Суд: Харківський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про спонукання виконати або припинити певні дії
Дата: 11 жовтня 2026 р.
Справа: №642/3169/25
Суддя: Пилипчук Н. П.
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
Іменем України
12 жовтня 2026 року
м. Харків
справа № 642/3169/25
провадження № 22-ц/818/1223/26
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Пилипчук Н.П.
суддів: Яцини В.Б., Тичкової О.Ю.
розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Холодногірського районного суду м. Харкова від 03 жовтня 2025 року, постановілене суддею Петрововю Н.М.,
в с т а н о в и в:
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів у сумі - 84 033,55 грн.
Позовна заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 (чоловік позивача). Після його смерті відкрилася спадщина, за життя померлий не залишив заповіту, тому спадкування після його смерті відбувалося за законом. Так, спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 є: мати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; дружина ОСОБА_1 ; донька ОСОБА_5 ; донька ОСОБА_2 (відповідач у справі).
Дружина та доньки померлого прийняли спадщину шляхом звернення до нотаріуса у межах встановленого строку з заявами про прийняття спадщини. Мати померлого, ОСОБА_4 , відмовилася від спадщини після сина на користь ОСОБА_2 . Таким чином, враховуючи кількість спадкоємців першої черги за законом, факту відмови одного із спадкоємців на користь іншого спадкоємця цієї ж черги, частки спадкоємців у спадковому майні складають: частка у спадщині - донька ОСОБА_2 (відповідач у справі); частка у спадщині - дружина ОСОБА_1 (позивач у справі); частка у спадщині - донька ОСОБА_5 .
До складу спадщини після смерті ОСОБА_3 серед іншого входила квартира АДРЕСА_1 .
Усі ці обставини були предметом судового розгляду у справі № 641/432/22, що перебувала у провадженні Київського районного суду міста Харкова. Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 09 серпня 2024 року з урахуванням ухвали Київського районного суду міста Харкова від 02 жовтня 2024 року про виправлення допущених описок, за відповідачем у справі, ОСОБА_2 визнано право власності на частину квартири АДРЕСА_1 . Судове рішення у справі № 641/432/22 набрало законної сили 06.11.2024.
Відповідно до інформаційної довідки від 20 травня 2025 року № 427636593 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі рішення суду у справі № 641/432/22.
Так як позивач та відповідач є співвласниками нерухомого майна, відповідно до закону вони є індивідуальними споживачами та зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Крім того, спільне майно (квартира АДРЕСА_1 ) територіально розташоване у районі міста, яке протягом 2022 року систематично піддавалося обстрілам із різного виду озброєння з боку ворожих військових формувань. З метою недопущення подальшої руйнації та збереження спільного майна в опалювальний період, з метою захисту спільного майна від атмосферного впливу позивач вимушена була здійснити заміну вікна у спільній квартирі за рахунок власних коштів. Крім того, після завершення опалювального періоду, внаслідок застарілості інженерного обладнання у спільному майні, з метою недопущення негативних наслідків у вигляді затоплення сусідів тощо, позивач вимушена була здійснити за рахунок власних коштів часткову заміну відповідного обладнання (радіатор опалення).
Враховуючи уточнені позовні вимоги позивач просила стягнути з відповідача - 8312, 50 грн. (16625, 00 грн/2) (за понесені позивачем витрати щодо інженерного
обладнання); - 7644, 00 грн. (15288, 00 грн/2) (за понесені позивачем витрати щодо утримання спільного майна (вікно); - 68077, 05 грн. (136154, 09 грн/2) (за сплачені позивачем послуги з постачання теплової енергії та з обслуговування ВБС теплопостачання у спільному майні); - 7774,29 грн. (15548,57 грн./2) - оплата житлово-комунальних послуг КП«Жилкомсервіс» за період з липня 2020 року по травень 2025 року включно;- 503,71 грн. (1007,42/2) - плата за абонентське обслуговування КП «Харківводоканал» за період з травня 2022 року по травень 2025 року включно;- 258, 06 грн. (516, 12/2) - обслуговування внутрішньобудинкових систем водовідведення за травень 2022 року по травень 2025 року;- 282,54 грн. (565, 08 /2) - обслуговування внутрішньобудинкових систем водопостачання за травень 2022 року по травень 2025 року, всього у загальній сумі 92852, 15 грн.
Рішенням Холодногірського районного суду м. Харкова від 03 жовтня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів – відмовлено.
В апеляційній скарзі позивача просить рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 76 895,65 грн., постановити нове, яким задовольнити ці позовні вимоги.
Зазначає, що судом першої інстанції зазначено, що позивачем не надано доказів, на якій правовій підставі позивач здійснює експлуатацію відповідної квартири та має права на захист свого порушеного права, яке підлягає судовому захисту. Вказує, що ОСОБА_1 була вселена до вказаної квартири як член сім`ї власника (дружина), є зареєстрованою у вказаному житловому приміщенні з 23.07.1997 року, що підтверджується довідкою про зареєстрованих від 01 серпня 2025 року, що знаходиться у матеріалах справи; після смерті чоловіка - ОСОБА_3 , як спадкоємець першої черги спадщину, до складу якої входило у тому числі і дане житлове приміщення, прийняла. Враховуючи кількість спадкоємців першої черги, відмову одного із них на користь іншого, частка ОСОБА_1 у спадковій квартирі складає 1/4 частину. У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених у гл. 29 ЦК України. Відсутність реєстрації права власності на час розгляду справи судом першої інстанції за позивачем у справі належної їй частки відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном (постанова Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 463/6829/21-ц). Зазначає, що до предмету спору входять сплачені ОСОБА_1 послуги за постачання теплової енергії (опалення), абонентська плата та облуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання відповідної квартири, оплата послуг КП «Жилкомсервіс» (квартплата), абонентське облуговування КП «Харківводоканал», обслуговування внутрішньобудинкових систем водопостачання та водовідведення. Інші послуги до предмету спору не входять. Відповідно до пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів від 8 жовтня 1992 року № 572 власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов`язаний: оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Щодо постачання теплової енергії, абонентської плати та обслуговування ВБС теплопостачання Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб. Таким чином, відповідні послуги сплачуються незалежно від фактичного проживання/непроживання у житловому приміщенні, і доводи суду першої інстанції щодо відсутності доказів користування цими послугами саме відповідачем є безпідставними. Зазначає, що вимога щодо стягнення із відповідача у порядку регресу за сплачені послуги за постачання теплової енергії, абонплати та обслуговування ВБС з теплопостачання та гарячої води (15464,21 грн. (опалення 2020-2021 рік) + 50736,035 (опалення та абонплата 2022 - квітень 2025 року із урахуванням усіх перерахунків) + 1876, 80 грн. (обслуговування ВБС теплопостачання та гарячої води липень 2022 року - квітень 2025 року) = 68077, 05 грн, є документально підтвердженою. Суд першої інстанції зазначив, що довідка № 8MOPMEU7OPD51QUTAT КБ «Приватбанк» щодо здійснення платежів за період часу з січня 2022 року по липень 2025 року не є належним доказом, оскільки у вказаній довідці не зазначено, за який період проведені оплати. Разом із тим, такі висновки зроблені без урахування усіх доказів у сукупності, оскільки за довідкою КП ХТМ видно суми та періоди нарахування, а довідкою Приватбанк підтверджуються їх оплати із зазначенням дат оплат. Наголошує, що на момент початку спірних періодів будь-яка заборгованість була відсутня, і щомісячними нарахуваннями підтверджується, що вся сума нарахувань, які входять до предмету спору, були нараховані вже після смерті спадкодавця, тобто це зобов`язання, які є солідарними зобов`язаннями спадкоємців. Судом звернута увага, що рішенням ХМР № 163 від 08.06.2022 «Про деякі питання оплати житлово-комунальних послуг та транспортних послуг в умовах воєнного стану» комунальним підприємствам було доручено припинити стягнення плати за надані житлово-комунальні послуги за період з 24.02.2022 до 31.05.2022 включно та вжити заходів щодо перерахунку грошових зобов`язань. При цьому, залишено поза увагою суду, що, зокрема в частині послуг, що надаються КП «ХТМ», при проведених розрахунках враховані коригування згідно зазначеного рішення ХМР на загальну суму 7922, 40 грн.
Представник відповідача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що із самого початку відкриття спадщини ОСОБА_2 створювалися перешкоди в оформленні спадкових прав. Проте, незважаючи на всі перешкоди, останній вдалося прийняти спадщину та оформити право власності на належну їй частку у спадковому майні в судовому порядку. Звертаючись до суду з позовом, Позивачка надала квитанції по сплаті за житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_2 , однак не надала жодних доказів на підтвердження того, що Відповідачка користувалася житлово-комунальними послугами в належній їй на праві часткової власності квартирі та ухиляється від виконання своїх обов`язків як співвласниця квартири. Таких доказів і не може бути, адже Позивачка не допускає Відповідачку до квартири (як й до іншого майна, що було успадковане Відповідачкою). З цієї причини Відповідачка була вимушена звернутися до Позивачки й іншої співвласниці квартири, із заявою про визначення порядку володіння, користування та розпорядження спадковим майном (в порядку досудового врегулювання спору щодо усунення перешкод у користуванні та розпорядженні належним Відповідачці майном) (копія заяви та докази її направлення додаються). Проте, станом на сьогодні співвласникам не вдалося досягти згоди – Позивачка не погоджується на запропоновані Відповідачкою варіанти, при цьому не висловлюючи власних пропозицій, а ОСОБА_5 ігнорує будь-які звернення Відповідачки, фактично самоусунувшись від вирішення спору. Відповідачка у вказаній вище квартирі не проживає, ключей від вказаної квартири у неї не має. Вона зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 . З огляду на те, що Позивачка чинить перешкоди Відповідачці у користуванні належним їй майном, Відповідачка звернулася до Київського районного суду м. Харків із позовною заявою про усунення перешкод у користуванні майном шляхом вселення. Ухвалою від 12 листопада 2025 року було відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_5 , - про усунення перешкод у користуванні майном шляхом вселення (справа у суді № 953/11959/25). Позивачка всіляко перешкоджає реалізації Відповідачкою свого права власності на 1/2 частку спірної квартири та виконання нею обов`язків з утримання спільного майна. Вказує, що у разі доведеності одним із співвласників понесення ним витрат на управління, утримання та збереження спільного майна, участь у чому (управлінні, утриманні, збереженні) пропорційно своїй частці зобов`язаний приймати інший співвласник, який ухиляється від свого обов`язку, особа, яка зазнала втрат, має право на їх відшкодування у передбаченому законом порядку. Зазначений висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13.03.2019 року у справі №521/3743/17-ц та у постанові Верховного Суду від 19.08.2020 року у справі № 03/2200/15. Проте, з викладеного вище вбачається, що Відповідачка не ухиляється від свого обов`язку, про що вона неодноразово повідомляла Позивачці. Але, окрім обов`язку, Відповідачка також має права як співвласниця спірної квартири. Проте, саме через неправомірні дії Позивачки, Відповідачка не може користуватися належним їй майном та, відповідно, виконувати при цьому вимоги зі сплати за спожиті нею житлово-комунальні послуги. Вказує, що право власності на нерухому річ, яка входить до складу спадщини, виникає з моменту державної реєстрації цього майна. Тобто, до моменту державної реєстрації спадщини спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину (має право на спадщину), але не є власником відповідної нерухомої речі. Відповідачка, не отримавши свідоцтво про право на спадщину на спірне нерухоме спадкове майно, при отриманні якого нотаріус здійснює державну реєстрацію речового права власності, не набула права спільної сумісної власності на квартиру. Отже, з часу відкриття спадщини у Відповідачки не виникло обов`язку зі сплати за житлово-комунальна послуги, адже державна реєстрація права власності на спадкове майно відбулася 27 лютого 2025 року. До моменту державної реєстрації спадщини (27 лютого 2025 року) Відповідачка вважалася такою, що прийняла спадщину (має право на спадщину), але не є власником відповідної нерухомої речі.
Позивач надала пояснення, та зазначила, що доводи відповідача щодо не користування відповідними послугами та фактичного непроживання у квартирі, з огляду на предмет спору, є безпідставними та необгрунтованими. Вказує, що наявність у особи декількох об`єктів нерухомого майна та фактичне проживання в одному з них не звільняє власника від тягара утримання усього належного майна. Відповідач зазначає про те, що вона не ухиляється від відповідного обов`язку. Між тим, у судовому засіданні відповідач не заперечувала, що жодних витрат по утриманню спадкового майна не несе. Зазначає, що відсутність оформлених спадкових прав не звільняє кожного із спадкоємців від обов`язків, що виникають із спадщини. Вказує, що протягом тривалого часу саме позивачем виконувався відповідний обов`язок, тому остання має право регресної вимоги відповідно до частки відповідача у праві спільної часткової власності. Зазначає, що документально підтверджується, що усі нарахування, що входять до предмету спору, нараховані після смерті спадкодавця, тобто перебувають у зоні відповідальності його спадкоємців.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи і вимоги апеляційної скарги, вважає необхідним задовольнити апеляційну скаргу з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться.
Рішення суду оскаржується лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за комунальні послуги, в іншій частині рішення суду не оскаржується, отже судом апеляційної інстанції не переглядається.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано даних щодо розміру своєї частки у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 , даних, що вона є власником або наймачем, власником особового рахунку вказаної квартири, не надано суду допустимих та достовірних доказів на підтвердження того, яким чином відповідач порушує її права чи законні інтереси, а також докази ухилення відповідача від добровільного надання коштів, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги є недоведеними.
Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно копії свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_1 , виданим Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 (а.с.10).
Після смерті ОСОБА_3 залишилася спадщина у вигляді квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 09.08.2024 з врахуванням ухвали Київського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2024 по справі № 641/432/22 визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька – ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на: 1/2 частки гаража № НОМЕР_2 ГБК «Автомобіліст-2», площею 23,3 кв.м., адреса: АДРЕСА_4 , який належав померлому ОСОБА_3 на підставі договору дарування;- 1/2 частки гаража № НОМЕР_3 ГБК «Автомобіліст-2», площею 23,8 кв.м., адреса: АДРЕСА_4 , який належав померлому ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину; 1/2 частки квартири, загальною площею 147,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , яка належала померлому ОСОБА_3 на підставі договору дарування; 1/2 частки у праві власності на частку статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНТ» (код ЄДРПОУ: 30361068) в розмірі 100%, що в грошовому еквіваленті становить 95`618,00 грн; 1/4 частки нежитлових будівель літ. «В-2» площею 425,8 кв.м., літ. «Г-1» площею 119,2 кв.м., адреса: АДРЕСА_5 , які належать на праві власності померлому ОСОБА_3 на підставі договору купівлі продажу, посвідченого 29.12.2010 року приватним нотаріусом ХМНО Погрібною С.В. за реєстровим №2308.
Рішення суду набрало законної сили 06.11.2024 згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень (а.с.12-32, 118-138).
Частиною 4 статті 82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 20.05.2025, частини квартири АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 з 27.02.2025 року. Право власності зареєстровано на підставі рішення та ухвали Київського районного суду м.Харкова від 02.10.2024 по справі №641/432/22 (а.с.33-34, 103-104).
Отже, судовим рішенням Київського районного суду м.Харкова від 09.08.2024 з врахуванням ухвали Київського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2024 визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька – ОСОБА_3 , крім іншого, на 1/2 частки квартири, загальною площею 147,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 .
Також рішенням Київського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2024 по справі № 641/432/22 на підставі матеріалів спадкової справи № 5/2020 на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 встановлено, що спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 є його:
- мати – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
- дружина – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджено свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 07.12.1990 між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , виданим 07.12.1990 Московським відділом записів акту цивільного стану м. Харкова,
- донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , виданим 22.07.1988 райвідділом ЗАЦС м. Вовчанськ Харківської області,
- донька – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 , виданим 02.04.1991 відділом ЗАЦС м Харкова, свідоцтвом про шлюб 29.09.2012 між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 серіі НОМЕР_7 , виданим 29.09.2012 Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції
Крім того, в матеріалах спадкової справи № 5/2020 на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 міститься заява від 18.12.2020 до органів нотаріату та/або компетентним органам матері ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , якою вона повідомляє, що від спадщини після смерті сина вона відмовляться на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дочки померлого (т.1 а.с. 192). Вказана заява від 18.12.2020 посвідчена 18.12.2020 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Борисенко В.С. за реєстровим № 776, вхідний приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Бідонько Л.Л. 23.12.2020 індекс № 827/02-14 , заяву зареєстровано в книзі обліку та реєстрації спадкових спав за № 35, спадкова справа № 5/2020, про що також повідомлено ОСОБА_4 листом від 23.12.2020 вих. № 309/02-14.
З витягу з Державного реєстру речових прав на нарухоме майно вбачається, що частка чотирьохкімнатної квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_5 , частка – ОСОБА_1 , та частка – ОСОБА_2 .
Отже, як свідчать матеріали справи ОСОБА_1 є співвласником частки чотирьохкімнатної квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Позивач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб (а.с.101-102).
Відповідно квитанції від 19.05.2025 позивачем ОСОБА_1 на підтвердження понесених грошових коштів на рахунок КП «Харківські теплові мережі» сплачено 51 861,74 грн за період з 01.04.2025 по 30.04.2025 (а.с.38).
Позивачем надано копію довідки КП «Житлокомсервіс» про нарахування та оплату житлово-комунальних послуг за період з 01.07.2020 по 01.06.2025 абонента ОСОБА_3 (а.с.61-68).
Також надана копія довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 14.07.2025 про сплату ОСОБА_1 певних платежів за період з 01.07.2020 по 14.07.2025 та Додаток, з якого вбачається здійснення платежів ОСОБА_1 на оплату комунальних платежів за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.105-117).
Позивач вважає, що нею доведено позовні вимоги та надано докази на підтвердження своїх позовнх вимог, отже просила стягнути з відповідача 76 895,65 грн. за послуги теплопостачання, обслуговування ВБС теплопостачання, послуги КП «Жилкомсервіс» (квартплата), абоненське обслуговування КП «Харківводоканал», обслуговування ВБС водовідведення та водопстачання.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
У частині першій статті 322 ЦК України визначено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
На підставі вимог ст.ст.66, 67 ЖК України плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється виходячи із загальної площі квартири (одноквартирного будинку).
Плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (частини четверта статті 544 ЦК України).
Тлумачення наведених норм права дає підстави зробити висновок, що кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.
Співвласник, який виконав солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги - регрес).
Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.
Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постановах від 13 березня 2019 року у справі №521/3743/17-ц, від 19 серпня 2020 року у справі №703/2200/15-ц, від 15 квітня 2021 року у справі №638/5001/17.
Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 703/2200/15-ц, вказано, що статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном. А боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (частини четверта статті 544 ЦК України).
Верховний Суд роз`яснив, що тлумачення наведених норм права дає підстави зробити висновок,що кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна,що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна. Співвласник, який виконав солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна,має право вимагати від іншого співвласникаїх відшкодування(право зворотної вимоги -регрес). Суд вказав, що якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.
У постановах Верховного Суду від 2 квітня 2020 р. у справі № 757/29813/17-ц, 25 червня 2020 року у справі 520/16591/16-ц сформульована правова позиція про те, що обов`язок по утриманню майна, включаючи обов`язок по сплаті житлово-комунальних послуг, покладається законом на відповідача як на власника частини квартири незалежно від факту його реєстрації чи проживання у житловому приміщенні.
Відсутність між співвласниками договірних відносин щодо розподілу витрат на утримання спірної квартири, не є підставою для відмови у стягненні з співвласниками витрат за вказані послуги. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 19 серпня 2020 року у справі справа № 703/2200/15-ц (провадження № 61-7289св20).
Судом встановлено, що згідно рішення Київського районного суду м.Харкова від 09.08.2024 визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька – ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на 1/2 частки квартири, загальною площею 147,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 . Вказане також підтверджується довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Позивач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , з 23.07.1997 року, що підтверджується довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб (а.с.101-102).
Згідно відповіді з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 .
Отже, слід дійти висновку, що як позивач так і відповідач повинні виконувати обов`язок по утриманню майна та нести тягар відповідальності перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними з цим майном.
Колегія суддів вважає, що послуги з теплопостачання, обслуговування ВБС теплопостачання, послуги КП «Жилкомсервіс» (квартплата), абоненське обслуговування КП «Харківводоканал», обслуговування ВБС водовідведення та водопостачання, повинні оплачуватися співвласниками згідно своєї частки у праві власності на квартиру.
А відтак, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача витрат на оплату за вказані послуги пропорційно до розміру частки відповідачки у праві власності на квартиру (1/2 частка).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем ОСОБА_1 на підтвердження понесених грошових коштів на рахунок КП «Харківські теплові мережі» відповідно квитанції від 19.05.2025 сплачено 51 861,74 грн за період з 01.04.2025 по 30.04.2025 (а.с.38).
Також, позивачем надано копію довідки КП «Житлокомсервіс» про нарахування та оплату житлово-комунальних послуг за період з 01.07.2020 по 01.06.2025 абонента ОСОБА_3 у розмірі 15 548, 57 грн. (а.с.61-63), яка надіслана на адресу позивача КП «Жилкомсервіс» за підписом директора Мальованого Г.
Крім того, надані зведені картки абонента за адресою: АДРЕСА_2 за період з травня 2022 року по травень 2025 року нараховано плати за абонентське обслуговування КП «Харківводоканал» 1096, 31 грн., сплачено за вказаний період часу 1007, 42 грн.; за ВБС ВВ (обслуговування внутрішньобудинкових систем водовідведення) за період з травня 2022 року по травень 2025 року нараховано 561, 66 грн., сплачено за вказаний період часу 516, 12 грн.; за ВБС ВП (обслуговування внутрішньобудинкових систем водопостачання) за період з травня 2022 року по травень 2025 року нараховано 614, 94 грн., сплачено за вказаний період часу 565, 08 грн., які містять підпис відповідальної особи інженера-інспектора Мірошиної Л.М.
Також надана копія довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 14.07.2025 про сплату ОСОБА_1 певних платежів за період з 01.07.2020 по 14.07.2025 та Додаток, з якого вбачається здійснення платежів ОСОБА_1 на оплату комунальних платежів за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.105-117).
Відповідач ніяким чином не спростувала факт оплати саме позивачкою даних послуг у повному обсязі та не надала доказів того, що нею, як співвласником квартири здійснювалась оплата цих житлово-комунальних послуг. Крім того, відповідач зазначала, що за спірний період вона комунальні полсуги не сплачувала.
Отже, виходячи з матеріалів справи на праві власності відповідачу ОСОБА_2 належить 1/2 частин квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та з урахуванням сплати позивача за спожиті житлово-комунальні послуги загалом у смуі 153 791,28 грн. (1/2 частина вказаної суми складає 76895,65 грн.), суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що до стягнення з відповідача підлягає заборгованість за спожиті послуги у розмірі: 76 895,65 грн, відповідно до розміру її частки у праві власності на квартиру.
Стосовно посилань відповідача на те, що з часу відкриття спадщини у Відповідачки не виникло обов`язку зі сплати за житлово-комунальні послуги, оскільки до моменту державної реєстрації спадщини (27 лютого 2025 року) Відповідачка вважалася такою, що прийняла спадщину (має право на спадщину), але не є власником відповідної нерухомої речі, колегія суддів зазначає.
Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст.1268 ЦК України). Частина перша ст.1297 ЦК України передбачає, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину, що передбачено ч.3 ст.1296 ЦК України.
Отже, спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є власником із часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку (постанова Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі №463/6829/21-ц).
Згідно із ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За змістом цієї норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а лише засвідчує вже набуте особою право власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від від 24 січня 2020 року №910/10987/18.
Отже, вказані доводи відповідача не заслуговують на увагу.
Доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу про те, відповідач не повинна сплачувати за житлово-комунальні послуги, оскільки вона у квартирі не проживає також не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки непроживання ОСОБА_2 у квартирі, яка належить їй на праві спільної часткової власності, не звільняє відповідача, як співвласника квартири, від обов`язку нести витрати по оплаті житлово-комунальних послуг, які необхідні для утримання та збереження належного їй майна.
Доводи відповідача про те, що через неправомірні дії позивачки, відповідачка не може користуватися належним їй майном та, відповідно, виконувати при цьому вимоги зі сплати за спожиті нею житлово-комунальні послуги колегією суддів не приймаються, оскільки сам по собі факт звернення відповідача із позовом про усунення перешкод у користуванні майном шляхом вселення, провадження за яким відкрито 12.11.2025 року, отже поза межами спірного періоду та не є підставою вважати доведеним задійснення таких перешкод в межах спірного періоду.
Отже, колегія суддів наголошує, що співвласники квартири зобов`язані утримувати будинок і нести відповідні витрати.
За таких обставин, колегі суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню в частині відмовлених позовних вимог про стягнення заборгованості за комунальні послуги із постановленням нового судового рішення в цій частині.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При подачі позову позивачем сплачено 1211, 20 грн., за подачу апеляційної скарги сплачено 1816, 80 грн., оскільки позовні вимоги задоволено на 82,8%, то за подачу позову підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 1002,87 грн., за подачу апеляційної скарги 1504,31 грн., а всього судового збору на суму 2507,18 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.
Рішення Холодногірського районного суду м. Харкова від 03 жовтня 2025 року – скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 76 895,65 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2507,18 грн. витрати по сплаті судового збору за подачу позову та апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді В.Б. Яцина
О.Ю. Тичкова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua