Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №752/31825/25 — Київський апеляційний суд

справа № 752/31825/25 головуючий у суді І інстанції Мазур Ю.Ю.

провадження № 22-ц/824/15707/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

13 жовтня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 червня 2026 року в частині відмови у стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу, ухвалене під головуванням судді Мазур Ю.Ю. у м. Києві, повний текст рішення складене 20 липня 2026 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року ТОВ «Цикл Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28 липня 2019 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2025040588. 20 серпня 2021 року згідно умов Договору факторингу № 20/08/21, АТ «ОТП Банк» відступлено право вимоги за Кредитним Договором № 2025040588 від 28 липня 2019 року на користь ТОВ «Цикл Фінанс», а відповідно ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право вимоги до відповідача. На дату звернення ТОВ «Цикл Фінанс» до суду борг за кредитним договором становить: 8 135,25 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту: 4 640,64 грн., заборгованість по відсотках: 0,85 грн., заборгованість по комісії: 3 494,40 грн.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 26 червня 2026 року позов ТОВ «Цикл Фінанс» задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 2025040588 від 28.07.2019 в сумі 8 135,25 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ТОВ «Цикл Фінанс» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити нове рішення в цій частині яким стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ТОВ «Цикл Фінанс» вказує, що висновок суду першої інстанції в частині відмови у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу з підстав відсутності документально підтверджених витрат позивача є необґрунтованим та суперечить висновкам Верховного Суду, який неодноразово вказував, що до понесених стороною витрат на професійну правничу допомогу відносяться як витрати, які оплачені стороною/третьою особою до моменту заявлення вимоги про їх відшкодування, так і ті, які будуть оплачені нею в майбутньому, якщо це відповідає умовам договору. На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у сумі 30 000,00 грн. стороною позивача надано до суду Договір № 43453613/1 від 25 серпня 2025 року про надання правової допомоги, Додаткову угоду № 2025040588 до Договору № 43453613/1 про надання правової допомоги від 25 серпня 2025 року, акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 14 листопада 2025 року на суму 3000,00 грн., детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Гулієвою С.А. необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Цикл Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості на суму 3000,00 грн. Однак, незважаючи на надані вищезазначені документи суд першої інстанції відмовив у стягненні витрат на правничу допомогу, помилково вважаючи їх недоведеними через відсутність платіжного доручення.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково виходячи з наступного.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову не оскаржується, а тому відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається.

Відмовляючи в задоволені вимог позивача в частині стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Матеріали справи не містять жодного з перелічених документів на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу.

Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, 3ст. 133 ЦПК України).

За умовами частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частинами 1- 6 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до позовної заяви додано: договір № 43453613/1 від 25 серпня 2025 року про надання правової допомоги, Додаткову угоду № 2025040588 до Договору № 43453613/1 про надання правової допомоги від 25 серпня 2025 року, акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 14 листопада 2025 року на суму 3000,00 грн., детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Гулієвою С.А. необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Цикл Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості на суму 3000,00 грн.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3)розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц та від 23 липня 2025 року у справі № 389/387/24.

Відповідачем не вказувалось на невідповідність заявленої позивачем до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу критерію реальності адвокатських витрат, неспівмірності понесених позивачем витрат на адвокатські послуги складності справи чи обсягу виконаної адвокатом роботи, а відтак і, на необхідність зменшення їх розміру.

Оскільки позивачем підтверджено належними та допустимими доказами розмір витрат понесених на правову допомогу, а відповідач не вказував на невідповідності заявленої до стягнення суми складності справи чи обсягу виконаної адвокатом роботи, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати, понесені на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 3 000,00 грн.

Суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув та безпідставно відмовив в задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу. При цьому суд не звернув уваги на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою або тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Щодо стягнення судового збору за подання апеляційної скарги колегія суддів виходить з наступного.

Частиною четвертою статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Тобто, ця норма закону стосується оскарження судових рішень в частині саме позовних вимог, в той час як розподіл судових витрат (стягнення судових витрат) не є позовною вимогою, не стосується суті спору та не є рішенням по суті спору.

Судові витрати не є самостійними позовними вимогами та не входять до ціни позову, тому не підлягають оплаті окремо судовим збором при зверненні до суду із позовом або відповідною заявою, передбаченою процесуальним законодавством, тобто не є об`єктом справляння судового збору.

Оскільки, вимоги про розподіл судових витрат не відносяться до позовних та не впливають на розмір ставки судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а також враховуючи, що розмір судового збору за подання скарги на рішення суду залежить від суми судового збору, що підлягав сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (крім оскарження ухвали суду з процесуальних питань), то і підстави вимагати сплати судового збору за подання апеляційної або касаційної скарги на оскарження судових рішень щодо розподілу судових витрат відсутні (зазначені висновки викладені у додатковій постанові Верховного Суду від 04.03.2020 року у справі №914/633/18).

З огляду на викладене вище колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для розподілу судових витрат по сплаті судового збору за звернення з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), оскільки подання апеляційної скарги на вказану частину судового рішення не є об`єктом справляння судового збору.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн. за подання апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Верховний Суд у постанові від 13 березня 2024 року у справі № 711/2741/20, дійшов висновку, що оскарження додаткового судового рішення, яким вирішувалося питання судових витрат, не є окремим судовим розглядом спору по суті, а прямо залежить від розгляду основної справи, тому вирішення питання щодо стягнення судових витрат за наслідками перегляду рішення суду в частині розподілу витрат на правничу допомогу за участі у розгляді питання про розподіл витрат на правничу допомогу, яким вже вирішено питання розподілу судових витрат, є необґрунтованим та не відповідає критерію розумної необхідності, і, загалом, суперечить змісту процесуального законодавства щодо розподілу судових витрат.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 30 січня 2024 року у справі № 925/790/17 (провадження № 925/580/20), в ухвалах Верховного Суду від 14 березня 2023 року у справі № 925/790/17 (провадження № 925/580/20), від 12 квітня 2023 року у cправі № 876/30/22.

Оскільки оскаржуване рішення скасовано лише в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції, в іншій частині рішення суду не оскаржувалося, відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Цикл Фінанс» витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6 000 грн., понесених в суді апеляційної інстанції, оскільки це не відповідає критерію розумної необхідності, і загалом суперечить змісту процесуального законодавства щодо розподілу судових витрат, підставою для стягнення яких є лише вирішення вимог по суті спору, що узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 711/2741/20.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 червня 2026 року в частині відмови у стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс»: місце знаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, ідентифікаційний код 43453613 витрати, понесені на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 3 000,00 (три тисячі) гривень.

В іншій частині вимог апеляційної скарги відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Судді Фінагеєв В.О.

Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.