Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №638/17833/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року

м. Харків

справа № 638/17833/25

провадження № 22-ц/818/2990/26

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Тичкової О.Ю.,

суддів – Маміної О.В., Яцини В.Б.

за участю секретаря судового засідання Риндіч О.Б.

сторони справи:

позивач – ОСОБА_1

відповідач – Оскільська сільська рада

третя особа: приватний нотаріус Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Стрельцова Олена Олександрівна

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 10 листопада 2025 року у складі судді Латки І.П.,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання в порядку спадкування за законом права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її тітка ОСОБА_2 . Позивачу видано свідоцтво про право спадщину за заповітом на земельну ділянку яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6322880800:02:000:0273, площею 10,2651 га. Крім зазначеної земельної ділянки до складу спадщини увійшли наступні права:

- право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд площею - 0,25 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- право власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , рік побудови – 1972, загальна площа - 62,4 м.кв.

Після смерті ОСОБА_2 позивач звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак не має можливості оформити право на спадщину по незалежним від неї причинам, у зв`язку з відсутністю відомостей та документів, необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину, а саме правовстановлюючого документу на будинок. Як зазначає у позові позивач, доказами належності житлового будинку, що знаходився за адресою: АДРЕСА_1 , її тітці ОСОБА_2 є пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . З метою захисту невизнаних прав позивач звернулася до суду з цим позовом.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 10 листопада 2025 року у задоволені позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що позивачем не надані належні та допустимі докази підтвердження того, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом щодо майна ОСОБА_2 , а тому відсутні підстави вважати, що відмовою у видачі свідоцтва про право на спадщину порушено спадкові права позивача.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не дослідив повно обставини справи, ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначила, що при житті ОСОБА_2 передала заповіт позивачу, яка після смерті ОСОБА_2 передала заповіт нотаріусу, тому на момент подачі позову до суду не мала оригіналу заповіту та копії спадкової справи. В заповіді позивач вказана єдиним спадкоємцем всього майна, яке належатиме на момент смерті спадкодавця ОСОБА_2 . Заповіт ОСОБА_2 був посвідчений Малокомишуваскою сільською радою Ізюмського району Харківської області та зареєстрований у реєстрі №04 від 04.03.2017. Доступ до зазначених доказів має відповідач та третя особа – нотаріус Стрельцова О.О. На підтвердження заявлених позовних вимог ОСОБА_1 надала належні та допустимі докази, наявні в матеріалах справи. Оскільки підставою для відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії була саме відсутність у позивача правовстановлюючих документів, суд дійшов помилкового висновку про недоведеність наявності родинних зв`язків між позивачем та ОСОБА_2 . Зазначила, що приватний нотаріус Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Стрельцова О. О. не була належним чином повідомлена про розгляд справи.

24.02.2023 ОСОБА_1 подала клопотання про долучення до матеріалів справи копію заповіту від 14.03.2017 року (а.с. 69).

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Сулигівка Ізюмського району Харківської області про що складено відповідний актовий запис № 04, що підтверджується Свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_1 від 05 грудня 2019 року (а.с. 6).

13 серпня 2020 року приватним нотаріусом Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Стрельцовою О.О. видано ОСОБА_1 Свідоцтво про право на спадщину за заповітом щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , зареєстроване в реєстрі за № 1741, яке видано на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6322880800:02:000:0273, площею 10,2651 га (а.с. 9).

Постановою приватного нотаріуса Ізюмського районного нотаріального округу Стрельцової О.О. від 28 квітня 2025 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину з підстав відсутності необхідних документів, необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину, а саме правовстановлюючих документів на будинок за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 5).

З копію свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_2 , виданого Павлоградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) з якого вбачається, що дошлюбне прізвище позивача « ОСОБА_5 » (а.с. 13).

На підтвердження заявлених позовних вимог позивач надала письмові пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Зі змісту письмових пояснень ОСОБА_3 , яка є двоюрідною сестрою позивача, вбачається, що вона підтримувала родинні зв`язки з ОСОБА_2 та до жовтня 2000 року проживала разом із нею за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14).

ОСОБА_4 , яка є тіткою позивача, у своїх письмових поясненнях зазначила, що ОСОБА_2 постійно проживала за вказаною адресою. В останні роки життя вона тяжко хворіла, у зв`язку з чим догляд за нею здійснювала ОСОБА_1 (а.с. 15).

Згідно виписки з погосподарського обліку для проведення державної реєстрації права власності на індивідуальні житлові будинки садибного типу, що були закінчені будівництвом до 05.08.1992 від 26.03.2025 №02-02-26/46 та довідкою від 01.07.2025 №02-20-26/73 виданими Оскількською сільською радою, визначено, що на підставі в посгосподарській книзі №1 на 2021-2025 роки, особовий рахунок № НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_2 (а.с. 7,8).

ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта НОМЕР_4 (а.с. 10-11)

Технічний паспорт на будинок з господарськими будівлями та спорудами від 16.11.2021 за адресою: АДРЕСА_1 , складений на замовлення ОСОБА_1 (а.с. 23-27).

Згідно зі звітом про оцінку майна, ринкова вартість житлового будинку загальною площею 62,4 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , становить 156 300 грн (а. с. 16–22).

04.03.2026 ОСОБА_6 надала копію заповіту від 14.03.2017, зареєстрованого в реєстрі №14, з якого вбачається, що ОСОБА_2 заповіла все майно, де б воно не було та з чого воно не складалось ОСОБА_1 (а.с. 69). Зазначила, що на момент подачі позовної заяви, оригінал заповіту був у третьої особи: приватного нотаріуса Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Стрельцової Олени Олександрівни. А тому, з об`єктивних причин не могла подати його до суду.

За змістом пункту 6 частини другої статті 356, частини третьої статті 367 та пункту 1 частини першої статті 376 ЦПК апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею, або які неправомірно не були цим судом прийняті та досліджені, або доказами, які судом першої інстанції досліджувались із порушенням установленого порядку.

Дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з`явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень.

Враховуючи, що на момент звернення до суду ОСОБА_1 не мала в розпорядженні оригіналу заповіту від 14 березня 2017 року, судова колегія вважає, що позивач з об`єктивних причин не могла подати зазначений доказ разом із позовною заявою.

Згідно із частинами 1, 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти або не прийняти спадщину.

Згідно зі ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1265 ЦК України у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Статтями 1268 та 1269 ЦК України презюмується, що коли спадкоємець постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, то він вважається таким, що прийняв спадщину, якщо не заявив про відмову від неї протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу.

Як зазначено в ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, що прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно до нотаріуса, який відповідно до вимог ст. 68 Закону України «Про нотаріат» при видачі свідоцтва перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення в нотаріальному порядку.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК Українки суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивачі надали суд належні та допустимі докази на підтвердження того, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла у с. Сулигівка Ізюмського району Харківської області про що складено відповідний актовий запис № 04, що підтверджується Свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_1 від 05 грудня 2019 року.

Згідно копії заповіту від 14.03.2017, зареєстрованого в реєстрі №14, ОСОБА_2 заповіла все майно, де б воно не було та з чого воно не складалось ОСОБА_1 .

Згідно виписки з погосподарського обліку для проведення державної реєстрації права власності на індивідуальні житлові будинки садибного типу, що були закінчені будівництвом до 05.08.1992 від 26.03.2025 №02-02-26/46 та довідкою від 01.07.2025 №02-20-26/73 виданими Оскількською сільською радою, визначено, що на підставі в посгосподарській книзі №1 на 2021-2025 роки, особовий рахунок № НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_2 .

Постановою приватного нотаріуса Ізюмського районного нотаріального округу Стрельцової О.О. від 28 квітня 2025 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину з підстав відсутності необхідних документів, необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину, а саме правовстановлюючих документів на будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта НОМЕР_4 .

Зі змісту письмових пояснень ОСОБА_3 , яка є тіткою померлої ОСОБА_2 та двоюрідною сестрою позивача. Зазаначила, що вона підтримувала родинні зв`язки з ОСОБА_2 та до жовтня 2000 року проживала разом із нею за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14).

ОСОБА_4 , яка є сестрою померлої ОСОБА_2 та тіткою позивача, у своїх письмових поясненнях зазначила, що ОСОБА_2 постійно проживала за вказаною адресою. В останні роки життя вона тяжко хворіла, у зв`язку з чим догляд за нею здійснювала ОСОБА_1 .

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, зокрема показання свідків, відомості про місце її реєстрації та копію заповіту, складеного ОСОБА_2 .

У сукупності зазначені докази підтверджують обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим судова колегія вважає за необхідне визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Проте суд під час розгляду справи належної оцінки вищезазначеним доказам у справі не надав, не повно встановив обставини у справі та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволені позову.

Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення серед іншого є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, тому апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 10 листопада 2025 року- скасувати та ухвалити нове.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О.Ю.Тичкова

Судді О.В.Маміна

В.Б. Яцини