Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №760/12842/26 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року м. Київ

Справа № 760/12842/26

Провадження: № 22-ц/824/13390/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,

суддів Верланова С. М., Нежури В. А.,

секретар Лаврук Ю. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Хомича Івана Олександровича в інтересах ОСОБА_1

на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 26 травня 2026 року, постановлену під головуванням судді Майстренко О. М.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної - особи підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору публічного підряду, стягнення грошових коштів, відшкодування збитків та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що 09 вересня 2025 року між ним та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 виникли договірні відносини щодо надання послуг з ремонту належного йому автомобіля Volkswagen Tiguan, державний номерний знак НОМЕР_1 , на СТО «TurboSTO».

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором побутового підряду та порушення у зв`язку із цим його прав як споживача послуг з ремонту транспортного засобу, просив суд розірвати укладений між сторонами договір, стягнути з відповідача сплачені за договором грошові кошти, завдані збитки та відшкодувати моральну шкоду.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 26 травня 2026 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про розірвання договору публічного підряду, стягнення грошових коштів, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Хомич І. О. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати ухвалу та направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд помилково виходив із припинення підприємницької діяльності ОСОБА_2 на момент звернення до суду із цим позовом, оскільки позивач направив позовну заяву до суду 29 квітня 2026 року, в той час як відповідний запис про припинення ФОП внесено до ЄДР 30 квітня 2026 року.

Вказував, що припинення фізичною особою підприємницької діяльності не припиняє її цивільної правоздатності та зобов`язань, які виникли під час здійснення такої діяльності, а тому суд безпідставно застосував положення статей 91, 104 ЦК України, які стосуються юридичних осіб, та пункту 6 частини першої статті 186 ЦПК України.

Посилався на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18, відповідно до якого припинення підприємницької діяльності ФОП не припиняє її зобов`язань за укладеними договорами, оскільки така особа продовжує існувати як фізична особа та відповідати за своїми зобов`язаннями.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 29 липня 2026 року відкрито апеляційне провадження, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Учасники в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як убачається з матеріалів справи, даний спір виник із договору побутового підряду від 09 вересня 2025 року, укладеного з ОСОБА_2 , під час здійснення нею підприємницької діяльності, щодо надання послуг з ремонту належного позивачу транспортного засобу.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ОСОБА_2 здійснено 30 квітня 2026 року.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що на момент вирішення питання про відкриття провадження підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_2 було припинено, у зв`язку із чим суд дійшов висновку про неможливість відкриття провадження у справі на підставі пункту 6 частини першої статті 186 ЦПК України із застосуванням частини дев`ятої статті 10 ЦПК України.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

За змістом статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Суд вправі відмовити у відкритті провадження у справі лише з підстав, передбачених законом. Такі підстави визначені статтею 186 ЦПК України.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які звернулися із позовною заявою або до яких пред`явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

У справі яка переглядається ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до фізичної - особи підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору побутового підряду, стягнення грошових коштів, відшкодування збитків та моральної шкоди, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором щодо ремонту належного йому транспортного засобу та порушення його прав як споживача.

Із матеріалів справи вбачається, що позовна заява подана представником позивача 28 квітня 2026 року та надійшла до Солом`янського районного суду міста Києва 29 квітня 2026 року, в той час як згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ОСОБА_2 здійснено 30 квітня 2026 року.

Отже, на момент звернення позивача до суду Мельник О. І. мала статус фізичної особи - підприємця, а висновок суду першої інстанції про те, що її підприємницька діяльність була припинена до звернення з позовом, не відповідає встановленим обставинам справи.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за своїми правовими наслідками не є тотожним припиненню юридичної особи.

Відповідно до статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.

Згідно зі статтею 50 ЦК України право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю, а фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

За змістом статті 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Отже, фізична особа - підприємець не є окремим від фізичної особи суб`єктом права, а державна реєстрація припинення її підприємницької діяльності не припиняє цивільної правоздатності такої фізичної особи та сама по собі не припиняє зобов`язань, які виникли у зв`язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності.

Аналогічний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18, відповідно до якого у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки така особа як фізична особа не перестає існувати та відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зобов`язання за договором із втратою відповідачем статусу фізичної особи - підприємця не припиняються, та визнала необґрунтованою відмову у відкритті провадження у справі з підстав припинення відповідачем підприємницької діяльності.

Отже, припинення ОСОБА_2 підприємницької діяльності після звернення ОСОБА_1 до суду не свідчить про припинення відповідача як суб`єкта цивільних правовідносин та не є підставою для відмови у відкритті провадження відповідно до пункту 6 частини першої статті 186 ЦПК України.

Колегія суддів також не погоджується із застосуванням судом першої інстанції до спірних правовідносин положень частини четвертої статті 91 та частини п`ятої статті 104 ЦК України, оскільки зазначені норми регулюють питання цивільної правоздатності та припинення юридичної особи, тоді як ОСОБА_2 є фізичною особою, яка лише припинила здійснення підприємницької діяльності.

За таких обставин, відсутні підстави і для застосування до спірних правовідносин за аналогією закону пункту 6 частини першої статті 186 ЦПК України. Передбачена цією нормою підстава для відмови у відкритті провадження у зв`язку з припиненням юридичної особи не може бути поширена на випадок припинення фізичною особою підприємницької діяльності, оскільки така фізична особа продовжує існувати, зберігає цивільну та цивільну процесуальну правоздатність і може бути стороною у цивільному процесі.

Посилання суду першої інстанції на правові висновки Верховного Суду щодо неможливості відкриття провадження у разі смерті фізичної особи або припинення юридичної особи до пред`явлення позову не спростовують наведеного, оскільки такі правовідносини не є подібними до правовідносин у цій справі. На відміну від смерті фізичної особи або припинення юридичної особи, припинення фізичною особою статусу підприємця не припиняє існування цієї особи як суб`єкта цивільних прав та обов`язків.

Отже, висновок суду першої інстанції про наявність передбачених пунктом 6 частини першої статті 186 ЦПК України підстав для відмови у відкритті провадження у справі є помилковим та ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно зі статтею 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду першої інстанції, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала Солом`янського районного суду міста Києва від 26 травня 2026 року скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Хомича Івана Олександровича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 26 травня 2026 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 13 жовтня 2026 року.

Головуючий Т. О. Невідома

Судді С. М. Верланов

В. А. Нежура