Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №757/22707/25-ц — Київський апеляційний суд

справа № 757/22707/25 головуючий у суді І інстанції Григоренко І.В.

провадження № 22-ц/824/12937/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

13 жовтня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 18 червня 2026 року про повернення зустрічного позову, постановлену під головуванням судді Григоренко І.В., у м. Києві, у справі за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2025 року КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва» до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

У червні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва», ОСОБА_2 про закриття провадження у справі, відмову у позові, розірвання та припинення договору.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18 червня 2026 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 повернуто заявнику.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції вважав, що позов про стягнення заборгованості яка вочевидь могла виникнути лише за наявності контракту на постачання житлових послуг, i зустрічний позов про розірвання того ж самого контракту, не є взаємно пов`язаними, що на думку апелянта є юридичним нонсенсом, свавіллям, та перешкодою в доступі до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, про повернення заяви позивачеві, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції встановив, що зустрічні позовні вимоги не є взаємопов`язаними з первісними позовними вимогами, а задоволення зустрічних позовних вимог не виключить повністю або частково задоволення первісних позовних вимог.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Право кожного звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного цивільного права, свобод чи інтересів передбачено ч. 1 ст. 16 ЦК України та ч. 1 ст. 4 ЦПК України.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Відповідно до частини першої статті 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом,

якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним,

зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову (частина друга статті 193 ЦПК України).

Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи (частина третя статті 194 ЦПК України).

Зустрічний позов дозволяє розглянути в одному процесі вимоги обох

сторін, що дає можливість заощадити час і сприяє більш швидкому захисту

їх прав та інтересів, а також запобігає можливості винесення суперечливих

і взаємовиключних судових рішень у цивільній справі.

Суд приймає зустрічний позов до спільного розгляду з первісним, якщо вони прямо взаємопов`язані між собою і спільний їх розгляд є доцільним. Взаємний зв`язок, як умова для прийняття зустрічного позову, має місце у випадку, якщо вимоги відповідача і позивача виникають з одних правовідносин

і коли на обґрунтування тієї й іншої вимоги наводяться спільні факти. Взаємний зв`язок первісного і зустрічного позову може виявлятись у тому, що зустрічна вимога виключає вимогу первісну, або обидва випливають з однієї підстави,

або взаємний зв`язок виникає з однорідності обставин виникнення взаємних матеріально-правових вимог між позивачем і відповідачем.

При цьому, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова

вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти

судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Отже, зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача

до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог унеможливлює задоволення вимог

позивача. Зустрічний позов має бути пред`явлений лише до первісного

позивача (або одного зі співпозивачів). Умовою пред`явлення зустрічного

позову є його взаємопов`язаність із первісним; взаємопов`язаність позовів виявляється у тому, що вони виникають з одних правовідносин.

Враховуючи викладене, для прийняття зустрічного позову до спільного

розгляду з первісним позовом необхідною є перевірка та встановлення тотожності усіх необхідних трьох ознак, а саме: суб`єктного складу, предмета спору, а також підстав, з яких відповідний позов заявлено.

У постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 522/9011/19 (провадження № 61-6642св21) зазначено, що «згідно з частиною другою статті 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх

розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин

або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Отже, прийняття зустрічного позову можливе за дотримання умов, передбачених частиною другою статті 193 ЦПК України, і залежить від того, наскільки суд вважає за доцільне розглядати цей позов у одному провадженні з первісним. При цьому вищевказаною нормою процесуального закону визначено дві альтернативні ознаки зустрічного

позову: або взаємопов`язаність первісного та зустрічного позовів, що зумовлює їх спільний розгляд, зокрема, коли обидва позови виникають з одних правовідносин; або їх взаємовиключність, коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Зустрічний позов, який прийнятий судом для спільного провадження з первісним позовом, повинен знайти вирішення у виді загального рішення, яке має містити відповідь на обидві заявлені вимоги (як позивача, так і відповідача)».

Судом встановлено, що у травні 2025 року КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Як на підставу позову КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва» посилалось на те, що підприємство має на балансі житловий будинок АДРЕСА_1 , відповідачі є власниками квартири АДРЕСА_2 у вказаному будинку. Позивач надав, а відповідачі отримали житлово-комунальні послуги, проте у порушення взятих на себе зобов`язань перед позивачем, відповідачі не здійснює оплату за надані послуги та мають заборгованість.

У червні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва», ОСОБА_2 про закриття провадження у справі, відмову у позові, розірвання та припинення договору.

Зі змісту зустрічної позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 просив розірвати та припинити будь які договори між КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва» та ОСОБА_1 , якщо вони існують, закрити провадження у справі або відмовити у задоволенні позову відносно усіх вимог КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва», події яких сталися більше трьох років до дати подачі первісного позову через те, що знаходяться поза строком загальної позовної давності відповідно до ст. 257 ЦК України.

Таким чином, встановленню та доведенню за первісним позовом КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва» підлягають факт надання (отримання) житлово-комунальних послуг та їх обсяг, а також наявність (відсутність) обов`язку (заборгованості) споживача здійснити їх оплату. Натомість, предметом вимог за зустрічним позовом ОСОБА_1 є припинення будь яких договорів між КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва» та ОСОБА_1 , якщо вони існують.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанцій, що задоволення зустрічного позову повністю або частково

не виключить можливість задоволення первісного позову, оскільки відповідачем ОСОБА_1 не наведено доводів, відповідно до яких можна було б вважати, що задоволення його зустрічного позову виключає можливість задоволення первісного позову та навпаки. В даному випадку спільний розгляд первісного і зустрічного позову призведе до затягування розгляду справи.

Відсутність відповідного договору між споживачем житлово-комунальних послуг та їх виконавцем не є підставою для відмови у стягненні заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, оскільки згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають також із дій осіб, які породжують ці права та обов`язки, і такою дією є реальне надання послуг та їх отримання відповідачем.

Такі ж висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц та від 6 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16 щодо обов`язковості сплати комунальних послуг незалежно від наявності договору.

Суд першої інстанцій врахував правову позицію, висловлену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 200/22329/14-ц (провадження № 14-483цс19), де вказано, що зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог унеможливлює задоволення вимог позивача. Зустрічний позов має бути пред`явлений лише до первісного позивача (або одного зі співпозивачів).

Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, діяв відповідно

до положень статей 193, 194 ЦПК України, тому право заявника на судовий

захист ніяк не порушене.

Повернення зустрічного позову не позбавляє особу права пред`явити даний позов у загальному порядку, а тому ухвала суду першої інстанції, яку оскаржує ОСОБА_1 не є обмеженням його доступу до правосуддя.

Отже, суд першої інстанцій дійшов вірного висновку, що первісний

та зустрічний позови не є взаємопов`язаними і їхній спільний розгляд є недоцільним, оскільки призведе до збільшення строку розгляду

справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанцій не спростовують та на законність і обґрунтованість судового рішення не впливають.

З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи ґрунтуються на наявних у справі доказах, зроблені з дотриманням норм процесуального права та доводами апеляційної скарги не спростовуються, що у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України є підставою до залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 18 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Судді Фінагеєв В.О.

Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.