Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №325/76/18 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7756/26 Справа № 325/76/18 Суддя у 1-й інстанції - Кондус Л.А. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В.,

за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.,

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3

треті особи, які не заявляли самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4 , приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Буцикіна Лілія Олексіївна, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Едемська-Фастовець Ольга Олександрівна та ОСОБА_5 ,

розглянув відкрито в залі судових засідань апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2026 року та на додаткове рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 06 травня 2026 року, головуючий у суді першої інстанції Кондус Л.А.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

17 січня 2018року ОСОБА_6 подала в суд позов проти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третіми особами, які не заявляли самостійних вимог щодо предмета спору визначила ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Буцикіну Лілію Олексіївну та приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Едемську-Фастовець Ольгу Олександрівну, позовні вимоги зводились до:

визнання недійсної з моменту посвідчення довіреності від 07 липня 2014року, за змістом якої ОСОБА_7 уповноважив ОСОБА_4 подарувати ОСОБА_2 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнання недійсною заяви від 16 липня 2014року ОСОБА_6 про дачу згоди ОСОБА_7 на дарування ОСОБА_2 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчену приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Буцикіною Лілією Олексіївною;

- визнання недійсним з моменту укладення посвідченого 16 липня 2014року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Буцикіною Лілією Олексіївною договору дарування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , за яким ОСОБА_4 , діючи від імені ОСОБА_7 за довіреністю від 07 липня 2014року посвідченою приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Єдемською-Фастовець О.О., подарувала ОСОБА_2 , житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ;

- витребування у ОСОБА_3 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки кадастровий номер 2324586200:02:004:0378 за вказаною адресою і передачу його ОСОБА_6 ;

- скасування державної реєстрації права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , здійснену приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Буцикіною Лілією Олексіївною згідно її рішення індексний номер 14491647 від 16 липня 2014року за ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 16 липня 2014року № 1162, номер запису про право власності 6357764 від 16 липня 2014року; та приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияницею Надією Володимирівною згідно її рішення індексний номер 36418985 від 01 серпня 2017року за ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 01 серпня 2017року № 2708, номер запису про право власності 21672257 від 01 серпня 2017року.

Існування таких вимог позивачка пов`язувала з тим, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 з 06 листопада 1965року.

В період шлюбу з 2000року по 2004рік позивачкою та ОСОБА_7 за спільні кошти було збудовано житловий будинок на відведеній їм для цього земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на вказаний житловий будинок загальною площею 120,79м2 та житловою площею 39,60м2 оформлене згідно Свідоцтва про право власності на ОСОБА_7 .

Та позивачка стверджувала, що восени 2017року їй зі слів сина ОСОБА_2 стало відомо що вказаний житловий будинок належить іншій особі, онуці ОСОБА_3 на підставі заяви позивачки від 16 липня 2014року про дачу нею згоди на дарування будинку та Договору дарування житлового будинку від 16 липня 2014року.

Оспорюючи наведені правочини позивачка посилалася на те, що її чоловік ОСОБА_7 на початку липня 2014року за своїм станом здоров`я був прикутий до ліжка, знаходився під постійним доглядом та опікою, і фактично не міг прочитати та підписати правочин. Також ОСОБА_6 стверджувала, що приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Едемська-Фастовець Ольга Олександрівна не приїжджала за адресою проживання позивачки з ОСОБА_7 .

Правові підстави для визнання Договору дарування недійсним вбачала у тім, що його було вчинено в момент, коли ОСОБА_7 не усвідомлював значення своїх дій і не міг керувати ними. За наведених обставин, позивачка наполягала на тому, що підписи на Договорі дарування від 16 липня 2014року, а також підписи на довіреності від 07 липня 2014року та в реєстрі нотаріальних дій приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Едемської-Фастовець Ольги Олександрівни виконані не ОСОБА_7 , а іншою особою.

Водночас заявниця пояснювала, що Заява від 07 липня 2014року про дачу згоди на дарування житлового будинку, яка посвідчена приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Буцикіною Лілією Олексіївною підписана нею, однак внаслідок обману через вкрай важкий психічний стан, який був викликаний тяжкою хворобою чоловіка, з боку сина ОСОБА_2 ; також не відповідає дійсності те, що позивачка для написання цієї заяви зверталась до вказаного нотаріуса за місцем здійснення нею своєї діяльності.

В заяві від 08 листопада 2021року правонаступник ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 збільшила позовні вимоги та вимагала:

- визнання недійсної з моменту посвідчення довіреності від 07 липня 2014року, посвідченої приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Едемською-Фастовець Ольгою Олександрівною, за змістом якої ОСОБА_7 уповноважив ОСОБА_4 подарувати ОСОБА_2 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнання недійсними заяв від 16 липня 2014року ОСОБА_6 про дачу згоди ОСОБА_7 на дарування ОСОБА_2 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки, площею 0,0600га, у межах згідно з планом, що розташована на території Степанівської Першої сільської ради, Приазовського району, Запорізької області, кадастровий номер земельної ділянки 2324586200:02:004:0378, посвідчених приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Буцикіною Лілією Олексіївною;

- визнання недійсними з моменту укладення посвідчених 16 липня 2014року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Буцикіною Лілією Олексіївною договорів дарування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки, площею 0,0600га, у межах згідно з планом, що розташована на території Степанівської Першої сільської ради, Приазовського району, Запорізької області, кадастровий номер земельної ділянки 2324586200:02:004:0378 за якими ОСОБА_4 , діючи від імені ОСОБА_7 за довіреністю від 07 липня 2014року посвідченою приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Єдемською-Фастовець О.О., подарувала ОСОБА_2 , житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, кадастровий номер 2324586200:02:004:0378;

- витребування з незаконного володіння ОСОБА_3 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки кадастровий номер 2324586200:02:004:0378 за вказаною адресою і передачу його спадкоємцю ОСОБА_6 ;

- скасування державної реєстрації права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , здійснену приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Буцикіною Лілією Олексіївною згідно її рішення індексний номер 14491647 від 16 липня 2014року за ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 16 липня 2014року № 1162, номер запису про право власності 6357764 від 16 липня 2014року; та приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияницею Надією Володимирівною згідно її рішення індексний номер 36418985 від 01 серпня 2017року за ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 01 серпня 2017року № 2708, номер запису про право власності 21672257 від 01 серпня 2017року;

- скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, площею 0,0600га, у межах згідно з планом, що розташована на території Степанівської Першої сільської ради, Приазовського району, Запорізької області, кадастровий номер земельної ділянки 2324586200:02:004:0378 за ОСОБА_3 номер запису про право власності 21672510, дата реєстрації 01 серпня 2017року.

В подальшому правонаступник ОСОБА_1 відмовилася від позовних вимог про визнання недійсної з моменту посвідчення довіреності від 07 липня 2014року, посвідченої приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Едемською-Фастовець Ольгою Олександрівною, за змістом якої ОСОБА_7 уповноважив ОСОБА_4 подарувати ОСОБА_2 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2026 року позов ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_6 задоволено частково.

Суд визнав недійсною заяву від 16 липня 2014року ОСОБА_6 , про дачу згоди ОСОБА_7 , на дарування ОСОБА_2 , житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчену приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Буцикіною Лілією Олексіївною;

визнав недійсною заяву від 16 липня 2014року ОСОБА_6 , про дачу згоди ОСОБА_7 , на дарування ОСОБА_2 , земельної ділянки, площею 0,0600га, що розташована на території Степанівської Першої сільської ради, Приазовського району, Запорізької області, кадастровий номер земельної ділянки 2324586200:02:004:0378, посвідчену приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Буцикіною Лілією Олексіївною;

визнав недійсним з моменту укладення посвідчений 16 липня 2014року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Буцикіною Лілією Олексіївною договір дарування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , за яким ОСОБА_4 , діючи від імені ОСОБА_7 , за довіреністю від 07 липня 2014року, посвідченою приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Єдемською-Фастовець О.О., подарувала ОСОБА_2 , житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ;

визнав недійсним з моменту укладення посвідчений 16 липня 2014року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Буцикіною Лілією Олексіївною договір дарування земельної ділянки, площею 0,0600га, у межах згідно з планом, що розташована на території Степанівської Першої сільської ради, Приазовського району, Запорізької області, кадастровий номер земельної ділянки 2324586200:02:004:0378, за яким ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , діючи від імені ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , за довіреністю від 07 липня 2014року, посвідченою приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Єдемською-Фастовець Ольгою Олександрівною за №2002, подарувала ОСОБА_2 , земельну ділянку площею 0,0600га, у межах згідно з планом, що розташована на території Степанівської Першої сільської ради, Приазовського району, Запорізької області, кадастровий номер земельної ділянки 2324586200:02:004:0378;

скасував державну реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , здійснену: - приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Буцикіною Лілією Олексіївною згідно її рішення індексний номер 14491647 від 16 липня 2014року за ОСОБА_2 , на підставі договору дарування від 16 липня 2014року № 1162, номер запису про право власності 6357764 від 16 липня 2014року; - приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияницею Надією Володимирівною згідно її рішення індексний номер 36418985 від 01 серпня 2017року за ОСОБА_3 , на підставі договору дарування від 01 серпня 2017року № 2708, номер запису про право власності 21672257 від 01 серпня 2017року;

скасував державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0600га, що розташована: Запорізька область, Приазовський район, с.Степанівська Перша, кадастровий номер земельної ділянки 2324586200:02:004:0378, здійснену: -приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Буцикіною Лілією Олексіївною згідно з її рішенням індексний номер 14493079 від 16 липня 2014року за ОСОБА_2 , на підставі договору дарування від 16 липня 2014року № 1163, номер запису про право власності 6358459, дата державної реєстрації 16 липня 2014року; - приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияницею Надією Володимирівною згідно з її рішенням індексний номер 36419172 від 01 серпня 2017року за ОСОБА_3 , на підставі договору дарування від 01 серпня 2017року №2710, номер запису про право власності 21672510, дата державної реєстрації 01 серпня 2017року.

В іншій частині позовних вимог про витребування з незаконного володіння ОСОБА_3 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки кадастровий номер 2324586200:02:004:0378 за вказаною адресою і передачу його спадкоємцю ОСОБА_6 суд в задоволенні позову відмовив.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що житловий будинок загальною площею 120,79м2 та житловою площею 39,60м2 за адресою: АДРЕСА_1 Житловий будинок було набуто подружжям в період шлюбу, презумпцію належності цього майна до об`єктів спільної сумісної власності подружжя не спростовано, а відтак суд виснував, що на Житловий будинок розповсюджується режим спільної сумісної власності подружжя. Виходячи з чого суд посилався на те, що розпорядження одним із подружжя предметом спільної сумісної власності можливе тільки за згодою другого з подружжя, яка потребувала, згідно вимог закону письмової форми та нотаріального посвідчення.

Та суд вважав, що згода ОСОБА_6 , посвідчена нотаріально, викликає сумніви у вільному волевиявленні дружини дарувальника на вчинення правочину дарування майна, через наявність висновків експертиз проведених у кримінальному провадженні за змістом яких: «підписи осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії, зареєстрованих в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Буцикіної Лілії Олексіївни виконані не ОСОБА_6 , а іншими особами». Та посилаючись на вказані висновки експертиз в кримінальному провадженні суд фактично відхилив обставини щодо вільного волевиявлення ОСОБА_6 на дарування Житлового будинку, перебування ОСОБА_6 в офісі приватного нотаріуса та поставив під сумнів здійснення самої процедури нотаріального посвідчення такої згоди.

Водночас суд використання висновків експертів в кримінальному провадженні вбачав за можливе в якості доказу, оскільки неодноразово призначена судова почеркознавча експертиза у даній справі не була виконана з різних причин.

Заразом, посилаючи на те, що на час розгляду справи після смерті спадкодавця позивачки ОСОБА_6 і відкриття спадщини, коло спадкоємців не визначене відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог правонаступника про витребування Житлового будинку з володіння ОСОБА_3 .

Також з огляду на висновки суду першої інстанції про відсутність волевиявлення ОСОБА_6 на надання згоди своєму чоловікові ОСОБА_7 щодо дарування нерухомого майна сину ОСОБА_2 суд виснував, що позивачка не пропустила строк позовної давності з моменту коли вона довідалася про порушення свого права або могла довідатися.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині витребування спірного нерухомого майна, суд першої інстанції виходив з того, що на час вирішення спору, та відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 коло її спадкоємців визначено не було і судом дане питання не розглядалося.

Додатковим рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 06 травня 2026 року стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 250 000,00грн; та судовий збір в сумі 3400,00грн по 1700,00грн з кожного. Підставою для ухвалення додаткового рішення суд вбачав у тім, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

15 травня 2026року ОСОБА_2 подав безпосередньо до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2026 року та 18 травня 2026 року апеляційну скаргу на додаткове рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 06 травня 2026 року.

В апеляційній скарзі заявник не погодився з висновками суду і висловив вимогу про скасування рішення суду та просив залишити позовні вимоги без задоволення; також просив скасувати додаткове рішення.

Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягає у тому, що судом не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам щодо згоди ОСОБА_6 на те, щоб ОСОБА_7 подарував спірний Житловий будинок сину, та не враховано, що в позовній заяві ОСОБА_6 підтверджувала дачу згоди однак при цьому пояснювала, що заява про дачу згоди підписана нею, внаслідок обману через вкрай важкий психічний стан, який був викликаний тяжкою хворобою чоловіка, та зловживанням з боку сина ОСОБА_2 .

Інші доводи апеляційної скарги зводились до того, що суд не встановив фактичних обставин у справі, не перевірив обставин щодо особистої присутності ОСОБА_6 у нотаріуса в момент вчинення спірних правочинів і укладенні договору, і не врахував що в день укладення 16 липня 2014року року Договору дарування Житлового будинку ОСОБА_7 в цього ж приватного нотаріуса Буцикіної Л.О. розпорядився іншим своїх майном, будинком в АДРЕСА_2 котрий було подаровано позивачці ОСОБА_6 , та мали місце шість документів за особистим підписом позивачки.

Також заявник стверджував про те, що суд фактично відмовився аналізувати аргументи приватних нотаріусів: приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Буцикіної Лілії Олексіївни та приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Едемської-Фастовець Ольги Олександрівни щодо обставин вчинення нотаріальних дій за спірними правочинами пов`язаних із встановленням особи сторін договорів, перевірки їх дієздатності, які спростовують доводи ОСОБА_6 про відсутність вільного волевиявлення на такі правочини.

Заявник також стверджував, що поза увагою суд залишились обставини з приводу того, що відповідач вжив всіх можливих заходів для того, щоб спростувати висновки судових експертиз котрі було проведено в рамках кримінального провадження, однак через наявність об`єктивних незалежних від волі відповідача причин такі експертизи не було проведено. Одночасно суд не дав оцінки недолікам в проведенні експертиз в кримінальному провадженні, на які звертав увагу заявник щодо відсутності вільних чи умовно вільних зразків підпису зокрема, ОСОБА_6 ; також поза увагою суду залишалась рецензія на висновок експертів, яка долучена до справи, в якій йшлося про недотримання експертами вимог Інструкції з організації проведення та оформлення експертних проваджень, що вплинуло на обґрунтованість та достовірність висновку.

Водночас заявник вважав, що вказані позивачкою суми на надання професійної правничої допомоги є безпідставними та здійсненні судом без відповідного розрахунку.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзивах на апеляційні скарги ОСОБА_1 , через представника ОСОБА_8 заперечила проти задоволення апеляційних скарг, просила залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції без зміни через те, що обставини якими апелянт обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

20 травня 2026року ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду витребувано цивільну справу з Томаківського районного суду Дніпропетровської області; та 25 травня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 травня 2026року відкрито апеляційне провадження у справі.

15 червня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до розгляду на 1630год 04 серпня 2026року.

04 серпня 2026року розгляд справи було відкладено на 1450год 22 вересня 2026року.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про доставку електронного листа.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

06 листопада 1965року між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 зареєстровано шлюб, актовий запис № 640, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 /том І а.с.14/.

У зв`язку з реєстрацією шлюбу прізвище ОСОБА_9 змінено на “ ОСОБА_10 ”.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер /том І а.с.15/.

ОСОБА_7 належав на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_3 , виданого Виконавчим комітетом Степанівської першої сільської ради Приазовського району Запорізької області від 21 листопада 2004року житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 - надалі спірний Житловий будинок.

В Заповіті від 24 грудня 2007року ОСОБА_7 все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, а також все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право заповів ОСОБА_2 /том І а.с.105, копія Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі том І а.с.106/.

В Довіреності від 07 липня 2014року йдеться про те, що ОСОБА_7 уповноважив ОСОБА_4 подарувати належні йому:

житловий будинок з гаражем літ. А-2 АДРЕСА_2 та земельну ділянку площею 0,0778га, АДРЕСА_2 ОСОБА_6 ;

житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та Земельну ділянку площею 0,0600га під цим житловим будинком ОСОБА_2 /том І а.с.135, 175/.

Вказана довіреність посвідчена приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Єдемською-Фастовець Ольгою Олександрівною та зареєстрована в реєстрі за номером 2002.

До справи долучені письмові пояснення приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Єдемської-Фастовець Ольги Олександрівни в яких йдеться про те, що при посвідченні довіреності від імені ОСОБА_7 , який прибув в офіс нотаріуса, нотаріус перевірила і встановила чи вільне його волевиявлення, та стверджувала що ОСОБА_7 чітко та ясно висловлював свої думки, зокрема назвав своє прізвище, ім`я та по батькові, адресу реєстрації та вік, повністю усвідомлював значення своїх дій та висловив бажання посвідчити довіреність на ім`я ОСОБА_4 за якою вона мала діяти від його імені та подарувати належний йому житловий будинок з гаражем літ. А-2 АДРЕСА_2 та земельну ділянку площею 0,0778га, АДРЕСА_2 своїй дружині ОСОБА_6 та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та Земельну ділянку площею 0,0600га під цим житловим будинком ОСОБА_2 . В підтвердження наданих пояснень приватний нотаріус надала Витяг із Справи № 02.33 Том № 2 для реєстрації нотаріальних дій розпочатої 17 квітня 2014року закінченої 15 липня 2014року згідно якого навпроти запису 2002 від 07 липня 2014року зазначено прізвище « ОСОБА_7 » особу ідентифіковано за паспортом /копія паспорту долучена том І а.с.176-177/; також зазначено, що засвідчено справжність підпису на довіреності на розпорядження нерухомим майном /том І а.с.172, 173-174/.

19 квітня 2018року Приазовський районний суд Запорізької області призначив у даній справі почеркознавчу експертизу на вирішення якої поставлено три питання про те ким, ОСОБА_7 чи іншою особою, виконано підпис після надрукованого слова «Підпис» на зворотній стороні довіреності від 07 липня 2014року від імені ОСОБА_7 посвідченої приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Едемською-Фастовець Ольгою Олександрівною; виконано підпис на рукописний текст « ОСОБА_7 » за номером 2002 в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за 07 липня 2014року приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Едемської-Фастовець Ольги Олександрівни; підпис після надрукованого слова «Підпис» на зворотні стороні довіреності від 07 липня 2014року від імені ОСОБА_7 посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Едемською-Фастовець Ольгою Олександрівною, реєстровий номер 2002, а також підпис в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за 07 липня 2014року приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Едемської-Фастовець Ольги Олександрівни в рядку № 2002 про посвідчення довіреності ОСОБА_7 , виконані однією особою або різними особам /том ІІ а.с.87-90/; від експерта надійшло клопотання від 14 травня 2018року про зокрема надання вільних зразків почерку ОСОБА_7 , та експериментальних зразків підпису та почерку останнього; та експерт клопотав про надання доступу до реєстру реєстрації нотаріальних дій за 07 липня 2014року від приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Єдемської-Фастовець Ольги Олександрівни /том ІІ а.с.119-120, 131/; інше клопотання від експерта від 11 травня 2018року про забезпечення виконання попередньої оплати експертизи в порядку передбаченому чинним законодавством, яка згідно ухвали суду покладена на ОСОБА_6 /том ІІ а.с.121-124/.

Ухвалою Приазовського районного суду Запорізької області від 18 травня 2018року суд повторно витребував в ПАТ АКБ «Індустріалбанк» та ПАТ «Райффайзен банк Аваль» наявні документи на яких мається особистий підпис ОСОБА_6 за період з січня 2014року /том І а.с.135-136, 176/.

Згідно повідомлення Дніпровського науково-дослідного інституту судових експертиз від 02 липня 2018року № 284-18 експерт отримавши доступ до реєстру реєстрації нотаріальних дій за 07 липня 2014року в якому виконано підпис та рукописний текст « ОСОБА_7 » від приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Єдемської-Фастовець Ольги Олександрівни ухвалу про виконання судової почеркознавчої експертизи в межах наявних зразків почерку та підписів ОСОБА_7 залишив без виконання у зв`язку із несплатою вартості висновку судового експерта /том ІІ а.с.208-210/.

Повторно судову почеркознавчу експертизу призначено 29 листопада 2018року на вирішення якої Приазовський районний суд Запорізької області поставив питання про те ким, ОСОБА_7 чи іншою особою, виконано підпис після надрукованого слова «Підпис» на зворотній стороні довіреності від 07 липня 2014року від імені ОСОБА_7 посвідченої приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Едемською-Фастовець Ольгою Олександрівною; виконано підпис на рукописний текст « ОСОБА_7 » за номером 2002; витрати по оплаті вартості експертизи покладено на відповідача ОСОБА_2 /том ІІІ а.с.51-52/.

17 грудня 2018року від експертної установи на адресу суду надійшло клопотання про сплату вартості проведення судової експертизи за ухвалою від 29 листопада 2018року /том ІІІ а.с.73-75/; інше клопотання за цією ж справою про надання відомостей щодо стану здоров`я ОСОБА_7 , у тому числі наявність у нього захворювань або перебування його на амбулаторному чи диспансерному обліку /том ІІІ а.с.76/.

08 лютого 2019року в повідомленні Дніпровського науково-дослідного інституту судових експертиз № 808-18 експерт повідомляв про залишення без виконання ухвали суду про проведення судової почеркознавчої експертизи у зв`язку зі несплатою вартості висновку судового експерта № 808-18 /том ІІІ а.с.118-119/.

Іншою ухвалою Приазовського районного суду Запорізької області від 02 липня 2020року призначено почеркознавчу експертизу на вирішення якої судом поставлені питання про те ким, ОСОБА_7 чи іншою особою, виконано підпис і рукописний текст (за наявності) після надрукованого слова «Підпис» на зворотній стороні довіреності від 07 липня 2014року від імені ОСОБА_7 посвідченої приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Едемською-Фастовець Ольгою Олександрівною; виконано підпис на рукописний текст в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за 07 липня 2014року приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Едемської-Фастовець Ольги Олександрівни; чи виконані однією чи різними особами підпис та рукописний текст (за наявності) після надрукованого слова «Підпис» на зворотні стороні довіреності від 07 липня 2014року від імені ОСОБА_7 посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Едемською-Фастовець Ольгою Олександрівною, реєстровий номер 2002, а також підпис в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за 07 липня 2014року приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Едемської-Фастовець Ольги Олександрівни в рядку про посвідчення довіреності ОСОБА_7 ; також ухвалою суду зобов`язано приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Едемської-Фастовець Ольги Олександрівни надати судовому експерту доступ до реєстру реєстрації нотаріальних дій за 07 липня 2014року, в якому виконано підпис та рукописний текст « ОСОБА_7 » за номером 2002 /том ІV а.с.214-215/.

19 серпня 2020року в повідомленні Запорізького відділення судових експертиз Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз № 1087-20 йшлося про те, що впродовж 30 днів зазначений в ухвалі суду реєстр реєстрації нотаріальних дій не був наданий для дослідження судовому експерту через що матеріали цивільної справи № 325/76/18 було повернуто без виконання судової почеркознавчої експертизи № 1087-20 /том V а.с.18/.

У відповіді Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № Г-3654-06 від 30 жовтня 2020року зокрема йдеться про те, що з наданих приватним нотаріусом пояснень, а також копій матеріалів вбачається, що довіреність від 07 липня 2014року посвідчена від імені ОСОБА_7 надана Приазовському районному суду Запорізької області для проведення почеркознавчої експертизи на виконання ухвали суду від 28 лютого 2018року провадження 2/325/92/2018 та станом на час підготовки відповіді оригінал довіреності приватному нотаріусу не повернуто. Також зазначено, що 22 жовтня 2018року слідчим СВ Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області капітаном поліції Кузьменком О.О. згідно ухвали Ленінського районного суду м. Запоріжжя, провадження 1-кс/334/2849/18, в приміщенні яке є робочим місцем приватного нотаріуса Едемської-Фастовець О.О. було отримано тимчасовий доступ до реєстру для реєстрації нотаріальних дій з можливістю ознайомлення з ним, проведення огляду та фотографування записів про вчинення нотаріальних дій та здійснення копій, про що свідчить підпис слідчого, проставлений на повідомленні нотаріуса. Також згідно пояснень приватного нотаріуса Едемської-Фастовець О.О. при зверненні до неї експерта Запорізької філії Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, на виконання ухвали від 02 липня 2020року, нею було надано доступ до реєстру для реєстрації нотаріальних дій із записом про вказану нотаріальну дію /том V а.с.48/.

На виконання розпорядження викладеного в довіреності від 07 липня 2014року на підставі Договору дарування від 16 липня 2014року ОСОБА_4 , яка діяла від імені ОСОБА_7 подаровано Горловій Лілії Вікторівни Житловий будинок з гаражем літ. А-2 АДРЕСА_2 на земельній ділянці 2310100000:04:043:0395 площею 0,0778га; та в пункті 8 Договору йдеться про те, що представник дарувальника стверджує, а обдаровувана ОСОБА_6 приймає до відома, що житловий будинок, що відчужується, є особистою приватною власністю дарувальника, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Буцикіною Лілією Олексіївною № 1157 від 16 липня 2014року /том І а.с.208-210, копія заяв від 16 липня 2014року том І а.с.211/.

За Договором дарування земельної ділянки від 16 липня 2014року ОСОБА_4 від імені ОСОБА_7 подарувала ОСОБА_6 земельну ділянку кадастровий номер 2310100000:04:043:0395 площею 0,0778га за адресою: АДРЕСА_2 /том І а.с.206-207/ право власності на земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі за № 1161 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Буцикіною Лілією Олексіївною 16 липня 2014року /інформація з Державного реєстру речових прав а.с.153 том І/.

Матеріали справи містять Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за змістом якої право власності за Договором дарування від 16 липня 2014року на іншу земельну ділянку кадастровий номер 2310100000:04:043:0395 площею 0,0778га за адресою: АДРЕСА_2 на підставі дублікату Договору дарування земельної ділянки зареєстровано за ОСОБА_6 в Державному реєстрі за № 1161 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Буцикіною Лілією Олексіївною, дата та час державної реєстрації 16 липня 2014року о 16:14:39 /том І а.с.100-101/; договір Дарування земельної ділянки від 16 липня 2014року /том І а.с.102-104/.

Департамент реєстраційних послуг Запорізької області міської ради відділ державної реєстрації фізичних осіб у Дніпровському районі 22 березня 2018 повідомляв суд що за відомостями реєстраційних послуг за адресою: АДРЕСА_2 зареєстрована ОСОБА_6 з 15 червня 2015року на підставі договору Дарування від 16 липня 2014року, приватний нотаріус Буцикіна Л.О. /том ІІ а.с.8/.

Одночасно на виконання іншого розпорядження викладеного в довіреності від 07 липня 2014року на підставі Договору дарування від 16 липня 2014року житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,0600га кадастровий номер 2324586200:02:004:0378 ОСОБА_4 , яка діяла від імені ОСОБА_7 подаровано ОСОБА_2 ; та в пункті 8 Договору йдеться про те, що дружина дарувальника ОСОБА_6 згодна на укладення цього договору, що підтверджується заявою, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Буцикіною Лілією Олексіївною /том І а.с.19-20, копія Договору дарування від 16 липня 2014року том І а.с.132-134/.

Матеріали справи містять копію заяви ОСОБА_6 від 16 липня 2014року за якою остання дала згоду своєму чоловіку ОСОБА_7 на дарування ОСОБА_2 Житлового будинку та на підписання відповідного договору на умовах їй відомих. Заяву зареєстровано в реєстрі за № 1158, та заява містить підпис ОСОБА_6 /том І а.с.21, 136, 192/.

Також за Договором дарування земельної ділянки від 16 липня 2014року ОСОБА_4 від імені ОСОБА_7 подарувала ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0600га на території Степанівської Першої сільської ради, Приазовського району, Запорізької області, кадастровий номер 2324586200:02:004:0378 /том І а.с.102-104,156-160/ право власності на земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі за № 1163 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Буцикіною Лілією Олексіївною 16 липня 2014року о 17:09:57 /а.с.107 том І/; та в пункті 8 Договору дарування земельної ділянки йдеться про те, що дружина дарувальника ОСОБА_6 згодна на укладення цього договору, що підтверджується заявою, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Буцикіною Лілією Олексіївною за № 1159 від 16 липня 2014року.

Відповідно до Справи № 02.33 Том № 2 для реєстрації нотаріальних дій розпочатої 18 квітня 2014року закінченої 16 вересня 2014року навпроти записів 1157, 1158 та 1159 від 16 липня 2014року зазначено прізвище « ОСОБА_6 » особу ідентифіковано за паспортом; також зазначено, що засвідчено справжність підпису як на заяві про факт підтвердження набуття чоловіком ОСОБА_7 Житловий будинок з гаражем літ. А-2 АДРЕСА_2 за особисті кошти, так і на заяві про згоду чоловіку ОСОБА_7 на дарування житлового будинку АДРЕСА_1 . Навпроти запису 1160, 1161, 1162 та 1163 від 16 липня 2014року зазначено прізвище « ОСОБА_4 » особу ідентифіковано за паспортом /том І а.с.138-139, 140-141, 142-143, 173-174, 194-202/.

Питання щодо належності в зазначених документальних доказах підписів ОСОБА_6 стало предметом почеркознавчої експертизи згідно ухвали Приазовського районного суду Запорізької області від 28 вересня 2018року на вирішення якої поставлено питання про те ким, ОСОБА_6 чи іншою особою, виконано текст і підпис від її імені в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за 16 липня 2014року за номерами 1157, 1158, 1159, 1160, 1161 приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Буцикіної Лілії Олексіївни в рядку № 7 «Підписи осіб (їх представників), які звернулись за вчиненням нотаріальної дії; та для проведення експертизи до експертної установи направлено експериментальні зразки підпису та почерку і вільні зразки підпису та почерку ОСОБА_6 /том ІІ а.с.242-244/.

В клопотанні від 17 жовтня 2018року експерт ОСОБА_11 повідомляв що згідно ухвали суду від 28 вересня 2018року приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Буцикіна Лілія Олексіївна повинна була надати судовому експерту доступ до реєстру реєстрації нотаріальних дій за 16 липня 2014року, в частині записів про нотаріальні дії № 1157, 1158, 1159, 1160, 1161 однак на час звернення такі документи експерту не надані /том ІІІ а.с.1/.

Та 06 грудня 2018року завідувач відділення Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз повідомив Приазовський районний суд Запорізької області про залишення без виконання ухвали суду про проведення судової почеркознавчої експертизи у цивільній справі № 325/76/18 в зв`язку ненаданням додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи /том ІІІ а.с.61/.

08 листопада 2021року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області вчергове у даній справі призначено судову почеркознавчу експертизу на вирішення якої поставлені запитання зокрема про те, чи: - ОСОБА_7 чи іншою особою, виконано підпис в довіреності від 07 липня 2014року та в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій посвідченої ОСОБА_12 ; в довіреності від 10 квітня 2014року, та в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій посвідченої ОСОБА_13 ; - ОСОБА_6 чи іншою особою, виконано підпис в довіреності від 10 квітня 2014року, та в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій посвідченої ОСОБА_13 ; в заяві до приватного нотаріуса від 16 липня 2014року та в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій посвідченому ОСОБА_13 під № 1157, 1158, 1159, 1160 та 1161. Оплату проведення експертизи покладено на ОСОБА_2 /том VІІ а.с.157-159/.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 09 лютого 2022року ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області 08 листопада 2021року скасовано та справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду /том VІІІ а.с.254-258/.

Згідно повідомлення слідчого відділу Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області від 25 травня 2019року в провадженні слідчого відділу перебувають матеріали досудового розслідування внесеного до ЄРДР за № 12018080050002201 від 04 липня 2018року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ста.190 КК України /том ІІІ а.с.183/.

19 листопада 2021року СВ Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08 листопада 2021року в справі 325/76/18 на адресу суду направлено копії висновку експерта № 456/457-21 від 25 червня 2021року та № 458/459-21 від 29 червня 2021року з кримінального провадження № 120180800050002201 від 04 липня 2018року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України /том VІІІ а.с.25/.

Згідно висновку експертів № 456/457-21 від 25 червня 2021року за результатами проведення судової почеркознавчої та судової технічної експертизи документів по матеріалах кримінального провадження № 12018080050002201 встановлено, що підпис виконаний від імені ОСОБА_7 та розміщений в графі «Підпис» наданого на дослідження оригіналу довіреності від 07 липня 2014року, якою ОСОБА_7 уповноважив управляти і розпоряджатись майном ОСОБА_4 , посвідчену приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Едемською-Фастовець Ольгою Олександрівною, зареєстрований в реєстрі за №2002 – виконаний не ОСОБА_7 , а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису /том VІІІ а.с.26-29, том ХІ а.с.164-173/;

Висновок експертів № 458/459-21 від 29 червня 2021року містить відомості про те, що для проведення судової експертизи наданий примірник заяви (який залишається у справах нотаріуса) від 16 липня 2014року якою ОСОБА_6 повідомила, що у період шлюбу з ОСОБА_7 ним було набуто житловий будинок літ А-2 з гаражем АДРЕСА_2 та примірник заяви (який залишається у справах нотаріуса) від 16 липня 2014року, якою ОСОБА_6 дала згоду її чоловіку ОСОБА_7 на дарування ОСОБА_2 житлового будинку АДРЕСА_1 – які були посвідчені приватним нотаріусом Буцикіною Л.О.

Та у відповіді на Питання 2 та 3 йдеться про те, що оскільки при проведенні попереднього технічного дослідження встановлено, що підписи в примірнику заяви, зареєстрованої в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса Буцикіної Л.О. під № 1157 та № 1158 від 16 липня 2014року виконані за допомогою електронного технічного комплексу в якому використовувався друкуючий пристрій (копіювальному апараті, багатофункціональному пристрої) із електрографічним способом друку в монохромному режимі тонером чорного кольору, подальше почеркознавче дослідження не проводилось; у відповіді на питання № 4 та 5 йдеться про те, що підпис який розміщений в графі «Підписи осіб (їх представників), які звернулись за вчиненням нотаріальної дії» під номером вчинення нотаріальної дії №1157 та № 1158 від 16 липня 2014року в Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Буцикіною Л.О., який знаходиться в конторі за адресою АДРЕСА_3 виконаний не ОСОБА_6 , а іншою особою з наслідуванням її справжнього підпису /том VІІІ а.с.32, 38-44, 105-147, том ХІ а.с.130-159/.

Матеріали справи містять Рецензію № 42 від 17 січня 2024року на висновок експертів № 458/459-21 від 29 червня 2021 на замовлення сторони відповідача, відповідно до якої наведений висновок виконаний з порушеннями вимог Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень згідно Наказу Міністерства юстиції України 08 жовтня 1998року № 53/3, які істотно вплинули на обґрунтованість та достовірність висновку /том ХІІ а.с.56/.

В іншому повідомленні Територіального управління державного бюро розслідувань від 25 квітня 2024року № 1989/24 повідомлялось що ТУ ДБР у м.Мелітополі проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №62021080020000107 із попередньою кваліфікацією за ч.2 ст.15, ч.2 ст.368-4КК України; в межах якого досліджувались підписи, виконані від імені ОСОБА_7 та ОСОБА_6 /том ХІІ а.с.27/.

23 жовтня 2024року Томаківський районний суд Дніпропетровської області ухвалою витребував у першого слідчого відділу ТУ ДБР, розташованому у місті Мелітополі належним чином завірену копію висновку експертного почеркознавчого дослідження підписів ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , проведеної в рамках кримінального провадження № 62021080020000107 від 18 червня 2021року, а також інформацію чи встановлено висновками проведеної в рамках даного кримінального провадження почеркознавчої експертизи факт вчинення підписів від імені ОСОБА_6 на нотаріальних документах, які зареєстровані в реєстрі за № 1158 та № 1159 іншою особою /том ХІІ а.с.123-124/.

На виконання ухвали суду від 23 жовтня 2024року зокрема наданий Висновок експерта № СЕ-19/105-23/4483-ПЧ від 04 грудня 2023року здійснений в ході досудового розслідування в провадженні № 62021080020000107, за змістом якого підписи від імені ОСОБА_6 у графі «Підписи осіб (їх представників), які звернулися за вчиненням нотаріальної дії» під номерами вчинення нотаріальних дій №1158 та 1159 від 16 липня 2014року в Реєстрі нотаріальних дій приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Буцикіної Лілії Олексіївни, справа № 02-33, том № 2 (розпочато: 18.04.2014року, закінчено: 16.09.2014), виконані ОСОБА_4 /том ХІІ а.с.233/.

01 серпня 2017року житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2 подарував ОСОБА_3 /том І а.с.66-68/.

Станом на 18 вересня 2017року Житловий будинок належить власнику ОСОБА_3 /Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно том І а.с.16, 22/ на підставі Договору дарування житлового будинку від 01 серпня 2017року укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , яка діяла від імені та в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_3 /а.с.66 том І/.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла /копія свідоцтва про смерть том ІV а.с.71/.

В Заповіті від 23 жовтня 2020року ОСОБА_6 все своє майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось і взагалі все те, що буде належати спадкодавцю на день смерті і на що вона за законом буде мати право заповіла ОСОБА_1 /том ІV а.с.74/.

ОСОБА_4 26 лютого 2018року подала в суд заяву про застосування строку позовної давності /том І а.с.96/; ОСОБА_2 подав заяву про застосування строку позовної давності 26 лютого 2018року /том І а.с.149/.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

У даній справі суд першої інстанції фактично встановив порушення прав ОСОБА_1 , як спадкоємця ОСОБА_6 та визнав недійсними дві заяви від 16 липня 2014року ОСОБА_6 , про дачу згоди ОСОБА_7 на дарування ОСОБА_2 житлового будинку і земельної ділянки під ним, недійсними самі договори дарування і скасував державну реєстрацію права власності на цей житловий будинок та земельну ділянку.

Фактично в підтвердження обставин щодо відсутності волевиявлення позивачки на розпорядження спільним нерухомим майном з боку іншого співвласника суд першої інстанції взяв висновок почеркознавчої експертизи здійсненої в межах досудового розслідування в кримінальному провадженні, яке закінчено; та вважав що неможливість проведення судової почеркознавчої експертизи в даній справі не позбавляє доказового значення наведеного висновку експерта як письмового доказу.

Також згідно висновків суду не підтверджено порушення позивачкою строків позовної давності, які почали спливати з моменту коли остання довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

У своїх висновках про відмову у задоволенні позову в частині витребування спірного нерухомого майна, суд першої інстанції виходив з того, що на час вирішення спору не визначене коло спадкоємців і судом дане питання не розглядалося.

Та в даній справі сторони в апеляційному порядку не заперечили висновків суду про відмову у задоволенні позову в частині витребування спірного нерухомого майна – тож з огляду на те, що не були оскаржені висновки суду в частині наведених вимог, такі висновки суду не можуть бути предметом перевірки апеляційного суду.

Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково так як судом першої інстанції при ухваленні рішення порушені норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) проголошує, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Тож, підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту є порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права.

При вирішенні спору, суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Позивач ОСОБА_6 порушення свого права вбачала в тім що їй з чоловіком ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності належав зокрема набутий в період шлюбу житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходився на земельній ділянці площею 0,0600га кадастровий номер 2324586200:02:004:0378.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 Сімейного кодексу України - СК України).

У справі, що переглядається, сторони визнавали та матеріалами справи підтверджується, що спірний Житловий будинок був набутий ОСОБА_7 у період шлюбу з ОСОБА_6 .

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до статті 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно з частиною першою статті 69 та частиною першою статті 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Частиною третьою статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

За наведених умов суд першої інстанції, виходив з того, що спірний Житловий будинок і земельна ділянки під цим будинком є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_6 .

Одночасно за обставин у справі згідно Договору дарування від 16 липня 2014року житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,0600га кадастровий номер 2324586200:02:004:0378 ОСОБА_4 , яка діяла від імені ОСОБА_7 на підставі довіреності подаровано ОСОБА_2 ; та в пункті 8 Договору йдеться про те, що дружина дарувальника ОСОБА_6 згодна на укладення цього договору, що підтверджується заявою, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Буцикіною Лілією Олексіївною.

Водночас ОСОБА_6 заперечувала проти наявності волі відчужувача ОСОБА_7 та її вільного волевиявлення на розпорядження спільним майном подружжя щодо вказаного будинку та земельної ділянки під цим будинком, а також стверджувала, що цей будинок був подарований без її згоди, як одного з подружжя.

ОСОБА_6 наполягала на тому, що підпис на довіреності ОСОБА_7 та її підпис на заяві про згоду на дарування спірного житлового будинку їм не належали та є підробленими.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Така дія повинна були правомірною, а її неправомірність є підставою для визнання правочину недійсним.

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Недійсність правочину визначається статтями 203, 215 ЦК України.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним /стаття 203 ЦК України/.

Згідно предмету спору, в початковій редакції, позивачка ставила під сумнів наявність волевиявлення її чоловіка ОСОБА_7 на його представництво у правовідносинах дарування нерухомого майна ОСОБА_4 , яке у відповідності до статті 244 ЦК України ґрунтувалося на довіреності.

Фактично позовні вимоги зводились до не вчинення правочину у письмовій формі, через те, що він не був підписаний його стороною відчужувачем ОСОБА_7 .

Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсутність (підроблення) підпису сторони правочину, щодо якого передбачена обов`язкова письмова форма, за загальним правилом не свідчить про недійсність цього правочину, а вказує на дефект його форми та за відсутності підтвердження волевиявлення сторони на його укладення, свідчить про неукладеність такого правочину.

Неукладений правочин не може бути визнаний недійсним чи вважатися нікчемним (недійсним у силу вимог закону), оскільки недійсність правочину як приватноправова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів, щодо яких було виражено волевиявлення сторін правочину, або ж їх відновлювати.

Однак в подальшому позивачка від таких позовних вимог, щодо визнання недійсною довіреності – відмовилась, що в судовому засіданні апеляційного суду підтвердили представники правонаступника позивачки ОСОБА_1 .

Отже, фактично до обставин у даній справі, сторона позивача відмовилась від частини позовних вимог про визнання недійсною з моменту посвідчення довіреності від 07 липня 2014року, посвідченої приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Едемською-Фастовець Ольгою Олександрівною, за змістом якої ОСОБА_7 уповноважив ОСОБА_4 подарувати ОСОБА_2 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Далі фактично предмет спору позивачки зводився до оспорення її письмової згоди на продаж житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 і земельної ділянки, площею 0,0600га, що розташована на території Степанівської Першої сільської ради, Приазовського району, Запорізької області, кадастровий номер земельної ділянки 2324586200:02:004:0378; визнання недійсними договорів дарування від 16 липня 2014року житлового будинку та земельної ділянки; витребування цього майна; і скасування державної реєстрації права власності на житловий будинок та земельну ділянку.

Розглядаючи обставини цієї справи в контексті позовних вимог про визнання недійсними заяв про дачу згоди співвласниці на укладення правочинів по розпорядження нерухомим майном, визнання недійсними самих договорів дарування, витребування майна; та скасування державної реєстрації права на це майно суд першої інстанції не врахував, що за змістом статті 264 ЦПК України при вирішенні цивільної справи суд має насамперед визначити вид спірних правовідносин між сторонами, обрати норму права, що їх регулює, та правильно її застосувати.

Належним способом захисту права особи, майно якої вибуло з її законного володіння за недійсним договором (фактично неукладеним) договором дарування, є віндикаційний позов - витребування майна із чужого незаконного володіння чи від добросовісного набувача.

Однак в ході судового розгляду ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла, з огляду на що постало питання про правонаступництво, яке стало предметом перевірки Запорізького апеляційного суду, який в постанові від 09 лютого 2021року, яка набрала законної сили, на підставі аналізу позовних вимог дійшов висновку, що право власності на спірний Житловий будинок, якого була позбавлена позивачка ОСОБА_6 , внаслідок дій відповідачів, про що зазначалось в позові, не відноситься до тих прав, які в силу статті 1219 ЦК України є особистими і відносно яких правонаступництво недопустиме, оскільки здійснення цього права не пов`язано з певною особою, а тому може здійснюватися і спадкоємцями цієї особи на передбачених законом умовах.

Тобто апеляційний суд виснував, що ОСОБА_1 звертаючись до суду першої інстанції із заявою про залучення до участі у справі правонаступника позивача, посилалась на те, що є спадкоємцем ОСОБА_6 за заповітом та звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

За змістом статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Частиною першою статті 1268 ЦК України врегульовано що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

У статті 1296 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Свідоцтво про право на спадщину - це документ, який посвідчує перехід права на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав.

Однак обставини щодо наявності заповіту, кола спадкоємців, та наявності спадкового майна та його складу при вирішенні цього спору судом не вирішувалось, оскільки правонаступницею такі питання не було визначено як позовні вимоги та не визначено як предмет спору.

В ході розгляду даної справи встановлено, що на момент відкриття спадщини спадкодавець ОСОБА_6 відстоювала в суді своє право на частку у праві спільної сумісної власності на спірний житловий будинок та земельну ділянку під цим будинком, та її право на цей будинок не було остаточно визначене, одна з її вимог зводилась до витребування належного їй на праві спільної сумісної власності майна із чужого незаконного володіння. Та виходячи із аналізу наведеного в цьому рішенні чинного законодавства, суд першої інстанції ствердно зазначив, що позивачка ОСОБА_6 як дружина відчужувача могла претендувати на частку в спільному майні подружжя що давало би правові підстави для переходу цієї частки в порядку спадкування до нового власника - спадкоємця.

Водночас спір щодо витребування на користь позивачки ОСОБА_6 , правонаступником якої стала ОСОБА_1 , вирішено судом першої інстанції не на користь позивачки та в задоволені позову в частині вимог про витребування у власника ОСОБА_3 спірного Житлового будинку та земельної ділянки відмовлено якраз з підстав того, що на час вирішення спору, та відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 коло її спадкоємців визначено не було і судом дане питання не розглядалося – і такий висновок не став предметом апеляційного оскарження жодного із учасників цієї справи.

За наведених умов перевіряючи доводи заявника апеляційної скарги про необґрунтоване задоволення позовних вимог про визнання недійсними двох заяв від 16 липня 2014року ОСОБА_6 про дачу згоди на розпорядження майном з боку чоловіка, двох договорів дарування Житлового будинку та земельної ділянки від 16 липня 2014року та про скасування державної реєстрації права власності на житловий будинок та земельну ділянку суд не врахував, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

З урахуванням наведених підстав позову позивачка, як спадкоємиця частки у праві спільної сумісної власності після смерті ОСОБА_6 у цій справі наполягала на визнанні недійсними заяв спадкодавця та договорів дарування Житлового будинку та земельної ділянки, вважаючи що це майно перебуває у володінні відповідачки ОСОБА_3 , як останньої набувачки такого майна, без установлених законом підстав - незаконно.

За загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування (стягнення) від цієї особи нерухомого майна.

У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, що посвідчують відповідне право. Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном. Тому не допускається відмова у віндикаційному позові, наприклад, з тих мотивів, що рішення органу влади, певний документ, рішення, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними або що позивач їх не оскаржив [див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 99, 100), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 86, 94, 147), від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц (пункти 73-76), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38-39), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 50), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 148-151, 153, 154, 167, 168].

Тобто задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними заяв та договорів дарування Житлового будинку та земельної ділянки під цим будинком не призведе до поновлення її права власності в порядку спадкування на спірні об`єкти нерухомого майна, та вони не підлягають задоволенню у зв`язку неефективністю такого способу захисту.

Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову до добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України без визнання недійсними договорів, на підставі яких відбулося відчуження спірного майна.

Зазначене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц про те, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача та для такого витребування оспорювання наступних договорів чи інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Натомість апеляційний суд наголошує, що витребування такого майна на користь законного власника від останнього набувача буде пропорційним втручанням у право власності останнього, яке ґрунтується на законі, переслідує легітимну мету та буде необхідним у демократичному суспільстві.

По суті, підстави позову та визначений позивачкою предмет спору свідчать про відсутність правових підстав та достатніх умов для задоволення позовних вимог про визнання недійсними заяв, договорів та скасування державної реєстрації права власності.

Висновки суду першої інстанції про те, що наявні у справі письмові докази, підтверджують підставність позовних вимог, оскільки фактично суд визнав факт підроблення документу, визнав відсутність волевиявлення співвласниці ОСОБА_6 – є безпідставними, так як позивачка обрала неефективний спосіб захисту свого права.

Позивачка з дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне їй майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача.

Тож за наведених умов суд першої інстанції вирішуючи позовні вимоги про визнання недійсними заяв одного з подружжя на відчуження нерухомого майна та недійсними самих договорів щодо розпорядження цим майном, і скасувавши державну реєстрацію такого права вдався в оцінку правомірності цих правочинів та обґрунтованості таких заявлених вимог, не врахувавши змісту прав спадкоємиці ОСОБА_1 за захистом якого вона звернулася до суду, характеру порушення, невизнання або оспорення її прав, що витікали із спадкових правовідносин.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на факти справи, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції не з`ясував в достатньо повному об`ємі права сторін та обставини справи, і не виконав свого обов`язку обґрунтувати своє рішення та не надав правову оцінку важливим аргументам, висунутим сторонами.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції не виконав вимоги закону про законність рішення суду та саме неправильне застосування норм процесуального і матеріального права дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 376 ЦПК України задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції в частині вимог про визнання правочинів недійсними та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, в решті рішення в частині вимог про відмову в задоволенні позову про відмову у витребуванні у ОСОБА_3 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки кадастровий номер 2324586200:02:004:0378 за вказаною адресою і передачу його спадкоємиці ОСОБА_6 залишити без змін.

Ураховуючи те, що апеляційним судом скасовано рішення суду, підлягає скасуванню додаткове рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 06 травня 2026року, як невід`ємна складова основного судового рішення.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

За положеннями частин першої та тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи висновок суду про задоволення апеляційної скарги та відповідно залишення без задоволення позовних вимог, понесені судові витрати позивача залишаються за ним, а з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги в розмірі 5100,00грн.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, –

У Х В А Л И В:

Задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_2 .

Рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2026року в оскаржуваній частині скасувати.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за участі третіх осіб, які не заявляли самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Буцикіної Лілії Олексіївни, приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Едемської-Фастовець Ольги Олександрівни та ОСОБА_5 , в частині вимог про визнання правочинів недійсними та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно залишити без задоволення.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 5100,00грн.

Додаткове рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 06 травня 2026року – скасувати.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13 жовтня 2026року.

Судді: