Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №613/1831/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року

м. Харків

справа № 613/1831/25

провадження № 22-ц/818/3649/26

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Тичкової О.Ю.,

суддів – Маміної О.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря судового засідання Риндіч О.Б.

сторони справи:

заявник – ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи – Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 11 березня 2026 року у складі судді Шалімова Д.В.,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, в якій після уточнення просила встановити факт проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у період з 19 березня 2021 року по 18 липня 2025 року.

Заява мотивована тим, що шлюб між ОСОБА_1 із ОСОБА_4 було розірвано рішенням Богодухівського районного суду Харківської області 20 грудня 2021 року. Із ОСОБА_3 . ОСОБА_1 почали проживати однією сім`єю 19 березня 2021 року за адресою його реєстрації: АДРЕСА_1 . З 10 травня 2021 року вони проживали за адресою реєстрації ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 . З 24 лютого 2022 року по 09 квітня 2022 року повернулися проживати до АДРЕСА_1 , а з 09 квітня 2022 року по 09 березня 2023 року проживали в орендованій квартирі. З 10 березня 2023 року і до моменту зникнення ОСОБА_3 проживали разом за адресою: АДРЕСА_2 . У ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є спільний син, ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отже, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 19 березня 2021 року по 18 липня 2025 року. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спільно вели господарство, розподіляли всі побутові обов`язки та ділили витрати. У складні часи, які принесли втрати близьких, вони були підтримкою один для одного. Так, вони разом пережили смерть батьків ОСОБА_6 : матері - ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та батька - ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Ці події ще більше зміцнили їх сімейний союз. Їхні стосунки були настільки міцними, що вони планували їх узаконити. ОСОБА_3 хотів встигнути це зробити до того, як його відправлять на передову. Останнє листування з ним було 18 липня 2025 року, тоді він повідомив, що його виводять на позицію і він не зможе взяти з собою телефон. Після цього зв`язок з ОСОБА_3 обірвався, і згодом ІНФОРМАЦІЯ_4 видав повідомлення про те, що він зник безвісти під час виконання бойового завдання. Це офіційне повідомлення було надіслано саме ОСОБА_1 , як його цивільній дружині. Крім заявниці та їх спільного сина, ОСОБА_3 не мав інших близьких родичів. Звернення до суду з цією заявою для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу є необхідним, для отримання заявницею та її сином можливості оформити отримання грошового забезпечення передбаченого Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Також відсутність зареєстрованого шлюбу перешкоджає ОСОБА_1 повноцінно здійснювати необхідні дії для розшуку ОСОБА_3 .

Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 11 березня 2026 року у задоволені заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що з огляду на наявні в матеріалах справи докази та встановлені факти суд погоджується, що спільне проживання, наявність спільної дитини ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 дійсно свідчить про наявність між заявницею та ОСОБА_3 відносин, які мали ознаки подружнього співжиття (спільний побут, взаємна турбота, наявність відносини як чоловіка та жінки). Однак, встановлені обставини не підтверджують необхідного п`ятирічного строку проживання однією сім`єю, що й виключає можливість задоволення заяви. Заявником не доведено належними та допустимими доказами факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу протягом щонайменше п`яти років до моменту відкриття спадщини, що прямо передбачено частиною четвертою статті 1264 ЦК України. Саме наявність такого строку є визначальною умовою для віднесення особи до кола членів сім`ї військовослужбовця та для виникнення у неї права на отримання передбачених законом пільг та відповідних виплат.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно дослідив матеріали справи та неправильно з`ясував характер спірних правовідносин, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення. Апелянт зазначає що спірні правовідносини не є спадковими, ці правовідносини є сімейними, які виникли між заявником та заінтересованою особою щодо отримання ОСОБА_1 грошової допомоги та інших пільг та виплат передбачених ч.6 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів сімей». Більш того суд фактично вийшов за межі предмета звернення до суду, оскільки заявником не порушувалось питання та не зверталась до суду за захистом спадкових прав чи розподілу спадкового майна. Крім того станом на момент розгляду справи, спадщина після ОСОБА_3 не відкривалась, спадкові правовідносини не виникли, оскільки правовий статус ОСОБА_3 – зниклий безвісти за особливих обставин, а отже норми ст.1264 ЦК України не підлягають застосуванню.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 19 листопада 2021 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Відповідно до свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 виданого Богодухівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 07 квітня 2023 року, актовий запис №66, вбачається що батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 записано ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади від 10 квітня 2023 року, вбачається що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Довідкою старости Богодухівської міської ради про фактичне місце проживання ( не проживання) особи на території Богодухівської міської ради №688 від 28 серпня 2025 року, підтверджується що ОСОБА_1 фактично проживає з родиною: ОСОБА_3 – чоловік, ОСОБА_10 – донька, ОСОБА_5 – син, за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому дана довідка не містить інформації з якого часу ОСОБА_1 проживає за даною адресою.

Відповідно до повідомлення про зниклих безвісти №52 від 22 липня 2025 року за вих. №2740/с, ОСОБА_1 повідомлено, що її чоловік ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зник безвісти 18 липня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі с. Зелена Долина Краматорського району Донецької області внаслідок стрілецького бою з противником.

Зі змісту акт службового розслідування за фактом зникнення безвісти молодшого лейтенанта ОСОБА_3 , під час виконання бойового завдання 18 липня 2025 року вбачається що в ньому наявна інформація про близьких родичів: дружина – ОСОБА_1 , домашня адреса: АДРЕСА_1 , сестра ОСОБА_11 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №5865 від 18 вересня 2025 року, відповідно до якого в пункті 4 вказано, нараховувати молодшому лейтенанту ОСОБА_3 додаткову грошову винагороду відповідно до абзацу 2 пункту 11 розділу XXXIV наказу Міністерства оброни України від 07.06.2018 №260, у розрахунку 100 000 грн на місяць за час безвісної відсутності, або до дня обрання законної сили рішення суду про визнання його загиблим, або оголошення померлим.

Згідно даних картки соціально – демографічного вивчення військовослужбовця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 перебуває у цивільному шлюбі, дружина ОСОБА_1 , діти ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_10 .

Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, ОСОБА_1 вказувала що встановлення відповідного факту їй необхідно для отримання грошового допомоги та інших соціальних пільг передбачених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Отже встановлення факту проживання ОСОБА_1 та однією сім`єю без реєстрації шлюбу має для позивачки юридичне значення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Частиною 2 статті 3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.

Статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Якщо вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу заявлена у зв`язку з таким проживанням не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, відповідні відносини є спадковими і до них слід застосовувати статтю 1264 ЦК України.

Відповідний висновок зроблений у постанові Верховного суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21.

Судова колегія вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги з приводу невірного встановлення судом мети що прагне досягнути заявниця звертаючись до суду у дійсній справі.

Так, за змістом заяви та обставин у справі метою звернення ОСОБА_1 є встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу для отримання грошової допомоги, статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Проте зазначеного суд не встановив та не врахував, що станом на час розгляду справи спадкова справа після ОСОБА_3 не відкривалась, військовослужбовець рахується зниклим безвісти за особливих обставин, в матеріалах справи відсутні докази оголошення останнього за рішенням суду загиблим.

Тому суд дійшов помилкового висновку про те, що саме наявність документально підтвердженого спільного проживання позивачки з військовослужбовцем протягом щонайменше п`яти років до дати його смерті є ключовою юридичною умовою для встановлення її належності до кола осіб, які мають право на отримання передбаченої законом одноразової грошової допомоги.

Зазначені спірні правовідносини щодо можливості в подальшому позивачкою отримати грошову допомогу не є спадковими, а тому апеляційний суд помилково застосував до спірних правовідносин положення статті 1264 ЦК України.

Статтею 315 ЦПК України визначено можливість встановлення судом факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. Вказана норма не містить вимог тривалості відносин між чоловіком та жінкою для встановлення такого факту.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року у справі № 463/5823/22 (провадження № 61-7351св24, постанова від 17 червня 2026 року у справі 357/7533/22 провадження №61-13926св25).

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Доказами, які свідчать про факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, покази свідків, листи ділового та особистого характеру тощо.

Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із подружжя, свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких випливає, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц).

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

На підтвердження факту проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 заявником були подані: свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 виданого Богодухівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 07 квітня 2023 року, актовий запис №66, згідно якого батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 записано ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ; довідку старости Богодухівської міської ради про фактичне місце проживання ( не проживання) особи на території Богодухівської міської ради №688 від 28 серпня 2025 року, згідно зі змістом якої ОСОБА_1 фактично проживає з родиною: ОСОБА_3 – чоловік, ОСОБА_10 – донька, ОСОБА_5 – син, за адресою: АДРЕСА_1 ; повідомлення про зниклих безвісти №52 від 22 липня 2025 року за вих. №2740/с, відповідно до якого ОСОБА_1 повідомлено, що її чоловік ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зник безвісти 18 липня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі с. Зелена Долина Краматорського району Донецької області внаслідок стрілецького бою з противником; акт службового розслідування за фактом зникнення безвісти молодшого лейтенанта ОСОБА_3 та картку соціально – демографічного вивчення військовослужбовця за змістом яких вбачається відомості про близьких родичів військовослужбовця та записано ОСОБА_1 як цивільну дружину.

Допитані в суді першої інстанції свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , підтвердили що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 фактично проживали однією сім`єю як чоловік та дружина у період з 2021 по 2025 рік.

Так, свідок ОСОБА_12 пояснила суду, що знала ОСОБА_3 з дитинства, оскільки, хоча сама проживала у м. Харкові, постійно приїжджала до свекрухи у с. Гути. Свідок зазначила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали разом протягом тривалого часу, вели спільне господарство, разом здійснювали ремонт будинку, облаштовували присадибну територію, прибудували веранду, упорядкували гараж. Також свідок повідомила про придбання ними автомобіля, спільне проведення свят та підтримання ними фактичних сімейних відносин. При цьому свідок зазначила, що їй відомо про зникнення ОСОБА_3 безвісти.

Свідок ОСОБА_13 , який проживав по сусідству із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , пояснив, що у березні 2021 року ОСОБА_3 приїхав додому разом із ОСОБА_1 та представив її своїй матері як наречену. З цього часу, за словами свідка, вони постійно проживали разом, вели спільне господарство, обробляли город, здійснювали ремонт будинку, добудували веранду та побудували гараж. Свідок також підтвердив, що вони разом їздили на роботу, у них народився син, а у 2024 році вони придбали автомобіль. Зазначені обставини свідок сприймав безпосередньо як сусід, оскільки регулярно бачив їх за місцем проживання. Також свідок повідомив про обставини, пов`язані з мобілізацією ОСОБА_3 , його подальшим поверненням в Україну та зникненням безвісти.

Оцінюючи наведені показання свідків у сукупності з іншими доказами, наявними в матеріалах справи, апеляційний суд вважає їх належними та допустимими доказами на підтвердження факту тривалого спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю.

Зміст показань обох свідків свідчить не лише про факт перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за одним місцем проживання, а й про характер їхніх взаємовідносин, властивий подружжю: вони тривалий час проживали разом, вели спільне господарство, спільно облаштовували житло та побут, здійснювали ремонтні роботи, разом працювали, у них народилася спільна дитина, спільно проводили час та набували майно.

При цьому суд не може погодитися з висновком про те, що наявність певних розбіжностей у показаннях свідків щодо конкретного періоду початку спільного проживання чи окремих адрес проживання сама по собі спростовує встановлений ними факт існування сімейних відносин.

Такі розбіжності стосуються переважно окремих деталей та часових проміжків, сприйняття яких свідками здійснювалося безпосередньо у побутових обставинах та через значний проміжок часу. Водночас в істотних для вирішення справи обставинах показання свідків є послідовними та взаємоузгодженими, зокрема щодо тривалості спільного проживання, ведення спільного господарства, спільного облаштування житла, наявності спільної дитини та фактичного ведення спільного сімейного життя.

Наведені свідками обставини узгоджуються з іншими доказами, наявними в матеріалах справи, та не спростовані належними і допустимими доказами. При цьому сам по собі факт того, що свідки не могли точно відтворити всі періоди проживання за різними адресами або допустили певні неточності щодо часу початку спільного проживання, не нівелює їхніх показань у частині основної обставини, яку вони підтвердили, - тривалого фактичного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як сім`ї.

Отже колегія суддів погоджується, що спільне проживання, наявність спільної дитини ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 дійсно свідчить про наявність між заявницею та ОСОБА_3 відносин, які мали ознаки подружнього співжиття.

Разом з тим щодо визначення періоду, за який може бути встановлений факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд зазначає наступне.

Заявниця просила встановити факт її проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу у період з 19 березня 2021 року по 18 липня 2025 року.

Проте із тим, з матеріалів справи вбачається, що на момент початку заявленого заявницею періоду - 19 березня 2021 року, вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України "Про доступ до судових рішень"суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 19 листопада 2021 року яке набрало законної сили 19 грудня 2021 року, повну заяву ОСОБА_1 про розірвання шлюбу було задоволено та розірвано шлюб зі ОСОБА_4 .

Відповідно до частини першої статті 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

За змістом статті 25 Сімейного кодексу України жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі. Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу.

Згідно з частиною третьою статті 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Відповідно до частини другої статті 114 Сімейного кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Отже, саме набрання рішенням суду про розірвання шлюбу законної сили є юридично значущою обставиною, з якою закон пов`язує припинення попереднього шлюбу, а не сама дата ухвалення такого рішення.

Таким чином, до 19 грудня 2021 року заявниця юридично перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою, а тому встановлення за цей період факту її проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу суперечило б положенням статей 21, 25, 36, 104, 114 Сімейного кодексу України.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17 червня 2020 року у справі № 755/18012/16-ц (провадження № 61-40658св18), відповідно до якої перебування особи у зареєстрованому шлюбі виключає можливість встановлення факту її проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з іншою особою за відповідний період. Верховний Суд прямо зазначив, що для встановлення такого юридичного факту необхідною умовою є неперебування особи в іншому зареєстрованому шлюбі. При цьому сама по собі обставина фактичного припинення сімейних відносин із попереднім чоловіком до моменту юридичного припинення шлюбу не має правового значення для встановлення відповідного юридичного факту.

Отже, навіть якщо фактичні сімейні відносини між заявницею та ОСОБА_3 виникли раніше, встановлення юридичного факту їх проживання однією сім`єю саме як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу можливе лише з моменту припинення попереднього шлюбу заявниці.

Враховуючи викладене колегія судів вважає доведеним факт проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 саме з 19 грудня 2021 року по ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.1,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення часткове задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Керуючись ст.ст. 367,368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375,381,382-384,389 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Таволжанського Миколи Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 11 березня 2026 року – скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу – задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та жінки ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_9 , без реєстрації шлюбу у період часу від 19 грудня 2021 року по 18 липня 2025 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.Ю. Тичкова

Судді О.В. Маміна

В.Б. Яцина