Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №369/11756/22 — Київський апеляційний суд

Єдиний унікальний номер справи № 369/11756/22

Провадження № 22-ц/824/2559/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

за участю секретаря Павлової В.В.,

розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Борщагівська сільська рада Бучанського району Київської області про визначення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів на її утримання, та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області про визначення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів на її утримання

В С Т А Н О В И В:

21 листопада 2022 року позивач звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з вказаним позовом до відповідача.

На обґрунтування позову сторона позивача за первісним позовом зазначила, що з 26.01.2018 року ОСОБА_1 перебував у шлюбі з ОСОБА_3 . Від шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дитина ОСОБА_2 . У жовтні 2022 року позивач звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу (цивільні справа № 369/10728/22).

Починаючи з жовтня 2022 року, позивач та відповідачка перестали проживати разом. Спільного господарства не ведуть. Позивач разом з малолітнім сином ОСОБА_4 проживає в помешканні (квартирі) за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачка проживає окремо від дитини. Фактичне місце проживання Відповідачки не відоме. В помешканні (квартирі) у якій проживає Позивач разом з малолітнім сином ОСОБА_4 створені всі належні умови для комфортного проживання малолітньої дитини. Батько повністю опікується, виховує сина та забезпечує його всім необхідним.

Після фактичного припинення сімейних та шлюбних відносин, та початку окремого проживання, питання щодо опіки та місця проживання малолітнього ОСОБА_4 між батьками не вирішено. І хоча дитина наразі проживає разом з батьком (Позивачем), згоди щодо визначеного місця проживання малолітньої дитини сторін формалізоване у будь-якому документі між батьками не досягнуто, а тому питання місця проживання дитини залишається невирішеним.

Крім того, як зазначає позивач, відповідачка участі в утриманні малолітнього сина не приймає, ані в грошовій, ані в натуральний спосіб. Тому, на думку сторони позивача є доречним стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання спільної дитини сторін, яка проживає з батьком.

На підставі зазначеного позивач просив суд:

- визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_1 до досягнення ним 14-ти річного віку;

- стягувати з ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі однієї чверті (1/4) від заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, від дня подання цієї позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання дитини в межах платежу за один місяць;

- вирішити питання розподілу судових витрат у справі з урахуванням процесуальної поведінки сторін.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.01.2023 року провадження у справі було відкрито в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.

14.02.2023 року відповідач ОСОБА_3 подала до канцелярії Києво-Святошинського районного суду Київської області зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів на її утримання.

На обґрунтування зустрічного позову позивач зазначив, що з 26 січня 2018 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано на підставі рішення суду від 07 грудня 2022 року. Під час шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_3 , у подружжя народився син. Після народження дитини між сторонами погіршилися подружні стосунки, зникли взаєморозуміння та взаємоповага, почали виникати конфлікти, у ході яких, за твердженням позивача за зустрічним позовом, відповідач вчиняв психологічне та фізичне насильство.

Позивач посилається на подію від 25 жовтня 2022 року, коли, за її твердженням, відповідач завдав їй тілесних ушкоджень та примусово вигнав із місця спільного проживання, після чого відомості про кримінальне правопорушення внесено до ЄРДР. Крім того, зазначає про відкриття іншого кримінального провадження за фактом протиправного заволодіння її коштами. Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про неналежну поведінку відповідача та наявність конфліктної ситуації між сторонами.

Також позивач зазначає, що після припинення спільного проживання відповідач чинить їй перешкоди у спілкуванні з малолітнім сином, визначає побачення виключно на власних умовах та обмежує можливість вільного пересування матері з дитиною. За твердженням позивача, такі дії створюють загрозу безпеці дитини та порушують її батьківські права. Окремо вказує на випадки неналежного реагування відповідача на погіршення стану здоров`я дитини та недотримання рекомендацій лікаря.

Позивач за зустрічним позовом наголошує, що належним чином виконує батьківські обов`язки, має стабільний дохід, позитивну характеристику, належні житлові умови, не притягувалася до кримінальної відповідальності та має тісний психологічний зв`язок із сином. Вважає, що визначення місця проживання малолітньої дитини разом із матір`ю відповідатиме її найкращим інтересам, забезпечить стабільні умови для розвитку та не перешкоджатиме спілкуванню дитини з батьком.

На підставі зазначеного ОСОБА_3 у зустрічному позові просила суд:

- прийняти до спільного розгляду зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_2 , та об`єднати в одне провадження;

- для надання висновку щодо доцільності визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_2 залучити до участі у справі у процесуальному статусі третьої сторони Борщагівську сільську раду Бучанського району Київської області (Службу у справах дітей та сім`ї Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області);

- у задоволенні первісних позовних вимог відмовити в повному обсязі. Задовольнити зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_2 ;

- призначити місце проживання ОСОБА_2 з матір`ю ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 ;

- судові витрати, понесені за подачу позовної заяви у розмірі 1073,60 грн, а також витрати на правничу допомогу, понесені мною, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 .

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.02.2023 року постановлено прийняти зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 серпня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за первісним позовом відмовлено у повному обсязі; зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 задоволено у повному обсязі та визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою місця проживання матері дитини: АДРЕСА_2 .

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, 11 вересня 2025 року апелянт ОСОБА_1 направив апеляційну скаргу, у якій зазначив, що оскаржуване рішення вважає незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, за невідповідності висновків, викладених у рішеннях суду, дійсним обставинам справи, за недоведеності обставин, які суд визнав встановленими.

У зв`язку з цим апелянт просив апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити первісний позов, а у задоволенні зустрічного позову відмовити.

27 листопада 2025 року до апеляційного суду від ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення - без змін.

Станом на день розгляду справи відзивів на апеляційну скаргу від інших учасників справи до суду не надходило.

У судове засідання, призначене на 13 серпня 2026 року, з`явилися позивач та його представник, відповідач та її представник.

Інші сторони в судове засідання не прибули, про розгляд справи належним чином повідомлені, від третьої особи надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника.

На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, що не з`явились, оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника чи сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

Згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступних висновків:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції в ході розгляду, відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 26.01.2018 року Печерським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, між громадянином України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та громадянкою російської федерації ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстровано 26.01.2018 року шлюб, про що 26.01.2018 року Печерським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві складено відповідний актовий запис № 171. Після реєстрації шлюбу дружина отримала прізвище « ОСОБА_1 ».

Від шлюбу у сторін народилася спільна дитина - син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Так, згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого повторно 26.10.2022 року Центральним відділом державної реєстрації пактів цивільного стану Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Солом`янським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві 06.12.2019 року складено відповідний актовий запис № 5324. Батьками особи зазначено: батько - громадянин України ОСОБА_1 , мати - громадянка російської федерації ОСОБА_3 .

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.12.2022 року шлюб між сторонами розірвано.

Рішенням Виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області від 12.12.2023 року № 697 вирішено:

1. Визначити способи участі матері - гр. ОСОБА_3 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , встановивши їй наступний графік спілкування з дитиною:

- встановити черговість участі матері у вихованні дитини тиждень через тиждень;

- тиждень кожного з батьків починається о 20:00 неділі, і закінчується о 20:00 годині наступної неділі.

2. Батька дитини - гр. ОСОБА_1 повідомити про відповідальність, передбачену частиною п`ятою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення за невиконання рішення органу опіки та піклування щодо визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Відповідно до Акту обстеження умов проживання від 31.10.2022 року, за адресою АДРЕСА_1 , з метою визначення місця проживання дитини, в якому вказано, що умови проживання задовільні, кімнати облаштовані сучасними меблями, технікою. Для виховання та розвитку дитини створені такі умови: окрема кімната, окреме ліжко, шафа для речей, стіл для виконання завдань, іграшки. В квартирі зареєстровані та проживають батько ОСОБА_1 , та син ОСОБА_2 . Стосунки родинні, ходять на майданчики, відвідують ігрові кімнати, цирк, зоопарк.

Згідно Акту оцінки потреб сім`ї/особи складеного відносно ОСОБА_1 , за адресою проживання: АДРЕСА_1 , батько проживає з дитиною та перебуває в процесі розлучення, харчування дитини задовільне, зріст та вага відповідають віку. В помешканні чисто та затишно. Квартира облаштована меблями і технікою. В дитини є окрема кімната, окреме ліжко, шафа для речей, облаштовано місце для гри, іграшки. Дитина всім забезпечена.

Відповідно до Висновку оцінки потреб сім`ї складеного 31.10.2022 року директором Комунального заходу «Центр надання соціальних послуг Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області» Яковенко Г. та фахівцями, які здійснювали оцінку, сім`я складається з двох осіб: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , складні життєві обставини відсутні, стан потреб дитини задовільний, проблеми відсутні.

Відповідач зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 , що підтверджується Витягом з реєстру територіальної громади № 2022/000969295 від 02.11.2022 року.

29.11.2022 року КЗ «Центр надання соціальних послуг Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області» складено Акт обстеження умов проживання за адресою АДРЕСА_2 з метою визначення місця проживання дитини, а 24.11.2022 року складено Висновок оцінки потреб особи за адресою АДРЕСА_2 , заявниця ОСОБА_3 , в яких вказано, що умови проживання задовільні, кімнати облаштовані сучасними меблями, технікою. Для виховання та розвитку дитини створені такі умови: окрема кімната, окреме ліжко, шафа для речей, стіл для виконання завдань, речі, іграшки. В квартирі проживають ОСОБА_3 (заявник мама) без реєстрації. Стосунки, традиції сім`ї: ходять з дитиною на дитячі майданчики, в розважальні дитячі кімнати, їздять на каруселі. Також вказано, що зі слів ОСОБА_8 , вона кожний ранок відводить дитину до садочку (під наглядом охоронця). І кожний вечір приходить до дитини додому (зі слів ОСОБА_8 спілкується з дитиною під наглядом камер). В помешканні дотримуються санітарно-гігієнічні норми, в квартирі чисто та затишно. Для дитини в сім`ї створені всі необхідні умови для повноцінного утримання та виховання. Для дитини підготовлена окрема кімната, ліжко, шафа для речей, стіл для виконання завдань, речі, іграшки.

24.11.2022 року складено Акт оцінки потреб сім`ї/особи за адресою АДРЕСА_2 , за заявою ОСОБА_3 , в якому вказано, що в помешканні чисто та затишно, квартира облаштована сучасними меблями і технікою, в квартирі створені всі належні умови для виховання та розвитку дитини.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про визначення місця проживання дитини з матір`ю, аргументував це тим, що виходячи з конкретних обставини даної справи та враховуючи інтереси самої дитини, її вік, соціальні зв`язки, психологічний стан, тощо, а також дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах, мати дитини ОСОБА_3 створить для дитини кращі умови для її морального, духовного та фізичного розвитку.

З такими висновком суду першої інстанції колегія суддів в повній мірі погодитися не може з наступних міркувань:

Як убачається з матеріалів справи, предметом розгляду як за первісним позовом, так і за зустрічним, було питання встановлення місця проживання дитини - ОСОБА_1 , яке якнайкраще буде відповідати його інтересам. Спір між сторонами носить тривалий характер.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 161 СК України).

Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини (частина друга статті 162 СК України). Тобто, в частині другій статті 162 СК України вказані ті юридичні факти, які є підставами для відмови органом опіки та піклування або судом у переданні дитини для проживання.

При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина четверта та п`ята статті 19 СК України).

Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (стаття 171 СК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц (провадження №14-327цс18) зазначено, що «Декларація прав дитини не є міжнародним договором. Разом з тим положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей. У зв`язку з наведеним Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі №6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі №6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, про обов`язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини бути розлучена зі своєю матір`ю. Велика Палата Верховного Суду вважає, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року в справі №377/128/18 (провадження №61-44680св18) вказано, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 грудня 2020 року у справі №487/2001/19-ц (провадження №61-12667св20) зазначено: «закріплення вказаними вище міжнародними документами та актами внутрішнього законодавства України право дитини бути почутою передбачає, що думка дитини повинна враховуватися при вирішенні питань, які її безпосередньо стосуються. Разом з цим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не відповідає та не захищає права та інтереси дитини, передбачені Конвенцією. Отже, вирішуючи спір, суд має віддати перевагу тому з батьків, який може забезпечити більш сприятливі умови виховання дитини. Важливим критерієм є моральні якості матері та батька як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, зловживання спиртними напоями, невиконання батьківських обов`язків, притягнення до судової чи адміністративної відповідальності».

Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах (постанова Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20).

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини до інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки стосовно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: (а) погляди дитини; (б) індивідуальність дитини; (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин; (г) піклування; захист і безпека дитини; (ґ) вразливе положення; (д) право дитини на здоров`я; (е) право дитини на освіту (постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19). Також підлягають врахуванню: (1) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; (2) стосунки між дитиною і батьками в минулому; (3) бажання батьків бути опікунами; (4) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; (5) бажання дитини.

У пункті 67 Загального коментаря № 14 від 29 травня 2013 року Комітет ООН з прав дитини зазначив, що в інтересах дитини доцільно виходити зі спільної батьківської відповідальності. Приймаючи рішення в інтересах дитини, суддя має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.

У Резолюції «Рівність і спільна батьківська відповідальність: роль батька» від 02 жовтня 2015 року № 2079 Парламентська Асамблея Ради Європи підкреслила необхідність поваги органів влади держав-членів до права батьків нести спільну відповідальність, забезпечивши, щоб сімейне право передбачало у разі роздільного проживання батьків або розірвання шлюбу можливість спільної опіки над дітьми в їх найкращих інтересах на основі взаємної згоди між батьками (пункт 2).

Крім того, Парламентська Асамблея Ради Європи звернула увагу, що розвиток спільної батьківської відповідальності допомагає подолати гендерні стереотипи щодо ролей, які нібито призначаються жінкам і чоловікам у сім`ї, і є очевидним відображенням соціологічних змін, які відбулися за останні п`ятдесят років в організації приватної та сімейної сфер (пункт 4).

Спільне батьківство слід сприймати як координацію між дорослими у їхніх батьківських ролях і здатність підтримувати та допомагати один одному, воно сприяє покращенню співпраці між батьками та зменшенню ризику потенційних суперечок, оскільки така модель вільна від тягаря переможець-переможений.

Водночас труднощі, пов`язані із спільною опікою, належать до початкового періоду адаптації, і завдяки тривалому контакту батьків ці труднощі поступово зникають. Спільна фізична опіка сприяє відкритому спілкуванню між батьками, мінімізації конфліктів та розчарувань, приносить користь стосункам матір-дитина і батько-дитина.

З урахуванням вищезазначеного, при вирішенні спору між розлученими батьками про визначення місця проживання дитини суд з урахуванням обставин справи має право розглянути питання щодо визначення місця проживання дитини з одним із батьків із забезпеченням контакту дитини з іншим з батьків чи застосування спільної фізичної опіки з почерговим проживанням дитини у помешканні кожного з батьків за відповідним графіком. У постановах від 26 жовтня 2022 року у справі № 750/9620/20, від 04 жовтня 2023 року в справі № 208/4667/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 742/2571/21, від 10 січня 2024 року у справі № 183/3958/20, від 16 лютого 2024 року у справі №465/6496/19 Верховний Суд звертав увагу на можливість застосування судами моделі спільної фізичної опіки батьків над дитиною.

Матеріалами справи підтверджено, що обидва батьки мають самостійний дохід. За місцем проживання як матері дитини так і батька проведено обстеження житлово-побутових умов та з`ясовано, що для дитини створено всі належні умови обома батьками.

В ході розгляду справи встановлено, що як батько, так і мати дитини належним чином ставилися до виконання своїх батьківських обов`язків, позитивно характеризуються в побуті та професійній спільноті, не зловживають спиртними напоями чи наркотичними засобами, матеріально забезпечені та створили належні умови для виховання та розвитку дитини, у той же час між сторонами існує особистий конфлікт та неприязні стосунки, що унеможливило вирішення питання про фізичну опіку щодо їхніх спільної дитини в позасудовому порядку.

Суд першої інстанції вважав за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_9 разом з матір`ю. В той же час при вирішенні даної справи суд першої інстанції не врахував реальну ситуацію, що склалася між батьками та дитиною.

Висновок суду першої інстанції про необхідність визначення місця проживання дитини лише разом з матір`ю на переконання колегії суддів не буде відповідати якнайкращим інтересами дитини. Зокрема, на переконання колегії суддів, наразі основним критерієм, яким слід керуватися при вирішенні даного спору є те, що на сьогоднішній час дитина реально почергово проживає з кожним з батьків, на вказане під час розгляду справи суд першої інстанції уваги не звернув.

Апеляційним судом в ході розгляду справи також встановлено, що дитина прихильна до обох батьків, тому визначення проживання лише разом з матір`ю не буде відповідати її якнайкращим інтересам, оскільки в даному випадку малолітній може проживати як з матір`ю, так і з батьком.

Під час вирішення питання щодо можливості встановлення спільної фізичної опіки, суд, окрім загальних обставин, має також враховувати: бажання кожного з батьків, щоб дитина проживала разом з ним, згоду на участь у її вихованні та піклуванні; наявність у обох батьків сталих відносин з дитиною та бажання останньої спілкуватися з обома батьками; відсутність обставин, зазначених у частині другій статті 161 СК України, а також інших обставин, що можуть становити загрозу інтересам дитини; наявність у кожного з батьків часу та можливості, що дозволяє належним чином опікуватися дитиною; місце проживання кожного з батьків, що знаходиться не далеко від звичайного місця проживання дитини (сформованих місць життєвих інтересів дитини) тощо.

З точки зору апеляційного суду використання моделі спільної фізичної опіки на дитиною (почергового проживання з кожним із батьків за відповідним графіком) у цій справі буде сприяти якнайкращим інтересам дитини та буде спрямоване на залучення обох батьків у життя і виховання сина, який потребує як материнського, так і батьківського виховання, що у їх синтезі формують основу становлення дитини як повноцінного члена суспільства.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що необхідно визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , почергово з кожним із батьків, у такому порядку: 2 тижні - з батьком ОСОБА_1 , 2 тижні - з матір`ю ОСОБА_3 .

При цьому, враховуючи вік дитини, а також необхідність дотримання нормального режиму її життя, якнайкращим буде встановлення саме двотижневого періоду проживання з кожним з батьків.

Також апеляційний суд вважає доцільним встановити, що по завершенні періоду, протягом якого дитина проживала з батьком чи матір`ю, той з батьків, з ким вона проживала, зобов`язаний супроводити (доставити) дитину до місця проживання іншого з батьків та передати дитину під фізичну опіку іншого з батьків.

Крім того, з огляду на встановлення почергового режиму проживання дитини, відповідно той з батьків, з яким проживає дитина у встановлений період, і має забезпечувати витрати на її утримання, а також, зважаючи на те, що такий режим проживання вже реально існує тривалий час, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги про стягнення аліментів на користь одного з батьків.

При цьому суд звертає увагу, що потреби дитини мають бути забезпечені кожним з батьків у період проживання з ними дитини.

Виходячи з викладеного вище, апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, судове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 серпня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення первісного та зустрічного позовів.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , почергово з кожним із батьків, у такому порядку: 2 тижні - з батьком ОСОБА_1 (РНОКПП № НОМЕР_3 ), 2 тижні - з матір`ю ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_4 ).

Тижневий період проживання дитини з кожним з батьків починається з 17:00 год. неділі та завершується через два тижні о 17:00 год. неділі.

По завершенні періоду, протягом якого дитина проживала з батьком чи матір`ю, той з батьків, з ким вона проживала, зобов`язаний супроводити (доставити) дитину до місця проживання іншого з батьків та передати дитину під фізичну опіку іншого з батьків.

В іншій частині вимог первісного та зустрічного позовів відмовити.

Судові витрати покласти на сторони, які їх понесли.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді Т.О. Писана

К.П. Приходько