Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №761/21375/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 року

м. Київ

апеляційне провадження № 33/824/3762/2026

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Євграфової Є. П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника - адвоката Стринатка Юрія Дмитровича, в інтересах ОСОБА_1 ,

на постанову Шевченківського районного суду міста Києва в складі судді Мєлєшак О. В.

від 18 червня 2026 року

у справі № 761/21375/26 Шевченківського районного суду міста Києва

про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП

громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

У С Т А Н О В И В:

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 18.06.2026 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, і застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.

Судом першої інстанції встановлено, що 15 травня 2026 року о 14 годині 13 хвилин у місті Києві по вулиці В. Чорновола, 41, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Skoda» з номерним знаком НОМЕР_1 , проявив неуважність, при здійсненні перестроювання не надав перевагу в русі автомобілю марки «Mazda CX-5» з номерним знаком НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався попутно по тій самій смузі, на яку він мав намір перестроїтися, внаслідок чого відбулося зіткнення транспортних засобів та заподіяно механічні пошкодження майна, чим порушено вимоги пункту 10.3 Правил дорожнього руху України.

Не погоджуючись із зазначеною постановою місцевого суду, захисник Стринатко Ю. Д. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу та додаткові письмові пояснення, в яких просить скасувати постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 18 червня 2026 року та закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу правопорушення, передбаченого статтею 124 вказаного Кодексу. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 та його захисника, чим істотно порушив право особи на захист, принцип рівності сторін та гарантії справедливого судового розгляду, закріплені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи, що до суду подавалися заяви про відкладення судового засідання через зайнятість адвоката в інших кримінальних процесах та необхідність ознайомлення з матеріалами справи. Окрім того, апелянт вказує на необґрунтованість висновку про винуватість ОСОБА_1 , стверджуючи, що зіткнення транспортних засобів сталося з вини водія автомобіля «Mazda CX-5» ОСОБА_2 , яка мала можливість уникнути зіткнення та була зобов`язана дати можливість завершити маневр автомобілю «Skoda», який у момент удару передніми колесами вже закінчував маневр повороту праворуч. Захисник також зазначає про відсутність у матеріалах справи технічного відеозапису події та стверджує про невідповідність зазначеної в протоколі адреси проживання ОСОБА_1 його фактичній адресі, що, на його думку, свідчить про недоведеність вини поза розумним сумнівом та штучність доказів.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та додаткових пояснень, оцінивши наявні докази у їх сукупності, апеляційний суд доходить переконання, що апеляційна скарга та заявлені в суді апеляційної інстанції клопотання сторони захисту задоволенню не підлягають з таких підстав.

Вирішуючи питання щодо заявлених стороною захисту клопотань про відкладення розгляду справи та оцінюючи добросовісність реалізації учасниками процесуальних прав, апеляційний суд враховує послідовну процесуальну поведінку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та її захисника протягом усього апеляційного провадження.

Судовий розгляд в апеляційному суді первісно призначався на 24 липня 2026 року, однак учасники не з`явилися, у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено на 04 вересня 2026 року. До вказаної дати від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду з долученням заяви захисника Стринатка Ю. Д. про його перебування на реабілітаційному лікуванні в місті Хмільнику, однак жодних документальних доказів проходження захисником лікування саме станом на 04 вересня 2026 року суду ані тоді, ані в подальшому надано не було.

У наступне судове засідання 25 вересня 2026 року ОСОБА_1 та захисник Стринатко Ю. Д. з`явилися особисто, повною мірою скористалися наданими законом процесуальними правами і надали суду детальні усні пояснення стосовно обставин дорожньо-транспортної пригоди, після чого судом було оголошено перерву до 13 години 30 хвилин 09 жовтня 2026 року.

У визначений час після закінчення перерви, тобто о 13 годині 30 хвилин 09 жовтня 2026 року, ОСОБА_1 та захисник Стринатко Ю. Д. до зали судового засідання не з`явилися.

Натомість захисник Стринатко Ю. Д. у день слухання справи о 12 годині 05 хвилин, тобто менш як за півтори години до призначеного засідання, особисто здав через канцелярію апеляційного суду клопотання про відкладення розгляду у зв`язку з перебуванням на лікуванні, долучивши процедурний лист із призначеними фізіотерапевтичними процедурами на період з 05 по 16 жовтня 2026 року на 18 годину 30 хвилин та 19 годину 00 хвилин.

Оцінюючи зміст наданого медичного документа у поєднанні з фактом безпосереднього особистого прибуття захисника до приміщення суду о 12 годині 05 хвилин, апеляційний суд констатує, що призначені на вечірній час процедури об`єктивно не перешкоджали та не створювали жодних перепон для участі захисника у судовому засіданні, призначеному на 13 годину 30 хвилин. За таких обставин зазначене клопотання розцінюється судом як спрямоване на невиправдане затягування строків розгляду справи, у зв`язку з чим вказане клопотання судом відхиляється, а справа розглядається на підставі наявних матеріалів і пояснень сторін.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції права на захист через розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 та його захисника, апеляційний суд враховує, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 особисто підтвердив, що був своєчасно та належним чином обізнаний про розгляд справи у Шевченківському районному суді міста Києва та регулярно отримував судові повістки у вигляді смс-повідомлень. У місцевому суді ОСОБА_1 подав лише одну заяву про відкладення розгляду від 09 червня 2026 року, мотивовану загальним бажанням скористатися допомогою захисника та надати докази безпосередньо в судовому засіданні, при цьому правопорушник не конкретизував, які саме докази потребують долучення чи витребування, та не порушував питання про виклик свідків. Судовий розгляд було відкладено районним судом на 18 червня 2026 року, про що ОСОБА_1 завчасно отримав смс-повідомлення, проте повторно в засідання не з`явився, пояснивши в апеляційному суді таку поведінку небажанням брати участь у процесі без адвоката через зайнятість останнього. Разом з тим, суд апеляційної інстанції забезпечив повний, всебічний та відкритий перегляд справи за безпосередньої особистої участі ОСОБА_1 та його захисника Стринатка Ю. Д., які у судовому засіданні 25 вересня 2026 року особисто виклали всі свої доводи, пояснення та аргументи, чим гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на захист, доступ до правосуддя та справедливий судовий розгляд було реалізовано в повному обсязі.

Щодо встановлених фактичних обставин дорожньо-транспортної пригоди та правильності кваліфікації дій ОСОБА_1 , висновки суду першої інстанції про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, є цілком законними, обґрунтованими та підтверджуються сукупністю зібраних у справі доказів.

Стаття 124 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Об`єктивна сторона даного правопорушення полягає у недотриманні відповідних вимог Правил дорожнього руху України, що перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням матеріальної шкоди у виді пошкодження майна.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган чи посадова особа встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для справи, які встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями учасників, свідків, схемою місця події та іншими документами.

У матеріалах справи наявний протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 666793 від 15 травня 2026 року, складений уповноваженою особою поліції відповідно до вимог закону. Долучена до протоколу схема місця дорожньо-транспортної пригоди складена відповідно до нормативних інструкцій, детально фіксує дорожню обстановку, геометричні параметри проїзної частини, розміщення транспортних засобів на проїзній частині після зіткнення та локалізацію механічних деформацій. Зі змістом даної схеми ОСОБА_1 був ознайомлений безпосередньо на місці пригоди та підписав її власноручно без жодних зауважень, доповнень чи заперечень, не висловивши жодної незгоди з правильністю зафіксованих поліцейськими даних та розміщенням транспортних засобів.

Відповідно до зазначеної схеми та інших письмових матеріалів справи, на керованому ОСОБА_1 автомобілі «Skoda» зафіксовано пошкодження заднього правого крила, задніх правих дверей та заднього бампера, тоді як на транспортному засобі потерпілої ОСОБА_2 автомобілі «Mazda CX-5», що рухався попутно у крайньому правому ряду прямо, наявні пошкодження лівого переднього крила та переднього бампера. Така локалізація деформацій повністю узгоджується з геометрією зіткнення під кутом і безспірно свідчить про те, що водій автомобіля «Skoda» здійснював зміну смуги руху та перетинав траєкторію попутного автомобіля, який рухався прямо своєю смугою.

Вирішальне значення для встановлення механізму пригоди мають особисті пояснення самого ОСОБА_1 , надані ним у судовому засіданні суду апеляційної інстанції 25 вересня 2026 року, де він послідовно підтвердив, що рухався у середньому ряду, після чого перестроївся у правий ряд і відразу розпочав маневр повороту (з`їзду) на проспект Берестейський. Тим самим ОСОБА_1 фактично визнав, що здійснював поворот праворуч із середньої смуги руху через правий ряд, безпосередньо перед автомобілем, що рухався цією смугою.

Згідно з пунктом 10.1 Правил дорожнього руху України перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Відповідно до пункту 10.3 Правил дорожнього руху у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися.

Доводи сторони захисту про те, що водій ОСОБА_1 на момент удару закінчував маневр повороту, а водійка попутного автомобіля ОСОБА_2 мала змогу побачити його автомобіль попереду та зобов`язана була надати йому можливість завершити маневр, є юридично неспроможними, адже пункт 10.4 цих Правил імперативно вимагає від водія перед поворотом праворуч завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку. За обставин, що підтверджуються матеріалами провадження, пріоритет у русі належав саме автомобілю потерпілої, яка слідувала у своїй смузі без зміни траєкторії, а обов`язок переконатися у безпечності маневру, завчасно зайняти крайнє праве положення та дати дорогу попутному транспорту покладався виключно на ОСОБА_1 . Сам факт початку або виконання повороту без надання переваги зустрічному чи попутному транспорту, який має перевагу, утворює прямий причинний зв`язок із настанням дорожньо-транспортної пригоди.

Твердження захисника про невідповідність адреси проживання ОСОБА_1 , зазначеної в протоколі, його фактичній адресі, про нібито наявність іншого протоколу або відсутність у матеріалах справи відеозапису з боді-камери поліцейського не спростовують встановленого факту правопорушення та не ставлять під сумнів правильність висновків суду першої інстанції. Факт виїзду, перестроювання, траєкторія зіткнення та контакт транспортних засобів достовірно встановлені підписаною без заперечень схемою місця події, локалізацією пошкоджень та власними поясненнями ОСОБА_1 в апеляційному суді, що відповідає стандарту доказування поза розумним сумнівом. Будь-яких об`єктивних даних на підтвердження фальсифікації матеріалів справи стороною захисту надано не було, а виявлені неточності в зазначенні зареєстрованого місця проживання не нівелюють доведеності винуватості особи у порушенні безпеки дорожнього руху.

Таким чином, суд першої інстанції правильно з`ясував усі фактичні обставини справи, дослідив наявні докази відповідно до вимог статті 252 КУпАП, дав їм належну правову оцінку і дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, призначивши стягнення в межах встановленої законом санкції.

Підстав для скасування або зміни оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі апеляційним судом не встановлено, а тому постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга захисника без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника Стринатка Юрія Дмитровича, в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 18 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. П. Євграфова