Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №755/26742/14-ц — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року м. Київ

Справа №755/26742/14-ц

Апеляційне провадження №22-ц/824/10654/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Желепи О.В., Нежури В.А.

за участю секретаря Липченко О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва, постановлену під головуванням судді Гончарука В.П. 25 березня 2026 року в м. Київ,

у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: акціонерне товариство «Сенс Банк», ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В

Короткий виклад обставин у справі.

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся у суд із заявою, у якій просив визнати виконавчий лист №755/26742/2014 від 09 жовтня 2014 року, виданий Дніпровським районним судом м. Києва 31 жовтня 2014 року про стягнення на користь ПАТ «Укрсоцбанк» про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 709 159,15 грн, третейського збору в сумі 7 491,59 грн таким, що не підлягає виконанню.

Заява обґрунтована тим, що 11 липня 2014 року Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків винесено рішення у справі № 1078/14, яким частково задоволено позовну заяву ПАТ «Укрсоцбанк» та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість у сумі 709 159,15 грн та третейський збір у розмірі 7 491,59 грн.

29 вересня 2014 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до Дніпровського районного суду м. Києва з заявою про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2014 року у справі №755/26742/14-ц заяву ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено та видано виконавчий лист про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості у сумі 709 159,15 грн та третейського збору у розмірі 7 491,59 грн.

15 жовтня 2019 року активи та зобов`язання АТ «Укрсоцбанк» були передані АТ «Альфа-Банк Україна».

У квітні 2021 року АТ «Альфа-Банк» звернулося до Дніпровського районного суду м. Києва з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, проте ухвалою суду від 21 квітня 2021 року заяву повернуто заявнику без розгляду.

30 листопада 2022 року АТ «Альфа-Банк Україна» змінило назву на АТ «Сенс Банк».

Заявник зазначає, що АТ «Сенс Банк» не набуло права стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі кредитного договору № 12.2-92 та рішення Дніпровського районного суду м. Києва у справі № 755/26742/2014, оскільки виконавчий лист про стягнення заборгованості видано Дніпровським районним судом м. Києва на користь ПАТ «Укрсоцбанк», а заміна сторони у виконавчому провадженні регулюється спеціальними нормами законодавства.

Також зазначено, що виконавчий лист видано 31 жовтня 2014 року та зазначено, що строк його пред`явлення до виконання становить 1 рік. Виконавчий лист містить відмітки державного виконавця про його повернення стягувачу. На даний час з 26 грудня 2018 року виконавчий лист повторно не пред`являвся на виконання та строк для такого пред`явлення минув та не переривався, що також свідчить про можливість визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Про існування виконавчого листа ОСОБА_1 дізнався лише 03 жовтня 2025 року з матеріалів справи №755/26742/2014.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 25 березня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: АТ «Сенс Банк», ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню - відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, проте наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом. Оскільки рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 11 липня 2014 року по справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та ухвала Дніпровського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2014 року у справі № 755/26742/14-ц, якою задоволено вимоги заяви ПАТ «Укрсоцбанк» про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 11 липня 2014 року по справі № 1078/14 за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості чинні та не скасовані, також не надано доказів щодо виконання рішення третейського суду чи припинення обов`язку заявника, як позичальника за кредитним договором № 12.2-92 від 31 травня 2007 року, перед кредитором підстави для визнання виконавчого листа № 755/26742/14-ц таким, що не підлягає виконанню відсутні, у зв`язку із чим суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви слід відмовити. Крім цього, відмовляючи у задоволенні заяви, суд звернув увагу на те, що посилання заявника на відсутність звернення АТ «Сенс Банк» до суду із заявою про заміну сторони стягувача, також не заслуговують на увагу, оскільки АТ «Сенс Банк» не позбавлене змоги звернутися до суду з відповідною заявою про заміну сторони стягувача у будь який час.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги.

Не погодився із ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 , його представником - адвокатом Крикуновим О.В. подано апеляційну скаргу, в якій зазначено, що оскаржувану ухвалу було постановлено при неповному з`ясуванні обставин справи.

В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що на даний час з 26 грудня 2018 року виконавчий лист повторно не пред`являвся на виконання та строк для такого пред`явлення минув та не переривався, з моменту останнього пред`явлення до виконання протягом повних шести років.

Посилається на те, що на даний час строк встановлений законом для пред`явлення до виконання вказаного виконавчого листа пропущений більше ніж 6 років і відсутні будь-які поважні причини для його поновлення.

Зазначає, що строк для повторного пред`явлення виконавчого листа та заміни стягувача правонаступником минув та не переривався, таким чином виконавчий лист є таким, що не підлягає виконанню.

Вказує, що будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували об`єктивну неможливість первісного стягувача та його правонаступника вчинити всі можливі дії, спрямовані на пред`явлення виконавчого документа до виконання у строки, визначені чинним законодавством України матеріали справи №755/26742/2014 не містять.

Звертає увагу, що на даний час існує неможливість пред`явлення даного виконавчого листа до виконання повторно в силу вимог Закону, який вказаний строк обмежує. Але суд першої інстанції не надав оцінку факту закінчення строку пред`явлення до виконання даного виконавчого листа ще шість років тому.

На підставі викладеного, просить скасувати ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 25 березня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню частково - задовольнити.

Процесуальні дії учасників справи та суду.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надійшло.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись в порядку визначеному процесуальним законом, причини неявки суду не повідомили. А тому колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність вказаних осіб.

В порядку ч.ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Фактичні обставини справи.

У вересні 2014 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося у суд із заявою про видачу виконавчого листа на виконання Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків винесено рішення у справі № 1078/14 від 11 липня 2014 року (а.с. 1-22).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2014 року у справі №755/26742/14-ц заяву ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено та видано виконавчий лист про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості у сумі 709 159,15 грн та третейського збору у розмірі 7 491,59 грн (а.с. 30).

31 жовтня 2014 року Дніпровським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 755/26742/2014 (а.с.37-38).

У березні 2024 року АТ «Альфа-Банк» звернулося у суді із заявою, у якій просило замінити сторону виконавчого провадження за виконавчим листом № 755/26742/2014 від 31 жовтня 2014 року, який видав Дніпровський районний суд м. Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості у сумі 709 159,15 грн та третейського збору у розмірі 7 491,59 грн, а саме замінити стягувача ПАТ «Укрсоцбанк» на АТ «Альфа-Банк» (а.с. 35-45).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 21 квітня 2021 року заяву АТ «Альфа-Банк», заінтересована особа - ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження - залишено без розгляду (а.с. 50).

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся у суд із заявою, у якій просив визнати виконавчий лист №755/26742/2014 від 09 жовтня 2014 року, виданий Дніпровським районним судом м. Києва 31 жовтня 2014 року про стягнення на користь ПАТ «Укрсоцбанк» про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 709 159, 15 грн, третейського збору в сумі 7 491,59 грн таким, що не підлягає виконанню.

Заява обґрунтовано тим, що АТ «Сенс Банк» не набуло прав стягувача за виконавчим листом, виданим на користь ПАТ «Укрсоцбанк», оскільки із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні не зверталося, а заява його попередника АТ «Альфа-Банк» була повернута судом без розгляду. Також зазначає, що виконавчий лист видано 31 жовтня 2014 року зі строком пред`явлення 1 рік та містить відмітку про його повернення стягувачу. З 26 грудня 2018 року документ повторно на виконання не пред`являвся, строк пред`явлення сплив і не переривався (а.с. 56-58).

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 25 березня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: АТ «Сенс Банк», ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню - відмовлено.

Підставами для відмови у задоволенні заяви є те, що рішення третейського суду та ухвала про видачу виконавчого листа є чинними і не скасованими, доказів виконання рішення чи припинення обов`язку за кредитним договором не надано, а посилання на відсутність звернення АТ «Сенс Банк» із заявою про заміну сторони стягувача є безпідставним, оскільки банк може звернутися з такою заявою у будь-який час (а.с. 96-97).

Застосовані норми права.

Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України та статті 18 ЦПК України визначено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною "права на суд", а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (наприклад, п. 41 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Частиною 1 статті 432 ЦПК України передбачено, що суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.

Зі змісту ч. 2 ст. 432 ЦПК України слідує, якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Водночас словосполучення "або з інших причин" не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Матеріально-правові підстави для припинення цивільно-правових зобов`язань передбачені главою 50 розділу 1 книги п`ятої ЦК України і можуть припинятися, зокрема, внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припиненням зобов`язання переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема, видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Вказане узгоджується із висновком Верховного Суду у постанові від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

У цьому випадку, саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Окрім того, за своїм змістом частина друга статті 432 ЦПК України передбачає визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, як повністю, так і частково, а тому підстави, якими заявник обґрунтовує свою заяву, можуть бути наслідком, як повного, так і часткового визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а отже, як повного, так і часткового задоволення заяви, поданої, відповідно до цієї норми закону.

Таким чином, передумовою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є одна з наступних обставин: помилковість видачі виконавчого листа; боржником чи іншою особою було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого обов`язок припинився; обов`язок боржника припинився з інших причин (передання відступного, зарахування, прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі, інші підстави припинення зобов`язання, передбачені главою 50 Цивільного кодексу України).

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає насамперед у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц, провадження № 61-43447св18, від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20, провадження № 61-10482ав21, від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001, провадження № 61-1762ав22.

Отже, закон не передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд.

З наведених обставин справи вбачається, що на виконання чинного рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 11 липня 2014 року у справі № 1078/14 Дніпровським районним судом м. Києва 31 жовтня 2014 року було видано виконавчий лист № 755/26742/2014 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Вказуючи на підстави для визнання цього виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, заявник ОСОБА_1 не надав жодних доказів добровільного чи примусового виконання рішення суду, погашення боргу за кредитним договором або припинення зобов`язання з інших матеріально-правових підстав.

Рішення третейського суду та ухвала суду про видачу виконавчого листа є чинними, у встановленому законом порядку не скасовувалися та не визнавалися недійсними.

За змістом процесуального закону, сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає у встановленні фактів припинення матеріального обов`язку боржника після ухвалення рішення або встановленні фактів помилкової видачі виконавчого листа судом.

За відсутності доказів погашення заборгованості чи скасування судового рішення, на підставі якого видано документ, сам по собі виконавчий лист є належним і чинним, а висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 є змістовно правильним та обґрунтованим.

Колегія суддів визнає безпідставними доводи апеляційної скарги про закінчення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, оскільки сплив строку пред`явлення виконавчого документа до виконання не є підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню. Пропуск цього строку унеможливлює відкриття виконавчого провадження без його поновлення судом, однак не припиняє грошового зобов`язання боржника та не анулює законну силу судового рішення чи виданого на його виконання документа.

Не спростовують висновків суду й доводи про відсутність звернення АТ «Сенс Банк» із заявою про заміну сторони, оскільки відсутність оформленого процесуального правонаступництва на момент звернення із заявою не скасовує наявності боргу та не позбавляє правонаступника кредитора права звернутися до суду із заявою про заміну сторони.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у повному обсязі дослідив наявні у справі докази та дав їм належну оцінку. Скаржник не навів обставин, які б свідчили про помилковість видачі виконавчого листа або припинення обов`язку сплатити заборгованість, а відтак доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

За таких обставин, ухвала суду постановлена з дотримання норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з наведеного апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 25 березня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: О.В. Желепа

В.А. Нежура