Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №753/7534/23 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №753/7534/23 Головуючий у І інстанції - Сирбул О.Ф.

апеляційне провадження №22-ц/824/3314/2026 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

за участю секретаря Миголь А.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09 липня 2025 року

у справі за позовом Керівника Дарницької окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Срібний берег», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду,-

установив:

У травні 2023 року Керівник Дарницької окружної прокуратури міста Києва діючи в інтересах держави в особі Київської міської ради, звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ТОВ «Срібний берег», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду, мотивуючи свої вимоги тим, що державним реєстратором Департаменту реєстрації Міністерства юстиції України Дахно А.М. прийнято рішення від 07 серпня 2013 року №4800399 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про реєстрацію права власності за ТОВ «Арак-Сервіс» на будівлю, заклад громадського харчування (літери А, Б, В) загальною площею 460 кв.м по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 127262980000).

Підставою для прийняття рішення та проведення державної реєстрації права власності на вказаний об`єкт нерухомості стало рішення Господарського суду міста Києва від 14 червня 2013 року у справі №910/9561/13.

Водночас, постановою Київського апеляційного господарського суду від 05 листопада 2013 року, за апеляційною скаргою прокуратури міста Києва, вказане рішення суду скасоване та ухвалено нове рішення, яким відмовлено товариству у задоволенні позову про визнання права власності на нерухоме майно.

Судом апеляційної інстанції було установлено, що ТОВ «Арак-Сервіс» не є власником нерухомого майна - будівлі закладу громадського харчування (літери А, Б, В) загальною площею 460 кв.м по АДРЕСА_1 та не є власником чи користувачем земельної ділянки за вказаною адресою.

У подальшому, ПН КМНО Микитченком О.В. 12 вересня 2013 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №5808699 та №5813509 та на підставі договорів купівлі-продажу №1170 та №1173 від 12 вересня 2013 року зареєстровано на праві власності за ОСОБА_1 2/3 частини, а за ОСОБА_3 1/3 частини вказаного нежитлового приміщення.

ТОВ «Арак-Сервіс» не набуло права власності на будівлю закладу громадського харчування (літери А, Б, В) загальною площею 460 кв.м по АДРЕСА_1 , отже не могло розпоряджатися вказаним майном, а тому ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не могли придбати у власність на законних підставах вказаний об`єкт нерухомості, у тому числі шляхом укладення договорів купівлі - продажу від 12 вересня 2013 року №1170 та №1173.

Крім того, рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 15 травня 2017 року у справі №753/9171/15-ц, залишеним без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 07 лютого 2018 року та постановою Верховного Суду від 25 листопада 2019 року, задоволено позов заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та зобов`язано відповідачів усунути перешкоди у здійсненні Київською міською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою по АДРЕСА_1 шляхом знесення самовільно розміщеної на вказаній земельній ділянці будівлі закладу громадського харчування (загальною площею 460 кв.м, літ. А, Б, В).

Отже, факт використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 без правовстановлюючих документів, а також відсутність правових підстав для набуття та реєстрації права власності за ТОВ «Арак-Сервіс», ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на будівлю закладу громадського харчування літ. А, Б, В, загальною площею 460 кв.м, що розташовані на ній та які є об`єктом самочинного будівництва, встановлені судами у справах №910/9561/13 та №753/9171/15-ц.

В подальшому, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , будучи обізнаними про вищезгадані судові справи, оскільки приймали участь у судових засіданнях та оскаржували рішення суду, достеменно знаючи, що не набули права власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1 , продовжили вчиняти дії щодо вказаного об`єкту нерухомості та подали ПН КМНО Коліжук О.О. заяву про зміну площі будівлі та декларацію про готовність об`єкта до експлуатації КВ 143141360399 від 20 квітня 2014 року (наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції скасована у 2014 році).

За результатами розгляду вказаних документів, 03 серпня 2020 року приватним нотаріусом прийнято рішення №53429369 та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про збільшення площі об`єкту (реєстраційний номер 127262980000).

Водночас, вказане рішення державного реєстратора прийняте з порушенням вимог ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У подальшому, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , внесли, зареєстроване за останніми нерухоме майно по АДРЕСА_1 , до статутного капіталу ТОВ «Срібний берег».

Разом з тим, оскільки ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_2 не набували права власності на спірне майно, отже не мали права у подальшому його відчужувати шляхом підписання актів приймання-передачі майна, що вноситься до статутного капіталу ТОВ «Срібний берег» від 07 вересня 2020 року №457, №458 та №461, №462.

Отже, враховуючи неправомірність первинної реєстрації права власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1 , недійсність цивільно-правових угод, а також неправомірність подальших реєстрацій щодо самочинного майна, для забезпечення територіальній громаді міста Києва реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо комунальної земельної ділянки водного фонду, прокурор звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою водного фонду шляхом скасування рішень державних реєстраторів: №4800399 від 07 серпня 2013 року про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Арак-Сервіс», №5808699 від 12 вересня 2013 року про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 , №5813509 від 12 вересня 2013 року про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 , №53429369 від 03 серпня 2020 року про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та №53985428 від 10 вересня 2020 року про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Срібний берег» на вищезазначений об`єкт нерухомого майна з одночасним припиненням прав відповідачів, а також зобов`язання ТОВ «Срібний берег» повернути земельну ділянку водного фонду комунальної власності загальною площею 0,3825 га, яка розташована в межах земельної ділянки з обліковим кодом 90:07:0074 по АДРЕСА_1 її законному власнику - Київській міській раді шляхом звільнення від самочинно збудованих будівель та споруд.

На підставі вищевикладеного, представник позивача просив суд, усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду по АДРЕСА_1 шляхом скасування рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Дахно А.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) №4800399 від 07 серпня 2013 року та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності ТОВ «Арак-Сервіс» на нерухоме майно з реєстраційним номером об`єкту нерухомості 127262980000 з одночасним припиненням права власності ТОВ «Арак-Сервіс» на нього.

Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду по АДРЕСА_1 , шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу 2/3 частини будівлі закладу громадського харчування від 12 вересня 2013 року, укладеного між ТОВ «Арак-Сервіс» та ОСОБА_1 , посвідченого ПН КМНО Микитченком О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №1170.

Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду по АДРЕСА_1 , шляхом скасування рішення ПН КМНО Микитченка О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №5808699 від 12 вересня 2013 року та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності ОСОБА_1 на 2/3 частини нерухомого майна з реєстраційним номером об`єкту нерухомості 127262980000 з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 на нього.

Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду по АДРЕСА_1 , шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу 1/3 частини будівлі закладу громадського харчування від 12 вересня 2013 року, укладеного між ТОВ «Арак-Сервіс» та ОСОБА_4 , посвідченого ПН КМНО Микитченком О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №1173.

Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду по АДРЕСА_1 , шляхом скасування рішення ПН КМНО Микитченка О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №5813509 від 12 вересня 2013 року та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності ОСОБА_4 на 1/3 частини нерухомого майна з реєстраційним номером об`єкту нерухомості 127262980000 з одночасним припиненням права власності ОСОБА_2 на нього.

Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду по АДРЕСА_1 , шляхом скасування рішення ПН КМНО Коліжук О.О. про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №53429369 від 03 серпня 2020 року та внесені на його підставі зміни до розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 127262980000, а саме - збільшення площі об`єкту нерухомого майна з 460 кв.м на 514,3 кв.м.

Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду по АДРЕСА_1 , шляхом визнання недійсним правочину, оформленим актом приймання-передачі майна, що вноситься до статутного капіталу ТОВ «Срібний берег» від 07 вересня 2020 року, укладеного між ТОВ «Срібний берег» та ОСОБА_1 , посвідченого ПН КМНО Коліжук О.О. та зареєстрованого в реєстрі за №457, №458.

Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду по АДРЕСА_1 , шляхом визнання недійсним правочину, оформленим актом приймання-передачі майна, що вноситься до статутного капіталу ТОВ «Срібний берег» від 07 вересня 2020 року, укладеного між ТОВ «Срібний берег» та ОСОБА_5 , посвідченого ПН КМНО Коліжук О.О. та зареєстрованого в реєстрі за №461, №462.

Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду по АДРЕСА_1 , шляхом скасування рішення ПН КМНО Коліжук О.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №53985428 від 10 вересня 2020 року та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності ТОВ «Срібний берег» на нерухоме майно з реєстраційним номером об`єкту нерухомості 127262980000 з одночасним припиненням права власності ТОВ «Срібний берег» на нього.

Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду по вул. Срібнокільська, 7 у Дарницькому районі міста Києва, площею 0,3933 га (кадастровий номер 8000000000:90:007:0068), шляхом зобов`язання ТОВ «Срібний берег» повернути її територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради з приведенням її у придатний до використання стан шляхом знесення об`єктів самочинного будівництва, що розташовані на ній.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 09 липня 2025 року, вказаний позов задоволено у повному обсязі.

Усунуто перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду по АДРЕСА_1 шляхом скасування рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Дахно А.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) №4800399 від 07 серпня 2013 року та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності ТОВ «Арак-Сервіс» на нерухоме майно з реєстраційним номером об`єкту нерухомості 127262980000 з одночасним припиненням права власності ТОВ «Арак-Сервіс» на нього.

Усунуто перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду по вул. Срібнокільська, 7 у Дарницькому районі міста Києва, шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу 2/3 частини будівлі закладу громадського харчування від 12 вересня 2013 року, укладеного між ТОВ «Арак-Сервіс» та ОСОБА_1 , посвідченого ПН КМНО Микитченком О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №1170.

Усунуто перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду по АДРЕСА_1 , шляхом скасування рішення ПН КМНО Микитченка О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №5808699 від 12 вересня 2013 року та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності ОСОБА_1 на 2/3 частини нерухомого майна з реєстраційним номером об`єкту нерухомості 127262980000 з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 на нього.

Усунуто перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду по АДРЕСА_1 , шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу 1/3 частини будівлі закладу громадського харчування від 12 вересня 2013 року, укладеного між ТОВ «Арак-Сервіс» та ОСОБА_4 , посвідченого ПН КМНО Микитченком О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №1173.

Усунуто перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду по АДРЕСА_1 , шляхом скасування рішення ПН КМНО Микитченка О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №5813509 від 12 вересня 2013 року та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності ОСОБА_4 на 1/3 частини нерухомого майна з реєстраційним номером об`єкту нерухомості 127262980000 з одночасним припиненням права власності ОСОБА_2 на нього.

Усунуто перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду по АДРЕСА_1 , шляхом скасування рішення ПН КМНО Коліжук О.О. про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №53429369 від 03 серпня 2020 року та внесені на його підставі зміни до розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 127262980000, а саме - збільшення площі об`єкту нерухомого майна з 460 кв.м на 514,3 кв.м.

Усунуто перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду по АДРЕСА_1 , шляхом визнання недійсним правочину, оформленим актом приймання-передачі майна, що вноситься до статутного капіталу ТОВ «Срібний берег» від 07 вересня 2020 року, укладеного між ТОВ «Срібний берег» та ОСОБА_1 , посвідченого ПН КМНО Коліжук О.О. та зареєстрованого в реєстрі за №457, №458.

Усунуто перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду по АДРЕСА_1 , шляхом визнання недійсним правочину, оформленим актом приймання-передачі майна, що вноситься до статутного капіталу ТОВ «Срібний берег» від 07 вересня 2020 року, укладеного між ТОВ «Срібний берег» та ОСОБА_5 , посвідченого ПН КМНО Коліжук О.О. та зареєстрованого в реєстрі за №461, №462.

Усунуто перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду по вул. Срібнокільська, 7 у Дарницькому районі міста Києва, шляхом скасування рішення ПН КМНО Коліжук О.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №53985428 від 10 вересня 2020 року та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності ТОВ «Срібний берег» на нерухоме майно з реєстраційним номером об`єкту нерухомості 127262980000 з одночасним припиненням права власності ТОВ «Срібний берег» на нього.

Усунуто перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду по вул. Срібнокільська, 7 у Дарницькому районі міста Києва, площею 0,3933 га (кадастровий номер 8000000000:90:007:0068), шляхом зобов`язання ТОВ «Срібний берег» повернути її територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради з приведенням її у придатний до використання стан шляхом знесення об`єктів самочинного будівництва, що розташовані на ній.

Стягнуто з ТОВ «Срібний берег» на користь Київської міської прокуратури судовий збір у розмірі 8946,67 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Київської міської прокуратури судовий збір у розмірі 8946,67 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Київської міської прокуратури судовий збір у розмірі 8946,67 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Кожушко О.В. оскаржила його в апеляційному порядку, оскільки вважає рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що звертаючись до суду із позовом в інтересах Київської міської ради, Дарницька окружна прокуратура міста Києва обґрунтовувала підстави для представництва із посиланням на вимоги ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» та повідомивши, що представницькі заходи вживаються прокурором у зв`язку з тим, що виявлено факт порушення інтересів держави, а саме: незаконне набуття та відчуження права власності на самочинно збудоване майно та використання земельної ділянки водного фонду по вул. Срібнокільська, 7 у Дарницькому районі м. Києва, що перебуває у комунальній власності без правовстановлюючих документів.

На підтвердження підстав для представництва прокурором подано лист Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17 лютого 2023 року №057031 в якому повідомлено, що за наявною в Департаменті інформацією, Київською міською радою не вчинялись заходи цивільно-правового характеру щодо порушених у листі прокуратури (від 09 лютого 2023 року №46-771ВИХ-23) питань.

Натомість, позовна заява Дарницької окружної прокуратури міста Києва подана в інтересах Київської міської ради.

Причому безпосередньо Київська міська рада, як юридична особа публічного права, не повідомляла Дарницьку окружну прокуратуру міста Києва про вжиття/невжиття заходів цивільно-правового характеру щодо порушених у листі прокуратури (від 09 лютого 2023 року №46-771ВИХ-23) питань.

Відповідачем було досліджено зміст Положення про Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затверджений рішенням Київської міської ради від 23 червня 2022 року №4753/4794 - посилання: https://kyivcity.gov.ua/kyiv_ta_miska_vlada/struktura_150/vikonavchiy_organ_kivsko_misko_radi_kivska_miska_derzhavna_administratsiya/departamenti_ta_upravlinnya/departament_zemelnykh_resursiv/polozhennya_970475/

Зі змісту вказаного положення, а саме п.3.6. вбачається, що Департамент звертається до суду з позовом про відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився, а також про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням.

Разом з тим, єдиною підставою для обґрунтування підстав для представництва Прокурора є лист Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17 лютого 2023 року №057031, в якому Департамент просить Прокурора «З метою захисту інтересів територіальної громади м. Києва та недопущення подвійного звернення з позовною заявою звернутись до суду в Інтересах Київської міської ради».

Таким чином, вказане підтверджує, що Прокурором не доведено бездіяльність Київської міської ради, оскільки вказаний доказ лише підтверджує про те, що саме Департамент будучи обізнаний про ситуацію викладену у листі Прокурора, маючи відповідні повноваження на звернення до суду, просить звернутись із позовом, як альтернативного суб`єкта звернення до суду на заміну Департаменту, обґрунтовуючи це «недопущенням подвійного звернення до суду».

Оскільки прокурором не доведено, а судом не перевірено належним чином підстав для представництва інтересів органу місцевого самоврядування, визначених ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», рішення Дарницького районного суду міста Києва підлягає скасуванню повністю із застосуванням положень частини першої ст. 377 ЦПК України, а саме залишення позову без розгляду.

Крім цього, зазначила, що звертаючись до суду із позовом в інтересах Київської міської ради, Дарницька окружна прокуратура міста Києва визначила наступний склад відповідачів: ТОВ «Срібний берег», ОСОБА_2 ; ОСОБА_1 .

Натомість, позовна заява Дарницької окружної прокуратури міста Києва в інтересах Київської міської ради в рамках даної судової справи містила позовні вимоги до юридичної особи, яка не є учасником справи - ТОВ «АРАК СЕРВІС».

Вказана юридична особа ТОВ «АРАК СЕРВІС» згідно запису від 13 грудня 2017 року №1 066 111 0007 002334 про державну реєстрацію припинення юридичної особи - припинена.

Враховуючи те, що відповідачі не є правонаступниками ТОВ «Арак-Сервіс», вбачаються підстави для закриття провадження у справі в п. 1 позовних вимог Дарницької окружної прокуратури міста Києва в інтересах заінтересованої особи Київська міська ради.

Звертає також увагу на те, що у даній справі, провадження відкрито за позовом, Дарницької окружної прокуратури міста Києва в інтересах позивача Київської міської ради, яка є юридичною особою.

Із заявлених 10-ти окремих позовних вимог 6 (шість) заявлені до юридичних осіб.

З урахуванням правових підстав розмежування підсудності цивільних та господарських справ, позовні вимоги Прокурора, які були заявлені до юридичних осіб, мають розглядатись за правилами господарського судочинства.

Розгляд Дарницьким районним судом міста Києва, як судом загальної юрисдикції позовних вимог юридичної особи -Київська міська рада до юридичних осіб: ТОВ «Арак Сервіс» та ТОВ «Срібний берег» є порушенням імперативних норм процесуального права та висновків Верховного Суду з цього питання.

Відтак, рішення Дарницького районного суду міста Києва від 09 липня 2025 року - підлягає скасуванню з підстав визначених ч. 2 ст. 377 ЦПК України, оскільки винесене із порушенням правил юрисдикції загальних судів.

Крім цього, зазначила, що як вбачається із обставин справи, в якості фактичних та юридичних підстав для задоволення позову Дарницька окружна прокуратура м. Києва посилались в позовній заяві на протиправність проведення реєстраційних дій щодо об`єкта нерухомості, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Срібнокільська, 7, адже державна реєстрація зміни площі будівлі була проведена на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації КВ 143141360399 від 20 квітня 2014 року, яка наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції №55-«д» від 03 вересня 2014 року була скасована.

Таким чином, юридичний факт скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації є обставиною, що має істотне значення для правильного вирішення справи судом першої інстанції.

При цьому, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року відкрито провадження у справі №320/31313/24 за позовом ТОВ «Срібний берег» до Державної інспекції архітектури та містобудування України та Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА)про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, а саме: визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту з питань державного архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві №55-«д» від 03 вересня 2014 року; зобов`язати Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) поновити реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт об`єкта будівництва: «Реконструкція приміщень будівлі закладу громадського харчування (літ. А, Б, В)», за адресою: м. Київ, Дарницький р-н, вул. Срібнокільська, 7 від 30 квітня 2014 року за реєстраційним номером: КВ 083141200207 та реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації об`єкту «Реконструкція приміщень будівлі закладу громадського харчування (літ. А,Б.В)», за адресою: м. Київ, Дарницький р-н, вул. Срібнокільська, 7 від 16 травня 2014 року за реєстраційним номером: КВ 143141360399.

Таким чином, станом дату ухвалення судового рішення та подання даної апеляційної скарги існує інший не вирішений спір між тими самими сторонами щодо основної підстави позову в цій справі - посилання позивача на наказ Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві №55-«д» від 03 вересня 2014 року, яким була скасована декларація про готовність об`єкта (закладу громадського харчування за адресою: м. Київ, Дарницький р-н, вул. Срібнокільська, 7) до експлуатації.

Окрім всього, представником ТОВ «Срібний берег» заявлялось в суді першої інстанції щодо пропущення прокурором строку позовної давності щодо частини позовних вимог.

Так, як вбачається з обставин справи, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги Прокурора в інтересах Позивача про визнання недійсними правочинів, укладених ще 12 вересня 2013 року, а також скасувати рішення державного реєстратора датовані також 12 вересня 2013 року.

Натомість, із позовом Керівник Дарницької окружної прокуратури звернувся 08 травня 2023 року, про що свідчить штамп на позовній заяві за №46-270ВИХ-23.

Таким чином, із даним позовом в частині позовних вимог щодо укладених правочинів та рішення державного реєстратора від 12 вересня 2023 року, прокурор звернувся із позовом через 9 років і 7 місяців.

У позовній заяві, Прокурор зазначає наступне: «у ході здійснення досудового розслідування вказаного кримінального провадження, що внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом невиконання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 рішення Дарницького районного суду міста Києва від 15 травня 2017 року у справі №753/9171/15-ц встановлено, що самочинно збудоване майно, а саме будівля закладу громадського харчування (загальною площею 460 кв.м, літ. А, Б, В) по АДРЕСА_1 , яке підлягало знесенню за рішенням суду, вищевказаними фізичними особами внесено 07 вересня 2020 року до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Срібний Берег».

Разом з тим представнику Позивача відомо, що «первісна реєстрація права власності будівлю закладу громадського харчування (літери А, Б, В) загальною площею 460 кв.м АДРЕСА_1 за ТОВ «Арак-Сервіс» проведена 07 серпня 2013 року на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 14 червня 2013 року у справі №910/9561/13.

Крім того, у позовній заяві Прокурор зазначає, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 05 листопада 2013 року, за апеляційною скаргою прокуратури міста Києва вказане рішення суду скасоване.

Відтак, Прокурору ще у 2013 році було відомо про вказані правочини та рішення державного реєстратора від 11 вересня 2013 року.

Водночас, лише 08 травня 2023 року, тобто із суттєвим пропуском строку звернення до суду, було подано позовну заяву.

Про обставини пропуску строку позовної давності, свідчить також те, що у 2015 році, Прокуратурою міста Києва було подано позовну заяву про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою шляхом знесення самовільно розміщеної на вказаній земельній ділянці будівлі закладу громадського харчування (загальною площею 460 кв.м літ. А, Б, В) по АДРЕСА_1 .

За результатами розгляду даної позовної заяви, рішенням Дарницького районного суду міста Києва 15 травня 2017 року у справі №753/9171/15-ц, позов задоволено, зобов`язано відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_1 усунути перешкоди у здійсненні права користування земельною ділянкою шляхом знесення самовільно розміщеної на вказаній земельній ділянці будівлі закладу громадського харчування (загальною площею 460 кв.м літ. А, Б, В) по АДРЕСА_1 .

Дане рішення залишене в силі постановою Апеляційного суду міста Києва від 07 лютого 2018 року та Постановою Касаційного цивільного суду Верховного суду від 25 листопада 2019 року у справі №753/9171/15-ц.

Відтак, про вказані правочини датовані 12 вересня 2013 року, а також рішення державного реєстратора датовані також 12 вересня 2013 року, Прокурору було відомо, також на момент подання позовної заяви у 2015 році.

Посилання прокурора на те, що позов у даній справі є негаторним, що надавало б йому права на пред`явлення позову у будь-який строк, протягом існування «перешкод», не відповідає дійсності, оскільки сам зміст всіх позовних вимог не пов`язаний із «Усуненням перешкод», а стосується визнання недійсним правочинів та скасування рішень державного реєстратора.

Таким чином, з урахуванням численних правових позицій Верховного Суду та наявності судового рішення що набрало законної сили щодо позовних вимог прокурора, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позовні вимоги прокуратури мають бути залишені без задоволення із застосуванням строку позовної давності.

Також зазначила, що позивачем було обрано невірний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Просила скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09 липня 2025 року, та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На вказану апеляційну скаргу від Київської міської ради надійшов відзив, обґрунтований тим, що наведені в апеляційні скарзі доводи є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не свідчать про порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні рішення від 09 липня 2025 року.

Щодо зазначених в апеляційній скарзі доводів з приводу відсутності підстав для представництва прокурором, вказує, що судом першої інстанції було досліджено матеріали справи та встановлено, що прокурор обґрунтовано звернувся до суду із даним позовом, обґрунтував порушення інтересів держави та необхідність їх захисту, зазначив орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах та довів, що уповноважений орган не здійснює захист інтересів держави, у зв`язку з чим саме прокурором вжито заходів реагування в порядку ст.23 ЗУ «Про прокуратуру.

Зазначає, що Дарницькою окружною прокуратурою міста Києва було скеровано на адресу Київської міської ради лист від 09 лютого 2023 року №46-771 вих-23, яким повідомлено про встановлений факт незаконного використання земельної ділянки водного фонду, а також реєстрацію права власності на об`єкт нерухомості за ТОВ «Срібний берег» та витребувано інформацію про вжиті заходи цивільно-правового характеру за вказаним фактом.

Разом з цим, даним листом проінформовано Київську міську раду про те, що у разі невжиття заходів реагування на вказані порушення, Дарницькою окружною прокуратурою м. Києва буде вирішено питання щодо наявності підстав для вжиття заходів, передбачених ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру».

За дорученням Київської міської ради, Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що є структурним підрозділом Київської міської ради, надано відповідь від 17 лютого 2023 року №057031, що заходи цивільно-правого характеру спрямовані на усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою не вживалась.

Необхідність пред`явлення позову прокуратурою була зумовлена потребою в забезпеченні на загальнодержавному рівні екологічної безпеки та охорони землі як -національного багатства.

Позов прокурора про повернення Київській міській раді спірної земельної ділянки водного фонду спрямований на збереження екосистеми України, захист довкілля і реалізацію екологічних прав громадян, а також контроль за використанням і розпорядженням майном відповідно до загальних інтересів, які полягають у тому, щоб таке використання та розпорядження відбувалося згідно з вимогами законодавства.

Отже, звертаючись до суду першої інстанції з позовною заявою, прокуратура реалізувала конституційні функції представництва інтересів держави в суді.

Щодо зазначених в апеляційній скарзі доводів про порушення прокурором правил підсудності, вказує, що спір який є предметом даного судового спору, пов`язаний з вирішенням питання щодо повернення земельної ділянки та звільнення її від об`єкту самочинного будівництва, що свідчить про приватно правовий характер правовідносин.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що реєстрація права власності на нерухоме майно проведена за фізичними особами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які отримали це майно на підставі правочину, а саме договорів купівлі - продажу, укладених з ТОВ «Арка-Сервіс» та розпорядились ним, як фізичні особи шляхом передачі в статутний капітал ТОВ «Срібний берег».

Відтак, оспорювані правочини спрямовані на набуття та припинення цивільних прав та обов`язків щодо певного майна, а також враховуючи, що однією із сторін правочину є саме фізичні особи ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а не фізична особа- підприємець чи учасник товариства, вказана справа повинна розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Щодо неврахування судом наявності інших судових процесів, що мають безпосередній вплив на розгляд даної справи, заначила, що судом першої інстанції було досліджено та встановлено, що необхідних обставин для зупинення провадження у даній справі немає, а також відсутні підстави для об`єктивної неможливості розгляду справи.

Київська міська рада також категорично не погоджується із твердженням апелянта про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права щодо пропуску строку позовної явності та обрання невірного способу захисту.

У справі, яка переглядається, допущено порушення вимог законодавства при розпорядженні та використанні землями водного фонду, які є землями обмеженої оборотоздатності, вірним та ефективним способом захисту інтересів держави в особі Київської міської ради буде подання негаторного позову, який може бути пред`явлений упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця земельних ділянок водного фонду.

Звертає увагу на те, що власником оспорюваної земельної ділянки є Київська міська рада, право володіння на неї не припинилося, тобто оспорювана земельна ділянка не вибула із комунальної власності.

З огляду на зазначене, доводи апелянта про пропуск строку позовної давності є безпідставними.

Позивач звернувся до суду в межах строків, встановлених законом, а обставини справи свідчать про те, що позов є негаторним, який може бути пред`явлено упродовж всього часу тривання правопорушення. Будь-які твердження апелянта про протилежне не підтверджені жодними належними доказами та є хибними.

Отже, рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим і таким, що ґрунтується на всебічному дослідженні доказів, а доводи апелянта викладені в апеляційній скарзі спрямовані виключно на ухиленні від відповідальності та не спростовують встановлених судом першої інстанції фактів.

Просила апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09 липня 2025 року залишити без змін.

Також відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 подала і Дарницька окружна прокуратура м. Києва.

Щодо безпідставності доводів про відсутність підстав для представництва окружною прокуратурою інтересів держави в особі Київської міської ради зазначила, що наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Київської міської ради шляхом пред`явлення даного позову до суду, викладені безпосередньо в позовній заяві, у відповідях прокурора на відзиви на позовну заяву учасників справи, а також встановлені та підтверджені судом у ході розгляду справи, що також зазначено у оскаржуваному рішенні.

Зазначила, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або побить це неналежно.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

На виконання вимог ч. 4 ст. 56 ЦПК України та ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», прокурором у позовній заяві зазначено, що органом, який уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Київська міська рада, проте позивач не здійснює захист інтересів держави.

Дарницькою окружною прокуратурою міста Києва в порядку ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», на адресу саме Київської міської ради скеровано лист №46-771вих-23 від 09 лютого 2023 року, яким повідомлено позивача про встановлений факт незаконного використання земельної ділянки водного фонду, а також реєстрацію права власності на об`єкт нерухомості за ТОВ «Срібний берег» та витребувано інформацію про вжиті заходи цивільно-правового характеру за вказаним фактом.

Одночасно даним листом позивача поінформовано про те, що у разі невжиття заходів реагування Київською міською радою на вказані порушення, Дарницькою окружною прокуратурою міста Києва буде вирішено питання щодо наявності підстав для вжиття заходів, передбачених ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру».

За дорученням Київської міської ради, Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), що є структурним підрозділом Київської міської ради, надано відповідь №057031 від 17 лютого 2023 року, згідно якої встановлено, що заходи цивільно-правового характеру спрямовані на усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою не вживалися.

Доводи відповідача ОСОБА_1 про те, що безпосередньо Київська міська рада не повідомляла окружну прокуратуру про вжиття/невжиття заходів цивільно-правового характеру щодо порушених у листі прокуратури №46-771вих-23 від 09 лютого 2023 року, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та є безпідставними.

Крім цього, згідно вказаного вище листа, та «з метою захисту інтересів територіальної громади міста Києва та недопущення подвійного звернення з позовною заявою» висловлено прохання вжити такі заходи саме прокурором.

Щодо порушень правил підсудності, Дарницька окружна прокуратура м. Києва зазначила, що спір, який є предметом цього судового розгляду, пов`язаний з вирішенням питання щодо повернення земельної ділянки та звільнення її від об`єкту самочинного будівництва, що свідчить про приватноправовий характер правовідносин.

Крім того, матеріалами позовної заяви підтверджено, що реєстрація права власності на нерухоме майно проведена за фізичними особами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які отримали це майно на підставі правочину, а саме договорів купівлі-продажу, укладених з ТОВ «Арак-Сервіс» та розпорядились ним, як фізичні особи, шляхом передачі в статутний капітал ТОВ «Срібний берег».

Оскільки у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним правочину всі сторони правочину мають залучатися як відповідачі, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваних договорів та правочинів, а не одна із них.

Таким чином, за позовними вимогами прокуратури в інтересах Київської міської ради про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та правочинів правомірно зазначені відповідачами фізичні особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ТОВ «Срібний берег», як сторони правочинів.

Враховуючи, що однією із сторін правочину є саме фізичні особи ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а не фізична особа-підприємець чи учасник товариства, а самі оспорювані правочини спрямовані на набуття та припинення цивільних прав та обов`язків щодо певного майна, вказана справа повинна розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Звертає увагу на те, що позовна заява містить вимоги, що стосуються укладення договорів купівлі - продажу та передачу майна в статутний капітал ТОВ «Срібний берег», саме фізичними особами, які не є учасниками товариства, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України (станом на дату заявлення позову) виключає розгляд позовних вимог в порядку господарського судочинства як за суб`єктивним складом, так і через відсутність господарських відносин.

Таким чином враховуючи, що спір у даній справі не стосується укладання, виконання господарських договорів і здійснення господарської діяльності, а тому не може бути розглянутий в порядку господарського судочинства.

Заявлений прокуратурою позов не направлений на захист корпоративних прав позивача, оскільки у Київської міської ради, як позивача у справі існує цивільний інтерес до нерухомого майна, яке являється самочинним будівництвом та розташоване на земельній ділянці, що перебуває у власності територіальної громади міста Києва.

Таким чином, саме у зв`язку з незаконним набуттям права власності на майно, територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради позбавлена права розпоряджатися земельною ділянкою, на якій розташоване самочинно збудоване майно та яке зареєстроване, з порушенням вимог чинного законодавства, в тому числі за фізичними особами.

Крім того, зазначає, що земельна ділянка та нерухоме майно знаходиться по АДРЕСА_1 , отже за правилами виключної підсудності спір у вказаній справі підсудний Дарницькому районному суду м. Києва.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що всі заявлені позовні вимоги спрямовані на захист цивільного права держави в особі уповноваженого нею органу та з огляду на те, що спір у вказаній справі не відноситься до корпоративного, відповідачами у справі є в тому числі фізичні особи, а не учасник товариства, позовні вимоги є однорідними, нерозривно пов`язаними між собою, а їх роз`єднання в окремі провадження не забезпечить захист порушених прав, отже позовна заява в цілому підлягає розгляду в межах одного виду судочинства, в конкретному випадку - в порядку цивільного судочинства.

Що тверджень апелянта про пропуск строку позовної давності, Дарницька окружна прокуратура м. Києва зазначила, що окружною прокуратурою обґрунтовано відсутність підстав застосування строків давності при вирішення вказаної справи, з урахуванням того, що позов є негаторним, оскільки спір у справі виник щодо земельної ділянки водного фонду, та який може бути пред`явлено упродовж всього часу тривання порушення права.

У справі, яка переглядається, рішення приватних нотаріусів про державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна від 07 серпня 2013 року, 12 вересня 2013 року та 07 вересня 2020 року, а також правочини, на підставі яких власником майна на земельній ділянці водного фонду стало ТОВ «Срібний берег», фактично є інструментом, за допомогою якого відповідач формально законним способом продовжує перешкоджати державі реалізувати всі правомочності власника земельної ділянки.

Вимога про скасування рішень про державну реєстрацію права власності, визнання недійсними правочинів, знесення об`єктів самочинного будівництва і зобов`язання повернути земельну ділянку є елементами юридичного механізму захисту, спрямованого на досягнення реального результату у вигляді усунення законному власнику усіх перешкод для належного володіння та розпорядження спірною земельною ділянкою.

Враховуючи правову природу спірних правовідносин, які за своїм предметом є негаторними, а також враховуючи сталі правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо правильного застосування матеріального права у справах відповідної категорії, оскільки земельна ділянка водного фонду продовжує перебувати у користуванні ТОВ «Срібний берег», а тому порушення прав її володільця - Київської міської ради на реалізацію усіх правомочностей власника триває, зазначений позов заявлено в межах позовної давності.

Щодо доводів про обрання невірного способу захисту порушеного права, Дарницька окружна прокуратура м. Києва зазначила, що законодавством визначено, що скасування державної реєстрації права власності можливе лише у випадку скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності, а отже реальне поновлення права власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради та поновлення становища, яке існувало до порушення, можливо лише шляхом скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію права власності як такого, що суперечить вимогам чинного законодавства та порушує право власності територіальної громади міста Києва на використання земельної ділянки.

Враховуючи викладене, для забезпечення територіальній громаді міста Києва реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо комунальної земельної ділянки, належним способом захисту порушених прав є скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомого майна, який розміщений на ній, та поверненню її власнику - територіальній громаді в особі Київської міської ради шляхом приведення у придатний для використання стан та звільнення від самочинно побудованої будівлі.

Земельна ділянка водного фонду по АДРЕСА_1 продовжує перебувати у користуванні ТОВ «Срібний берег», а тому порушення прав її законного володільця - Київської міської ради - на реалізацію усіх правомочностей власника триває.

Отже, позивачем вибрано ефективний спосіб захисту свого порушеного права.

Враховуючи викладене, доводи ОСОБА_1 щодо невірно обраного способу захисту в частині скасування рішень державного реєстратора та припинення права власності відповідачів не мають під собою законодавчого обґрунтування.

Просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що державним реєстратором Департаменту реєстрації Міністерства юстиції України Дахно А.М. прийнято рішення від 07серпня 2013 року №4800399 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про реєстрацію права власності за ТОВ «Арак-Сервіс» на будівлю, заклад громадського харчування (літери А, Б, В) загальною площею 460 кв. м по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 127262980000.

Підставою для прийняття рішення та проведення державної реєстрації права власності на вказаний об`єкт нерухомості стало рішення Господарського суду міста Києва від 14 червня 2013 року у справі №910/9561/13.

ПН КМНО Микитченком О.В. 12 вересня 2013 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №5808699 та на підставі договору купівлі-продажу №1170 від 12 вересня 2013 року зареєстровано на праві власності за ОСОБА_1 2/3 частини вказаного нежитлового приміщення.

ПН КМНО Микитченком О.В. 12 вересня 2013 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №5813509 та на підставі договору купівлі-продажу №1173 від 12 вересня 2013 року зареєстровано на праві власності на 1/3 частини вказаної будівлі за ОСОБА_3 .

ПН КМНО ОСОБА_6 03 серпня 2020 року прийнято рішення №53429369 про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та проведено реєстрацію змін розділу об`єкта нерухомого майна реєстраційний номер: 127262980000 та реєстрацію змін до права власності на вказаний об`єкт, а саме прізвище власника « ОСОБА_7 » було змінена на « ОСОБА_8 » та змінено загальну площу об`єкту нерухомого майна з 460 кв.м на 514,3 кв.м.

Підставою для проведення змін розділу об`єкту нерухомого майна стала заява про розподіл часток у спільній власності на реконструйований об`єкт №316, №317 від 03 серпня 2020 року, декларація про готовність об`єкта до експлуатації КВ 143141360399 від 30 квітня 2014 року, видана Державною архітектурно-будівельною інспекцією у місті Києві та технічний паспорт №14 від 13 червня 2014 року.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , внесли, зареєстроване за останніми нерухоме майно по АДРЕСА_1 , до статутного капіталу ТОВ «Срібний берег».

На підставі протоколу загальних зборів учасників товариства №2 від 07 вересня 2020 року (зареєстрований в реєстрі за №453, №454, №455) та актів приймання-передачі 1/3 частини нерухомого майна №461, №462 від 07 вересня 2020 року та 2/3 частини нерухомого майна №457, №458 від 07 вересня 2020 року, ПН КМНО Коліжук О.О. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 07 вересня 2020 року внесено відомості про реєстрацію права власності на будівлю закладу громадського харчування (літери А, Б, В) загальною площею 514,3 кв.м по АДРЕСА_1 за ТОВ «Срібний берег», рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10 вересня 2020 року індексний номер 53985428.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вищевказаний об`єкт нерухомості площею 514,3 кв.м зареєстрований за ТОВ «Срібний берег».

Первісна реєстрація права власності на будівлю закладу громадського харчування (літери А, Б, В) загальною площею 460 кв.м по АДРЕСА_1 за ТОВ «Арак-Сервіс» проведена 07 серпня 2013 року на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 14 червня 2013 року у справі №910/9561/13.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05 листопада 2013 року, за апеляційною скаргою прокуратури міста Києва, вказане рішення суду скасоване та ухвалено нове рішення, яким відмовлено товариству у задоволенні позову про визнання права власності на нерухоме майно.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 15 травня 2017 року у справі №753/9171/15-ц, залишеним без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 07 лютого 2018 року та постановою Верховного Суду від 25 листопада 2019 року, задоволено позов заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та зобов`язано відповідачів усунути перешкоди у здійсненні Київською міською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою по АДРЕСА_1 шляхом знесення самовільно розміщеної на вказаній земельній ділянці будівлі закладу громадського харчування (загальною площею 460 кв.м, літ. А, Б, В).

На замовлення Київської міської ради, Управління екології та природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) по охороні, утриманню та експлуатації та земель водного фонду міста Києва ТОВ «Індустріальні та Гідротехнічні Інженерні рішення» розроблено паспорт водного об`єкта - озера «Срібний Кіл» площею 5,6000 га, що розташований у Дарницькому районі міста Києва, який 25 червня 2018 року затверджено Державним агентством водних ресурсів України.

Згідно даного паспорту цільове призначення вказаного водного об`єкту - для рекреації, ширина прибережних захисних смуг становить 100 м відповідно до ст. 88 ВК України, у межах населених пунктів прибережні захисні смуги встановлюються з урахуванням містобудівної документації (розділ VІІ паспорту).

Відповідно до схеми зовнішніх меж прибережних захисних смуг водного об`єкту, що є додатком до паспорту водного об`єкту озеро «Срібний Кіл», прибережні захисні смуги озера встановлені від урізу води водного об`єкту до лінії дороги вулиці Срібнокільська у Дарницькому районі м. Києва.

В рамках кримінального провадження №42021101020000024 від 10 лютого 2021 року, слідчим СВ Дарницького УП ГУНП у місті Києві за участю державного інспектора відділу контролю за використанням та охороною земель управління інспекційного контролю Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 17 лютого 2023 року проведено огляд земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

В ході огляду встановлено, що на земельній ділянці з обліковим кодом 90:07:0074 по АДРЕСА_1 , яка використовується ТОВ «Срібний берег» під заклад громадського харчування розташовано 8 дерев`яних споруд - закритих бесідок та 1 капітальна будівля з назвою «Гриль кафе Базилік» площами: 6м х 12м (72 кв.м), 5м х 8м (40 кв.м), 4м х 10см (40 кв.м), 3м х 4м (12 кв.м), 3,40м х 4м (12,10 кв.м), 3,30м х 6м (19,8 кв.м), 6м х 3,40м (20,4 кв.м), 3м х 4м (12 кв.м), а також основна будівля 30м х 37м (1110 кв.м).

Як убачається з інформації наданої спеціалістом Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до протоколу огляду ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до інформації з Міського земельного кадастру оглянута територія знаходиться на частині земельної ділянки з обліковим кодом 90:007:0074, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та обліковується як землі не надані у власність чи користування.

Згідно даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 розташована будівля, заклад громадського харчування.

Інформація про формування та реєстрацію земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 в Державному земельному кадастрі під об`єктом нерухомого майна, а саме будівля, заклад громадського харчування розташованого на АДРЕСА_1 , у АДРЕСА_1 відсутня.

Задовольняючи позовні вимоги та визнаючи недійсними договори купівлі-продажу від 12 вересня 2020 року №1170, №1173 та акти приймання-передачі нерухомого майна від 07 вересня 2020 року №457, №458, №461,462, скасовуючи рішення ПН КМНО Микитченка О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №5808699 від 12 вересня 2013 року та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності ОСОБА_1 на 2/3 частини нерухомого майна з реєстраційним номером об`єкту нерухомості 127262980000з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 на нього, скасовуючи рішення ПН КМНО Микитченка О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №5813509 від 12 вересня 2013 року та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності ОСОБА_4 на 1/3 частини нерухомого майна з реєстраційним номером об`єкту нерухомості 127262980000з одночасним припиненням права власності ОСОБА_2 на нього, скасовуючи рішення ПН КМНО Коліжук О.О. про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №53429369 від 03 серпня 2020 року та внесені на його підставі зміни до розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 127262980000, а саме - збільшення площі об`єкту нерухомого майна з 460 кв.м на 514,3 кв.м., скасовуючи рішення ПН КМНО Коліжук О.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №53985428 від 10 вересня 2020 року та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності ТОВ «Срібний берег» на нерухоме майно з реєстраційним номером об`єкту нерухомості 127262980000з одночасним припиненням права власності ТОВ «Срібний берег» на нього, суд першої інстанції виходив з того, що первинна реєстрація права власності за ТОВ «Арак-Сервіс» на будівлю закладу громадського харчування (літери А, Б, В) загальною площею 460 кв.м по АДРЕСА_1 проведена на підставі скасованого рішення суду, ТОВ «Арак-Сервіс» не набуло права власності на спірне майно та не мало права на його відчуження.

До такого висновку, суд першої інстанції дійшов на підставі того, що рішенням Господарського суду міста Києва від 14 червня 2013 року у справі №910/9561/13 визнано право власності за ТОВ «Арак-Сервіс» на будівлі закладу громадського харчування літ А, Б, В за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 460 кв.м.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05 листопада 2013 року, за апеляційною скаргою прокуратури міста Києва, вказане рішення суду скасоване та ухвалено нове рішення, яким відмовлено товариству у задоволенні позову про визнання права власності на нерухоме майно.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 15 травня 2017 року у справі №753/9171/15-ц, залишеним без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 07 лютого 2018 року та постановою Верховного Суду від 25 листопада 2019 року, задоволено позов заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та зобов`язано відповідачів усунути перешкоди у здійсненні Київською міською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою по АДРЕСА_1 шляхом знесення самовільно розміщеної на вказаній земельній ділянці будівлі закладу громадського харчування (загальною площею 460 кв.м, літ. А, Б, В).

Таким чином, ТОВ «Арак-Сервіс» не є власником нерухомого майна - будівлі закладу громадського харчування (літери А, Б, В) загальною площею 460 кв.м по АДРЕСА_1 та не є власником чи користувачем земельної ділянки за вказаною адресою.

Враховуючи, що первинна реєстрація права власності за ТОВ «Арак-Сервіс» на будівлю закладу громадського харчування (літери А, Б, В) загальною площею 460 кв.м по АДРЕСА_1 проведена на підставі скасованого рішення суду, вказане є підставою для скасування рішення державного реєстратора № 4800399 від 07 серпня 2013 року про державну реєстрацію прав на вказане майно.

Отже, не набувши право власності на майно загальною площею 460 кв.м по АДРЕСА_1 , яке є самочинним будівництвом, товариство 12 вересня 2013 року відчужило його, шляхом укладення договорів купівлі-продажу з ОСОБА_1 на 2/3 частини будівлі та з ОСОБА_2 - на 1/3 частини.

На підставі вказаних договорів купівлі-продажу за останніми зареєстровано право власності в частинах визначених договорами, про що 12 вересня 2013 року приватним нотаріусом внесені відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В свою чергу, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинили дії щодо вказаного об`єкту нерухомості та подали ПН КМНО Коліжук О.О. заяву про зміну площі будівлі та декларацію про готовність об`єкта до експлуатації КВ 143141360399 від 20 квітня 2014 року.

В подальшому, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , внесли, зареєстроване за останніми нерухоме майно по АДРЕСА_1 , до статутного капіталу ТОВ «Срібний берег».

За результатами розгляду вказаних документів, 03 серпня 2020 року приватним нотаріусом прийнято рішення №53429369 та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про збільшення площі об`єкту (реєстраційний номер 127262980000).

Вказане слугувало підставою для визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 12 вересня 2020 року №1170, №1173 та актів приймання-передачі нерухомого майна від 07 вересня 2020 року №457, №458, №461, №462, а також рішень приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №5808699 від 12 вересня 2013 року, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №5813509 від 12 вересня 2013 року, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №53985428 від 10 вересня 2020 року, про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №53429369 від 03 серпня 2020 року та здійсненої на їх підставі реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

З висновками, викладеними у оскаржуваному рішенні погоджується і колегія суддів апеляційного суду, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства, з огляду на наступне.

Статтею 3 ВК України визначено, що усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд.

До водного фонду України належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали, крім каналів на зрошувальних і осушувальних системах; інші водні об`єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЗК України та ст. 4 ВК України, до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Відповідно до ст. 60 ЗК України, вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води.

Для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Відповідно ст. 61 ЗК України, прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється, у тому числі: будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватися, якщо при цьому не порушується її режим.

Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Згідно з ст. 88 ВК України, землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

У разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови КМУ від 08 травня 1996 року «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них», з урахуванням конкретної ситуації.

Частиною 1 ст. 316 ЦК України визначено, що право власності - це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України, власнику майна належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 123, 124 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, а також передача таких земельних ділянок в оренду здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, а за змістом ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Титул і правовий режим обмежено оборотоздатних земель як об`єктів права власності, які не можуть набуватися приватними власниками, встановлено законодавством і до внесення відповідних змін до законодавства є невід`ємним та незмінним.

Доки вказаний правовий титул зберігається, суб`єкт права власності зберігає також і повноваження правової охорони та захисту свого права.

Реалізація такого права повинна відбуватися з урахуванням зазначених особливостей, які відмежовують обмежно оборотоздатні об`єкти цивільних прав від об`єктів, які можуть перебувати у приватній власності та у вільному обігу між приватними особами.

При визначенні законного володільця спірного майна необхідно враховувати, що право власності держави або територіальної громади на обмежені в обороті об`єкти установлене законом, тому не потребує доказування правового титулу.

У разі протиправного передання цих об`єктів у приватну власність відповідне порушення, ураховуючи їхній правовий титул, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку потрібно розглядати як негаторний позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Предмет негаторного позову становить вимога власника, який володіє майном, до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою негаторного позову є посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача щодо створення позивачу перешкод у здійсненні цих правомочностей.

Позивач за негаторним позовом має право вимагати усунути перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод.

Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.

При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може охоплювати не тільки фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі №487/10128/14, від 15 вересня 2020 року у справі №469/1044/17 та у постановах Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі №676/2332/18, від 10 лютого 2021 року у справі №449/723/17 зазначені можливі способи усунення таких порушень, яких може вимагати законний власник, а саме шляхом оспорення відповідних рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів або інших правочинів, а також вимагаючи повернути земельну ділянку.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі №910/13356/17 викладено висновок про те, що способом захисту у негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права й обов`язки безпосередньо виникають, зокрема, з актів органів місцевого самоврядування (частина четверта статті 11 ЦК України).

Отже, їхні рішення можуть бути підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Підставами звільнення від доказування відповідно до вимог ст. 82 ЦПК України є обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Нормою ст. 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України та є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Установивши, що ТОВ «Арак-Сервіс» не є власником нерухомого майна - будівлі закладу громадського харчування (літери А, Б, В) загальною площею 460 кв.м по АДРЕСА_1 та не є власником чи користувачем земельної ділянки за вказаною адресою та враховуючи, що первинна реєстрація права власності за ТОВ «Арак-Сервіс» на будівлю закладу громадського харчування (літери А, Б, В) загальною площею 460 кв.м по АДРЕСА_1 проведена на підставі скасованого рішення суду, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про скасування рішення державного реєстратора №4800399 від 07 серпня 2013 року про державну реєстрацію прав на вказане майно.

Згідно ч. ч. 1 , 2 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці , що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно ч. 3 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

З урахуванням викладеного вірним є і висновок суду першої інстанції про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 12 вересня 2020 року №1170, №1173 та актів приймання-передачі нерухомого майна від 07 вересня 2020 року №457, №458, №461, №462, а також рішень приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №5808699 від 12 вересня 2013 року, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №5813509 від 12 вересня 2013 року, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №53985428 від 10 вересня 2020 року, про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №53429369 від 03 серпня 2020 року та здійсненої на їх підставі реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Зобов`язуючи ТОВ «Срібний берег» повернути земельну ділянку водного фонду по вул. Срібнокільська, 7 у Дарницькому районі міста Києва, площею 0,3933 га (кадастровий номер 8000000000:90:007:0068), територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради з приведенням її у придатний до використання стан шляхом знесення об`єктів самочинного будівництва, що розташовані на ній, з чим також погоджується колегія суддів апеляційного суду, районний суд керувався тим, що Київська міська рада не приймала рішень про передачу ТОВ «Арак-Сервіс», ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ТОВ «Срібний берег» у власність чи користування земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Факт використання земельної ділянки водного фонду по АДРЕСА_1 без правовстановлюючих документів та самочинного будівництва на ній будівель закладу громадського харчування літ. А, Б, В загальною площею 460 кв.м, встановлено рішеннями судів у справах №910/9561/13 та №753/9171/15-ц, які набрали законної сили та є чинними.

Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України).

Суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування чи зміни з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.

Зокрема, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта про відсутність підстав для представництва окружною прокуратурою інтересів держави в особі Київської міської ради з огляду на наступне.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України та п. 2 ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про прокуратуру», на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених Законом.

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач.

Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти росії»).

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Частиною 4 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Вказаним приписам кореспондують відповідні приписи ЦПК України.

Так, згідно з ч. 4 ст. 56 ЦПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абз. 2 ч. 5 ст. 56 ЦПК України).

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Крім того, згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18, відповідно до ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Велика Палата Верховного Суду у п. п. 77, 78 у постанові по справі№912/2385/18 дійшла висновку, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

У справі, яка переглядається, на виконання вимог ч. 4 ст. 56 ЦПК України та ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», прокурором у позовній заяві зазначено, що органом, який уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Київська міська рада, проте позивач не здійснює захист інтересів держави.

Дарницькою окружною прокуратурою міста Києва в порядку ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» на адресу саме Київської міської ради скеровано лист №46-771вих-23 від 09 лютого 2023 року, яким повідомлено позивача про встановлений факт незаконного використання земельної ділянки водного фонду, і також реєстрацію права власності на об`єкт нерухомості за ТОВ «Срібний берег» та витребувано інформацію про вжиті заходи цивільно-правового характеру за вказаним фактом.

Одночасно, даним листом позивача поінформовано про те, що у разі невжиття заходів реагування Київською міською радою на вказані порушення, Дарницькою окружною прокуратурою міста Києва буде вирішено питання щодо наявності підстав для вжиття заходів, передбачених ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру».

За дорученням Київської міської ради, Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), що є структурним підрозділом Київської міської ради, надано відповідь №057031 від 17 лютого 2023 року, згідно якої встановлено, що заходи цивільно-правового характеру спрямовані на усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою не вживалися.

Разом з тим, доводи ОСОБА_1 про те, що безпосередньо Київська міська рада не повідомляла окружну прокуратур про вжиття/невжиття заходів цивільно-правового характеру щодо порушених у листі прокуратури №46-771 вих-23 від 09 лютого 2023 року, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та є безпідставними.

Так, відповідно до ст.ст. 140, 142, 143 Конституції України, ст.ст. 6, 9, 18 ЗУ «Про столицю України - місто-герой Київ», ст.ст. 1, 2, 4, 16, 60 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» вбачається, що державою гарантується належне функціонування місцевого самоврядування, матеріальною основою якого є, у тому числі земля, правомочності власника щодо якої від імені та виключно в інтересах територіальної громади виконує відповідна рада.

Згідно ст.ст. 16,60 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», обов`язком органу місцевого самоврядування є здійснення в інтересах територіальної громади та від її імені права суб`єкта комунальної власності (у тому числі правомочності щодо користування та розпорядження об`єктом права комунальної власності).

Згідно зі ст. 9 ЗУ «Про охорону земель», до повноважень Київської міської ради у галузі охорони земель належить, зокрема, організація і здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель відповідно до закону.

Таким чином, позивачем у даному спорі є саме Київська міська рада.

Крім того, окружною прокуратурою листом №46-771вих-23 від 09 лютого 2023 року повідомлено саме Київську міську раду про встановлені обставини, а відповідь надано Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) листом №057031 від 17 лютого 2023 року за дорученням Київради.

Згідно даного листа «з метою захисту інтересів територіальної громади міста Києва та недопущення подвійного звернення з позовною заявою» висловлено прохання вжити такі заходи саме прокурором.

Даний лист не містить інформації про вжиті Київрадою заходи щодо усунення виявлених порушень, підготовку позову чи висловлення бажання захищати інтереси територіальної громади міста Києва, в тому числі шляхом пред`явлення відповідного позову.

Разом з тим, Київська міська рада, будучи обізнаною про порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, упродовж тривалого часу не вживала заходи реагування та з відповідним позовом до суду не звернулась.

При цьому, сам факт незвернення до суду Київською міською радою з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний орган державної влади не належно виконав свої повноваження щодо захисту інтересів держави.

Отже, звертаючись до суду першої інстанції з позовною заявою, прокуратура реалізувала конституційні функції представництва інтересів держави в суді.

Суд апеляційної інстанції відхиляє також доводи апелянта про порушення правил підсудності, з огляду на наступне.

Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини.

Воно передбачене у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.

Поняття «суд, встановлений законом» стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (п. 24 рішення Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України»).

Доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції»).

Крім того, в розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції, право на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена судом.

Наведене дає підстави для висновку про те, що «суд, встановлений законом» охоплює поняття юрисдикції суду, визначеної процесуальним законодавством.

У ст. 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

Юрисдикція судів поширюється на будь який юридичний спір та будь яке кримінальне обвинувачення.

У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Статтею 125 Конституції України встановлено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою.

Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів і свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад.

Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

При вирішенні питання щодо можливості розгляду справи у порядку цивільного судочинства необхідно керуватися завданнями цивільного судочинства, які передбачено у ст. 1 ЦПК України, до яких віднесено справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, ЦПК України, ЗУ «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за ч. 1 ст. 16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Статтею 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі №492/1519/15-ц викладено правову позицію, що при визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Крім того, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі №444/1786/15 наголошувала, що позовні вимоги до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа, мають розглядатися в одному провадженні, якщо такі вимоги однорідні, нерозривно пов`язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 жовтня 2022 року у справі №922/1830/19 дійшла висновку, що в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, та предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи визнаними.

У спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб`єктному складу (фізична чи юридична особа).

У даній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від попередніх висновків стосовно належності до цивільної юрисдикції спорів про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства.

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики Велика Палата Верховного Суду зазначила, що спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство.

Таким чином Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи щодо земельних відносин, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, виключення становлять лише земельні ділянки для ведення фермерського господарства.

Також, Верховний Суд у постанові від 03 жовтня 2023 року у справі №915/1785/21 вказав, що згідно принципам процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу (тобто вирішення одного спору у декількох судових справах в одній чи декількох судових юрисдикціях) є неприпустимим.

Вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту, інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює повністю порушене право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, у якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об`єктивно неможливо буде виконати (п. 29).

Спір, який є предметом цього судового розгляду, пов`язаний з вирішенням питання щодо повернення земельної ділянки та звільнення її від об`єкту самочинного будівництва, що свідчить про приватноправовий характер правовідносин.

Крім того, матеріалами позовної заяви підтверджено, що реєстрація права власності на нерухоме майно проведена за фізичними особами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які отримали це майно на підставі правочину, а саме договорів купівлі-продажу, укладених з ТОВ «Арак-Сервіс» та розпорядились ним, як фізичні особи, шляхом передачі в статутний капітал ТОВ «Срібний берег».

Оскільки у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним правочину всі сторони правочину мають залучатися як відповідачі, а тому -залежними відповідачами є сторони оспорюваних договорів та правочинів, а не одна із них.

Таким чином, за позовними вимогами прокуратури в інтересах Київської міської ради про визнання недійсними договорів купівлі - продажу та правочинів правомірно зазначені відповідачами фізичні особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ТОВ «Срібний берег», як сторони правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 ЦПК України, в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Без визнання недійсними правочинів неможливо остаточно поновити порушені в цих правовідносинах інтереси держави.

Вищевказані позовні вимоги є невід`ємною частиною даного позову.

Таким чином, враховуючи, що однією із сторін правочину є саме фізичні особи ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а самі оспорювані правочини спрямовані на набуття та припинення цивільних прав та обов`язків щодо певного майна, вказана справа повинна розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Крім цього, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта про пропуск позивачем строку позовної давності з наступних підстав.

Так, згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Набуття права на захист завжди пов`язане з порушенням суб`єктивного матеріального цивільного права.

Чинення перешкод власнику земельної ділянки у користуванні та розпорядженні нею шляхом реєстрації права власності на об`єкти нерухомості свідчить про порушення прав держави на користування та розпорядження цією земельною ділянкою, що триває.

Негаторний позов, який спрямований на захист прав законного володільця спірних земельних ділянок щодо користування і розпорядження ними, може бути заявлений упродовж всього часу тривання відповідного порушення.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово викладала висновки про те, що негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання правопорушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (постанови від 28 листопада 2018 року у справі №504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року у справі №487/10128/14-ц, від 15 вересня 2020 року у справі №469/1044/17).

Використання земель водного фонду є обмеженим і цей факт є загально відомим.

Вказані землі перебувають під особливою охороною держави та володіння ними всупереч вимогам ЗК України є недопустимим.

Згідно ст.ст. 60, 61 ЗК України та ст.ст. 88, 89 ВК України, прибережні захисні смуги визначено територією з режимом обмеженої господарської діяльності, де забороняється, зокрема, розорювання земель, будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду розглядаючи спори, пов`язані із самовільним зайняттям земельних ділянок водного фонду дійшла наступних висновків.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст. 391 ЦК України, ч. 2 ст. 52 ЗК України).

Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Негаторний позов - це позов власника, який є володільцем майна, до будь- якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод.

Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (ч. 2 ст.152 ЗК України).

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим.

Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу (аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №469/1203/15-ц, від 28 листопада 2018 року у справі №504/2864/13-ц (пункт 70), від 12 червня 2019 року у справі №487/10128/14-ц (пункт 80), від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц (пункт 96), від 07 квітня 2020 року у справі №372/1684/14-ц (пункт 45)).

Зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

У такому разі позовну вимогу - зобов`язати повернути земельну ділянку, слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі №504/2864/13-ц (пункт 71); від 04 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц (пункт 96); від 12 червня 2019 року у справі №487/10128/14-ц (пункт 81); від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц (пункт 97); від 07 квітня 2020 року у справі №372/1684/14-ц (пункт 46).

Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі №487/10128/14-ц (абз. 5 п.143), від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц (пункт 99), від 07 квітня 2020 року у справі №372/1684/14-ц (пункт 46).

Крім того, способи захисту прав на земельні ділянки передбачено положеннями ст. 152 ЗК України, за якими власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, які порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

У статтях 2,5 ЦПК України закріплений принцип ефективності захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, відповідно до якого застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності.

Тобто, цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Таким чином, у спорах щодо захисту прав на землю у визначенні предмета позову, як способу захисту права та законного інтересу, слід враховувати положення спеціальної норми ст. 152 ЗК України, а також ст.ст. 2 та 5 ЦПК України.

З огляду на встановлені ст.152 ЗК України способи захисту прав на земельні ділянки та визначені ст.ст. 2,5 ЦПК України вимоги щодо ефективності способу захисту права і законного інтересу, позивач у спорі про захист прав (законного інтересу) на земельну ділянку може пред`явити будь - яку позовну вимогу, а також може захистити порушене право (законний інтерес) у заявлений спосіб за умови, що такий спосіб захисту прав (законного інтересу) на земельну ділянку обраний позивачем, відновлює (захищає) порушене право державний інтерес) позивача або нівелює негативні для нього наслідки у зв`язку з порушенням права (законного інтересу), тобто, є ефективним способом захисту і виключає у подальшому необхідність пред`явлення інших позовів для захисту (відновлення) порушеного права (законного інтересу).

У справі, яка переглядається, рішення приватних нотаріусів про державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна від 07 серпня 2013 року, 12 вересня 2013 року та 07 вересня 2020 року, а також правочини, на підставі яких власником майна на земельній ділянці водного фонду стало ТОВ «Срібний берег», фактично є інструментом, за допомогою якого відповідач формально законним способом продовжує перешкоджати державі реалізувати всі правомочності власника земельної ділянки.

Вимога про скасування рішень про державну реєстрацію права власності, визнання недійсними правочинів, знесення об`єктів самочинного будівництва і зобов`язання повернути земельну ділянку є елементами юридичного механізму захисту, спрямованого на досягнення реального результату у вигляді усунення законному власнику усіх перешкод щодо належного володіння та розпорядження спірною земельною ділянкою.

Ураховуючи правову природу спірних правовідносин, які за своїм характером є негаторними, та наведені вище правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо правильного застосування матеріального права у справах відповідної категорії, оскільки земельна ділянка водного фонду продовжує перебувати у користуванні ТОВ «Срібний берег», а тому порушення прав її законного володільця - Київської міської ради - на реалізацію усіх правомочностей власника триває, зазначений позов заявлено в межах позовної давності.

Посилання ОСОБА_1 на практику Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду у справах №911/2818/17, №5024/1403/2011, №442/150/21 як на підтвердження своїх доводів є помилковими, оскільки вони винесені не у подібних правовідносинах та не подібних обставинах, не відповідають обставинам справи за даним позовом прокурора, оскільки стосуються віндикаційних та кондикційних позовів і земельних ділянок, що не віднесені до земель водного фонду.

Доводи апелянта про обрання позивачем невірного способу захисту порушеного права також не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Так, ефективність способу судового захисту визначається відповідно до характеру порушеного права, змісту порушення та його наслідків.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Способи захисту прав на землю передбачені ст. 152 ЗК України, згідно якої власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому п. 1 ч. 7 ст. 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію права, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що має наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Отже, законодавством визначено, що скасування державної реєстрації права власності можливе лише у випадку скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності, а отже реальне поновлення права власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради та відновлення становища, яке існувало до порушення, можливо лише шляхом скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію права власності як такого, що суперечить вимогам чинного законодавства та порушує право власності територіальної громади міста Києва на використання земельної ділянки.

Враховуючи викладене, для забезпечення територіальній громаді міста Києва реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо комунальної земельної ділянки, належним способом захисту порушених прав є скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомого майна, який розміщений на ній, та поверненню її власнику - територіальній громаді в особі Київської міської ради шляхом приведення у придатний для використання стан та звільнення від самочинно побудованої будівлі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 вересня 2024 року у справі №914/1785/22 дійшла висновку, що існування спірних записів про державну реєстрацію, з огляду на приписи ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України, обмежує право власності територіальної громади на земельні ділянки.

Як зазначалось вище, використання земель водного фонду є обмеженим, та вказані землі перебувають під особливою охороною держави та володіння ними всупереч вимогам ЗК України є недопустимим.

При цьому, земельна ділянка водного фонду по АДРЕСА_1 продовжує перебувати у користуванні ТОВ «Срібний берег», а тому порушення прав її законного володільця - Київської міської ради - на реалізацію усіх правомочностей власника триває.

Отже, позивачем вибрано ефективний спосіб захисту свого порушеного права.

Також у п.84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі №916/1608/18 зазначено, що державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі.

Враховуючи викладене, доводи апелянта щодо невірно обраного способу захисту в частині скасування рішень державного реєстратора та припинення права власності відповідачів не мають під собою законодавчого обґрунтування.

З огляду на викладене, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09 липня 2025 року ухвалене відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, а тому є законним та не підлягає скасуванню.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 36-369, 372, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09 липня 2025 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09 липня 2025 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складений 14 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді Т.О. Писана

С.О. Журба