Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №756/2750/25 — Київський апеляційний суд

Єдиний унікальний номер справи № 756/2750/25

Провадження № 22-ц/824/10259/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

за участю секретаря Павлової В.В.,

розглянувши справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 16 березня 2026 року та на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 16 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1", Товариства з обмеженою відповідальністю "Столиця-Інвест", ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібний", треті особи: Комунальне підприємство Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації", ОСОБА_4 , про визнання недійсними договорів інвестування в будівництво нежитлових приміщень та скасування державної реєстрації прав власності з припиненням речових прав на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з позовом про визнання недійсними договорів інвестування в будівництво нежитлових приміщень та скасування державної реєстрації прав власності з припиненням речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 16 березня 2026 року позов залишено без розгляду з підстав повторної неявки позивача в попереднє судове засідання.

23 березня 2026 року відповідач ОСОБА_2 звернулася із заявою про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 16 квітня 2026 року заяву задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 20 000 грн.

Не погоджуючись з вказаними ухвалами, 31 березня 2026 року та 28 квітня 2026 року позивач направив апеляційні скарги, у яких зазначив, що оскаржувані судові рішення вважає незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, за невідповідності висновків, викладених у рішеннях суду, дійсним обставинам справи, за недоведеності обставин, які суд визнав встановленими.

У зв`язку з цим апелянт просив апеляційний суд скасувати оскаржувані ухвали та продовжити розгляд справи Оболонським районним судом м. Києва у підготовчому судовому засіданні.

18 травня 2026 року від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив, в якому вона просила апеляційні скарги залишити без задоволення, а ухвали суду першої інстанції - без змін.

18 травня 2026 року від третьої особи ОСОБА_5 надійшов відзив, в якому просив апеляційні скарги задовольнити, а ухвали суду першої інстанції скасувати.

У судове засідання, призначене на 03 вересня 2026 року, з`явився представник відповідача ОСОБА_2

Інші сторони в судове засідання не прибули, про розгляд справи належним чином повідомлені.

На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, що не з`явились, оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника чи сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

Згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції, залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , зазначив, що позивач був належним чином повідомлений про час та місце проведення підготовчого судового засідання, повторно не з`явився до суду, заяви про проведення судового засідання без його участі до суду не надходило, що є підставою для залишення позову без розгляду.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погодитися не може, виходячи з наступного:

У статті 129 Конституції України закріплено, що однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин (частина третя статті 131 ЦПК України).

У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, коли від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина п`ята статті 223 ЦПК України).

Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України).

Умовою для залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, є саме повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду.

Позивач має бути належно і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого (відразу після першого) судових засідань, в які він не з`явився.

Процесуальний закон не містить вимог про необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Отже, зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути і поважними. Тож, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати такий позов без розгляду.

Правове значення в такому випадку має лише факт належного повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторний характер неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

В обґрунтування підстав для залишення позову без розгляду суд першої інстанції посилався на повторну неявку позивача в підготовчі судові засідання та не подання ним заяви про розгляд справи без участі.

Водночас при перевірці доводів апелянта, колегією суддів апеляційного суду встановлено, що в матеріалах справи міститься подана позивачем ОСОБА_1 заява від 14.11.2025 року про розгляд справи у підготовчому провадженні без участі позивача, в яких останній, крім іншого, просив суд розгляд справи № 756/2750/25 у всіх можливих підготовчих засіданнях провести без участі позивача, ОСОБА_6 (том 3 , а.с. 50)

За наявності вказаної заяви виключається можливість застосування судом пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України.

На вказане суд першої інстанції уваги не звернув, та залишив позов без розгляду.

Отже, висновок суду першої інстанції про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 не ґрунтується на вимогах цивільного процесуального законодавства, що призвело до постановлення помилкової ухвали.

Відповідно до статті 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 та достатніми для скасування оскаржуваної ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 16 березня 2026 року, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В порядку ст. 141 ЦПК України за результатами розгляду справи суд розподіляє судові витрати між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, оскільки апеляційний суд дійшов до висновку про наявність підстав для скасування ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 16 березня 2026 року про залишення позову без розгляду, оскаржувана ухвала Оболонського районного суду міста Києва від 16 квітня 2026 року, якою було здійснено розподіл судових витрат у даній справі, є передчасною та такою, що також підлягає скасуванню, оскільки розгляд справи буде продовжено судом першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 374, 379, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 16 березня 2026 року та ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 16 квітня 2026 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді Т.О. Писана

К.П. Приходько