Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №761/12806/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №761/12806/26 головуючий у суді І інстанції: Міхєєва І.М. провадження №33/824/3278/2026 головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі судді Сушко Л.П., при секретарі Пустовіт І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Тарасова Андрія Георгійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 11 травня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 06 квітня 2026 року справу про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 КУпАП (справа №761/12806/26, провадження №3/761/3237/2026) об`єднано в одне провадження зі справою про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 КУпАП (справа №761/12816/26, провадження №3/761/3238/2026), присвоївши їм спільний номер справи №761/12806/26 та провадження №3/761/3237/2026.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 11 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 грн 00 коп..

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 грн 60 коп..

Не погодившись із вказаною постановою, 21 травня 2026 року адвокат Тарасов А.Г., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247, у зв`язку з відсутністю в події і складу адміністративного правопорушення.

Доводи апеляційної скарги адвокат Тарасов А.Г., який діє в інтересах ОСОБА_1 , обгрунтовував тим, що судом першої інстанції було проігноровано вимоги ч. 2 ст. 254 КУпАП щодо строку складання протоколу. Також звертає увагу на те, що судом першої інстанції не перевірено та не встановлено наявність повноважень у особи, як склала протоколи, на складання протоколу за ст. 172-4 КУпАП. Крім того, протоколи було складено за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та без роз`яснення їй прав та відібрання пояснень.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані також тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, оскільки не встановлено наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 КУпАП, а саме - відсутня суб`єктивна сторона (вина у формі умислу). Зазначає, що ОСОБА_1 вчинив всі залежні від нього дії для звільнення з посад обох товариств, однак не міг цього зробити з незалежних від нього причин. Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 фактично не здійснював управління товариствами з 2014 року, не отримував доходу та не міг знати про формальне перебування в реєстрі.

Доводи апеляційної скарги адвоката Тарасова А.Г., який діє в інтересах ОСОБА_1 , обгрунтовані також тим, що за весь період з 2014 по 2022 рік (до призначення на посаду в Держспецзв`язку) жоден антикорупційний орган не мав до ОСОБА_1 жодних претензій щодо його перебування на посаді директора товариств.

Також зазначив, що довіреність від 06.03.2018 року є недопустимим доказом, оскільки її автентичність не підтверджена, а особа, від імені якої вона видана, заперечує її підписання. 09 квітня 2026 року ОСОБА_1 особисто подана заява про вчинення кримінального правопорушення в порядку статті 214 КПК України до Бучанського РУП ГУ НП в Київській області, яка містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статтею 358 КК України (підроблення документа).

22 червня 2026 року у судовому засіданні прокурор Гудков Д.В. долучив до матеріалів справи заперечення на апеляційну скаргу, у яких зазначив, що доводи апеляційної скарги щодо порушення строку складання протоколу про адміністративне правопорушення не можуть свідчити про істотне порушення прав людини, а складання протоколу є початковою процесуальною стадією притягнення особи до адміністративної відповідальності. Також звернув увагу, що ОСОБА_1 не є службовою особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище, а тому органи Національної поліції України є уповноваженим суб`єктом щодо притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-4 КУпАП. Зазначає, що ОСОБА_1 свідомо уникав можливості прибути до Національної поліції для надання відповідних пояснень. Пояснив, що ОСОБА_1 достовірно знав, що процедура звільнення з посади директора не завершена, а його повноваження у виконавчих органах товариств не припинені.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції адвокат Тарасов А.Г. та ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримали та просив її задовольнити. Надали пояснення, аналогічні викладеним у апеляційній скарзі.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції прокурор Гудков Д.В. заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволенні. Надав пояснення, аналогічні викладеним у своїх запереченнях на апеляційну скаргу.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до положень ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин і доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частиною другою статті 172-4 КУпАП передбачена відповідальність за порушення особою встановлених законом обмежень щодо входження до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особа здійснює функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляє інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації).

Встановлено, що з протоколів про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, № 445 та № 446, складених 27 березня 2026 року старшим оперуповноваженим в ОВС 6-го відділу (протидії корупції) управління стратегічних розслідувань в м. Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, капітаном поліції Виноградовим Є.А., вбачається, що ОСОБА_1 , обіймаючи посаду заступника директора Департаменту кібербезпеки - начальником 5 відділу Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, будучи суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, відповідно до підпункту «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», порушив вимоги п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції» щодо входження до складу органу правління, а саме був керівником (директором) ТОВ «Інвесагротехстрой» та ТОВ «Деревні Технології», чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 172-4 КУпАП (а.с. 5-12 том 1, а.с. 4-11 том 2).

Суд першої інстанції, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 КУпАП, не в повній мірі дослідив обставини даної справи та не надав належної оцінки доводам особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Встановлено, що відповідно до витягу з наказу Голови Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України Щиголя Ю.Ф. від 04.02.2022 року № 77-ОС «Про особовий склад» ОСОБА_1 прийнято на посаду державної служби та призначено, як переможця конкурсу, у Департаменті кіберзахисту Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України заступником директора Департаменту - начальником 5 відділу (а.с. 33 том 2).

Згодом згідно з витягом з наказу Голови Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 13.03.2022 року № 53-ОС «Про особовий склад» лейтенанта запасу ОСОБА_1 , який призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 та уклав контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України на посадах осіб офіцерського складу на строк до закінчення воєнного стану та оголошення рішення про демобілізацію, призначено заступником директора Департаменту і кіберзахисту - начальником 5 відділу з 14.03.2022 року (а.с. 35 том 2).

Відповідно до відкритих відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 з 2013 року є керівником ТОВ «Інвестагротехстрой» (код ЄДРПОУ 34821672) та ТОВ «Деревні Технології» (код ЄДРПОУ 38992136).

Відповідно до п.п. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, курсантів вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки, особовий склад штатних військово-лікарських комісій.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Закону України «Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України» державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України є державним органом, який призначений для забезпечення функціонування і розвитку державної системи урядового зв`язку, Національної системи конфіденційного зв`язку, формування та реалізації державної політики у сферах криптографічного та технічного захисту інформації, кіберзахисту, поштового зв`язку спеціального призначення, урядового фельд`єгерського зв`язку, активної протидії агресії у кіберпросторі, а також інших завдань відповідно до закону. Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України спрямовує свою діяльність на забезпечення національної безпеки України від зовнішніх і внутрішніх загроз та є складовою сектору безпеки і оборони України.

Відтак, ОСОБА_1 є військовою посадовою особою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, тобто суб`єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції», особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, забороняється:

1) займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України;

2) входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді)), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України, крім випадку, передбаченого абзацом першим частини другої цієї статті.

Згідно з частиною другою цієї статті, особа, призначена (обрана) на посаду, зазначену в пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язана не пізніше 15 робочих днів з дня призначення (обрання) на посаду здійснити дії, спрямовані на припинення підприємницької діяльності та припинення її повноважень у складі правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, якщо особа здійснює функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляє інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді)), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

У строк, визначений абзацом першим цієї частини, особі, призначеній (обраній) на посаду, зазначену в пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, забороняється здійснювати підприємницьку діяльність, брати участь у діяльності та прийнятті рішень відповідними органами з дня призначення (обрання) на посаду та отримувати будь-які доходи (винагороду тощо) у зв`язку із здійсненням підприємницької діяльності або перебуванням у таких органах.

Відповідальність за порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності передбачена статтею 172-4 КУпАП.

Визначальною умовою застосування до особи адміністративної відповідальності є наявність в її діянні юридичного складу адміністративного правопорушення (проступку). Відтак, для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, обов`язково має бути наявний юридичний склад цього виду адміністративного правопорушення.

Структура юридичного складу адміністративного правопорушення складається з таких елементів: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона.

Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення відображає психічне ставлення особи до вчиненого нею протиправного діяння. До складових суб`єктивної сторони відноситься вина правопорушника, а також мета і мотив його діяльності. Саме вина є обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення, відсутність якої виключає адміністративну відповідальність.

Формами вини виступають умисел і необережність.

З аналізу ст. 10 КУпАП слідує, що вчинення адміністративного правопорушення особою є умисним за наявності відповідних умов: 1) особа усвідомлювала протиправний характер свого діяння (дії чи бездіяльності), передбачала його шкідливі наслідки, бажала настання цих наслідків; 2) особа усвідомлювала протиправний характер свого діяння (дії чи бездіяльності), передбачала його шкідливі наслідки, свідомо допускала настання цих наслідків.

Вчинення адміністративного правопорушення з необережності характеризується такими ознаками: 1) особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків свого діяння (дії чи бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення; 2) особа, яка його вчинила, не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Суб`єктивною стороною юридичного складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-4 КУпАП, є система передбачених адміністративно-правовою нормою ознак, що характеризують внутрішню сторону проступку (психічне ставлення особи до вчиненого діяння). Характерною особливістю суб`єктивної сторони даного адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, є вчинення його умисно.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Прокурор, як сторона обвинувачення, в судовому засіданні повинен довести наявність в діях ОСОБА_1 всіх чотирьох елементів складу адміністративного правопорушення, в тому числі наявність умислу.

Суд апеляційної інстанції вважає, що прокурор не довів наявність умислу в діях ОСОБА_1 , обмежившись лише твердженнями, що ОСОБА_1 був ознайомлений із вимогами Закону України «Про запобігання корупції» при призначенні на посаду в Адміністрацію Держспецзв`язку у лютому 2022 року, а також, мав достовірну інформацію про те, що з посад директора обох товариств він не був звільнений.

Апеляційним судом встановлені обставини, які стверджують про відсутність суб`єктивної сторони даного адміністративного правопорушення.

Як визначено статтею 13-1 Закону України «Про запобігання корупції», з метою організації та здійснення заходів із запобігання та виявлення корупції, передбачених цим Законом, утворюються (визначаються) уповноважені підрозділи (уповноважені особи) з питань запобігання та виявлення корупції.

Уповноважені підрозділи (уповноважені особи) з питань запобігання та виявлення корупції утворюються (визначаються), зокрема, в: апаратах та територіальних органах міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, інших державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України (крім Національного антикорупційного бюро України, Національного агентства); на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління державного органу (крім юридичних осіб, у яких відповідно до цього Закону затверджуються антикорупційні програми).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 61 Закону України «Про запобігання корупції» юридичні особи забезпечують розробку та вжиття заходів, які є необхідними та обґрунтованими для запобігання і протидії корупції у діяльності юридичної особи. Керівник, засновники (учасники) юридичної особи забезпечують регулярну оцінку корупційних ризиків у її діяльності і здійснюють відповідні антикорупційні заходи.

З матеріалів справи встановлено, що при прийнятті ОСОБА_1 на посаду державної служби останнім було пройдено спеціальну перевірку, у ході якої запити про надання відомостей надсилались до СБУ, Департаменту нотаріату та державної реєстрації МЮ України, МОЗ України, МОН України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, НАЗК, ЦМУ МЮ (м. Київ), ДСА, Департаменту кримінального аналізу НПУ, ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вказаною перевіркою було встановлено, що інформації, що перешкоджає зайняттю ОСОБА_1 посади, яка передбачає відповідального або особливого становища, або посади з підвищеним корупційним ризиком не виявлено (а.с. 35 том 2).

Крім того, з наявної у матеріалах справи належно завіреної Департаментом кадрової роботи та управління персоналом Держспецзв`язку копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , також встановлено, що ОСОБА_1 з 23 червня 2014 року по 11 вересня 2017 року проходив службу в органах внутрішніх справ (а.с. 46 том 2), однак будь-яких відомостей щодо порушення ОСОБА_1 вимог Закону України «Про запобігання корупції» у зазначений період, у матеріалах справи немає.

Відтак, суд апеляційної інстанції враховує принцип правової визначеності, а саме те, що ОСОБА_1 у лютому 2014 року направив заяви про його звільнення з посад керівників підприємств (припинення повноважень у складі правління) у відповідності до положень п. 2 ч. 1 ст. 7 діючого на той час Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції». В подальшому, підписуючи контракт на військову службу у березні 2014 року, під час перебування в зоні здійснення АТО у 2014 році, та перебування на державній службі і звільнення з неї у 2017 році, держава в особі уповноважених органів погоджувалась з несенням служби ОСОБА_1 , виплачувала йому винагороду за неї (заробітну плату). Будь-яких зауважень чи звинувачень ОСОБА_1 не висувалось. В подальшому, при проходженні конкурсу у 2022 році, та прийняті на посаду у Департаменті кіберзахисту Держспецзв`язку, держава в особі уповноважених органів при проведенні спеціальних перевірок, жодних зауважень до ОСОБА_1 щодо здійснення ним повноважень у складі правління, або перебування на посаді директорів, не висувала. Навпаки, надали висновок про можливість обіймати посаду.

Суд апеляційної інстанції вважає, що держава в особі уповноважених органів, погоджуючись з тим, що у 2014-2017 роках ОСОБА_1 не мав порушень в сфері запобігання корупції (не звільнення з посади директора у 2014 році), не може висувати обвинувачення особі (не звільнення з посади директора у 2014 році) після повторного прийняття на державну службу та її проходження.

Натомість, порушення вимог згаданої ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції» про обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності було виявлено лише 26 січня 2026 року, тобто через майже дванадцять років після прийняття на посаду державної служби та чотири роки після прийнятті на посаду у Департаменті кіберзахисту Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Приймаючи рішення, суд апеляційної інстанції враховує правову позицію, викладену в рішенні ЄСПЛ від 20.10.2011 року у справі «Рисовський проти України», в якому Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Крім того, ОСОБА_1 у своїх поясненнях від 23.12.2026 року, наданих НАЗК, зазначив, що 14 березня 2014 року він уклав контракт на військову службу до Національної гвардії України, з подальшим відрядженням у квітні 2014 року до зони проведення АТО, тому в той час направив до учасників ТОВ «Інвестагротехстрой» та ТОВ «Деревні Технології» заяви про звільнення за власним бажанням з посади директора (а.с. 155 том 2).

Вказані відомості підтверджуються наявними у матеріалах справи поясненнями засновника ТОВ «Інвестагротехстрой» ОСОБА_2 від 15.04.2026 року у відповідь на адвокатський запит адвоката Тарасова Г.Г., у яких останній підтвердив, що ще в лютому 2014 року ОСОБА_1 надіслав до товариства заяву про звільнення за власним бажанням з посади директора, однак через арешт, накладений на корпоративні права ОСОБА_2 у товаристві ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва у справі № 760/10021/16-К, загальні збори не скликались та питання про звільнення ОСОБА_1 не вирішувалось (а.с. 64 том 3).

Також засновник ТОВ «Деревні Технології» ОСОБА_3 15.04.2026 року надав свої пояснення у відповідь на адвокатський запит адвоката Тарасова Г.Г., у яких зазначив, що на початку лютого 2014 року ОСОБА_1 дійсно надіслав до товариства заяву про звільнення з посади директора за власним бажанням, яка ним була отримана особисто. Разом з тим пояснив, що на той час до складу засновників та учасників товариства входило дві особи: ОСОБА_3 з часткою 50% та ОСОБА_4 з часткою 50%. У зв`язку з ухиленням ОСОБА_4 від участі у Загальних зборах товариства, яке є Вищим органом управління, питання про звільнення ОСОБА_1 з посади директора товариства розглянуто не було (а.с. 71 том 3).

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що дохід від товариств з 2014 року по 2026 рік ОСОБА_1 не отримував, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою Форми ОК-5 (а.с. 185-190 том 3).

Відповідно до Статутів Товариств (пункт 12.3.5 Статуту ТОВ «Деревні Технології» (а.с. 128 том 2), пункт 14.1, 14.11.8 Статуту ТОВ «Інвестагротехстрой» (а.с. 59 том 2, зворот)), призначення та звільнення директора є виключною компетенцією Вищого органу управління Товариства - Загальних зборів.

Таким чином, ОСОБА_1 був позбавлений можливості припинити свої повноваження директора обох товариств з незалежних від нього причин - через бездіяльність (або неможливість діяти) Загальних зборів.

Дослідивши матеріали справи суд апеляційної інстанції не вбачає у діях ОСОБА_1 умислу у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 КУпАП.

Оцінюючи інкриміноване ОСОБА_1 порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» апеляційний суд вважає, що особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, не надала доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення умисно.

Враховуючи, що вина є обов`язковим елементом складу будь-якого адміністративного правопорушення, її відсутність виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 172-4 КУпАП складений із грубим порушенням положень ч. 2 ст. 254 КУпАП.

При розгляді справи про притягнення конкретної особи до адміністративної відповідальності, саме протокол про адміністративне правопорушення, як процесуальний документ є предметом дослідження та оцінки суддею в судовому засіданні при розгляді справи по суті (ст. 279 КУпАП).

Згідно з ч. 2 ст. 254 КУпАП передбачено, що протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Статтею 278 КУпАП передбачено, що суддя районного суду при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення серед інших питань має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи.

Встановлено, що 27 січня 2026 року Національне агентство з питань запобігання корупції направило до Національної поліції України супровідний лист за вих. № 39-02/4673-26 від 27.01.2026 року разом з обґрунтованим висновком про виявлення ознак адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 172-4 КУпАП (а.с. 23 том 1).

Вказаний лист з додатками були зареєстровані в Департаменті стратегічних розслідувань Національної поліції України 30 січня 2026 року, що підтверджується вхідним штемпелем на копії супровідного листа.

Таким чином, 30 січня 2026 року орган Національної поліції України достовірно дізнався, як і про подію адміністративного правопорушення, так і про особу, яка його вчинила, тобто ОСОБА_1 ..

Разом з тим, протоколи про адміністративні правопорушення № 445 та № 446 були складені лише 27 березня 2026 року, тобто майже через два місяці після спливу встановленого законом строку.

Отже, з урахуванням того, що протоколи про адміністративні правопорушення складені з порушенням порядку, визначеного ч. 2 ст. 254 КУпАП, відповідно не може вважатись допустимим доказом доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 КУпАП.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Таким чином, висновок суду першої інстанції, про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 КУпАП, не підтверджується.

Доводи прокурора про те, що ОСОБА_1 протягом 15 днів після прийняття на державну службу у лютому 2022 року, повинен був вжити заходів щодо звільнення з посад директорів, або звернутись до суду з позовом про припинення трудових відносин, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки такі пояснення протирічать принципу правової визначеності, з урахуванням того, що за період 2014-2017 років, коли ОСОБА_1 перебував на державній службі, держава до нього не висувала будь-яких звинувачень.

Доводи прокурора про те, що ОСОБА_1 у 2018 році надавав довіреність від імені директора ТОВ «Деревні Технології», суд апеляційної інстанції не бере до уваги, оскільки із зазначеним фактом ОСОБА_1 звернувся до правоохоронних органів щодо вчинення кримінального правопорушення, а саме підробки документів, тобто вищезгаданої довіреності.

Отже, з огляду на встановлені обставини справи, зокрема вжиття ОСОБА_1 ще у лютому 2014 року заходів, спрямованих на припинення його повноважень директорів відповідних товариств, відсутність у нього можливості самостійно припинити такі повноваження з незалежних від нього причин, неподання доказів отримання ним доходу від діяльності зазначених товариств, а також відсутність будь-яких зауважень з боку уповноважених державних органів протягом майже дванадцяти років, суд апеляційної інстанції доходить висновку про недоведеність умисного характеру дій ОСОБА_1 ..

За таких обставин у діях ОСОБА_1 не встановлено суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 КУпАП, що виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності за відсутності доведеності вини.

Враховуючи викладене, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Тарасова Андрія Георгійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.

Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 11 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 КУпАП, скасувати.

Провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено «14» жовтня 2026 року

Суддя Київського апеляційного суду Л.П. Сушко