Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №754/16703/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/7307/2026

справа №754/16703/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.,

суддів Желепи О.В., Соколової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК», поданою адвокатом Омельченком Євгеном Володимировичем, на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 19 грудня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Грегуль О.В., дата складення повного рішення не зазначена,

у справі за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

1. Короткий виклад доводів пред`явленого позову.

У жовтні 2025 року АТ "АКЦЕНТ-БАНК" звернулось до суду із позовом про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову вказує, що 05 квітня 2015 року ОСОБА_1 приєдналась до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банк з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського (поточного) рахунку.

На підставі вказаної заяви відповідачкою ініційовано встановлення кредитного ліміту на її банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку.

Відповідачці надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок із сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.

У зв`язку із неналежним виконанням взятих на себе зобов`язань станом на 05 жовтня 2025 року відповідачка має заборгованість у розмірі 172 573,06 гривень, що складається із: 136 382,01 гривень - заборгованості за кредитом; 36 191,05 гривень - заборгованості по процентам.

Позивач вказує, що неодноразово вживав заходів досудового врегулювання спору шляхом направлення відповідачці SMS повідомлення та дзвінків із вимогою виконати взяті на себе зобов`язання.

Мотивуючи наведеним, просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь АТ "А-Банк" заборгованість за кредитним договором №б/н від 05 квітня 2015 року у розмірі 172 573,06 гривень станом на 05 жовтня 2025 року, що складається із наступного: 136 382,01 гривень - заборгованість за кредитом; 36 191,05 гривень - заборгованість по процентам.

2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 19 грудня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 за анкетою-заявою про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в А-Банку від 05 квітня 2015 року на користь АТ «АКЦЕНТ-БАНК» 77 191,05 грн - кредиту, процентів, 1 083,52 грн - судового збору.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Задовольнивши частково позов, суд першої інстанції вказав, що позивачем доведено факт укладення між сторонами кредитного договору, надання відповідачці кредитного ліміту та невиконання нею обов`язку з повернення отриманих кредитних коштів. При цьому відповідачка не надала доказів погашення заборгованості в межах фактично встановленого кредитного ліміту.

Разом із тим, суд визнав недоведеним розмір заявленої до стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 136 382,01 грн, вказавши, що позивач не надав належних та допустимих доказів того, що відповідачці фактично надано кредитні кошти у такому розмірі.

Суд вказав, що із поданої позивачем довідки про зміну кредитних лімітів убачається, що максимальний кредитний ліміт, встановлений відповідачці, становив 41 000 грн, тому вимоги про стягнення різниці між заявленою сумою кредиту та зазначеним лімітом у розмірі 95 382,01 грн суд визнав безпідставними.

Суд зробив висновок, що стягненню підлягає лише та частина заборгованості, яка підтверджена належними доказами. У зв`язку з виключенням із розрахунку недоведеної суми кредиту 95 382,01 грн, заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 172 573,06 грн зменшена до 77 191,05 грн, у зв`язку з чим позов задоволено частково.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з ухваленим рішенням, АТ "АКЦЕНТ-БАНК" подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм процесуального права.

Вказує, що посилаючись на відсутність підпису відповідачки на Умовах і Правилах надання банківських послуг та Тарифах, суд не врахував, що в Анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачка підтвердила факт ознайомлення з ними та взяла на себе обов`язок самостійно відстежувати зміни, розміщені на сайті Банку.

Проставленням підпису відповідачка підтвердила факт виконання банком усіх переддоговірних формальностей, щодо яких є застереження у чинному на той час законодавстві, в тому числі й постанові правління НБУ №168 від 10 травня 2007 року.

Уважає безпідставною відмову у стягненні процентів за користування кредитом. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний не лише повернути кредит, а й сплатити проценти.

Вказує, що посилання суду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, не спростовує доводів Банку, оскільки навіть у зазначеній справі Верховний Суд визнав наявність підстав для стягнення заборгованості за тілом кредиту. Водночас суд першої інстанції належним чином не врахував подані Банком докази, зокрема банківську виписку та розрахунок заборгованості, які підтверджують розмір заявлених вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 09 липня 2018 року по справі №202/19403/13-ц, від 18 квітня 2018 року по справі №705/6051/15-ц, від 14 лютого 2018 року по справі №265/7652/15-ц, №203/7644/13-ц (61-963св18) та №2604/29253/12-ц (61-2741св18).

Мотивуючи наведеним, просить рішення Деснянського районного суду міста Києва від 19 грудня 2025 року в частині відмовлених позовних вимогах скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким вимоги задовольнити повністю.

4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.

Відзиву на апеляційну скаргу на адресу Київського апеляційного суду не надходило.

5. Позиція учасників справи.

В судове засідання учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки не повідомляли.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до частини 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

6. Позиція суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

7. Фактичні обставини справи, установлені судом.

З матеріалів справи убачається, що з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 05 квітня 2015 року підписана анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банк (а.с. 15).

З даних довідки за картами, складеної головою правління АТ "А-Банк", убачається, що на ім`я ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано такі картки: № НОМЕР_2 , строк дії до 12/31; № НОМЕР_3 , строк дії 12/24; № НОМЕР_4 , строк дії 12/18 (а.с. 36).

З даних довідки за лімітами убачається, що за період з 05 квітня 2015 року по 05 жовтня 2025 року відбувались такі зміни кредитного ліміту:

- 26 листопада 2015 року / збільшення / 13 900,00 гривень;

- 20 червня 2016 року / збільшення / 15 000,00 гривень;

- 20 вересня 2016 року / збільшення / 18 000,00 гривень;

- 06 червня 2018 року / зменшення / 16 110,00 гривень;

- 24 серпня 2018 року / зменшення / 12 440,00 гривень;

- 07 листопада 2018 року / зменшення / 8 650,00 гривень;

- 07 грудня 2018 року / зменшення / 7 000,00 гривень;

- 15 грудня 2018 року / зменшення / 4 000,00 гривень;

- 20 грудня 2018 року / зменшення / 1 500,00 гривень;

- 15 лютого 2023 року / збільшення / 20 000,00 гривень;

- 07 квітня 2023 року / збільшення / 27 000,00 гривень;

- 12 червня 2023 року / збільшення 36 000,00 гривень;

- 13 вересня 2024 року / збільшення / 41 000,00 гривень;

- 13 вересня 2024 року / збільшення / 136 400,00 гривень (а.с. 35-36 зворот).

Матеріали справи містять виписку із рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_1 , із даних якої убачається, що рахунок має від`ємне значення та становить - (мінус) 172 268,16 гривень (а.с. 16-34).

На підтвердження заявлених вимог позивачем до позовної заяви долучено розрахунок заборгованості за договором від 05 квітня 2015 року, із даних якого убачається, що заборгованість відповідачки становить 172 573,06 гривень, з яких:

- загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 136 382,01 гривень;

- залишок заборгованості за тілом кредиту - 124 281,22 гривень;

- залишок заборгованості за тілом кредиту (прострочений) - 12 100,79 гривень;

- загальний залишок заборгованості за процентами - 36 191,05 гривень;

- залишок заборгованості за процентами на поточну заборгованість - 4 878,39 гривень;

- залишок заборгованості за процентами на прострочену заборгованість - 31 312,66 гривень (а.с. 9-14).

8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Тобто, метою договору є забезпечення фіксування тих умов, на які сторони погоджуються для врегулювання своїх взаємних прав і обов`язків щодо обраного ними кола відносин.

Умови договору та спосіб його вчинення можуть бути визначені сторонами з урахуванням вимог законодавства та із дозволеним відступом від нього, або на таких саме принципах запропоновані однією із сторін.

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами кредитного договору відповідно до змісту частини 1 статті 638 та статті 1054 ЦК України є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Правовідносини між сторонами можуть виникати унаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої (стаття 634 ЦК України). Про ознайомлення із запропонованими умовами сторона, яка приєднується, має засвідчити своїм підписом, чи іншим способом про ознайомлення та погодження (стаття 207 ЦК України).

Статтею 1054 ЦК України установлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1, 2 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини 2 статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Колегія суддів звертає увагу, що доводи апеляційної скарги в частині, у якій позивач вказує на посилання суду першої інстанції на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, а також на відсутність підпису відповідачки на Умовах і Правилах надання банківських послуг та Тарифах, фактично не відповідають змісту оскаржуваного рішення.

Із змісту оскаржуваного рішення убачається, що частково задовольняючи позовні вимоги, суд не виходив із недоведеності факту погодження відповідачкою Умов і Правил надання банківських послуг та не посилався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 як на підставу для відмови у стягненні частини заборгованості.

Підставою для часткового задоволення позову суд першої інстанції визначив недоведеність розміру фактично наданих відповідачці кредитних коштів.

Зокрема, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до наданої банком довідки про зміну кредитних лімітів максимальний кредитний ліміт, встановлений відповідачці, становив 41 000 грн, тому дійшов висновку про відсутність належних доказів фактичного надання кредиту у заявленому банком розмірі 136 382,01 грн.

Отже, наведені скаржником доводи апеляційної скарги фактично не спростовують висновків суду у цій частині, оскільки підставою для часткового задоволення позову стали інші підстави, аніж зазначені скаржником у апеляційній скарзі.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Установлено, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять доказів установлення кредитного ліміту у сумі, більшій за 41 000,00 гривень.

Разом з цим, із даних довідки за лімітами, складеної головою правління АТ "А-Банк", убачається, що 13 вересня 2024 року кредитний ліміт збільшено спочатку до 41 000 грн, а згодом того ж дня до 136 400 грн.

Таким чином, наявна у матеріалах справи довідка спростовує висновки суду першої інстанції про відсутність доказів збільшення кредитного ліміту.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що доказів збільшення кредитного ліміту понад 41 000 грн матеріали справи не містять, ґрунтується на неповному з`ясуванні обставин справи та неналежній оцінці наявних у матеріалах справи доказів.

З даних виписки за картковим рахунком, відкритим на ім`я ОСОБА_1 , убачається, що станом на 05 жовтня 2025 року рахунок має від`ємний залишок у розмірі 172 268,16 грн.

Згідно даних розрахунку заборгованості, який не спростований відповідачкою, заборгованість за тілом кредиту становить 136 382,01 гривень.

Відповідно до частини 1 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За змістом частини 2 статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили, а суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, обов`язок позичальника сплачувати проценти за користування кредитними коштами безпосередньо передбачений законом та є складовою зобов`язань, що виникають із кредитного договору.

Із матеріалів справи убачається, що при підписанні анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банк 05 квітня 2015 року відповідачка погодилася на отримання банківських послуг, у тому числі кредитування, а позивачем надано кредитні кошти шляхом встановлення кредитного ліміту на відкритий відповідачці рахунок.

Матеріали справи містять витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ "АКЦЕНТ-БАНК" та витяг з тарифів користування кредитною карткою "Універсальна", "Універсальна Gold".

Відповідно до даних долученого позивачем розрахунку заборгованості загальний залишок заборгованості відповідачки за процентами становить 36 191,05 гривень, з яких: залишок заборгованості за процентами на поточну заборгованість - 4 878,39 гривень; залишок заборгованості за процентами на прострочені заборгованість - 31 312,66 гривень (а.с. 9-14).

З урахуванням установленого судом факту укладення між сторонами кредитного договору, факту надання відповідачці кредитних коштів та наявності непогашеної заборгованості за кредитом, відповідачка зобов`язана сплатити нараховані проценти за користування кредитом.

Так, матеріалами справи підтверджується, що відповідачка користувалася кредитними коштами, однак належним чином свої зобов`язання щодо їх повернення та сплати процентів не виконувала.

При цьому розрахунок заборгованості, поданий позивачем, містить розмежування заборгованості за тілом кредиту та за процентами, а також зазначає складові заборгованості за процентами - проценти на поточну та прострочену заборгованість. Зазначений розрахунок відповідачкою не спростований, доказів неправильності його проведення, здійснення платежів у рахунок погашення нарахованих процентів або іншого розміру заборгованості суду не надано.

Колегія суддів звертає увагу, що висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову був обумовлений насамперед помилковим визначенням розміру фактично наданих відповідачці кредитних коштів. Однак, як установлено апеляційним судом, матеріали справи містять належні докази збільшення кредитного ліміту до 136 400 грн, а дані виписки за рахунком та розрахунок заборгованості підтверджують наявність заборгованості відповідачки у заявленому позивачем розмірі.

Отже, після установлення обґрунтованості вимог позивача щодо розміру основної заборгованості відсутні підстави для виключення з розрахунку сум процентів, нарахованих за користування фактично отриманими та неповернутими кредитними коштами.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що вимога АТ «АКЦЕНТ-БАНК» про стягнення 36 191,05 грн заборгованості за процентами за користування кредитом є обґрунтованою та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідачки, який підлягає стягненню на користь позивача, складається із 136 382,01 грн заборгованості за тілом кредиту та 36 191,05 грн заборгованості за процентами, що в сукупності становить 172 573,06 грн.

Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в повному обсязі з ухваленням у нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи те, що за результатом розгляду справи у суді апеляційної інстанції вимоги позивача задоволено повністю, понесені судові витрати слід покласти на відповідачку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 376 ЦПК України неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК», подану адвокатом Омельченком Євгеном Володимировичем, задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 19 грудня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення такого змісту.

Позов задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" заборгованість за кредитним договором №б/н від 05 квітня 2015 року у розмірі 172 573,06 гривень, з яких: 136 382,01 гривень заборгованість за тілом кредиту та 36 191,05 гривень заборгованість за процентами.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" на відшкодування судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору в суді першої інстанції, 2 422,40 гривень.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" на відшкодування судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору в суді апеляційної інстанції, 3 633,60 гривень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді О.В. Желепа

В.В. Соколова