Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №369/442/23 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/11968/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),

суддів: Поливач Л. Д., Саліхова В. В.,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області

у складі судді Ковальчук Л. М.

від 13 квітня 2023 року

у цивільній справі № 369/442/23 Києво-Святошинського районного суду Київської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Одеський бульвар»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В :

У січні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Одеський бульвар» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи вимоги тим, що позивач є балансоутримувачем житлового будинку АДРЕСА_1 . Відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 у зазначеному багатоквартирному будинку та фактично користується комплексом житлово-комунальних послуг, зокрема послугами з управління спільним майном будинку, централізованого постачання холодної та гарячої води, водовідведення, опалення, компенсації вартості спожитої електричної енергії, утримання служби консьєржів та охорони. Позивач зазначав, що відповідач ухилився від укладення письмового договору про надання послуг, однак користувався ними та періодично здійснював часткові платежі, чим підтвердив виникнення фактичних договірних відносин. Відповідно до довідки-розрахунку позивача від 25.12.2022 у відповідача за період з 01.08.2019 по 30.11.2022 утворилася заборгованість у сумі 32 424 грн 56 коп., яку позивач просив стягнути разом із судовим збором у розмірі 2 481 грн 00 коп.

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 квітня 2023 року позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Одеський бульвар» заборгованість за період з 01 серпня 2019 року по 30 листопада 2022 року в розмірі 32 424 грн 56 коп. та судовий збір у розмірі 2 481 грн 00 коп.

Суд першої інстанції виходив із того, що відповідач як власник нерухомого майна зобов`язаний нести тягар його утримання, оплачувати фактично надані житлово-комунальні послуги, а факт відсутності укладеного письмового договору не звільняє споживача від виконання обов`язку з оплати таких послуг.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 березня 2026 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності належних і допустимих доказів на підтвердження позовних вимог. Апелянт зазначає, що позивач безпідставно звинуватив його в ухиленні від укладення договору, оскільки в серпні 2019 року ним надавалися письмові зауваження та пропозиції до запропонованого проєкту договору з вимогою привести його у відповідність до чинного законодавства, проте вони були проігноровані управителем. Крім того, матеріали справи не містять протоколів загальних зборів співвласників будинку про обрання позивача управителем багатоквартирного будинку, про затвердження переліку послуг, структури тарифів та їх розміру для цього будинку. Позивач не є суб`єктом природних монополій або ліцензованим виконавцем комунальних послуг з централізованого водопостачання, водовідведення та теплопостачання, а доказів фактичного надання цих послуг відповідачеві у спірний період суду не надано. Апелянт наголошує, що єдиним доказом заборгованості в матеріалах справи є складена самим позивачем довідка від 25.12.2022, яка не є первинним бухгалтерським документом та не може вважатися безумовним доказом наявності грошового боргу без підтвердження структури та якості послуг.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже розгляд даної справи здійснюється без повідомлення учасників справи.

Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги на рішення суду від 13.04.2023 в порядку письмового провадження без виклику учасників справи, що підтверджується звітами про доставку копії ухвали про відкриття апеляційного провадження до електронних кабінетів та на електроні адреси представника позивача та відповідача (апелянта) (а. с. 203-208).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Одеський бульвар» подало відзив на апеляційну скаргу разом із клопотанням про поновлення строку на його подання та клопотанням про долучення нових доказів на стадії апеляційного перегляду. Заперечуючи проти скарги, позивач вказує на правомірність заочного рішення та стверджує, що повноваження управителя виникли на підставі Протоколу № 1 зборів співвласників багатоквартирного будинку від 15.07.2019, яким визначено ціну послуги з управління будинком у розмірі 6,85 грн за 1 кв. м та уповноважено управителя укладати колективні договори з виконавцями комунальних послуг. Факт систематичного користування квартирою та отримання комунальних послуг позивач обґрунтовує актом зняття показань водолічильника від 23.06.2026, зверненнями відповідача через електронний застосунок у 2019-2020 роках та його участю в письмових опитуваннях співвласників будинку в листопаді 2025 року та в лютому 2026 року щодо збору коштів на ремонт ліфта. Позивач зазначає, що тарифи на водопостачання та водовідведення затверджені рішеннями виконавчого комітету Чабанівської селищної ради від 31.10.2024 та від 16.04.2026 для виконавця комунальних послуг комунального підприємства «Керуюча компанія Новосілки». Клопотання про долучення нових доказів позивач обґрунтовує тим, що у суді першої інстанції справа розглядалася у спрощеному порядку за відсутності відзиву відповідача, а необхідність спростування доводів про відсутність повноважень управителя та ненадання послуг виникла вперше на стадії апеляційного розгляду.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Вирішуючи клопотання позивача про поновлення процесуального строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходить із того, що за змістом статей 126 і 127 ЦПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого строку, а суд за заявою учасника поновлює пропущений строк лише за наявності об`єктивних поважних причин. Матеріалами справи підтверджено, що апеляційна скарга була направлена до електронних кабінетів позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Одеський бульвар» та його представника адвоката Васюка М. М. 08.06.2026, що засвідчується наявними в матеріалах справи квитанціями на аркушах справи 186 та 187. Ухвала Київського апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження від 08.07.2026, якою встановлено строк для подання відзиву до 27.07.2026, була доставлена до електронного кабінету позивача 10.07.2026. Доводи представника позивача про те, що доступ до картки справи в електронному кабінеті йому було відкрито лише 21.08.2026, не спростовують факту завчасного офіційного вручення документів самому учаснику справи у липні 2026 року. Посилання на загальні умови воєнного стану та повітряні тривоги без надання доказів їхньої безпосередньої непереборної перешкоди у конкретні дати не дають підстав для висновку про поважність майже місячного пропуску строку. За таких обставин у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Одеський бульвар» про поновлення строку на подання відзиву слід відмовити, а поданий відзив залишити без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК України.

Вирішуючи клопотання позивача про долучення до матеріалів справи нових доказів, колегія суддів враховує положення частини третьої статті 367 ЦПК України, відповідно до якої докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, рівності учасників процесу та диспозитивності, закріплених у статтях 12, 13 та 81 ЦПК України. Відповідно до статті 83 та частини п`ятої статті 177 цього Кодексу позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, зокрема висновками, викладеними у постановах від 24.07.2024 у справі № 646/857/18, Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 та Касаційного цивільного суду від 14.12.2022 у справі № 521/574/22, правова регламентація строків подання доказів спрямована на повноцінне розкриття доказового матеріалу саме в суді першої інстанції для забезпечення своєчасного та передбачуваного судочинства. Суд апеляційної інстанції досліджує нові докази лише за умови, якщо заявник довів відсутність своєї недбалості та об`єктивну неможливість подати їх суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи подання витягу з протоколу № 1 зборів співвласників від 15.07.2019, позивач зазначив, що рішення було ухвалено задовго до звернення з позовом, проте у суді першої інстанції справа розглядалася за відсутності відзиву відповідача, через що у позивача не виникало необхідності підтверджувати ці обставини. Колегія суддів відхиляє такі аргументи як неспроможні. Обов`язок довести факт наявності правових підстав нарахування заборгованості та набуття прав управителя багатоквартирного будинку первісно покладається на позивача під час пред`явлення позову, незалежно від процесуальної поведінки відповідача. Відсутність письмових заперечень відповідача у суді першої інстанції не звільняє позивача від обов`язку довести законність позовних вимог. Що стосується інших додаткових матеріалів, зокрема акта зняття показань водолічильника від 23.06.2026, протоколів опитувань мешканців за 2025 і 2026 роки, рішень органу місцевого самоврядування від 2024 та 2026 років, то вони виникли вже після ухвалення оскаржуваного заочного рішення від 13.04.2023 і стосуються обставин, що перебувають за межами спірного періоду з серпня 2019 року по листопад 2022 року, тому взагалі не входять до предмета доказування у цій справі. З огляду на зазначене, правових підстав для прийняття та дослідження нових доказів суд апеляційної інстанції не вбачає, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання про долучення доказів відмовляється.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції по суті заявленого позову на підставі доказів, наявних у матеріалах справи на момент його ухвалення, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвалене заочне рішення не відповідає.

Статтею 322 ЦК України закріплено обов`язок власника утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Спірні правовідносини у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII та Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 № 417-VIII.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Верховний Суд у своїх постановах від 26.09.2018 у справі № 750/12850/16-ц, від 06.11.2019 у справі № 642/2858/16, а також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 неодноразово наголошували на тому, що відсутність укладеного між сторонами письмового договору сама по собі не звільняє споживача від обов`язку оплачувати фактично спожиті житлово-комунальні послуги, оскільки цивільні права та обов`язки випливають безпосередньо з дій сторін з надання та споживання цих послуг на підставі статті 11 ЦК України. Разом з тим обов`язок оплати кореспондує виключно реальному наданню послуг, а тому питання щодо фактичного надання таких послуг, їх обсягу, якості та вартості безпосередньо входить до предмета доказування у справі і підлягає підтвердженню належними, достовірними та допустимими доказами саме тією стороною, яка заявила вимогу про стягнення плати.

Відповідно до статей 76, 77, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив виключно з факту набуття ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_2 та наданої позивачем односторонньої довідки від 25.12.2022 про існування заборгованості у розмірі 32 424 грн 56 коп.

Водночас сам факт перебування квартири у власності особи за відсутності належних доказів реального надання послуг не може свідчити про беззаперечну обґрунтованість будь-якої заявленої позивачем грошової суми.

Матеріали цивільної справи, досліджені судом першої інстанції, не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження надання позивачем комплексу послуг, включених до структури нарахувань. Зокрема, у справі повністю відсутні первинні бухгалтерські документи, оформлені відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», як-от підписані акти виконаних робіт, відомості обліку фактичних витрат за будинком, наряди, матеріальні звіти чи товарні накладні на придбання матеріалів та обладнання для утримання спільного майна.

У справі відсутні будь-які докази затвердження розміру та структури тарифу на послуги з управління будинком зборами співвласників згідно зі статтею 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», рішення органу місцевого самоврядування про встановлення цін або тарифів на послуги для цього будинку за спірний період із серпня 2019 року по листопад 2022 року чи договорів на надання послуг.

Суд першої інстанції також не звернув уваги на те, що предметом позовних вимог товариства було стягнення плати не лише за житлову послугу з управління майном, а й за цілий комплекс комунальних послуг, зокрема за послуги централізованого постачання холодної та гарячої води, водовідведення, централізованого опалення, компенсації вартості електроенергії та додаткових послуг контрольно-пропускного режиму і консьєржів. Проте позивач не надав до суду доказів наявності у нього статусу виконавця відповідних комунальних послуг чи ліцензій на провадження діяльності у сфері теплопостачання, водопостачання і водовідведення, не підтвердив закупівлі ним відповідних комунальних ресурсів для будинку у спеціалізованих організацій, фактів їх фактичної передачі споживачеві, а також показників приладів обліку чи обсягів їх споживання у квартирі відповідача.

Одностороння довідка позивача або внутрішній розрахунок боргу за відсутності первинних первинних бухгалтерських та розрахункових документів, доказів здійснення витрат та правових підстав нарахування відповідних тарифів за кожен місяць спірного періоду є лише документом обліково-інформаційного характеру, який не може бути покладений в основу судового рішення як достатній та безумовний доказ виникнення у відповідача грошового зобов`язання.

Посилання позивача на здійснення відповідачем окремих грошових платежів у 2019-2022 роках суд апеляційної інстанції оцінює критично, оскільки сплата окремих довільних сум без укладеного договору та за відсутності належним чином складених первинних рахунків із розшифровкою складових послуг не свідчить про безумовне визнання відповідачем усього розміру заборгованості та не звільняє позивача від обов`язку довести правомірність сформованої суми боргу в розмірі 32 424 грн 56 коп.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про доведеність позовних вимог та наявність підстав для стягнення з відповідача зазначеної заборгованості зроблено за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, та без дослідження обов`язкових засобів доказування у цій категорії справ.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Оскільки позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами обґрунтованості здійснених нарахувань, обсягу, структури і фактичного надання послуг відповідачу за період з 01.08.2019 по 30.11.2022, заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 квітня 2023 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Одеський бульвар» у повному обсязі.

Оскільки додаткове судове рішення є невід`ємною частиною основного судового рішення по суті спору, скасування такого рішення має наслідком втрату чинності додатковим рішенням від 20 квітня 2023 року про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. З огляду на це додаткове рішення від 20 квітня 2023 року підлягає скасуванню.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про повну відмову в позові сплачений відповідачем судовий збір у розмірі 2 988,20 грн за подання апеляційної скарги підлягає стягненню з позивача на користь відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 369, 374, 376, 381, 383 ЦПК України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 квітня 2023 року та додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 квітня 2023 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Одеський бульвар» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 01 серпня 2019 року по 30 листопада 2022 року в розмірі 32 424 грн 56 коп. - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Одеський бульвар» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 977 грн 20 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді Є. П. Євграфова

Л. Д. Поливач

В. В. Саліхов