Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №758/14769/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/11997/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),

суддів: Поливач Л. Д., Саліхова В. В.,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Подільського районного суду міста Києва у складі судді Будзан Л. Д.

від 03 березня 2026 року

у цивільній справі № 758/14769/25 Подільського районного суду міста Києва

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В :

У вересні 2025 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулося до Подільського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги в загальній сумі 64 602 грн 19 коп., а також судового збору в розмірі 3 028 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач є споживачем послуг за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань з оплати послуг за вказаною адресою виникла заборгованість, що складається із заборгованості за послуги з централізованого постачання гарячої води, спожиті до 01.05.2018, у розмірі 623 грн 81 коп., інфляційної складової боргу в розмірі 106 грн 67 коп. та трьох процентів річних у розмірі 28 грн 05 коп., право вимоги щодо яких перейшло до підприємства на підставі договору про відступлення права вимоги від 11.10.2018 № 602-18, укладеного з ПАТ «Київенерго». Також до складу боргу увійшли нараховані позивачем за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 заборгованість за послуги з централізованого опалення у розмірі 10 180 грн 01 копійка, інфляційна складова боргу у розмірі 1 740 грн 78 коп., три проценти річних у розмірі 457 грн 68 коп., заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 7 058 грн 24 копійки, інфляційна складова боргу у розмірі 1 206 грн 96 коп., три проценти річних у розмірі 317 грн 33 копійки. За період з 01.11.2021 нараховано заборгованість за послуги з постачання теплової енергії в сумі 24 488 грн 74 коп., інфляційну складову боргу в сумі 3 260 грн 06 коп., три проценти річних у сумі 857 грн 92 коп. та пеню в сумі 1 043 грн 80 коп.; заборгованість за послуги з постачання гарячої води в сумі 8 322 грн 04 коп., інфляційну складову боргу в сумі 1 119 грн 28 коп., три проценти річних у сумі 290 грн 07 коп. та пеню в сумі 352 грн 92 коп.; плату за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії в сумі 1 517 грн 13 коп. і плату за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води в сумі 1 630 грн 70 коп.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 03 березня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 10 180 грн 01 копійка, інфляційну складову боргу у розмірі 1 740 грн 78 коп., три проценти річних у розмірі 457 грн 68 коп.; заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 7 058 грн 24 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 1 206 грн 96 коп., три проценти річних у розмірі 317 грн 33 коп.; заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 24 488 грн 74 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 3 260 грн 06 коп., три проценти річних у розмірі 857 грн 92 копійки, пеню у розмірі 1 043 грн 80 коп.; заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 8 322 грн 04 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 1 119 грн 28 коп., три проценти річних у розмірі 290 грн 07 коп., пеню у розмірі 352 грн 92 коп.; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 517 грн 13 коп.; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 1 630 грн 70 коп., а також судовий збір у розмірі 2 992 грн 45 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у стягненні заборгованості, що виникла до 01.05.2018 у сумі 623 грн 81 коп. з відповідними нарахуваннями, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів наявності зазначеного боргу та розрахунку, складеного безпосередньо первісним кредитором ПАТ «Київенерго». В іншій частині суд визнав вимоги обґрунтованими та доведеними, вказавши, що відповідач зареєстрована у спірній квартирі, послугами користувалася, від їх отримання не відмовлялася, а розрахунки заборгованості не спростувала. Відхиляючи заяву відповідача про застосування позовної давності, суд зазначив, що перебіг трирічного строку продовжувався на період дії карантину та воєнного стану на підставі пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому строк звернення до суду щодо платежів з 01.05.2018 позивачем не пропущено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове про повну відмову у задоволенні позову. Стверджує, що позивач належним чином не обґрунтував суми нарахувань первинними документами, не надав доказів направлення їй платіжних документів і рахунків, застосував нормативно-правові акти уряду після 01.05.2019 без укладення індивідуального договору зі співвласниками в порядку статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Також вказує на безпідставність нарахування інфляційних витрат, трьох процентів річних та пені всупереч мораторію, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206, та наполягає на спливі позовної давності щодо вимог до 25.08.2022.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже розгляд даної справи здійснюється без повідомлення учасників справи.

Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги на рішення суду від 03.03.2026 в порядку письмового провадження без виклику учасників справи, що підтверджується звітами про доставку копії ухвали про відкриття апеляційного провадження до електронних кабінетів та на електроні адреси позивача та відповідача (апелянта) (а. с. 112-117).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційного перегляду відповідно до статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до положень статті 509 та статті 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається згідно зі статтею 525 ЦК України.

Статтею 68 Житлового кодексу Української РСР та пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» закріплено обов`язок споживача своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані житлово-комунальні послуги. Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, зокрема висновками, викладеними у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а факт відсутності укладеного письмового договору сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Судом першої інстанції встановлено, що квартира АДРЕСА_2 підключена до внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, а з 01 листопада 2021 року - до систем постачання теплової енергії та гарячої води, виконавцем яких є Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго». Відповідач ОСОБА_1 постійно зареєстрована за вказаною адресою, від отримання зазначених комунальних послуг у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялася, від мереж не відключалася, заяв про непроживання або ненадання послуг до підприємства не направляла. За таких обставин відповідач є фактичним споживачем послуг та зобов`язана своєчасно їх оплачувати.

Доводи апеляційної скарги щодо неправомірності застосування нормативних актів після 01.05.2019 через відсутність індивідуального договору колегія суддів відхиляє. На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» позивачем було опубліковано типовий договір приєднання в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 № 34, а також оприлюднено типові індивідуальні договори на офіційному вебсайті підприємства. Відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та пункту 4 типового договору фактом приєднання споживача до умов публічного договору є вчинення будь-яких дій, що свідчать про бажання укласти договір, у тому числі безпосереднє споживання комунальної послуги.

Твердження апелянта про те, що позивач не обґрунтував розміру заборгованості, а суд безпідставно поклав в основу рішення його розрахунок, спростовуються матеріалами справи. Розрахунок заборгованості, наданий підприємством, є належним і допустимим доказом у розумінні статей 77, 78 ЦПК України, оскільки містить помісячну деталізацію за кожною послугою, номер особового рахунку, тарифні ставки, опалювальну площу приміщення та обсяги споживання. Відповідач належних, допустимих та достовірних доказів на спростування правильності цього розрахунку суду не надала, власного контррозрахунку не склала та факту наявності боргу перед позивачем не спростувала. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Посилання на неотримання паперових платіжних документів також не звільняє споживача від установленого законом обов`язку здійснювати оплату за надані та спожиті послуги.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення мораторію на нарахування трьох процентів річних, інфляційних втрат та пені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206, колегія суддів зазначає таке. Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1405, яка набрала чинності 30.12.2023, пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 викладено в новій редакції, згідно з якою заборона нарахування та стягнення неустойки, інфляційних нарахувань і процентів річних зберігається виключно на територіях, де ведуться бойові дії або які є тимчасово окупованими, відповідно до переліку Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, або у разі пошкодження майна внаслідок воєнних дій. Згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 місто Київ виключено з переліку територій можливості бойових дій ще з 30.04.2022. Як убачається з наявних у матеріалах справи розрахунків позивача, донарахування втрат від інфляції, трьох процентів річних за статтею 625 ЦК України та пені за статтею 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» здійснено Комунальним підприємством «Київтеплоенерго» за період з 01.01.2024 по липень 2025 року, тобто виключно після скасування нормативних обмежень та відновлення права кредитора на застосування цивільно-правової відповідальності. Отже, здійснені позивачем нарахування є правомірними та повністю узгоджуються з актами цивільного законодавства.

Перевіряючи доводи скаржника щодо пропуску позивачем позовної давності щодо вимог до 25.08.2022, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для застосування наслідків спливу позовної давності. Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Водночас пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України строки, визначені статтею 257 цього Кодексу, продовжено на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), який тривав з 12.03.2020 по 30.06.2023. Крім того, згідно з пунктом 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного стану строки, визначені статтею 257 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Оскільки заявлена позивачем та задоволена судом заборгованість формувалася починаючи з 01.05.2018, трирічний строк позовної давності за відповідними щомісячними платежами спливав починаючи з травня 2021 року, тобто припадав на період дії карантину та воєнного стану, в силу чого перебіг позовної давності був продовжений законом і на момент звернення позивача до суду у вересні 2025 року строк пропущений не був.

З огляду на часткове задоволення позову в сумі 63 843 грн 66 коп. із заявлених 64 602 грн 19 коп., суд першої інстанції згідно зі статтею 141 ЦПК України правильно здійснив пропорційний розподіл судового збору, стягнувши з відповідача на користь позивача 2 992 грн 45 коп.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 03 березня 2026 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Підстав для скасування чи зміни судового рішення не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 369, 374, 375, 381, 383 ЦПК України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 03 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді Є. П. Євграфова

Л. Д. Поливач

В. В. Саліхов