Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №752/3379/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 752/3379/26 Головуючий у суді І інстанції: Данілова Т.М.

провадження №22-ц/824/10387/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Ратнікової В.М., Музичко С.Г.,

секретар судового засідання: Пустовіт І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 25 березня 2026 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2026 року позивач ТОВ «Українські фінансові операції» звернулося у суд з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що 13 серпня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 4885339 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. На умовах, встановлених договором, ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Відповідно до зазначених умов договору ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 20 000 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану банком АТ КБ «Приватбанк, що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «Пейпак Україна».

За даними поденного розрахунку заборгованості за договором №4885339 від 13.08.2024 року у період з 13 серпня 2024 року по 31 березня 2025 року включно первісним кредитором було нараховано проценти з користування грошовими коштами, загальною сумою 69 300,00 грн.

Відповідно до умов строк дії п. 1.3 договору №4885339 строк кредиту 360 днів з 13 серпня 2024 року по 08.08.2025 року. Станом на дату укладання договору факторингу від 31.03.2025 року №31-1/03/2025, строк дії договору №4885339 від 13.08.2024 року не закінчився. Тому в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «Українські фінансові операції» з дати факторингу 31.03.2025 року донараховано відсотки за (130 календарних днів). 20000 грн *1,5% = 300 грн.*130 календарних дні =39 000 грн відсотки нараховані ТОВ «Українські фінансові операції».

Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед первісним кредитором, 31.03.2025 року ТОВ «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу №31-1/03/2025 за плату відступило, а ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до відповідача.

До позивача відповідно до укладеного договору факторингу від 31.03.2025 року №31-1/03/2025 перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором №4885339 від 13.08.2024 року, загальна сума заборгованості склала 99 300,00 грн, з якої заборгованість з тіла кредиту - 20 000 грн, заборгованість за процентами - 69300,00 грн та заборгованість по нарахованим штрафам/неустойкам - 10 000 грн.

Фактично відповідач має заборгованість перед позивачем за договором №4885339 від 13.08.2024 року загальною сумою 128 300 грн, яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту - 20 000 грн, нарахованих процентів первісним кредитором - 69 300,00 грн, 20 000 грн * 1,5% = 300 грн * 130 календарних дні = 39 000 грн відсотки, нараховані ТОВ «Українські фінансові операції».

За таких підстав, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 128 000 грн, 2 662,40 грн судового збору та 10 000 грн витрат на правову допомогу.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 25 березня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» 47 500,00 грн заборгованості за кредитним договором № 4885339 від 13.08.2024 року, 1076,24 грн судового збору та 3000 грн витрат на правову допомогу.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 25 березня 2026 року в частині визначення розміру стягнення та зменшити суму заборгованості до фактично отриманої суми кредиту 20 000 грн або іншого справедливого розміру.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначала, що вона перебуває в реєстрі осіб з обмеженням участі в азартних іграх (лудоманія), що в свою чергу це свідчить про наявність психологічної залежності, обмежену здатність до усвідомлення прийняття фінансових рішень, підвищений ризик укладення невигідних договорів.

Також зазначала, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення не врахував реальний матеріальний стан відповідача, а саме відсутність стабільного доходу, відсутність офіційного працевлаштування, відсутність нерухомого майна та інших активів.

Зазначала, що процентна ставка за договором є надмірною та такою, що порушує баланс інтересів сторін. Вважає, що визначена судом першої інстанції сума є неспівмірною та підлягає зменшенню.

Відповідачка вважає, що стягнення значної суми коштів з особи, яка не має доходів, є надмірним та несправедливим.

Щодо витрат на правову допомогу, відповідачка зазначала, що вони є завищеними та не відповідають складності справи. Суд першої інстанції частково зменшив їх, однак на думку відповідачки, вони не підлягають стягненню взагалі.

04 вересня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ТОВ «Українські фінансові операції» - Лисенка Д.В., просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги представник позивача зазначав зокрема про те, що апелянт висловлює не згоду з умовами кредитного договору при цьому, останній мав право не укладати такий правочин. Крім того, позичальником не було ініційовано як зустрічний позов або окремий позов щодо зміни умов кредитного договору у судовому порядку.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір та задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що з урахуванням вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», денна ставка відсотків, починаючи 24 грудня 2023 року має бути не більше 2,5% з 22 квітня 2024 року - не більше 1,5%; з 20 серпня 2024 року - не більше 1%, тому сума заборгованості відповідача за період з 21.08.2024 року по 08.08.2025 року складає 47 500 грн (20 000,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту + 27 500,00 грн заборгованості за відсотками).

Суд першої інстанції вважав, що вказана сума у розмірі 47 500,00 грн підлягає стягненню з відповідача, оскільки відповідач не виконав своїх зобов`язань за договором № 4885339 від 13.08.2024 року перед кредитором, що призвело до порушення прав останнього.

Вирішуючи питання судових витрат в частині стягнення з відповідача судового збору у розмірі 1076,24 грн, суд першої інстанції керувався ст. 141 ЦПК України та виходив з принципу пропорційності задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання судових витрат в частині стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу у сумі 10 000 грн є невиправдано завищеним, тому суд першої інстанції вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 3 ст. 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

22 листопада 2023 року був прийнятий Закон України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Даним Законом було внесено зміни та доповнення і до Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування».

Зокрема, ст. 8 Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. При цьому, згідно пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону, яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки, поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Таким чином положення пункту 2 розділу II та пункту 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» застосовуються до кредитних договорів, укладених до 24 грудня 2023 року, якщо строк їх дії було продовжено після цієї дати.

Встановлено, що 13.08.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4885339 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

На умовах, встановлених Договором, ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору:

Відповідно до п. 1.2. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 20000 грн.

Відповідно до п. 1.3 договору строк кредиту 360 днів: з 13.08.2024 року по 08.08.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

На пільговий строк 30 днів з позичальником погоджено умови пільгового кредитування (пониженої відсоткової ставки) на умовах 1,5 відсотків у день, проте позичальником не виконано зазначених у договорі умов і до нього у як результат застосовано повну ставку кредитування у розмірі 1,5 % у день.

На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання договору.

Відповідач, оформлюючи кредитний договір здійснив всі необхідні дії, викладені в розділі 2. «Процедура укладання електронного кредитного договору» цієї позовної заяви, що визначені розділом 6. «Особливості укладення кредитних договорів зі споживачами в електронній формі через ITC товариства» Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна», та уклав кредитний договір.

Відповідно до реквізитів договору № 4885339 від 13.08.2024 року, укладеного між сторонами, відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «51628».

Зарахування кредитних коштів на платіжну карту відповідача відбулось через платіжну систему, на підставі укладеного Договору про організацію переказу коштів між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Пейтек Україна».

За інформацією в листі ТОВ «Пейтек Україна», відповідно до зазначеного договору № 4885339 від 13.08.2024 було успішно перераховано грошові кошти у сумі 20000 грн на платіжну карту НОМЕР_1 .

Відповідно до п.3.1. договору проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Пунктом 1.4.1. договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 1,5 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 договору.

Пунктом 1.4.2. передбачено знижену процентну ставку, яка становить 1,5 % в день та застосовується на наступних умовах. Якщо клієнт до встановленого строку, зазначеного в п. 1.4.2. договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник Програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, клієнт розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим договором. Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання клієнтом права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для клієнта, оскільки надання кредиту за цим договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.

Відповідно до п. 4.1. договору, сторони домовилися, що повернення (виплата) кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з графіком платежів, крім випадку, визначеного в п.4.3. Договору.

За даними поденного розрахунку заборгованості за договором № 4885339 від 13.08.2024 року у період з 13.08.2024 року по 31.03.2025 року включно Первісним кредитором було нараховано проценти за користування грошовими коштами загальною сумою 69 300 грн.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед первісним кредитором, 31.03.2025 року ТОВ «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу №31-1/03/2025 за плату відступило, а ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до відповідача.

До позивача відповідно до укладеного договору факторингу від 31.03.2025 року №31-1/03/2025 перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором №4885339 від 13.08.2024 року, загальна сума заборгованості склала 99 300,00 грн, з якої заборгованість з тіла кредиту - 20 000 грн, заборгованість за процентами - 69300,00 грн та заборгованість по нарахованим штрафам/неустойкам - 10 000 грн.

Як вбачається з матеріалів договір № 4885339 про надання коштів на умовах споживчого кредиту був укладений між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_2 13.08.2024 року, проте, в ньому було встановлено строк кредиту - 360 днів: з 13.08.2024 року по 08.08.2025 року.

Відтак, станом на 24 грудня 2023 року вказаний договір продовжував свою дію.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення процентів, та здійснив перерахунок, виходячи із максимальної денної процентної ставки, визначеної Пунктом 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування».

Доводи апеляційної скарги про те, що вона перебуває в реєстрі осіб з обмеженням участі в азартних іграх (лудоманія), що в свою чергу свідчить про наявність психологічної залежності, обмежену здатність до усвідомлення прийняття фінансових рішень, підвищений ризик укладення невигідних договорів, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки в матеріалах справи відсутні докази (медичні висновки) які б підтвердили ті обставини, що відповідачка в момент укладення договору № 4885339 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 13.08.2024 року не усвідомлювала та не розуміла значення своїх дій. Крім того відповідачка під час судового розгляду в суді першої інстанції та під час перегляду справи в апеляційному порядку не заявляла клопотання про призначення судово-психіатричної експертизи.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував матеріальний стан відповідача, а саме відсутність стабільного доходу, відсутність офіційного працевлаштування, відсутність нерухомого та інших активів, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки дані твердження відповідача не є підставою для скасування рішення, з огляду на те, що взяті на себе відповідачем грошові зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.

Доводи апеляційної скарги про непропорційність нарахованих процентів суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки як вбачається з матеріалів справи, нарахування процентів здійснювалося позивачем у межах строку користування кредитом, передбаченого кредитним договором, та відповідно до погоджених сторонами умов щодо розміру процентної ставки і порядку її застосування. Такі проценти є платою за користування кредитними коштами, а не заходом відповідальності за порушення зобов`язання, і мають компенсаційний характер, передбачений умовами договору та нормами цивільного законодавства.

Доводи апеляційної скарги про те, що витрати на правову допомогу є завищеними та не відповідають складності справи та вони не підлягають стягненню взагалі, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки суд першої інстанції обгрунтовано визнав, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн є неспівмірним зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, виконаних робіт та ціною позову, тому обгрунтовано зменшив їх розмір до 3000 грн. А твердження відповідача про те, що витрати на правову допомогу не підлягають до стягненню взагалі є безпідставними, оскільки суперечать вимогам закону, зокрема ст.ст. 133, 141 ЦПК Україні.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Отже, вирішуючи спір у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 25 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено «12» жовтня 2026 року.

Головуючий суддя Л.П. Сушко

Судді С.Г. Музичко

В.М. Ратнікова