Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №716/77/26 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року м. Чернівці

Справа № 716/77/26

Провадження №22-ц/822/2107/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Литвинюк І. М.,

суддів: Височанської Н. К., Перепелюк І. Б.,

за участю секретаря судового засідання: Собчук І. Ю.,

учасники справи:

позивач – Керівник Чернівецької окружної прокуратури в інтересах Вікнянської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Баршаков Олександр Васильович, на рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 29 липня 2026 року, головуючий у І-й інстанції –Шевчук Р. М.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2026 року керівник Чернівецької окружної прокуратури в інтересах Вікнянської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області звернувся до суду з позовом ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в комунальній власності Вікнянської сільської ради Чернівецького району знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 7321588800:01:005:0057 площею 1,2672 га за адресою: АДРЕСА_1 , яка сформована як об`єкт цивільних прав 20.11.2023.

На даній земельній ділянці розташовані нежитлові будівлі та споруди комплексу консервного заводу, а саме: адмінбудинок, цегляний, загальною площею 123,10 кв.м, зазначений в інвентарній справі під літ. А; прохідна площею 11,20 кв.м під літ. Б; прохідна площею 10,0 кв.м під літ. Б-1; автомобільна вага площею 42,0 кв.м під літ. В; підсобне приміщення площею 23,0 кв.м під літ. Г; підсобне приміщення площею 56,30 кв.м під літ. Г-1; склад торгової продукції площею 496,50 кв.м під літ. Д; прибудова площею 128,0 кв.м під літ. Д-1; котельня площею 234,70 кв.м під літ. Е; навіс площею 153,10 кв.м під літ Є; навіс площею 79,0 кв.м під літ Є-1; навіс площею 46,40 кв.м під літ Є-2; навіс площею 69,90 кв.м під літ Є-3; навіс для овочів площею 161,10 кв.м під літ Є-4; соковий цех площею 130,20 кв.м під літ Ж; соковий цех площею 173,60 кв.м під літ Ж-1; площадка вигризки площею 215,30 кв.м під літ И; криниця під літ К; консервний цех площею 1124,80 кв.м. під літ Л; допоміжна будівля площею 53,90 кв.м під літ М; допоміжна будівля площею 10,80 кв.м під літ М-1; токарня площею 56,30 кв.м під літ Н; 4 електроцех площею 40,90 кв.м під літ О; вбиральня під літ П; трансформаторна під літ Р; огорожа N?l-3; пандус 1; пандус 2; вежа Рожновського під літ У; вежа Рожновського під літ У-1.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме вищевказані нежитлові будівлі з 17.06.2005 належать ОСОБА_1 , та зареєстровані під реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 10911920, яке розташовано на земельній ділянці кадастровим номером 7321588800:01:005:0057 площею 1,2672 га за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на майно та актом обстеження земельної ділянки, в якому також вказано, що вказана земельна ділянка по периметру огороджена парканом та використовується без правовстановлюючих документів.

Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 29 липня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави в особі Вікнянської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області безпідставно збережені кошти з орендної плати на землю в розмірі 125 700,67 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що об`єкт нерухомого майна, а саме, майновий комплекс який розташований на земельній ділянці №73215888000:01:005:0057 площею 1,2672 га, що по АДРЕСА_1 , перебуває у власності ОСОБА_1 з 2005 року, при цьому земельна ділянка як об`єкт цивільних прав сформована 20.11.2023.

Отже, ОСОБА_1 в період часу період з 01.01.2024 по 31.12.2025 не набув документально оформленого права користування на земельну ділянку кадастровим номером №73215888000:01:005:0057 площею 1,2672 га, а тому використовував їх під об`єктом нерухомості без укладення договору оренди землі та не сплачував орендну плату, чим порушив вимоги ст.ст.93,116,125,126,206 ЗК України, ст. 16 Закону України «Про оренду землі».

З огляду на викладене, відповідач користувався спірною земельною ділянкою у заявлений до стягнення період без достатніх правових підстав. У зв`язку з чим відповідно до розрахунків за період з 01.01.2024 по 31.12.2025 утворилась заборгованість у розмірі 125 700,67 грн.

На зазначене рішення суду представник відповідача Баршаков О. В. подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Посилається на те, що ОСОБА_1 придбав нежитлові приміщення та споруди в 2005 році, неодноразово звертався з питанням придбання земельної ділянки. За його зверненням розпорядженням Чернівецької обласної державної адміністрації від 09 квітня 2021 року № 369-р дозволено розробити технічну документацію; після формування ділянки у 2023 році відповідач невідкладно ініціював її викуп. За договором купівлі-продажу від 23.02.2026, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Ткач Н. В., ОСОБА_1 придбав земельну ділянку. На протязі 2024-2025 років (з розрахунку орендної плати) із-за бездіяльності та дій посадових осіб сільської ради затягнулось оформлення договору купівлі-продажу земельної ділянки через неправомірне завищення ціни, що потребувало судового розгляду, проведення повторної оцінки на протязі тривалого часу, а тому сільська рада не може отримувати вигоду від власної бездіяльності, в тому числі, за відсутності збитків, оскільки будь-яке неправомірне набуття (збереження) коштів за рахунок громади у ОСОБА_1 відсутнє.

У відзиві Чернівецька окружна прокуратура просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Вказує на те, що факт належності відповідачу нерухомості, сформованості земельної ділянки, відсутності зареєстрованого права користування та несплати коштів упродовж 2024–2025 років встановлено судом і не спростовано апелянтом. Авансовий внесок здійснювався виключно в межах процедури продажу землі та був зарахований у її ціну при укладенні договору купівлі-продажу в лютому 2026 року. Зміст і правовий режим експертної оцінки, використаної для продажу, відрізняється від нормативної грошової оцінки, використаної для визначення компенсації за користування земельною ділянкою.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За вимогами частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що 15 серпня 2025 року сільським головою Вікнянської сільської ради до Чернівецької окружної прокуратури скеровано листа №434 з проханням здійснити представництво інтересів держави в особі Вікнянської сільської ради шляхом пред`явлення позовної заяви до суду про стягнення з ОСОБА_1 безпідставно збережених коштів з орендної плати на користь Вікнянської сільської ради, оскільки йому на праві власності належать нежитлові споруди, що розташовані на земельній ділянці в с.Товтри Чернівецького району Чернівецької області. Вказана земля належить сільській раді, однак орендну плату ОСОБА_1 в бюджет громади не сплачує.

Відповідно до Акту обстеження стану та використання земельної ділянки комунальної власності від 12.08.2025 комісією встановлено, що земельна ділянка за № №73215888000:01:005:0057 площею 1,2672 га, що по АДРЕСА_1 , розташована за межами села та перебуває в комунальній власності. На земельній ділянці розміщений майновий комплекс колишнього консервного заводу, який на праві власності належить ОСОБА_1 . З моменту набуття права власності на майновий комплекс ОСОБА_1 право користування у встановленому порядку не оформив. Майновий комплекс за цільовим призначенням не використовується, господарська діяльність не здійснюється, земельна ділянка обгороджена, заросла чагарниками та бур`янами.

З договору купівлі-продажу укладеним 30.05.2005 між Міжгосподарським підприємством по переробці сільськогосподарської продукції та ОСОБА_1 вбачається, що останній набув у власність нежитлові будівлі та споруди комплексу консервного заводу №1-А, яке знаходиться по АДРЕСА_1 . Дана обставина стверджена також інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 4390384451 від 11.08.2025 та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно Заставнівського районного бюро технічної інвентаризації.

З витягу з Державного реєстру речових прав №355496343 від 22.11.2023 вбачається, що земельна ділянка №73215888000:01:005:0057 площею 1,2672 га належить територіальній громаді Вікнянської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області.

З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за №НВ-7400647522023, сформованого 06.09.2023, вбачається, що земельна ділянка №73215888000:01:005:00 площею 1,2672 га, знаходиться за межами АДРЕСА_1 , та перебуває у державній власності.

З витягу №НВ-7300640722025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, нормативна грошова оцінка земельної ділянки №73215888000:01:005:0057 становить 2 265 451,49 грн.

Рішенням Вікнянської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області №94-20/2023 від 05 липня 2023 року встановлено ставки та пільги сплати місцевих податків на 2024 рік.

Рішенням Вікнянської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області №129-29/2024 від 12 липня 2024 року встановлено ставки та пільги сплати місцевих податків на 2025 рік.

З розрахунку безпідставно збережених коштів з орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 73215888000:01:005:0057 вбачається, що сума безпідставно збережених коштів з орендної плати за земельну ділянку становить 125 700,67 грн.

Відповідно до рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 26.05.2025 у справі №600/5634/24-а визнано протиправним та скасовано пункт 1 рішення ХХІХ другого пленарного скликання Вікнянської сільськогї ради VІІІ скликання від 05.07.2024 за №69-29/2024 «Про затвердження звіту з експертної грошової оцінки земельної ділянки АДРЕСА_2 та зобов`язано Вікнянську сільську раду Чернівецького району Чернівецької області повторно замовити звіт з експертної грошової оцінки земельної ділянки № №73215888000:01:005:0057 площею 1,2672 га, що по АДРЕСА_1 розташована за межами села та затвердити його з урахуванням висновків суду.

Як вбачається з договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, який укладений 23.02.2026 між Вікнянською сільською радою Чернівецького району Чернівецької області та ОСОБА_1 , земельна ділянка № 73215888000:01:005:0057 площею 1,2672 га, що по АДРЕСА_1 , переходить у власність ОСОБА_1 . Ціна вказаної земельної ділянки становить 615 732 грн, при цьому в договорі вказано, що враховується авансовий внесок, що сплачений покупцем ( ОСОБА_1 ) в розмірі 202 272,25 грн, а грошові кошти в розмірі 413 459,55 грн перераховуються на рахунок Вікнянської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 ЗК України).

У частині першій статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. При цьому орендна плата справляється у грошовій формі.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, а також застосування передбачених законом способів захисту прав.

У частині першій статті 79 ЗК України передбачено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Тобто власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, у випадку використання земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди, власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію розміру неотриманої орендної плати за користування земельною ділянкою в порядку, визначеному статтею 1212 ЦК України.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Для кондикційних зобов`язань важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).

Отже, положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Подібні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі №924/552/18, від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 ЦК України. Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16 та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17.

Верховний Суд у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 вказав, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

У справі, яка переглядається, встановлено, що відповідачу ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу, укладеному 30.05.2005, належать на праві власності нежитлові будівлі та споруди комплексу консервного заводу №1-А, які знаходяться по АДРЕСА_1 .

Вищезазначений об`єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці за кадастровим №73215888000:01:005:0057 площею 1,2672 га, який належить територіальній громаді Вікнянської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області та сформована як об`єкт цивільних прав 20.11.2023.

Отже, відповідач, як власник такого майна, став фактичним користувачем спірної земельної ділянки, на якій розташований об`єкт нерухомості та у нього виник обов`язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов`язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розташовано майно.

Установлені обставини свідчать, що ОСОБА_1 , як власник об`єктів нерухомого майна, у спірний період із січня 2024 року по грудень 2025 року користується земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування земельною ділянкою, не сплачує коштів за її користування, у зв`язку з чим місцевий бюджет недоотримував кошти у вигляді орендної плати за використання землі. Тому суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку, що відповідач у спірний період є фактичним користувачем спірної земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок позивача - власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, а відтак зобов`язаний повернути ці кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 ЦК України.

Про необхідність застосування статті 79-1 ЗК України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18, від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20, від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19.

У пункті 289.1 статті 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, і не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (пункт 288.5 статті 288 ПК України).

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України (пункт 7.12. постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 905/1680/20).

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років (стаття 18 Закону України «Про оцінку землі»).

Відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель» за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються, як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з частиною третьою статті 23 цього Закону витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Практикою Верховного Суду, неодноразово підтверджено, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18).

Суд першої інстанції установив, що рішенням Вікнянської сільської ради від 11 грудня 2023 року № 20-24/2023 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки з кадастровим номером 7321588800:01:005:0057 та визначено її вартість у розмірі 1 924 571,40 грн. Витягом із технічної документації підтверджено показник нормативної грошової оцінки на 2025 рік — 2 265 451,49 грн. Рішеннями Вікнянської сільської ради від 05 липня 2023 року № 94-20/2023 та від 12 липня 2024 року № 129-29/2024 затверджено розмір ставок місцевих податків на 2024 рік та на 2025 рік відповідно.

Відповідно до розрахунку по визначенню плати ОСОБА_1 внаслідок фактичного користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів у період з січня 2024 року по грудень 2025 року загальний розмір плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7321588800:01:005:0057 становить 125 700,67 грн.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно врахував, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Апелянтом не надано належних та допустимих доказів на спростування наданого позивачем розрахунку недоотриманого доходу.

У постанові від 11 травня 2026 року у справі № 173/2500/23 Верховний Суд також виходив з того, що за відсутності договірних правовідносин компенсація несплаченої плати за фактичне користування землею може стягуватися за правилами глави 83 ЦК України.

Застосувавши наведені положення до спірних правовідносин, суд першої інстанції правильно визначив їх кондикційний характер. Підставою стягнення у цій справі є збереження відповідачем за рахунок власника сформованої земельної ділянки грошових коштів, які відповідають вартості її платного використання.

Довід скарги про те, що договір оренди не був запропонований сільською радою та не міг бути укладений через намір придбати земельну ділянку, не змінює правової оцінки. Спір стосується періоду, коли земельна ділянка вже була сформована, перебувала у комунальній власності та фактично використовувалася відповідачем, як власником об`єктів нерухомого майна, які розташовані на цій земельній ділянці. Неоформлення договірних відносин не породжує права безоплатного використання чужої землі. Твердження про відсутність умов для укладення договору оренди не спростовує самостійної правової підстави позову — статті 1212 ЦК України.

Доводи апелянта про наявність між сторонами з 25 березня 2024 року договірних відносин у зв`язку з внесенням авансового платежу також не спростовують висновків суду першої інстанції. Предмет договору про авансовий внесок — здійснення попередньої оплати в рахунок ціни майбутнього продажу земельної ділянки. Зміст такого зобов`язання не охоплює встановлення правомочності відповідача користуватися землею протягом 2024–2025 років без внесення будь-якої плати за її користування.

Збереження коштів за фактичне користування землею та сплата авансового платежу в рахунок майбутньої угоди купівлі-продажу цієї земельної ділянки є різними майновими правовідносинами, які мають відмінні підстави виникнення, предмет і правові наслідки. Авансовий внесок, сплачений під час підготовки продажу, надалі був врахований у ціні договору купівлі-продажу від 23 лютого 2026 року. Отже, відповідач не може одночасно посилатися на цю саму суму, як на виконання зобов`язання зі сплати ціни землі та як на компенсацію її використання за попередні роки за відсутності відповідних умов договору чи окремого волевиявлення сторін.

Твердження апелянта про затягування процедури викупу з вини Вікнянської сільської ради не усувають факту використання відповідачем земельної ділянки комунальної власності без сплати за таке користування, оскільки стаття 1212 ЦК України прямо передбачає виникнення кондикційного зобов`язання незалежно від того, поведінкою якої зі сторін або внаслідок якої події зумовлено безпідставне збереження майна. Отже, навіть за умови доведеності неналежних дій органу місцевого самоврядування під час підготовки продажу це не звільняє фактичного користувача від повернення коштів за попереднє використання ділянки.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги, що майновий комплекс не використовувався у господарській діяльності та земля заросла бур`янами. Власник розташованих на ній споруд фактично має можливість контролювати і використовувати ділянку в межах, необхідних для розміщення, збереження й обслуговування майна. Обставина тимчасового невикористання будівель за їх функціональним призначенням сама по собі не означає, що територіальна громада вільно володіла та могла передати цю земельну ділянку іншій особі на платних умовах.

Не заслуговують на увагу й посилання апелянта на відсутність умислу безпідставно збагатитися. За цих обставин самі лише наміри відповідача придбати земельну ділянку, сплата авансового внеску та оскарження експертної оцінки для продажу не спростовують кондикційного характеру спірних правовідносин, не підтверджують здійснення плати за користування землею у спірний період.

Суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 89, 263-264 ЦПК України повно та всебічно з`ясував обставини справи, надав належну правову оцінку доводам сторін і наданим ними доказам.

Висновки суду відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Баршаков Олександр Васильович, залишити без задоволення.

Рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 29 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 13 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач І. М. Литвинюк

Судді Н. К. Височанська

І. Б. Перепелюк