Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №713/110/16-ц — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 року м. Чернівці

Справа № 713/110/16

Провадження № 22-ц/822/2130/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Литвинюк І. М.,

суддів: Височанської Н. К., Перепелюк І. Б.,

за участю секретаря судового засідання: Собчук І. Ю.,

учасники справи:

стягувач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

боржник - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Вижницького районного суду Чернівецької області від 25 серпня 2026 року, головуючий у І-й інстанції – Пилип`юк І. В.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2026 року стягувач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення його до виконання по цивільній справі Вижницького районного суду Чернівецької області №713/110/16-ц за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по боржнику ОСОБА_2 .

Вказував на те, що рішенням Вижницького районного суду від 25.02.2016 у справі №713/110/16-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстрованого та жителя с. Мілієве Вижницького району Чернівецької області, та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстрованої та жительки с. Іспас Вижницького району Чернівецької області, на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_3 , MФО 305299 заборгованість за кредитним договором №Е/V082230 від 24.01.2008 та договором про видачу траншу №Е/V082230-1 від 25.01.2008 в сумі 107 465,00 доларів США, що за курсом 23,20 грн відповідно до службового розпорядження НБУ від 17.11.2015 складає 2 493 188,00 грн та судовий збір в сумі 37 397,82 грн.

18.07.2016 було відкрито виконавче провадження №51695054 по справі №713/110/16-ц.

27.10.2017 виконавче провадження №51695054 по справі №713/110/16-ц було повернуто на підставі п.2 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження».

23.04.2018 виконавчий документ про справі №713/110/16-ц було пред`явлено до виконання та відкрито виконавче провадження №56249336.

25.06.2018 виконавче провадження №56249336 по справі №713/110/16-ц було повернуто на підставі п.2 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження».

03.07.2019 виконавчий документ про справі №713/110/16-ц було пред`явлено до виконання та відкрито виконавче провадження №59441738.

29.10.2019 виконавче провадження №59441738 по справі №713/110/16-ц було повернуто на підставі п.2 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження».

Надалі документ перебував в «Центрі обробки документів» АТ КБ ПриватБанк. При підготовці виконавчого документу по справі №713/110/16-ц для повторного направлення до органів ДВС виконавчий документ було втрачено. Приміщення, де зберігались оригінали виконавчих документів, було знищено внаслідок ракетного обстрілу рф 05.10.2025.

Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання був до 29.10.2022.

Просило видати дублікат виконавчого документу по справі №713/110/16-ц від 25.02.2016, виданий 16.05.2016 Вижницьким районним судом по боржнику ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстрованої та жительки с. Іспас Вижницького району Чернівецької області та поновити строк пред`явлення його до виконання.

Ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 25 серпня 2026 року в задоволенні заяви відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої виходив з того, що на час видачі виконавчого листа діяв Закон України «Про виконавче провадження» № 606-XIV, який передбачав однорічний строк пред`явлення документа до виконання; після повернення листа 29 жовтня 2019 року такий строк закінчився 29 жовтня 2020 року, тобто до запровадження воєнного стану. Крім того, суд визнав недоведеним перебування саме цього виконавчого листа в архіві на АДРЕСА_1 і, відповідно, його втрату не з вини стягувача; поважних причин пропуску строку не встановив. Ухвалу суду від 19 січня 2026 року в цій самій справі, якою було відмовлено в попередній заяві про видачу дубліката заявником, не оскаржено.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, заявник АТ КБ «ПриватБанк подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою заяву задовольнити.

Посилається на те, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою. Вона винесена з неправильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють строки у виконавчому провадженні, та суттєвим порушенням норм процесуального права. Суд першої інстанції повністю проігнорував імперативні норми чинного законодавства та актуальну судову практику Верховного Суду. Це призвело до фактичного позбавлення Стягувача права на примусове виконання судового рішення.

Вказує на те, що суд безпідставно застосував однорічний строк зі скасованого Закону № 606-XIV, не врахував пункт 5 розділу XIII та статтю 12 Закону № 1404-VIII, відповідно до яких після повернення виконавчого документа 29 жовтня 2019 року перебіг трирічного строку розпочався заново.

Наголошує, що цей строк не закінчився до набрання чинності пунктом 10-2 розділу XIII Закону № 1404-VIII, який передбачив переривання визначених Законом строків на період воєнного стану. Окремо посилається на неврахування сукупності доказів утрати виконавчого листа.

У відзиві ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду – без змін.

Зазначає, що він є солідарним боржником за рішенням від 25 лютого 2016 року, ухвалою від 19 січня 2026 року в цій самій справі вже відмовлено у видачі дубліката, а тому встановлення пропуску строку є обов`язковим відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України та принципу res judicata.

Заявивши клопотання про поновлення строку, заявник визнав факт його пропуску.

Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника третьої особи, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

За вимогами частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції не повністю відповідає зазначеним вимогам закону.

Стаття 129-1 Конституції України визначає, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Справедливе судове рішення - мета правосуддя. Сенс правосуддя досягається лише тоді, коли рішення суду виконане. У протилежному випадку судове рішення залишається декларативним.

Виконання судових рішень - завершальна стадія судового процесу, яка має своїм призначенням впровадження в життя судового рішення. Тобто під час виконання судового рішення принцип справедливості реалізовується на практиці. На органи державної виконавчої служби покладено обов`язки виконувати судові рішення.

Виконання судового рішення є невід`ємною та заключною частиною судового процесу, яка поєднана з попередніми частинами єдиною та основною метою всього судочинства, яке полягає в захисті прав і охоронюваних законом інтересів осіб.

Розгляд процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб), є виконанням судових рішень як заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав.

Так само й розгляд процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у господарських справах, є заключним етапом у процесі реалізації захисту господарських прав.

Виконання судових рішень у цивільних (господарських) справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція).

Стаття 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Ця стаття Конвенції поширює свою дію і на таку стадію цивільного (господарського) процесу, як виконання судового рішення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) стверджує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід`ємна частина "процесу" в розумінні статті 6 Конвенції (рішення від 28 липня 1999 року в справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", рішення від 19 березня 1997 року в справі "Горнсбі проти Греції").

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Конституцією України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого документа, що видається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до підпункту 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Аналогічний припис відображений у підпункті 19.4 підпункті 19 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Аналіз підпункту 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (підпункт 19.4 підпункту 19 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України) дає підстави для висновку про те, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого документа є його втрата.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого документа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.

Таким чином, видача дубліката виконавчого листа передбачена законодавством України лише у разі його втрати. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. Стягувач має повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист втрачено, подавши відповідні докази.

Однією з підстав можливості видачі дубліката виконавчого документа є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.

Верховний Суд у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 127/2-3538/10, від 09 лютого 2022 року у справі № 201/4043/19, від 25 березня 2026 року у справі № 759/1382/19 вказав, що під час вирішення питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, зокрема, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.

На обґрунтування доводів щодо втрати оригіналу виконавчого документа банком надана довідка про втрату оригіналу виконавчого листва, а також докази знищення будівлі архіву внаслідок збройної агресії рф: Витяг з ЄРДР за № 22025140000000276 від 05.10.2025 року про кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 438 КК України (ракетний обстріл м. Львова зс рф, нанесення ударів по складських приміщеннях за адресою: АДРЕСА_1 ); лист Львівського міського управління цивільного захисту та превентивної діяльності ГУ ДСНС України № 5823.1-2202/58233 від 15.10.2025 року разом із завіреною копією Акта про пожежу у виробничо-складській будівлі за вказаною адресою.

Вказані докази підтверджують ракетний удар і пожежу у виробничо-складській будівлі за адресою, названою банком як місце зберігання виконавчого листа та у своїй сукупності свідчать про ймовірність його втрати внаслідок зазначених подій.

Відмовляючи у задоволенні заяви про видачу дублікату виконавчого документа, суд першої інстанції виходив з того, що заявник пропустив строк для пред`явлення його до виконання, а також - з недоведеності заявником (стягувачем) втрати оригіналу виконавчого листа.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони не узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду щодо застосування положень підпункту 17.4 пункту 1 розділу XIІІ "Перехідні положення" ЦПК України.

Необхідними умовами для видачі судом дубліката виконавчого листа є, по-перше, його втрата, а по-друге, звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред?явлення виконавчого листа до виконання (або поновлення цього строку судом).

При цьому за дотримання вказаних умов сама по собі видача дубліката виконавчого документа не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових обов`язків, окрім тих, які передбачені рішенням суду, оскільки дублікат має відтворювати втрачений оригінал виконавчого документа. Натомість відсутність виконавчого документа унеможливлює примусове виконання рішення суду.

Отже, встановивши, що оригінал виконавчого документа втрачено, суд має насамперед перевірити, чи подана заява про видачу його дубліката в межах строку пред`явлення виконавчого документа до виконання (постанова Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 234/11932/13-ц (провадження № 61-8136св21)).

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність знищення виконавчого листа, оскільки належним чином не оцінив у сукупності довідку банку, документи ДСНС, витяг із ЄРДР та матеріали виконавчих проваджень.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що ухвалою від 19 січня 2026 року у цій справі суд уже визнав доведеним факт втрати виконавчого листа за вказаних обставин, проте в оскаржуваній ухвалі без належного обґрунтування дійшов протилежного висновку.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 листопада 2024 року у справі № 186/871/14-ц (пункти 76–80, 87) виснувала, що «Отже, наявність ухвали про відмову у задоволенні (про задоволення) заяви під час вирішення судом процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судового рішення, є підставою застосування наслідків, визначених пунктом 1 частини другої статті 44 ЦПК України (подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин).

Разом з тим розділ VI ЦПК України (розділ V ГПК України), яким врегульовано вирішення процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судового рішення, не передбачає відкриття / відмови у відкритті / закриття провадження у справі під час вирішення таких питань.

Заява (подання державного / приватного виконавця) з процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у цивільних (господарських) справах, у тому числі і про видачу дубліката виконавчого документа, підлягає розгляду без відкриття провадження у справі.

Отже, Велика Палата Верховного Суду виснує, що розгляд процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень, у тому числі і заміна стягувача у виконавчому провадженні, і видача дубліката виконавчого документа, є триваючими правовідносинами до тих пір, поки судове рішення не буде виконане в порядку, передбаченому законом.

Тому державний / приватний виконавець чи заявник має право звертатися до суду з відповідним поданням, заявою, направленими на виконання статті 129 Конституції України щодо обов`язковості судового рішення, стільки раз, скільки це необхідно, аби виконати судове рішення (за винятком випадків, передбачених статтею 44 ЦПК України).

Ухвала про відмову в задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого документа, постановлена під час вирішення судом процесуального питання, пов`язаного з виконанням судового рішення, не є рішенням, яке набрало законної сили в розумінні статей 186, 255 ЦПК України (статей 175, 231 ГПК України) і така ухвала не може бути підставою для закриття провадження у справі за пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України (пунктом 3 частини першої статті 231 ГПК України)».

У заяві, що розглядається, банк, на відміну від попереднього звернення, поставив також питання про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа та навів розгорнуті правові аргументи щодо дії перехідних положень Закону № 1404-VIII. Оскільки попередню заяву відхилено саме через помилковий висновок про строк, тому наявність ухвали суду від 19 січня 2026 року сама по собі не перешкоджає розгляду нової заяви і не доводить зловживання правом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/1 (провадження № 14-308цс19) дійшла висновку про те, що виходячи з положень частини шостої статті 12 Закону № 1404-VIII, частини першої статті 433 ЦПК України та підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України у разі, якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Щодо строку пред`явлення виконавчого листа до виконання та його переривання.

Строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію (частина перша статті 11 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно зі статтею 12 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Частиною четвертою статті 12 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження" передбачено, що строки пред?явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі, зокрема, пред?явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження" у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв?язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення, строк пред?явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Згідно з частиною п`ятою розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження" виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Тобто трирічний строк пред`явлення до виконання виконавчого документа поширюється на виконавчі документи, які видані як до, так і після набрання чинності Законом України від 05 жовтня 2016 року "Про виконавче провадження".

Отже, строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривається пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання строк пред?явлення його до виконання встановлюється з дня повернення та становить три роки.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.02.2016 Вижницьким районним судом Чернівецької області винесено рішення по цивільній справі №713/110/16-ц, яким задоволено позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та вирішено:

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №E/V082230 від 24.01.2008 та договором про видачу траншу №E/V082230-1 від 25.01.2008 в сумі 107 465,00 доларів США, що за курсом 23,20 грн відповідно до службового розпорядження НБУ від 17.11.2015 складає 2 493 188,00 грн, та судовий збір в сумі 37 397,82 грн.

Рішення суду набрало законної сили 10.05.2016.

16.05.2016 судом видано виконавчий лист щодо боржника ОСОБА_2 .

З копії постанови старшого державного виконавця Вижницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Русака С.М. від 03.07.2019 вбачається, що відкрито виконавче провадження ВП №59441738 на підставі виконавчого листа №713/110/16-ц, виданого Вижницьким районним судом 16.05.2016 по боржнику ОСОБА_2 .

Згідно з копією постанови старшого державного виконавця Вижницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Русака С. М. від 29.10.2019 по виконавчому провадженні ВП №59441738, - виконавчий лист №713/110/16-ц, виданий Вижницьким районним судом 16.05.2016 по боржнику ОСОБА_2 повернуто стягувачу у зв`язку з тим, що у боржника відсутні майно та рахунки, на які можна звернути стягнення, відповідно до пункту 2 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Отже, строк пред`явлення до примусового виконання виконавчого листа, виданого 16 травня 2016 року Вижницьким районним судом Чернівецької області у справі №713/110/16-ц, після його переривання 29 жовтня 2019 року, встановлено до 29 жовтня 2022 року.

Разом з тим Законом України від 15 березня 2022 року "Про внесення зміни до розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" (набрав чинності 26 березня 2022 року) зазначений розділ закону України доповнено пунктом 10-2, яким визначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/22 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжено та триває дотепер.

Отже, пунктом 10-2 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" визначено особливості примусового виконання рішень у період воєнного стану, відповідно до яких тимчасово на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, з-поміж іншого, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Оскільки порядок та строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом України "Про виконавче провадження" як спеціальним нормативно-правовим актом, у цьому випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання

Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду: від 15 березня 2023 року у справі № 260/2595/22 (провадження № К/990/383/23), від 07 квітня 2023 року у справі № 910/5925/15-г, від 05 лютого 2025 року у справі № 1616/803/2012, від 03 квітня 2025 року у справі № 712/8159/15-ц, від 01.07.2026 у справі 569/1804/14-ц.

Суд першої інстанції формально навів пункт 10-2 розділу XIII Закону № 1404-VIII, однак помилково не застосував його через неправильне визначення основного строку як однорічного. Отже, посилання на те, що цей строк нібито закінчився ще до воєнного стану, не ґрунтується на вимогах закону.

Враховуючи викладене, звернення АТ КБ "ПриватБанк" до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа у липні 2026 року відбулося в межах строку його пред`явлення до виконання.

Оскільки в цій справі строк не закінчився у зв`язку з дією частин четвертої та п`ятої статті 12 і пункту 10-2 розділу XIII Закону № 1404-VIII, тому вимога про його поновлення задоволенню не підлягає, адже відсутня потреба у поновленні, а не з мотивів недоведеності поважних причин пропуску.

Згідно з частиною 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Допущене судом першої інстанції неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи призвело до неправильного вирішення справи, тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням висновків, зроблених у цій постанові, колегія суддів вважає, що судовий збір, сплачений заявником за подання апеляційної скарги у розмірі 2662,40 грн підлягає стягненню на його користь з боржника ОСОБА_2 .

Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Ухвалу Вижницького районного суду Чернівецької області від 25 серпня 2026 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення його до виконання по боржнику ОСОБА_2 задовольнити частково.

Видати дублікат виконавчого листа, виданого Вижницьким районним судом Чернівецької області 16 травня 2016 року у цивільній справі № 713/110/16-ц на виконання рішення від 25 лютого 2016 року, щодо боржника ОСОБА_2 .

У задоволенні заяви Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа, виданого Вижницьким районним судом Чернівецької області 16 травня 2016 року у цивільній справі № 713/110/16-ц, до виконання відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 2662 гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 14 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач І.М. Литвинюк

Судді: Н. К. Височанська

І. Б. Перепелюк