Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №638/16123/24 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року

м. Харків

справа № 638/16123/24

провадження № 22-ц/818/4673/26

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Тичкової О.Ю.,

суддів – Маміної О.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря судового засідання Риндіч О.Б.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1

відповідач – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 30 квітня 2026 року у складі судді Шишкіна О.В.,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначає, що 17.11.2023 року приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Коробець О.М. було заведено спадкову справу після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за заявою про прийняття спадщини згідно статті 1261 Цивільного кодексу України її сина ОСОБА_4 (заява зареєстрована в Книгу обліку і реєстрації спадкових справ за № 674 від 17.11.2023 року, с/с 248/2023).

08.02.2024 року із заявою про прийняття спадщини згідно ст. 1261 Цивільного кодексу України звернулася донька спадкодавиці, ОСОБА_2 (заява зареєстрована в Книгу обліку і реєстрації спадкових справ за № 45 від 08.02.2024 року, с/с 248/2022).

19.07.2024 року за реєстровими № 2181 та № 2182 відповідачу - ОСОБА_2 було видано свідоцтва про право на спадщину за законом на частку житлового будинку та частку земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстроване на її ім`я право власності на вказане вище нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав. Інша частина спадкового майна після смерті матері ОСОБА_3 перейшла до сина спадкодавиці ОСОБА_4 згідно закону.

Після отримання свідоцтва про право на спадщину, 22.07.2024 року відповідач ОСОБА_2 звернулася із скаргою до Міністерства юстиції України, в якій зазначила, що позивач у змові з родичами померлої ОСОБА_3 , а саме – сином спадкодавиці ОСОБА_4 та його дружиною, ОСОБА_5 , скориставшись глибоким розладом психічного здоров`я ОСОБА_3 (матері відповідача), у вересні 2023 року з використанням шахрайської схеми шляхом здійснення незаконної нотаріальної дії по скасуванню заповіту допомогла сину спадкодавиці ОСОБА_4 заволодіти її (відповідача) спадщиною.

Окрім даної скарги, 28.02.2024 року відповідач звернулася зі скаргою до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якій стверджувала, що заяв її матері про скасування складених нею заповітів на ім`я доньки (відповідача) відсутні та взагалі ніколи не існували.

На вищевказані скарги відповідача до Міністерства юстиції України, Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо дій повивача - приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області Коробець О.М., відповідачу ОСОБА_2 були надані відповіді, а саме за № 13941/Б-738/15.6 від 07.03.2024 року; за № 38488/Б-2637/15.6 від 14.08.2024 року оригінали яких знаходяться у відповідача, та в копіях були надані позивачу за її письмовим запитом.

Тому позивач просила визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області Коробець О.М., інформацію, поширену ОСОБА_2 шляхом оприлюднення у скарзі від 22.07.2024 року до Міністерства юстиції України та у скарзі від 28.02.2024 року до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Зобов`язати ОСОБА_2 повідомити Міністерство юстиції України та Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції про ухвалене у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації рішення.

Зобов`язати ОСОБА_2 вибачитися перед ОСОБА_1 шляхом направлення їй відповідного письмового звернення.

Стягнути з відповідача на користь позивача кошти в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 000 гривень та понесені судові витрати.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 30 квітня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області Коробець Олени Миколаївни, інформацію, поширену ОСОБА_2 шляхом оприлюднення у скарзі від 22.07.2024 року до Міністерства юстиції України та у скарзі від 28.02.2024 року до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, зобов`язавши ОСОБА_2 повідомити Міністерство юстиції України та Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції про ухвалене у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації рішення, відшкодування моральної шкоди та зобов`язавши ОСОБА_2 вибачитися перед ОСОБА_1 шляхом направлення їй відповідного письмового звернення.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн та судовий збір у розмірі 1961,20 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Рішення суду мотивовано тим, що у дійсній справі позивачем належними та допустимими доказами доведено розповсюдження відповідачем інформації відносно позивачки, як публічної особи, що були б направлені на приниження її честі, гідності та ділової репутації, і як наслідок встановлено факту заподіяння моральної шкоди.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що вказані позивачем, як на підставу позову скарги, були подані до компетентних органів на дії та бездіяльність приватного нотаріуса у відповідності до положень Закону України «Про звернення громадян» і Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» та були реалізацією гарантованих статтею 40 Конституції України права на звернення до контролюючих органів, у зв`язку з незгодою з діями нотаріуса. Апелянт вважає помилковим ототожнення позивачкою поширення недостовірної інформації, яка порочить честь, гідність та ділову репутацію, із реалізацією права громадян на звернення та оскарження. Посилається на те що моральна шкода, за заподіяння якої заявлена вимога про стягнення компенсації, не доведена позивачкою за допомогою належних доказів, а такі її складові, як протиправність діяння заподіювачів шкоди, причинний зв`язок між шкодою і протиправним діянням та вина заподіювачів, відсутні.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що 17.11.2023 року приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Коробець О.М. було заведено спадкову справу після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за заявою про прийняття спадщини згідно статті 1261 Цивільного кодексу України її сина ОСОБА_4 (заява зареєстрована в Книгу обліку і реєстрації спадкових справ за № 674 від 17.11.2023 року, с/с 248/2023).

08.02.2024 року із заявою про прийняття спадщини згідно ст. 1261 Цивільного кодексу України звернулася донька спадкодавиці, ОСОБА_2 (відповідач) (заява зареєстрована в Книгу обліку і реєстрації спадкових справ за № 45 від 08.02.2024 року, с/с 248/2022).

Крім того в матеріалах справи містяться копія заяви ОСОБА_3 від 05.09.2023 року щодо скасування заповіту посвідченого 25.01.2005 року державним нотаріусом Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області, реєстровий № 2-149 та посвідченого 01.10.2015 року державним нотаріусом Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори (колишня Десята Харківська ДНК), реєстровий № 1-2114.

06.09.2023 року за реєстровим № 2032 та реєстровим № 2033 позивачем було засвідчено справжність підпису ОСОБА_3 про скасування заповіту, посвідченого державним нотаріусом Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області 25.01.2005 року за реєстровим № 2-149 та заповіту, посвідченого Сьомою Харківською міською державною нотаріальною конторою 01.10.2015 року за реєстровим № 1-2114.

Через відділення Укрпошти звичайним листом через поштову скриньку позивачем було направлено повідомлення про вчинені нотаріальні дії стосовно скасування заповітів з долученням оригіналу заяви ОСОБА_3 до Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області за адресою: Харківська область, Харківський район, місто Дергачі, вулиця 1 Травня, буд, 63 (вих. № 450/01-16 від 05.09.2023 року) та до Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Бакуліна, 1 (вих. № 451/01-16 від 05.09.2023 року).

19.07.2024 за реєстровими № 2181 та № 2182 відповідачу - ОСОБА_2 було видано свідоцтва про право на спадщину за законом на частку житлового будинку та частку земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстроване на її ім`я право власності на вказане вище нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав. Інша частина спадкового майна після смерті матері ОСОБА_3 перейшла до сина спадкодавиці ОСОБА_4 згідно закону.

28.02.2024 року відповідач звернулася зі скаргою до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якій стверджувала, що заяв її матері про скасування, складених нею заповітів на ім`я доньки (відповідача), відсутні та взагалі ніколи не існували. Вказувала що зверталась до Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори щодо ознайомлення із матеріалами спадкової справи та отримання завіреної копії заяви ОСОБА_3 щодо скасування вище згаданих заповітів. Проте отримала відповідь про те що Сьомої Харківською міською державною нотаріальною конторою вказані заяви не отримувались та за результатами ознайомлення із матеріалами спадкової справи – відсутні.

За змістом вказаної заяви ОСОБА_2 просила надати відповідь та повідомити її про місцезнаходження поданих ОСОБА_3 заяв про скасування укладених нею заповітів та надати її право отримати згідно ст. 8 Закону України «Про нотаріат» належним чином завірену копію вказаної заяви.

Окрім даної скарги, 22.07.2024 року відповідач звернулась зі скаргою до Міністерства юстиції України, за змістом якої відповідач ОСОБА_2 піддавала сумніву законність рішення приватного нотаріуса Коробець О.М. що скасування заповітів що були вчинені за життя її матір`ю ОСОБА_3 . Скаржниця вказувала що їй стало відомо вчинення незаконих дій приватним нотаріусом Коробець О.М. відносно неї щодо оформлення та видачі сівдоцтва на прво власності на спадкове майна ні її брата ОСОБА_4

ОСОБА_2 заперечувала щодо факту отримання приватним нотаріусом Коробець О.М. заяви про скасування заповіту від її матері ОСОБА_3 та заперечувала щодо справжності підпису на згадуваних заявах про скасування заповітів.

У зв`язку із викладеними обставинами просила перевірити вказані у скарзі факти та обставини, провести службове розслідування відносно приватного нотаріуса Коробець О.М. на предмет відповідності її дій до діючого законодавства, визнати протиправними нотаріальні дії та скасувати запис у спадковому реєстрі щодо реєстрації заяви №71185480 про скасування заповіту №1-2114 від 01.10.2015 року та визнати вказаний заповіт таким що є чинним та має повну правову та юридичну силу.

На вищевказані скарги відповідача до Міністерства юстиції України, Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо дій повивача - приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області Коробець О.М., відповідачу ОСОБА_2 були надані відповіді, а саме за № 13941/Б-738/15.6 від 07.03.2024 року; за № 38488/Б-2637/15.6 від 14.08.2024 року.

Зі змісту вищезгаданих відповідей за № 13941/Б-738/15.6 від 07.03.2024 року та за № 38488/Б-2637/15.6 від 14.08.2024 року вбачається, що за результатами розгляду скарг та проведеної перевірки, будь-яких ознак неправомірної діяльності приватного нотаріуса Коробець О.М. до відповідача ОСОБА_2 виявлено не було. Відповідачу роз`яснено, що відповідно до вимог статті 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до Конституції України життя і здоров`я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

У відповідності до статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

За змістом статей 1 та 11 Закону України «Про інформацію» інформацією про фізичну особу є будь-які дані, відомості чи сукупність відомостей, яка ідентифікована або конкретно може бути ідентифікована.

Згідно із статтею 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Отже, згідно до положень частини 1 статті 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.

У частині 1 статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.

Відповідно до частини 4 тієї ж статті передбачено, що спростування інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Тому за положеннями частини 2 статті 302 ЦК України визначається, що фізична особа, яка поширює інформацію, зобов`язана переконатися в її достовірності.

Фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації (частина 1 статті 299 ЦК України).

Під діловою репутацією особи розуміється оцінка її підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин:

- поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

- поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

- поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

- поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 14 постанови від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», позовна заява за зазначеною категорією справ має містити, зокрема, відомості про те, в який спосіб була поширена інформація, що порушує особисті немайнові права позивачка, яка саме інформація поширена відповідачами із зазначенням часу, способу й осіб, яким така інформація повідомлена, інші обставини, які мають юридичне значення, посилання на докази, що підтверджують кожну з таких обставин, а також зазначення способу захисту, в який позивач бажає захистити своє порушене право.

В той же час, у відповідності до статті 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

За наведених норм права, надаючи відзив на заявлені позовні вимоги, відповідачі та їх представниця наполягали на реалізації ними права звернення до органів державної влади, установ і організацій незалежно від форм власності відповідно до їх функціональних обов`язків в межах здійснення ними контролю за організацією роботи суб`єктом нотаріальної і реєстраційної діяльності із скаргами задля захисту своїх особистих прав і законних інтересів, у зв`язку з їх порушенням.

Так, у відповідності до частини 2 статті 2? Закону України «Про нотаріат» контроль за організацією нотаріату, перевірка організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства здійснюються Міністерством юстиції України та його територіальними органами.

За положеннями пункту 2 розділу І Положення про Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого Наказом міністерства юстиції України за №71/5 9 січня 2020 року колегії є постійно діючими консультативно-дорадчими органами при Мін`юсті та його територіальних органах, що в межах повноважень, визначених Порядком розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128, здійснюють колегіальний розгляд скарг у сферах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, фізичних осіб - підприємців та відокремлених підрозділів юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави (далі - скарги).

Колегії створюються Мін`юстом чи відповідним територіальним органом шляхом затвердження їх складу відповідно до цього Положення.

Відповідно до пункту 2 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою КМУ від 25 грудня 2015 № 1128 (в редакції постанови КМУ від 24 грудня 2019 №1150), розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом. Розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого цим Порядком.

Отже, аналізуючи наведені норми матеріального права, якими врегульовані порядок та організація здійснення функціональних обов`язків компетентними органами, до яких звернулися відповідачі зі скаргою на дії приватної нотаріуси в межах спадкової справи та з приводу надання та відмови у наданні нею нотаріальних та реєстраційних послуг, слід дійти висновку, що ОСОБА_2 шляхом подання скарг на дії особи, уповноваженою державою вчиняти нотаріальні дії, реалізувала свої конституційні права задля захисту своїх спадкових справ, що відповідно до закону не є поширенням інформації, як достовірної, так і недостовірної, яка може принижувати честь та гідність, а також ділову репутацію.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного суду від 27 квітня 2026 року у справі № 481/1279/23 (провадження № 61-11323св25).

Пленум Верховного Суду України у пункті 16 постанови від 27 лютого 2009 року №1 зазначив, що у випадку звернення особи із заявою до уповноваженого органу, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову.

За письмовими поясненнями відповідача що містяться в матеріалах справи, направлені відповідачкою скарги були прийняті до провадження компетентними органами, які в межах своїх повноважень здійснили перевірку та не знайшли порушень у діях і бездіяльності нотаріуса, та порадили звернутися до суду. Ці обставини не спростовувалися у суді першої інстанції іншими учасниками справи.

Отже, з матеріалів справи, де міститься зміст скарг, які на думку позивачки містять неправдиву інформацію, що принижує її честь, гідність та ділову репутацію, при тому такою інформацією ОСОБА_1 вважає увесь зміст скарг в цілому, не може бути підставою для захисту прав приватного нотаріуса в порядку статей 277, 280, 299 ЦК України, оскільки по-перше, ця інформація викладена відповідачем на ім`я компетентних органів для здійснення перевірки; по-друге, в скаргах містяться факти стосовно ведення спадкової справи, дат звернення до нотаріуса та здійснення нею нотаріальних дій, зокрема, стосовно спадкоємця ОСОБА_4 та щодо неправомірних, на думку скаржниці, дій приватного нотаріуса Коробець О.М. щодо вчинення нотаріальних дії щодо скасування заповітів та видачі свідоцтва на право власності.

Тож викладення відповідачкою власного бачення подій та явищ, які відбувалися при здійсненні позивачкою повноважень нотаріуса та реєстратора, не є завідомо неправдивими даними, викладеними відповідачами з метою заподіяння шкоди особистим немайновим інтересам позивачки.

Більш того, такі звернення не містять образливих чи некоректних висловів, а є зверненнями до компетентних органів з приводу перевірки викладеної інформації та діяльності позивачки в межах їхніх повноважень, що є правом відповідачки.

Втім, колегія суддів вважає слушним посилання позивачки на наявність у скарзі відповідачки ОСОБА_2 відомостей які не відповідають дійсності, зокрема в частині не отримання приватним нотаріусом Коробець О.М. від ОСОБА_3 заяви про скасування заповіту від 01.10.2015 року №1-2114 посвідченого Сьомою Харківською міською державною нотаріальною конторою Харківської області та від 25.01.2005 року №2-149 посвідченого Дергачівською державною нотаріальною конторою Харківської області.

Зазначене твердження за своїм змістом є не оціночним судженням чи припущенням відповідачки щодо правомірності дій позивачки, а конкретним фактичним твердженням про обставину, яка мала місце в об`єктивній дійсності та може бути перевірена на підставі належних і допустимих доказів.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що відповідні заяви про скасування заповітів були отримані приватним нотаріусом Коробець О.М. та на їх підставі вчинені відповідні нотаріальні дії щодо реєстрації скасування заповітів у Спадковому реєстрі. Отже, твердження відповідачки про неотримання приватним нотаріусом таких заяв не відповідає фактичним обставинам справи.

Водночас сама по собі наявність у скарзі окремих відомостей, які не відповідають дійсності, не свідчить автоматично про те, що відповідачка мала на меті принизити честь, гідність або ділову репутацію позивачки. Для задоволення позовних вимог у цій частині необхідно встановити сукупність обставин, передбачених статтею 277 ЦК України, зокрема факт поширення відповідної інформації, її недостовірність, порушення нею особистих немайнових прав позивачки та інші юридично значимі обставини.

Більше того, зміст скарг у цілому свідчить про те, що відповідачка пов`язувала зазначені обставини із захистом власних спадкових прав та прагнула отримати від компетентного органу перевірку законності нотаріальних дій. За таких обставин наведення відповідачкою власного бачення обставин, навіть якщо окремі фактичні відомості виявилися такими, що не відповідають дійсності, саме по собі не дає достатніх підстав для висновку про наявність у її діях складу цивільного правопорушення, необхідного для застосування способу захисту, передбаченого статтею 277 ЦК України.

Право на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, докази вимушених змін у житті позивачки, тощо.

На підставі викладеного, за відсутності факту приниження честі, гідності та ділової репутації позивачки шляхом розповсюдження недостовірної інформації, колегія суддів не вбачає і підстав для відшкодування на користь позивачки компенсації моральної шкоди у відповідності до положень статті 280, 23 та 1167 ЦК України.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.1,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 367,368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375,381,382-384,389 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 30 квітня 2026 року – скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди – відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.Ю. Тичкова

Судді О.В. Маміна

В.Б. Яцина