Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №339/61/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 339/61/25

Провадження № 22-ц/4808/1995/26

Головуючий у 1 інстанції Скригун В. В.

Суддя-доповідач Девляшевський

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючого(суддя-доповідач) Девляшевського В.А.,

суддів: Баркова В.М., Василишин Л.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на заочне рішення Болехівського міського суду, ухвалене головуючим суддею Скригун В.В. 05 травня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

В лютому 2025 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 28.12.2023 року між сторонами шляхом підписання заяви-анкети у системі самообслуговування Приват24 за допомогою ОТР пароля було укладено договір надання банківських послуг. Банком відкрито картковий рахунок із кредитним лімітом в розмірі до 200 000,00 грн на строк 12 місяців з можливістю пролонгації з процентною ставкою 42,0% річних. Відповідачка кристувалась кредитним лімітом та відповідно до виписки по рахунку вчиняла платіжні операції, повертала використану суму кредитного ліміту та сплачувала відсотки за користування кредитним лімітом. Проте, в зв`язку з припиенням своєчасного погашення кредиту у позичальника утворилась заборгованість в розмірі 92 501,48 грн, яка складається з 74 502,98 грн заборгованості за тілом кредиту та 17 998,50 грн заборгованості за простроченими відсотками.

За наведених обставин банк просив стягнути вказану заборгованість.

Заочним рішенням Болехівського міського суду від 05 травня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приват Банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 28 грудня 2023 року в розмірі 92 501,48 грн, з яких 74 502,98 грн - заборгованість за тілом кредиту та 17 998,50 грн - заборгованість за простроченими відсотками. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 2 422,40 грн сплаченого судового збору.

Не погодившись з рішенням суду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, представниця ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Зазначила, що відповідачка не отримувала копії позовної заяви з додатками, ухвали про відкриття провадження та судової повістки про засідання, в якому 05 травня 2025 року було ухвалено заочне рішення. Вона не подавала відзиву, не надавала пояснень та доказів, не брала участі в судовому засіданні й не уповноважувала будь-яку особу представляти її інтереси під час первісного розгляду справи. Одночасно суд необгрунтовано визнав відповідачку належним чином повідомленою про час і місце розгляду справи через оголошення на вебсайті судової влади.

У заяві про перегляд заочного рішення та документах, на які посилалася сторона відповідача, зазначено кредитний договір без номера від 28 грудня 2023 року. Натомість в ухвалі Болехівського міського суду від 05 серпня 2026 року суд двічі зазначив, що стягнення здійснено за кредитним договором без номера від 28 грудня 2013 року. Різниця між цими датами становить десять років, що свідчить про те, що обставини справи судом не були встановлені.

Вказує, що у справі про стягнення кредитної заборгованості саме банк повинен довести факт укладення конкретного електронного кредитного договору та погодження його істотних умов. Ненадання необхідних доказів разом із позовом має наслідком недоведеність відповідної обставини, а не покладення на відповідачку обов`язку спростовувати припущення позивача. Розміщені на вебсайті банку Умови та Тарифи можуть визначати обсяг зобов`язань відповідачки лише за умови доведення банком того, що саме ця редакція документів діяла на момент укладення договору, була доступна відповідачці та прийнята нею у передбачений законом спосіб.

Звертає увагу, що зазначення в заяві про приєднання кредитного ліміту до 200 000 грн не підтверджує погодження відповідачкою конкретного ліміту 75 000 грн, а внутрішня довідка банку сама по собі не доводить її обізнаність і згоду з відповідними умовами кредитування. Суд мав установити, на підставі якої умови договору банк змінив ліміт, коли та в який спосіб повідомив про це відповідачку і якими доказами це підтверджується.

Вважає, що сам факт надання банківської виписки та одностороннього розрахунку не доводить обґрунтованість заборгованості за тілом кредиту в сумі 74 502,98 грн без перевірки всіх операцій, платежів і правильності зарахування коштів. Визнаючи розрахунок правильним, суд мав перевірити формування кожної складової боргу та її відповідність виписці й умовам договору відповідно до статей 89 та 263 ЦПК України.

Більше того 02 квітня 2024 року кредитний ліміт було зменшено до нуля, що саме по собі не припиняє договір чи наявну заборгованість, однак зобов`язує суд перевірити обґрунтованість подальших нарахувань. Суд мав установити, чи здійснювалося нове кредитування, на якій договірній і законній підставі нараховувалися проценти та чи не включалися вони до тіла кредиту, оскільки без цього неможливо перевірити правильність загальної суми боргу.

Звертає увагу, що саме зазначення банком суми 17 998,50 грн як заборгованості за простроченими процентами не визначає її правової природи та не підтверджує обґрунтованості нарахувань. Суд мав установити вид платежу, правову підставу його стягнення, погоджений строк кредитування, дату виникнення прострочення, періоди нарахування, застосовані процентні ставки та базу розрахунку. Якщо сума 17 998,50 грн або її частина за своєю правовою природою є відповідальністю за статтею 625 ЦК України, неустойкою або іншим платежем, нарахованим саме у зв`язку з простроченням у період воєнного стану, така сума не може бути стягнута всупереч пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

За наведених обставин представниця ОСОБА_1 просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. 11 та 22 вересня 2026 року представниця скаржниці за допомогою системи «Електронний Суд» подала додаткові пояснення у справі, які за своїм змістом є доповненням до апеляційної скарги.

Дослідивши доповнення до апеляційної скарги, суд вважає, що вони підлягають залишенню без розгляду з таких підстав.

Статтею 126 ЦПК України передбачено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

На підставі частини 1 статті 364 ЦПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.

Враховуючи, що доповнення до апеляційної скарги подані поза межами встановленого законом строку, апеляційний суд доходить висновку про залишення без розгляду вказаних доповнень.

У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ КБ «Приват Банк» покликається на законність та обґрунтованість рішення суду. Натомість, доводи апеляційної скарги вважає такими, що не містять підстав для його скасування.

Вказує, що викладені у позовній заяві АТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_1 обставини були підтверджені наступними доказами: розрахунком заборгованості, випискою по рахунку, довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування, довідкою про видачу картки, копією анкети та заяви позичальника, копією паспорта споживчого кредиту, копією паспорта позичальника.

Крім того, 19.06.2025 приватним виконавцем Ткачуком Л.М. відкрито виконавче провадження № 78410887 щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 . Виконавче провадження на даний момент триває, вчиняються відповідні виконавчі дії. На думку представника позивача, звернення з апеляційною скаргою може свідчити про зловживання своїми процесуальними правами відповідачкою з метою перешкоджанню виконання судового рішення.

В силу частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши законність рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що АТ КБ «Приватбанк» на підставі договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом, який в подальшому неодноразово збільшувався та зменшувався, та відповідачу ОСОБА_1 надано у користування кредитну картку (розмір кредитного ліміту, номер та строк дії отриманої кредитної картки зазначено у відповідних довідках, розрахунку заборгованості та виписці по рахунку). Згідно розрахунку заборгованості станом на 29 січня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становив 92 501,48 грн, з яких: 74 502,98 грн - заборгованість за тілом кредиту; 17 998,50 грн - заборгованість за простроченими відсотками, що за даними обставинами справи підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскаржуване рішення не повністю відповідає зазначеним вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи 04.01.2023 року ОСОБА_1 звернулась до АТ «Приват Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-опитувальник клієнта-фізичної особи. У заяві зазначено, що банк та клієнт узгодили при наданні банком будь-яких послуг клієнту в т.ч. але не виключно, послуг з переказу коштів, укладення між сторонами кредитних договорів та будь-яких інших правочинів використання простого електронного підпису. Сторони визнають простим електронним підписом такі способи підписів клієнта: ОТП-пароль, QR-код, кнопки «Підпис», «Підписав», «Підтверджую», «Ознайомився» тощо у програмних комплексах, мобільних додатках або на офіційних сайтах Банку у мережі Інтернет, де клієнту надається технічна можливість ознайомитись з умовами надання відповідної послуги та підписати відповідний договір, доручення банку на здійснення операції з переказу коштів тощо, або якщо інтерфейс відповідного ПК банку дає клієнту змогу зробити однозначний висновок про суть операції, доручення на здійснення якої клієнт надає банку шляхом підписання способами, що узгоджені сторонами вище. Сторони визнають правочини у вигляді електронних документів із використання зазначених простих електронних підписів дійсними та обов`язковими для сторін та такими, що не потребують додаткового підтвердження.

Згідно із паспортом споживчого кредиту ОСОБА_1 28.12.2023 ознайомилася в електронному вигляді із дійсними умовами і правилами надання банківських послуг у АТ КБ "Приват Банк", що підтвердила простим електронним підписом.

28 грудня 2023 року відповідачкою підписано електронним підписом заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та погодила наступні умови: тип кредиту та розмір кредитного ліміту до 200 000 грн; тип кредитної картки - картка «Універсальна»; строк кредитування - 12 місяців з пролонгацією; процентна ставка, відсотків річних - 42 %; розмір мінімального обов`язкового платежу - 5% від заборгованості, але не менше 100 грн, щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100 грн щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення.

На підставі укладеного договору відповідачка 28 грудня 2023 року отримала кредитну картку «Універсальна» № НОМЕР_1 з терміном дії до 12/27, а згодом отримала додатково кредитну картку - НОМЕР_2 , строк дії – 01/28, тип картки «Універсальна».

Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , в період часу з 28 грудня 2023 року по 02 квітня 2024 року відбувалась зміна кредитного ліміту до 75 000,00 грн.

Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість за кредитним договором б/н від 28 грудня 2023 року вбачається, що станом на 29 січня 2025 року борг ОСОБА_1 становить 92 501,48 грн, з яких: 74 502,98 грн - заборгованість за тілом кредиту; 17 998,50 грн - заборгованість за простроченими відсотками.

Положеннями ч.1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Правилами ч.1 статті 627 ЦК України регламентовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами ч.1 статті 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 статті 639 ЦК України).

Абзац 2 ч.2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч.1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 статті 1048 ЦК України).

Положеннями ч.2 статті 1054 ЦК України визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно приписів статей: 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а відповідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України Про електронну комерцію.

Відповідно до ч.3 статті 11 Закону «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч.6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч.8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до положень ч.1, ч.6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно приписів ч.1, ч.2, ч.3 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин суд вважає, що між АТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_1 був укладений та підписаний в електронній формі кредитний договір, і такі дії сторін узгоджуються з вимогами статей 6 , 627 ЦК України та статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Договір був підписаний у системі самообслуговування Приват 24 за допомого ОТР пароля, про що зазначено в полі підпис клієнта із позначкою дати і часу.

Колегія враховує й те, що відповідачка користувалась коштами банку та здійснювала погашення заборгованості за договором, чим підтверджувала та розуміла своє зобов`язання перед банком, що свідчить про виконання угоди сторонами.

Верховний Суд у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц (провадження № 61-3689св21) дійшов висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Як вбачається з виписки по рахунку витрати по договору ОСОБА_1 становить 75 288,41 грн, сума погашення – 785,43 грн. Відтак, заборгованість за тілом кредиту з урахуванням унесених сплат складає 74 502,98 грн.

Як передбачено нормами статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, що склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

В силу статті 1049 цього кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 1050 ЦК України визначено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Як убачається з розрахунку заборгованості, наданого банком, станом на 29 січня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 28 грудня 2023 року становить 92 501,48 грн, з яких 74 502,98 грн — заборгованість за тілом кредиту та 17 998,50 грн — заборгованість за простроченими процентами. Оскільки сторони погодили процентну ставку в розмірі 42 % річних, а наданий банком розрахунок свідчить про нарахування процентів саме за цією ставкою, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість нарахування процентів та відхиляє відповідні доводи апеляційної скарги.

Наявна у матеріалах справи виписка по особовому рахунку позичальника, якій суд дав оцінку у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідача.

Відповідно до пунктів 5, 7 частини другої статті 356 ЦПК України, в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, а також клопотання особи, яка подала скаргу.

Як убачається з матеріалів справи, апелянт у поданій апеляційній скарзі клопотання про витребування доказів не заявив, натомість звернувся з відповідним клопотанням на стадії підготовки справи до апеляційного розгляду.

Доводи клопотання про необхідність витребування оригіналів електронного документа, відомості про спосіб підписання, історію входів в Приват 24, технічні дані щодо встановленого ліміту, первинні електронні платіжні інструкції тощо є необґрунтованими.

Законодавство не встановлює, що факт укладення електронного кредитного договору може підтверджуватися лише такими документами. У матеріалах справи наявні анкета-опитувальник клієнта фізичної особи, заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, паспорт споживчого кредиту та інші документи, сформовані та підписані кваліфікованим електронним підписом, які підтверджують укладення договору та його умови.

Разом з тим, посилання апелянта про неповідомлення судом першої інстанції про розгляд справи, колегія суддів вважає слушними.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, заявник вказує, що не отримував жодної повістки-повідомлення про виклик у судове засідання.

Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи (частина перша статті 8 ЦПК України).

Статтею 43 ЦПК України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (частина друга статті 211 ЦПК України).

Суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями (частини перша - четверта статті 128 ЦПК України).

Відповідно до частини п`ятої, пункту 2 частини сьомої, пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Частиною 11 статті 128 ЦПК передбачено також, що відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції, а також порушенням вимог статей 128-130, 223 ЦПК України.

У справі немає доказів повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи судом першої інстанції 05 травня 2026 року, коли суд ухвалив рішення.

Посилання суду на те, що відповідачка повідомлялась про розгляд справи шляхом розміщення оголошення на сайті судової влади є безпідставними, оскільки її зареєстроване місце проживання (перебування) є відомим, що виключає можливість застосування частини одинадцятої статті 128 ЦПК України.

Отже, обґрунтованими є доводи представниці ОСОБА_1 про те, що її довірителька не була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи судом першої інстанції.

Таким чином, місцевий суд не дотримався порядку ухвалення заочного рішення, оскільки не врахував вимог частини четвертої статті 223 ЦПК України, за змістом якої суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

В даному випадку суд першої інстанції розглянув справу та ухвалив судове рішення по суті спору за відсутності ОСОБА_1 , не повідомленої належним чином про дату, час і місце судового засідання, що згідно з пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового судового рішення.

З огляду на зазначене, є підстави для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог.

Керуючись статтями 268, 374, 376, 381 – 384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Болехівського міського суду від 05 травня 2025 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 28 грудня 2023 року в розмірі 92 501 (дев`яносто дві тисячі п`ятсот одну) грн 48 коп, з яких: 74 502,98 грн - заборгованість за тілом кредиту; 17 998,50 грн - заборгованість за простроченими відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. сплаченого судового збору.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, і у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного її тексту.

Головуючий В.А. Девляшевський

Судді: В.М. Барков

Л.В. Василишин

Повний текст постанови виготовлено 13 жовтня 2026 року