постановленою ухвалою, ТОВ «ФК «Позика» подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на не законність, необґрунтованість оскаржуваної ухвали, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права.

Вказує, що між ТОВ «ФК «Ірбіс» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 08 червня 2021 року укладено договір про надання фінансового кредиту №42951263, щодо якого у подальшому на підставі договору факторингу ТОВ «ФК «Ірбіс» відступлено право вимоги новому кредитору ТОВ «ФК «Позика».

Зазначає, що всі правові засади щодо порядку сплати судового збору регулюються Законом України «Про судовий збір», яким не окреслено окремої вимоги щодо вказівки на номер судової справи чи ПІБ учасника справи у платіжному документі на підтвердження сплати судового збору.

Постановою Правління Національного Банку України №163 від 29 липня 2022 року затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, згідно пункту 37 якої передбачено, що обов`язковим реквізитом платіжної інструкції, оформленої платником в електронній або паперовій формі, є призначення платежу. Проте повноту інформації щодо призначення платіжної інструкції визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Зазначає, що у відповідності до наданої із позовом платіжної інструкції № 42951263 від 03 березня 2026 року, вбачається таке призначення платежу: «101 39493634;Суд. збір, за позовом ТОВ «ФК «ПОЗИКА», Дніпровський рай. суд м. Києва, КД 42951263 , без ПДВ», що в повній мірі відповідає вищевказаним вимогам чинного законодавства України та прямо вказує на те, що сплату судового збору здійснено щодо стягнення заборгованості за кредитним договором 42951263, тобто за наведеним призначення платіжної інструкції можливо установити, що такий стосується саме поданого позову.

Посилається на правовий висновок Верховного Суду у постанові від 27 червня 2024 року у справі №440/18837/23 щодо обов`язку суду здійснити перевірку зарахування сплачених коштів судового збору на спеціальний рахунок фонду Державного бюджету України.

Проте суд першої інстанції у оскаржуваній ухвалі не уточнив щодо перевірки зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України до постановлення ухвали про повернення позову.

Зазначає, що суд посилається на Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджену постановою Правління Національного банку України № 22 від 21 січня 2004 року, проте така станом на час звернення ТОВ «ФК «Позика» до суду із позовом втратила чинність.

Мотивуючи наведеним, просить апеляційну скаргу задовольнити. Скасувати Дніпровського районного суду міста Києва від 01 липня 2026 року, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Вирішити питання про розподіл судових витрат за подання ТОВ «ФК «ПОЗИКА» апеляційної скарги на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 01 липня 2026 року.

4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

5. Позиція учасників справи.

Відповідно до частини 2 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи.

6. Позиція суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

7. Фактичні обставини справи, установлені судом.

У квітні 2026 року до суду звернулось ТОВ «ФК «Позика» із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №42951263 від 08 червня 2021 року.

Згідно даних платіжної інструкції в національній валюті №42951263 від 03 березня 2026 року ТОВ «ФК «Позика» сплачено суму 2662,40 грн із призначенням платежу: 101 39493634;Суд. збір, за позовом ТОВ «ФК «ПОЗИКА», Дніпровський рай. суд м. Києва, КД 42951263 , без ПДВ (а.с.8).

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 26 червня 2026 року позовну заяву залишено без руху. Надано трьохденний строк для усунення недоліків позовної заяви. Запропоновано сплатити судовий збір у розмірі 2662,40 грн із зазначенням у платіжному документі відомостей про сплату судового збору «за подачу позовної заяви ТОВ «ФК «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості».

30 червня 2026 року ТОВ «ФК «Позика» подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Вимоги щодо змісту позовної заяви та документів, що додаються до позовної заяви, викладені в статтях 175 і 177 ЦПК України.

Відповідно до частини 4 статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частини 2 статті 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Частиною 3 статті 185 ЦПК України визначено, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, внесе у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошову суму у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

За змістом наведених вище норм процесуального закону повернення заяви з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про залишення заяви без руху можливе лише в тому випадку, коли особа отримала копію відповідної ухвали, але в установлений судом строк ухилилась від виконання вимог, зазначених в ній.

З даних довідки про доставку про електронного листа убачається, що документ в електронному вигляді «Ухвала» від 26 червня 2026 року по справі №755/9605/26 надіслано одержувачу на його електронну адресу ppr@fkpozyka.com.ua. Документ доставлено до електронної скриньки 26 червня 2026 року (вписано від руки) (а.с.39). Вказана електронна адреса належить позивачу.

Згідно частини 6 статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Оскільки, відомості, викладені у вказаній довідці, не містять часу доставки ухвали суду до електронної скриньки, яка не є електронним кабінетом позивача, відтак з метою дотримання припису частини 6 статті 272 ЦПК України, слід уважати, що ухвалу доставлено після 17 годин дня 26 червня 2026 року. Відтак, днем вручення ухвали від 26 червня 2026 року є 27 червня 2026 року.

30 червня 2026 року ТОВ «ФК «Позика» подано заяву про усунення недоліків позовної заяви, тобто в межах строку, визначеного ухвалою суду від дня 26 червня 2026 року.

Закон України «Про судовий збір» визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Статтею 9 цього Закону передбачено, що:

1. Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

2. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Апеляційний суд зауважує, що Постанова Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22 втратила чинність на підставі Постанови Національного банку України №106 від 27 травня 2022 року, відтак посилання суду першої інстанції в ухвалах від 26 червня 2026 року та від 01 липня 2026 року є безпідставне.

Постановою Правління Національного Банку України №163 від 29 липня 2022 року затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг.

Згідно пункту 37 цієї Інструкції передбачено, що платіжна інструкція, оформлена платником в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов`язкові реквізити: 1) дату складання і номер; 2) унікальний ідентифікатор платника або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; 3) найменування надавача платіжних послуг платника; 4) суму цифрами та словами; 5) призначення платежу; 6) підпис(и) платника; 7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; 8) найменування надавача платіжних послуг отримувача.

Платник заповнює обов`язкові реквізити платіжної інструкції, оформленої у паперовій формі, від руки/із застосуванням технічних засобів або надавач платіжних послуг платника за згодою платника заповнює платіжну інструкцію із застосуванням технічних засобів.

Правильність заповнення реквізитів платіжної інструкції надавачем платіжних послуг платника із застосуванням технічних засобів платник засвідчує власноручним/електронним підписом.

Надавач платіжних послуг платника та платник у разі ініціювання платником платіжної операції із застосуванням засобів дистанційної комунікації мають право у відповідному договорі встановити перелік реквізитів платіжної інструкції, які надавач платіжних послуг платника за наявності технічної можливості заповнює автоматично.

Згідно пункту 41 цієї Інструкції передбачено, що платник заповнює реквізит "Призначення платежу" платіжної інструкції так, щоб надавати отримувачу коштів повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Із наведеного убачається, що чинними нормами не регламентовано певну уніфіковану формат заповнення реквізиту призначення платежу за платіжним документом. Реквізит призначення платежу платіжної інструкції має бути заповнено у такий спосіб, щоб із вказаних у призначенні платежу відомостях було можливим ідентифікували позовну заяву щодо якої сплачено судовий збір за відповідною платіжною інструкцією.

Із платіжної інструкції в національній валюті №42951263 від 03 березня 2026 року ТОВ «ФК «Позика» убачається, що сплату судового збору здійснено юридичною особою ТОВ «ФК «ПОЗИКА» за кодом ЄДРПОУ 39493634 за звернення із позовом до Дніпровського районного суду міста Києва щодо спору, пов`язаного із кредитним договором №42951263.

Ураховуючи те, що позовні вимоги ґрунтуються на заборгованості, що, за доводами позивача, виникла за кредитним договором №42951263, а тому зазначення відомостей про номер кредитного договору є достатнім ідентифікації платіжної інструкції із віднесенням цього документа до поданого позову.

Колегія суддів приймає посилання скаржника на правовий висновок Верховного Суду у постанові від 27 червня 2024 року у справі №440/18837/23 щодо обов`язку суду здійснювати перевірку зарахування сплачених коштів судового збору на спеціальний рахунок фонду Державного бюджету України при вирішенні питання про відкриття провадження у справі, оскільки такий в порядку частини 4 статті 263 ЦПК України підлягає врахуванню судами нижчих інстанції.

Колегія суддів також уважає за доцільне вказати про те, що надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви є порушенням права на справедливий захист.

Вимога суму здійснити оплату судового збору із зазначенням конкретного призначення платежу, як його вказує суд першої інстанції, є проявом надмірного формалізму та фактично нівелює вимогу, закріплену в частині 4 статті 177 ЦПК України щодо долучення доказів сплати судового збору, оскільки за змістом ухвали від 26 червня 2026 року сплата судового збору за подачу позову мала би здійснюватися із певною вказівкою суду щодо конкретного формулювання реквізиту призначення платежу платіжного документа.

Виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, повернення позову з формальних підстав унеможливило доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.

Отже, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції не можна визнати законною та постановленою із дотриманням норм процесуального права.

Статтею 379 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За наведених обставин, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Щодо розподілу судових витрат, колегія суддів вказує, що відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України, у постанові суду апеляційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок "якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат".

Аналогічної позиції дотримується і Велика Палата Верховного Суду (постанови від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19), від 4 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19)).

За результатами розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не змінював та не ухвалював нового судового рішення, а направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішення у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат.

З урахуванням викладеного, колегія суддів робить висновок про відсутність підстав для вирішення питання про розподіл судових витрат за результатами розгляду апеляційної скарги ТОВ «Фінансова компанія «Позика» на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 01 липня 2026 року.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 379, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 01 липня 2026 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді О.В. Желепа

В.В. Соколова