Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №757/41641/24-ц — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року м. Київ

Справа № 757/41641/24-ц

Апеляційне провадження №22-ц/824/823/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В.

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва, ухваленого під головуванням судді Матійчук Г.О. 10 березня 2025 року в м. Києві,

у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Позняки-Автосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В С Т А Н О В И В

Короткий зміст позовних вимог.

У вересні 2024 року ТОВ «Позняки-Автосервіс» звернулося до суду із вказаним позовом, у якому просить стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у розмірі 18720 грн, суму інфляційних нарахувань у розмірі 2173,56 грн, 3 % річних у розмірі 549,93 грн, а також судовий збір в розмірі 3028 грн та 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позов мотивовано тим, що ТОВ «Позняки-Автосервіс» здійснює діяльність з технічного обслуговування підземної автостоянки до житлового будинку АДРЕСА_1 , прийнятої в експлуатацію державною приймальною комісією та переданої для подальшої експлуатації ТОВ «Позняки-Автосервіс» відповідно до акту про приймання в експлуатацію закінченого об`єкта, зареєстрованого за №302 від 27 грудня 2001 року.

ОСОБА_1 є власницею автостоянки (машиномісця) № НОМЕР_1 на першому поверсі підземної автостоянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності від 20 січня 2003 року.

Відповідач не оплачує послуги по утриманню й обслуговуванню належного їй машиномісця, у зв`язку з цим в період із 01 вересня 2022 року по 01 вересня 2024 року виникла заборгованість у розмірі 18 720 грн, яка разом з інфляційними нарахуванням та 3 % річних підлягає стягненню із відповідача, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 10 березня 2025 року позов ТОВ «Позняки-Автосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Позняки-Автосервіс» заборгованість у розмірі 18 720 грн, суму інфляційних нарахувань у розмірі 2173,56 грн, 3 % річних у розмірі 549,93 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Позняки-Автосервіс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн та судовий збір у розмірі 3 028 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем доведено наявність підстав до задоволення заявлених вимог, оскільки відповідач не сплачує заборгованість за надання йому послуг з обслуговування машиномісця у добровільному порядку, а наданий позивачем розрахунок заборгованості ОСОБА_1 не спростовано.

Районний суд також вказав, що оскільки відповідач порушила грошове зобов`язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України й у відповідності до розрахунку наданого позивачем, стягнув з відповідача інфляційні нарахування у розмірі 2173,56 грн та 3 % річних у розмірі 549,93 грн.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги.

Не погодилася із зазначеним рішенням суду представником ОСОБА_1 адвокатом Гетіковим В.М. подана апеляційна скарга, в якій він посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, не повне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи.

Вказує, що матеріали справи не містять доказів, які підтверджували фактичне надання позивачем послуг саме відповідачу. Не надано також доказів оплати позивачем будь-яких коштів за надані послуги на користь ТОВ «Київські електричні послуги», ВАТ «АК «Київодоканал», ТОВ «Експертний технічний центр цивільного захисту та технологічної безпеки», ФОП ОСОБА_2 , ТОВ «Центр програмного забезпечення «Софтком», ТОВ «Центр сертифікації ключів України», ТОВ «КН-ТЕЛ».

Також відповідач зауважує, що обґрунтованість розрахунку витрат по утриманню експлуатації стоянки за адресою: АДРЕСА_1 не підтверджується доданими до справи документами.

Зауважує, що йому невідомо про надання позивачем будь-яких послуг, оскільки договори з ним не укладалися. Позивач не звертався до відповідача з пропозиціями про укладення договору про надання послуг та рахунки на їх оплату на адресу останнього не надходили, а тому не може йти мова про наявність будь-яких грошових зобов`язань відповідача перед позивачем, тим більше про прострочення виконання зобов`язання. Вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань є необґрунтованими та безпідставними.

Не погоджується скаржник й з вимогами про стягнення судових витрат, оскільки позивачем не надано жодних доказів, що доводило б їх фактичне понесення.

З огляду на викладене відповідач просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ «ЖЕК-ПМ».

Процесуальні дії учасників справи та суду.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Позняки-Автосервіс» вказує, що доводи викладені у ній є несуттєвими і незмістовними, тому не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Вказує, що посилання відповідача на відсутність укладеного договору не спростовує того, що між сторонами фактично склалися саме зобов`язальні правовідносини, оскільки позивач надає відповідачу послуги з утримання і обслуговування машиномісця, які не можуть бути відокремлені, фактично надаються, а тому останній, як власник цього нерухомого майна, зобов`язаний їх оплачувати.

У зв`язку з зазначеним позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення районного суду без змін.

У порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи..

Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Фактичні обставини справи.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що видом діяльності ТОВ «Позняки-Автосервіс» є надання інших індивідуальних послуг (основний), допоміжне обслуговування наземного транспорту, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.1, а.с. 17).

27 січня 2001 року було складено акт про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта підземної автостоянки до житлового будинку та вбудованих нежитлових приміщень житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с. 28-30).

ТОВ «Позняки-Автосервіс» діє на підставі статуту затвердженому рішенням загальних зборів учасників (протокол № 01/21 від 11 січня 2021 року) (т.1, а.с.18-27)

ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 20 січня 2003 року є одноосібним власником, автостоянки № 35 на 1 поверсі, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с.32).

Позивачем надано розрахунок витрат по утриманню експлуатації стоянки по АДРЕСА_1 , станом на 01 серпня 2021 року, одна частка у витратах по утриманню та експлуатації становить 782,02 грн (т. 1, а.с.31).

Згідно розрахунку заборгованості за період з 01 вересня 2022 року по 01 вересня 2025 року у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 21443,50 грн, що складається з основного боргу - 18720 грн, інфляційних нарахувань - 2173,56 грн, 3 % річних - 549,93 грн (т.1, а.с. 33).

ТОВ «Позняки-Автосервіс» також долучено до позову копії документів, що стосуються утримання та обслуговування підземної автостоянки за адресою АДРЕСА_1 , зокрема: договір про постачання електроенергії споживачу від 07 грудня 2018 року, договір №03589/5-02 на послуги водопостачання та водовідведення 19 грудня 2003 року, договір № 18/03/21/ПАС від 18 березня 2021 року на надання послуг з технічного обслуговування установок автоматичної пожежної сигналізації, оповіщення про пожежу та централізованого пожежного спостереження, договір № 08-18 від 01 лютого 2018 року про надання послуг, а саме: контакт-центр по прийманню заявок для обслуговування паркінгу, а також акти та рахунки до вказаних договорів (т.1, а.с. 34-194).

Окрім цього долучено рахунок-фактури та акт приймання-передачі послуг від ТОВ «Центр програмного забезпечення «Софтком», ТОВ «Центр сертифікації ключів України», ТОВ «КН-ТЕЛ» (т.1, а.с. 195-202).

Застосовані норми права.

За положеннями п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом, тобто означена стаття встановлює презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, в тому числі, з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Отже, власник нежитлового приміщення у вигляді машиномісця у паркінгу також несе обов`язок з витрат на утримання цієї автостоянки.

Відповідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 901 цього Кодексу встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель та виконавці комунальних послуг (стаття 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до частин 1, 2 статті 12 даного Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором (частина 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Такий же правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17, де Велика Палата погодилася з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про те, що у сторін спору є фактичні договірні відносини щодо надання відповідних житлово-комунальних послуг, а відсутність укладеного письмового договору не звільняє відповідача від обов`язку оплати за надані такі послуги та не знайшла підстав для відступу від висновку Верховного Суду України у постанові від 20 квітня 2016 року при розгляді справи № 6-2951цс15 (пункти 19-20).

При цьому, як зауважив Верховний Суд у своїй постанові від 23 вересня 2020 року по справі № 755/11585/16-ц, відносини між споживачем та особою, яка надає житлово-комунальні послуги, у тому числі й щодо нежитлових приміщень, до яких відноситься підземний паркінг, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд.

Відповідно до справи, предметом даного спору є відносини між ТОВ «Позняки-Автосервіс», що здійснює діяльність з утримання та обслуговування підземної автостоянки, та власником машиномісця ОСОБА_1 з приводу виконання зобов`язань щодо оплати за надані послуги утримання та обслуговування майна за період із 01 вересня 2022 року по 01 вересня 2024 року, а також стягнення інфляційних втрат, 3% річних.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновками викладеними в рішенні, що відповідно до статті 322 ЦК України власник майна зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ця норма встановлює презумпцію обов`язку власника нести всі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, зокрема з оплати послуг з його збереження, обслуговування та забезпечення належного стану.

З огляду на характер правовідносин, позивач як організація, що забезпечує функціонування підземної автостоянки, правомірно надає відповідні послуги, а власник машиномісця зобов`язаний їх оплачувати, оскільки такі послуги не можуть бути відокремлені та спрямовані на забезпечення цілісного технічного обслуговування паркінгу.

Твердження відповідача про відсутність укладеного письмового договору не спростовують факту наявності між сторонами фактичних зобов`язальних правовідносин, за яких позивач фактично надає послуги, а власник зобов`язаний їх відшкодовувати.

Посилання відповідача на недоведеність фактичного надання послуг товариством, непонесення витрат на оплату послуг третіх осіб (таких як постачальники комунальних послуг, технічні та обслуговуючі компанії), а також на те, що до матеріалів справи не надано доказів здійснення товариством оплат на користь ТОВ «Київські електричні послуги», ВАТ «АК «Київодоканал», ФОП ОСОБА_2 тощо, є необґрунтованими. Матеріали справи містять достатню кількість первинних і договірних документів (договори на постачання ресурсів, обслуговування протипожежної сигналізації, роботу контакт-центру, акти приймання-передачі послуг, розрахунки витрат на утримання стоянки), які у своїй сукупності підтверджують безперервне функціонування паркінгу та забезпечення його інфраструктури саме позивачем. Товариство здійснює комплексне утримання об`єкта як єдиного майнового комплексу, витрати на який розподіляються пропорційно до площі (часток) машиномісць.

При цьому, будь-яких доказів того, що відповідач фактично не споживає послуги з утримання паркінгу матеріали справи не містять.

Оскільки відповідач порушила грошові зобов`язання щодо своєчасної оплати вартості послуг із утримання майна, суд першої інстанції правомірно застосував наслідки такого порушення, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України, та обґрунтовано стягнув інфляційні втрати і 3% річних.

Щодо доводів апеляційної скарги про незаконність стягнення судових витрат через відсутність доказів їх фактичного понесення, колегія суддів зазначає, що матеріали позовної заяви містять відповідні підтверджуючі документи щодо надання професійної правничої допомоги, а саме: договір № 18/08/23ПА від 18 серпня 2023 року про надання правничої допомоги укладений між позивачем та адвокатом Фоменкоом Д.А., додаткову угоду № 30 від 01 травня 2024 року у якій сторони погодили гонорар в фіксованому розмірі 5000 грн та акт приймання-передачі наданих послуг від 09 вересня 2024 року (т.1, а.с.12-16).

При цьому визначаючи розмір витрат до стягнення, суд першої інстанції підійшов до питання зважено, зменшивши суму з 5000 грн до 2000 грн, що повністю узгоджується із критеріями розумності, співмірності та реальності адвокатських витрат, передбаченими статтями 133, 141 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

З урахуванням наведеного, колегія суддів робить висновок, що наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не вказуються на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, про що зазначає у своїй апеляційній скарзі позивач.

Рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог відповідає фактичним обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права та не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування рішення суду першої інстанції, колегією суддів не установлено.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розподіл судових витрат.

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 березня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: О.В. Желепа

Н.В. Поліщук