Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №465/8636/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 465/8636/25

Провадження № 22-ц/4808/1846/26

Головуючий у 1 інстанції Гайдич Р. М.

Суддя-доповідач Мальцева Є.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мальцевої Є.Є.,

суддів: Девляшевського В.А., Максюти І.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , на рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 20 липня 2026 року, ухвалене судом у складі головуючого судді Гайдича Р. М. у м. Городенка, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в:

29 вересня 2025 року ТОВ «Діджи Фінанс», в інтересах якого діє представник Романенко М.Е., звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 103217353 від 10.06.2021 у розмірі 28010,00 грн та судових витрат, які складаються із судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Позовні вимоги мотивував тим, що 10.06.2021 року в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» ОСОБА_1 подав заяву на отримання кредиту №103217353. Дана заява знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті товариства. ТОВ «Міолан» направило відповідачу електронним повідомленням (sms) одноразовий ідентифікатор при введенні якого відповідач підтверджує прийняття умов Договору про споживчий кредит № 103217353 від 10.06.2021, який знаходиться у власному кабінеті відповідач на офіційному веб-сайті товариства. Таким чином відповідач уклав договір про споживчий кредит № 103217353 від 10.06.2021 з ТОВ «Мілоан», відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 7000,00 грн. Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання.

14.09.2021року за умовами Договору відступлення права вимоги № 08Т ТОВ «Мілоан» відступлено право вимоги за кредитним договором № 103217353 від 10.06.2021 на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а відповідно ТОВ «Діджи Фінанс» набуто права вимоги до відповідача.

Згідно з договором відступлення права вимоги сума боргу перед новим кредитором є обґрунтованою та документально підтвердженою, становить 28010,00 грн, із яких: 7000,00грн - заборгованість за тілом кредиту, 21010,5 грн - заборгованість за відсотками.

Позивачем, який набув право права грошової вимоги, на адресу відповідача направлено повідомлення про відступлення права вимоги від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Діджи Фінанс», із зазначенням інформації про порядок погашення заборгованості по кредитному договору. Однак позичальник не виконав свого обов`язку та не повернув наданий йому кредит у строки, передбачені кредитним договором.

Щодо орієнтовного розрахунку судових витрат, позивач повідомив, що судові витрати складаються із сплаченого ним судового збору у розмірі 2422,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, усі необхідні докази отримання професійної правничої допомоги по справі, що підтверджують співмірність витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, часом, обсягом та ціною позову надав.

Просили стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором № 103217353 від 10.06.2021р у розмірі 28010,5 грн, із яких 7000,00грн - заборгованість за тілом кредиту, 21010,5 грн - заборгованість за відсотками та судові витрати

Городенківський районний суд Івано-Франківської області від 20 липня 2026 року позов задовольнив частково.

Стягнув із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за договором про споживчий кредит № 10321353 від 10.06.2021 в розмірі 7010,50 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 606,28 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 1251,50 грн.

В іншій частині позову відмовив.

Не погоджуючись із таким рішенням, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2., звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою.

Представник апелянта вважає, що в справі немає жодного доказу, який б підтверджував переказування відповідачу ніби то наданого кредитодавцем кредиту, а також відсутній оригінал електронного кредитного договору, який, як зазначено в апеляційній скарзі, суди зобов`язані досліджувати. Крім того, зауважує, що немає даних про надсилання відповідачу ідентифікатора підпису, тому неможливо достовірно стверджувати, що кредитний договір підписаний відповідачем. Таким чином, суд першої інстанції не мав підстав встановлювати, що 10 червня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено договір про споживчий кредит № 103217353.

Судом фактично не встановлено, що позикодавець перерахував відповідачу грошові кошти, чим виконав умови договору про споживчий кредит №103217353 від 10.06.2021, бо платіжне доручення 28588875, в якому зазначено платника ТОВ «Мілоан», отримувач - ОСОБА_1 , на суму 7000 грн., не є і не може бути належним та допустимим доказом, оскільки адресоване еквайру - КБ ПриватБанк, а від еквайра в справі немає жодного доказу, що саме цю платіжну інструкцію було виконано, також на цьому документі немає будь-яких електронних відміток, міститься лише печатка ТОВ «Мілоан» та підпис. У той же час у підтвердження перерахунку від КБ ПриватБанк немає жодних даних. Зазначає, що предметом позову є заборгованість за кредитним договором, у той же час факт підписання електронного кредитного договору позивачем не доведений, а судом об`єктивно не встановлений.

Крім того, представник апелянт заперечує правомірність стягнення судових витрат.

Просить оскаржене рішення в частині задоволених позовних вимог скасувати, ухвалити нове про відмову у задоволенні позову у цій частині та судових витрат. Стягнути з позивача на користь відвідача понесені судові витрати.

Представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу. Вказує, що порядок укладення договору передбачає багаторівневу ідентифікацію, надання повної та достовірної інформації, обов`язкове ознайомлення з усіма істотними умовами, а також особисте підтвердження через одноразовий ідентифікатор. Це підтверджує, що позичальник свідомо погодився з умовами договору та мав можливість ознайомитись із всією необхідною інформацією до укладення правочину.

Зазначає, що як вбачається із матеріалів справи, 10.06.2021 року за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в Особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «МІЛОАН» URL: https://tengo.com.ua/, ОСОБА_1 було подано заявку на отримання кредиту № 103217353. Дана заява знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті.

Хронологія вчинення дій щодо укладення договору у формі електронного правочину, інформація з інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «МІЛОАН» про надсилання SMS на номер відповідача та інформацією з електронного файлу (LogFile застосування коду) щодо підтвердження підписання позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти кредитний договір у формі електронного правочину містяться у Розділі 6 Кредитного договору «Порядок укладення договору».

Таким чином, у відповідності до умов Договору про споживчий кредит № 103217353 від 10.06.2021, зокрема п. 6.2. його підписання здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надіслано на номер мобільного телефону НОМЕР_1 , який особисто вказаний ним у Кредитному договорі № 103217353 від 10.06.2021. Повідомлення містило одноразовий ідентифікатор - НОМЕР_2 , при введенні якого ОСОБА_1 підтвердив прийняття умов кредитного договору. Звертає увагу, якщо номер телефону НОМЕР_1 , що вказаний в Кредитному договорі № 103217353 від 10.06.2021 увести в поле створення повідомлення у застосунку Viber через функціонал месенджера, то під час такої дії виводиться ім`я та прізвище користувача, а тому це є підтвердженням, що номер телефону НОМЕР_1 належить відповідачу і слугує беззаперечним доказом щодо отримання від товариства одноразового ідентифікатора та використання його ОСОБА_1 ..

Кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний, зокрема, через сайт Товариства таабо відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Цей Договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі. (п.п. 6.1., 6.5. Договорі про споживчий кредит № 103217353 від 10.06.2021) Отже, вказаний договір був сформований в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МІЛОАН» із застосуванням програмно-технічних засобів захисту інформації. Електронний підпис позичальника, відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора (SMS-коду), інтегрується у структуру електронного документа в зашифрованому (криптографічно захищеному) вигляді.

Отже, договір про споживчий кредит № 103217353 від 10.06.2021 з додатками до нього, було підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, чим підтверджено укладання між ним та первісним кредитором такого правочину в електронній формі, оскільки без здійснення входу на сайт кредитора: https://tengo.com.ua/ за допомогою логіну та пароля до особистого кабінету, внесення своїх персональних даних, номера телефону, договір з додатками до нього між сторонами не було би укладено.

Крім того, стороною відповідача не доведено, що телефонний номер, із використанням якого здійснювалося підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором кредитного договору останньому не належить. Крім того, як зазначалося вище, при отриманні кредиту позичальник заповнює відповідну анкету, яка містить інформацію про Позичальника. Проте ОСОБА_1 не спростовано відповідні відомості й не доведено, що вони не відповідають дійсності.

Звертає увагу суду, що представником відповідача не доведено обґрунтованості сумнівів щодо долучених позивачем документів та яким чином вони можуть підтвердити його міркування.

Вказує, що позивач до матеріалів справи долучив належні та допустимі докази укладення Договору про споживчий кредит № 103217353 від 10.06.2021 між ТОВ «МІЛОАН» і відповідачем, та відповідно доведено правомірність заявлених позовних вимог.

Щодо перерахування кредитних коштів за договором про споживчий кредит № 103217353 від 10.06.2021 зауважує, що згідно з п. 2.1. кредитного договору, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок. Тобто, кредитний договір необов`язково має містити реквізити платіжної картки, оскільки такі реквізити надаються позичальником окремо в електронній системі кредитодавця та можуть змінюватися. Волевиявлення позичальника на отримання коштів на конкретну картку підтверджується електронними діями в Особистому кабінеті.

Відповідач, реєструючись на сайті ТОВ «МІЛОАН», самостійно пройшов процедуру верифікації власної платіжної картки, підтвердивши транзакцію за допомогою одноразового пароля (OTP-коду), надісланого на його фінансовий номер телефону. Таким чином, перерахування коштів відбулося саме на той рахунок, який обрав та верифікував сам відповідач. У матеріалах справи відсутні будь-які заяви відповідача про те, що вказана платіжна картка йому не належить або була ним втрачена, як і відсутні докази повернення коштів ТОВ «МІЛОАН» як помилково перерахованих, що свідчить про успішне завершення операції та зарахування 7000,00 грн на рахунок ОСОБА_1 ..

Платіжне доручення № 28588875 від 10.06.2021 містить усі необхідні для перерахування коштів реквізити сторін, дату здійснення операції, платіжну систему, чітке призначення платежу, зазначено отримувача , а також вказано його РНОКПП, що однозначно ідентифікує отримувача та підтверджує фактичну передачу кредитних коштів. А отже, документ, наданий позивачем до позовної заяви є достовірним, достатнім, належним та допустимим доказом перерахування кредитних коштів позивачем та отримання цих коштів відповідачем.

Спірний кредитний договір укладався в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Звертає увагу суду, що в матеріалах справи наявний деталізований розрахунок заборгованості за Кредитним договором № 103217353 від 10.06.2021, який сформований, підписаний та наданий первісним кредитором - ТОВ «МІЛОАН», що узгоджується з умовами кредитного договору і є достатнім та допустимим доказом розміру заборгованості відповідача за цим договором.

Вказує, що 14 вересня 2021 р між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 08Т, відповідно до умов якого, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 103217353 від 10.06.2021 в розмірі 28 010,50 грн, з яких: - 7 000,00 грн - сума заборгованості за тілом; - 21 010,50 грн - сума заборгованості за відсотками; - 0,00 грн - сума заборгованості за комісією; - 0,00 грн - сума заборгованості за пенею.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга фактично зводиться до формального заперечення встановлених судом обставин та незгоди з оцінкою доказів. Водночас суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно дослідив матеріали справи, надав оцінку кожному доказу в їх сукупності та дійшов обґрунтованого висновку про наявність заборгованості та підстав для її стягнення.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене рішення - без змін.

Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 x 30 = 99 840 грн), тому справа відноситься до категорії малозначних справ в силу вимог закону.

Згідно з ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Суд встановив, що 10.06.2021 ОСОБА_1 на сайті miloan.ua заповнив Анкету - заяву на кредит № 103217353, зазначивши суму кредиту - 7000,00 грн, строк кредиту - 15 днів з 10.06.2021, дата повернення кредиту - 25.06.2021, сума до повернення - 7010,50 грн., комісія за надання кредиту - 0,00 грн, нараховується одноразово за ставкою 0.00% від суми кредиту за договором; проценти за користування кредитом - 10,50 грн, нараховується за ставкою 0,01% відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Також вказавши адресу реєстрації, адресу проживання, місце роботи, щомісячні доходи. 10.06.2021 рішенням: погоджено та погоджені умови кредитування по заяві 103217353: замовлена сума 20000,00 грн, замовлений строк - 15 днів, погоджена сума 7000,00 грн, погоджений строк - 15 днів, комісія за надання - 0,00% одноразово, ставка процентів - 0,01% за кожен день користування. (т.1 а.с.8)

10 червня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 103217353 (індивідуальна частина). (т.1 а.с.12-15)

Відповідно до умов п.1.1 Договору кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3 Договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2 Договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредит та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4 Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

Згідно з п.1.2 Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 7000,00 грн.

Відповідно до п.п.1.3 -1.4 Кредит надається строком на 15 днів з 10.06.2021 (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 25.06.2021.

Згідно з п.1.5 Договору загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 10,50 грн. в грошовому виразі та 4,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 7010,50 гривень. Відповідно до п.1.5.1. Комісія за надання кредиту: 0.00 грн., яка нараховується за ставкою 0.00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Згідно з п. 1.5.2. Проценти за користування кредитом: 10,50 грн., які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

У відповідності до п.1.6. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

П.1.7. Договору передбачено тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2, 2.3 цього Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Згідно з п. 4.2. Договору у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.

Пунктом 5 Договору визначено гарантії та запевнення позичальника. Зокрема зазначено, що позичальник підтверджує, що до укладення цього Договору ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав у письмовій формі (у вигляді електронного документу розміщеного в особистому кабінеті) паспорт споживчого кредиту, який є невід`ємною частиною цього Договору, з інформацією передбаченою ч.2,3 ст.9 ЗУ «Про споживче кредитування»; до укладення Договору отримав проект цього кредитного Договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті). Ознайомився з усіма його умовами (у т.ч. викладеними у п.6.3) та Правилами, що розміщені на веб-сайті Товариства та є від`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 6.1. договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця та доступний, зокрема, через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Згідно з п. 6.2. Договору розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт Товариства, мобільний додаток або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277 (вартість відправки SMS-повідомлення для позичальника визначено у правилах). Після укладення цей кредитний договір надається позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений електронний кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Товариства направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими позичальником Товариству.

Відповідно до п. 6.3. Договору, приймаючи пропозицію Товариства про укладання цього кредитного договору, позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т. ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на сайті Товариства та є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 6.4. Договору укладення Товариством договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Кредитодавцем ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки.

Відповідно до п. 6.5. Договору цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

Пунктом 7 Договору визначено, що цей Договір, що складається з Правил та індивідуальної частини ( з додатками №1 та №2) набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п.2.1 цього Договору. Строк дії цього Договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань. Сторони домовились, що повне виконання зобов`язань повинного відбутись не пізніше дати встановленої п.1.4 Договору.

Відповідно до Графіку платежів, який є додатком №1 до договору про споживчий кредит № 103217353 від 10.06.2021, дата платежу - 10.06.2021, чиста сума кредиту - 7000,00 грн, комісія за надання кредиту - 0,00 грн, проценти - 10,50 грн, загальна вартість кредиту - 7010,50 грн. (т.1 а.с.16)

Також, додатком № 2 до Договору є Паспорт споживчого кредиту № 103217353. (т.1 а.с.17-18)

Із копії платіжного доручення № 28588875 встановлено, що платником ТОВ «Мілоан» перераховано 10.06.2021 отримувачу ОСОБА_1 , код НОМЕР_3 , на рахунок НОМЕР_1 суму 7 000,00 грн. призначення платежу: кошти згідно договору №103217353 (т.1 а.с.28).

Згідно з відомостями ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення по кредитному договору №103217353 ОСОБА_1 борг по тілу становить 7000 грн. борг по відсотках - 21010,50 грн, загальний борг - 28010,5 грн . (т.1 а. с. 10).

14 вересня 2021 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Мілоан»» було укладено договір факторингу № 08Т, за умовами якого ТОВ «Мілоан», відповідно до якого Права вимоги переходять від клієнта до фактора в день підписання цього договору. ( т.1 а.с. 17 зі зворотної сторони - 20).

14.09.2021 ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Мілоан» підписали Акт приймання-передачі Реєстру Прав вимоги від 14.09.2021 до договору факторингу № 08Т від 14.09.2021. (т.1 а.с.23 зі зворотної сторони).

Копіями платіжних інструкцій № 4 від 05.10.2021, № 3 від 29.06.2022, №1938 від 03.02.2022, №8 від 10.01.2022, №2 від 03.12.2021 та № 2597 від 19.10.2022 підтверджується факт здійснення оплати ТОВ «Діджи Фінанс» на рахунок ТОВ «Мілоан» коштів на підставі договору факторингу №08Т від 14.09.2021. (т.1 а.с.30-32)

Так, згідно з даними витягу з Додатку до Договору факторингу № 08Т від 14.09.2021 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 103217353 від 10.06.2021 на момент відступлення прав вимоги становить 28010,50 грн., яка включає в себе: 7000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 21010,50 грн. заборгованість за відсотками. (т.1 а. с. 11 зі зворотної сторони).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що договір укладено на 15 днів з 10.06.2021 по 25.06.2021 з процентами за користування кредитом в розмірі 10,50 грн, які нараховуються за ставкою 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тобто, за вказаний період розмір процентів становить 10,50 грн (7000,00 грн х 0,01% х 15днів/100). Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково та стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість за договором про споживчий кредит №103217353 від 10.06.2021 в розмірі 7010,50 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 7000,00 грн, відсотки за користування кредитом 10,50 грн за період з 10.06.2021 по 25.06.2021.

Перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відновлення становища, яке існувало до порушення.

Так, згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.

Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 77 - 80 ЦПК України).

Стаття 80 ЦПК України передбачає достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У даній справі, звертаючись до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, позивач посилався на те, що 10.06.2021 року в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» ОСОБА_1 подав заяву на отримання кредиту № 103217353, яка знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті товариства, ТОВ «Мілоан» направило відповідачу електронним повідомленням (sms) одноразовий ідентифікатор, при введенні якого відповідач підтверджує прийняття умов договору про споживчий кредит, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті товариства, і таким чином, відповідач уклав договір про споживчий кредит № 103217353 від 10.06.2021 року з ТОВ «Мілоан».

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинених з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину.

Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 127/33824/19 (провадження № 61-9071св20) зазначено, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

На підтвердження факту укладення 10.06.2021 року кредитного договору позивачем до матеріалів справи додано копію Анкети - заяви на кредит № 103217353, договору про споживчий кредит № 103217353 (індивідуальна частина) з графіком платежів, паспорту споживчого кредиту № 103217353, платіжне доручення № 28588875.

Разом із тим, наявний в матеріалах справи кредитний договір у розділі 10 «Реквізити сторін» не містить підписів як відповідача, так і ТОВ «Мілоан». У правому верхньому куті першого аркушу міститься відмітка про підписання договору з боку ТОВ «Мілоан», проте інформація про підписання такого договору відповідачем відсутня.

У анкеті-заяві на кредит № 103217353, роздрукованій позивачем із сайту tengo.ua, міститься інформація щодо суми кредиту, строку кредиту, суми до повернення (з врахуванням комісії та процентів), анкетні даних фізичної особи, що співпадають із відповідними даними відповідача, а також процес оформлення та розгляду заяви № 103217353.

Вказані відомості не містять процедури верифікації позичальника за телефоном шляхом верифікаційного дзвінка, і з них не прослідковується направлення відповідачу даних в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності для підписання заяви одноразовим ідентифікатором. Отже, вказана анкета-заява, як і договір про споживчий кредит, також не підписана одноразовим ідентифікатором відповідача. Додаток № 1 до договору про споживчий кредит від «Графік платежів» також не містить підпису позичальника.

Тож, матеріали справи не містять підтвердження використання позичальником одноразового ідентифікатора для підписання документу.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що спірний кредитний договір є неукладеним.

Зазначення у тексті договору особистих даних ОСОБА_1 не підтверджує підписання останнім кредитного договору в електронній формі. Наявний у матеріалах справи скріншот першої сторінки договору (а.с.67) з написом у верхньому лівому куті першої сторінки договору «Підписано ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором U75355. Час: 10.06.2021 19:34» не дозволяє достеменно встановити накладення електронного підпису саме ОСОБА_1 , таким чином, наявні у матеріалах справи докази не свідчать про наявність підпису відповідача на договорі.

Такі висновки узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду в постанові від 05 червня 2024 року у справі № 335/8467/21 (провадження № 61-18012св23), згідно яких, оскільки позивач власноручно не підписував спірний кредитний договір від 06 червня 2019 року, а також не надав письмову згоду на укладення кредитного договору, шляхом використання його електронного підпису, Верховний Суд вважає, що спірний кредитний договір є неукладеним.

Наведені обставини залишилися поза увагою суду першої інстанції, який безпідставно вважав погодженими умови кредитного договору від 17 квітня 2021 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) констатувала, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Крім того, доказів проведення ідентифікації відповідача в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», позивачем до суду першої інстанції не надано.

До відзиву на апеляційну скаргу представник позивача долучив хронологію вчинення дій щодо укладення кредитного договору у формі електронного правочину; довідку з інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «МІЛОАН» про надсилання одноразового ідентифікатора у формі смс; довідку з інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «МІЛОАН» про відправлення боржнику смс з повідомленням про відступлення боргу; довідку по заяві на кредит №103217353; копія інформації про посвідчення особи з системи BankID НБУ; докази розміщення договору; інформацію з електронного файлу (LogFile застосування коду) щодо підтвердження підписання позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти кредитний договір у формі електронного правочину, однак такі докази не були подані позивачем до суду першої інстанції, тому апеляційний суд не приймає їх. Крім того, такі докази не є належними та допустимими доказами укладення кредитного договору, враховуючи, що кредитний договір та паспорт споживчого кредиту одноразовим ідентифікатором не підписані.

На підтвердження факту видачі ОСОБА_1 кредиту позивачем надано платіжне доручення № 28588875 від 10.06.2021 року, за яким платником є ТОВ «Мілоан», отримувачем ОСОБА_1 , сума переказу 7000 грн, кредит рахунку № 516875*90, призначення платежу: кошти згідно договору 103217353 (а. с. 28).

Станом на 10.06.2021 року здійснення безготівкових розрахунків регулювалось відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 22, платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Згідно додатку 3 до Інструкції № 22, платіжне доручення містить обов`язкові реквізити про дату одержання платіжного доручення банком та дату проведення, з підписом банку.

З Додатку 9 до Інструкції № 22 слідує, що датою надходження є відмітка, де зазначаються число, місяці, рік отримання банком платника розрахункового документа, які засвідчуються підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. Датою виконання є відмітка, де зазначаються число, місяці, рік списання коштів з рахунку платника, які засвідчуються підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку.

Так, дослідивши надане позивачем платіжне доручення № 28588875 від 10.06.2021 року на підтвердження виконання кредитором обов`язку щодо надання грошових коштів у розмірі 7000 грн відповідачу на його картковий рахунок згідно з кредитного договору, апеляційний суд враховує, що зазначене доручення не є належним та допустимим доказом, на підставі якого можна було б достовірно встановити факт перерахування коштів на картковий рахунок саме відповідача, оскільки реквізити картки, на яку здійснюється переказ, частково приховані, і будь-які інші докази, наявні в матеріалах справи, не містять номеру картки або рахунку ОСОБА_1 для перерахунку коштів.

Отже, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, можна було б достовірно встановити факт перерахування коштів на картковий рахунок саме відповідача.

Позивачем не було надано жодного первинного документу, який би засвідчив, що відповідачу по справі були перераховані грошові кошти у розмірах, які зазначені позивачем по справі, а наявні в матеріалах справи документи, а саме розрахунок заборгованості та витяг з реєстру боржників, у якому зазначено суму заборгованості за відступленою вимогою, лише констатують наявність заборгованості у фіксованій сумі, але не підтверджують її наявність, походження і розмір.

За даних обставин та з урахуванням системного аналізу зазначених вище норм, апеляційний суд приходить до висновку про недоведеність укладення та перерахунку коштів за кредитним договором № 103217353 від 10.06.2021 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 ..

Тягар доказування покладено на сторони, що забезпечує реалізацію принципу змагальності у судовому процесі. Реалізація такого принципу здійснюється через стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видасться вірогіднішим, ніж протилежний. Застосування такого підходу оцінки доказів відповідає позиції Верховного Суду у справах №910/18036/17 від 02 жовтня 2018 року, №917/1307/18 від 23 жовтня 2019 року.

Оскільки жодних належних та допустимих доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позові, щодо укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів матеріали справи не містять, позов про стягнення заборгованості є недоведеним, а тому безпідставно задоволений судом першої інстанції.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування з прийняттям нової постанови про відмову в позові.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційним судом здійснюється перерозподіл судових витрат, і оскільки за подання апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір у розмірі 727,54 грн, зазначені судові витрати підлягають стягненню на його користь з позивача.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 20 липня 2026 року скасувати.

Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (ЄДРПОУ 42649746) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 727 (сімсот двадцять сім) грн 554 коп.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13 жовтня 2026 року.

Судді Є.Є. Мальцева

В.А. Девляшевський

І.О. Максюта