Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №207/2944/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8421/26 Справа № 207/2944/25 Суддя у 1-й інстанції - Бушанська О.В. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В.,

за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.,

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

треті особи, які не заявляли самостійних вимог щодо предмета спору, Управління містобудування та архітектури Кам`янської міської ради, Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради,

розглянув відкрито в залі судових засідань апеляційного суду в м. Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Південного районного суду міста Кам`янського від 05 грудня 2025року, головуючий у суді першої інстанції Бушанська О.В.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2025року ОСОБА_1 подала в суд позов проти ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , в якому вимагала:

- припинити право спільної часткової власності на житловий будинок з господарськими і побутовими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; виділити в натурі в особисту приватну власність ОСОБА_1 94/200 частини будинковолодіння, що є у спільній частковій власності у АДРЕСА_1 , позначені у технічному паспорті від 02 квітня 2024року як квартира АДРЕСА_2 загальною площею 86,0кв.м, житловою площею 36,7кв.м., надвірні будівлі 1/2 частина сараю (літ. Б-1), гараж (літ. В-1), хвіртка № 2, огорожа № 4, огорожа № 5, огорожа № 6, тротуар 1, в самостійний (окремий) об`єкт з визначенням окремої поштової адреси;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на самостійний об`єкт нерухомого майна, що становить цілу ідеальну частку та складається з квартири АДРЕСА_3 (літ. А-1), яка включає добудовану прибудову до квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 38,9кв.м. з вищезазначеними надвірними будівлями;

- виділити ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 в натурі 106/200 частини зазначеного будинковолодіння, що є у спільній частковій власності і визнати за ними в рівних долях (по 1/4) право приватної власності на квартиру АДРЕСА_5 , загальною площею 59,9кв.м., житловою площею 36,7 кв.м., як самостійний об`єкт нерухомого майна, що становить цілу ідеальну частку, з господарськими та побутовими будівлями та спорудами: частина сараю (літ. Б-1), сарай (Д-1), гараж (літ.Г-1), ворота з хвірткою, огорожа № 1, огорожа № 7, навіс (а2-1).

Існування таких вимог позивачка пов`язувала із тим, що спірний житловий будинок з моменту будівництва та протягом всього часу його експлуатації розділений на 2 відокремлені квартири ( АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ), які мають окремі входи та передбачають проживання двох окремих сімей. Позивачці на праві спільної часткової власності належить: будинок АДРЕСА_1 (попередня назва — АДРЕСА_6 ; земельна ділянка, кадастровий номер 1210400000:03:020:0009, площею 0,0617 га. Власниками 212/400 частки житлового будинку та земельної ділянки є відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , по 53/400 частки на кожного. У 2011-2013роках позивачкою самостійно, без участі інших співвласників (відповідачів), здійснена добудова до належної їй частини домоволодіння на належній їй на праві приватної власності земельній ділянці, а саме прибудова (літ. а-1) кухні-їдальні площею 30,5кв.м та коридору площею 8,4кв.м. На нежитлову прибудову (літ.а-1) відсутні дозвільні документи. З метою узаконення здійсненої реконструкції домоволодіння позивачем через Кам`янський ЦНАП до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кам`янської міської ради подано відповідну декларацію від 10 березня 2025року № 22. Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Кам`янської міської ради вказану декларацію повернуто для доопрацювання, основною причиною відмови у видачі дозвільного документу є відсутність підписів співвласників земельної ділянки та житлового будинку.

Зазначала, що дане спірне питання неможливо вирішити у позасудовому порядку, оскільки у відповідачів немає бажання звертатися з позивачем до міської ради для узаконення прибудови та звертатися усім разом до нотаріуса з метою виділення належної частини нерухомого майна для отримання окремої адреси тощо).

Наполягала, що самовільна прибудова побудована без порушення будь-яких норм, дана реконструкція квартири АДРЕСА_2 жилого будинку не порушує прав інших осіб та знаходиться на земельній ділянці, що перебуває у власності позивачки. Вказувала, що позивачка не має можливості виділити належне їй майно в окремий об`єкт нерухомого майна в нотаріальному порядку по причині відсутності всіх співвласників, відсутності у них всіх правовстановлюючих документів, тобто в даному випадку наявний лише судовий порядок врегулювання даного питання.

Стверджувала, що у позивача з відповідачами дружні відносини, спору з приводу порядку користування приміщеннями та надвірними будівлями немає, але у зв`язку з тим, що не проведений поділ будинку на окремі частини в натурі та не визначено поштову адресу, виникають незручності та позивач не має можливості в повному обсязі вільно володіти та розпоряджатися своїм майном.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Південного районного суду міста Кам`янського від 05 грудня 2025року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що позивач, поставивши питання про виділення в натурі частини майна та визнання права власності, фактично має намір визнати право власності на самочинне будівництво, в той час як здійснення особою самочинного будівництва не породжує права власності на таке майно, відтак виключає це майно із цивільного обороту.

Виснував, що самочинно збудоване майно не є об`єктом права власності, а тому не може бути предметом виділу, позивачем не дотримано визначену законодавством процедуру прийняття в експлуатацію новоствореного нерухомого майна та порядок проведення державної реєстрації і оформлення права власності на нього; водночас суд не може підміняти собою органи державної влади, які уповноважені здійснювати реєстрацію права власності на нерухоме майно та введення його в експлуатацію.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

04 червня 2026року ОСОБА_1 подала безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою засобів поштового зв`язку апеляційну скаргу на рішення Південного районного суду міста Кам`янського від 05 грудня 2025року.

В апеляційній скарзі висловила вимогу про скасування рішення з ухваленням нового про задоволення її позову в повному обсязі.

Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявниці полягає у тому, що висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи. Наполягала, що основною причиною повернення для дооформлення декларації про готовність до експлуатації об`єкта є відсутність підписів співвласників земельної ділянки та житлового будинку та саме неможливість зібрати разом всіх співвласників з правовстановлюючими документами є єдиною причиною, яка змусила позивача звернутись до суду з даним позовом для узаконення прибудови літ. а-1 та виділу належної їй частки домоволодіння.

Наполягала, що самовільна прибудова побудована без порушення будь-яких норм, дане будівництво не порушує прав інших осіб, прибудова знаходиться на приватизованій земельній ділянці, а тому вважала, що наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу не подали.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

17 червня 2026року ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду витребувано з Південного районного суду міста Кам`янського від 05 грудня 2025року цивільну справу №207/2944/25; 24 липня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29 липня 2026року відкрито апеляційне провадження у справі.

17 вересня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до судового розгляду на 1600год 13 жовтня 2026року.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, довідками про доставку електронного листа та про отримання документів в Електронному суді.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

ОСОБА_1 на праві власності належить 94/200 частин нерухомого майно:

житлового будинку АДРЕСА_1 (що складає квартиру АДРЕСА_2 ), загальною площею 101 кв.м., житловою площею 73,4 кв.м, з яких: 47/200 частин житлового будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 14 червня 2011року, виданого Сьомою дніпропетровською державною нотаріальною конторою, зареєстрованого в реєстрі за № 2-717; 47/200 частки житлового будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 09 липня 2013року, виданого Сьомою дніпропетровською державною нотаріальною конторою, зареєстрованого в реєстрі за №2-3493;

земельної ділянки кадастровий номер 1210400000:03:020:0009, площею 0,0617 га, за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), з яких: 47/200 частин земельної ділянки на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 14 червня 2011року, виданого Сьомою дніпропетровською державною нотаріальною конторою, зареєстрованого в реєстрі за № 2-719; 47/200 частин земельної ділянки на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 07 лютого 2025року, виданого державним нотаріусом Першої кам`янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, зареєстрованого в реєстрі за №2-36.

За змістом інформаційної довідки щодо реєстрації права власності на нерухоме майно згідно архівних даних Комунального підприємства «Кам`янське районне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради від 12 травня 20205року №1-1-1009, 53/100 частин житлового будинку АДРЕСА_5 ) належать на праві власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на праві свідоцтва про право власності від 27 серпня 1999року, виданого Фондом комунальної власності згідно розпорядження №5п/3102-р від 27 серпня 1999року.

Крім того, за змістом державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №385988, співвласниками земельної ділянки кадастровий номер 1210400000:03:020:0009, площею 0,0617 га, є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 - за кожними по 53/400 частин у спільній власності.

02 жовтня 2024року ФОП ОСОБА_8 на замовлення ОСОБА_1 складено технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з яким на земельній ділянці розташовані: житловий будинок (літ. А-1) з нежитловими прибудовами (літ. а-1) та (літ. А1-1) загальною площею 145,9 кв.м, житловою площею 73,4 кв.м.; сараї (літ. Б-1) та (літ. Д-1); гаражі (літ. В-1) та (літ. Г-1); огорожі №1, 4, 5, 6, 7; хвіртка № 2; ворота з хвірткою № 3, тротуар І. Житловий будинок поділений на 2 квартири: загальна площа квартири 1 становить 59,9кв.м., житлова — 36,7кв.м.; загальна площа квартири 2 становить 86,0кв.м., житлова — 36,7кв.м.

ОСОБА_1 без наявності затвердженого проекту та документів, які дають право на виконання будівельних робіт, самовільно здійснила нежитлову прибудову до належної їй частини домоволодіння, а саме прибудову літ. а-1 (кухня-їдальня площею 30,5кв.м. та коридор площею 8,4кв.м.

На замовлення ОСОБА_1 експертом по технічному обстеженню Державного підприємства «Проектний інститут «Дніпродзержинськцивільпроект» складено технічний висновок про стан будівельних конструкцій за результатами обстеження будівель та споруд і можливість виділення власності, яка належить ОСОБА_1 в окремий об`єкт нерухомого майна з наданням поштової адреси №ІІ-006/25 від 06 лютого 2025року, згідно з яким, на підставі результатів обстеження технічного стану будівельних конструкцій житлового будинку (літ. А-1) з нежитловою прибудовою (літ. а-1), сараю (літ. Б-1) та гаражу (літ. В-1), які розташовані про АДРЕСА_1 встановлено: в конструкціях фундаментів, внутрішніх та зовнішніх стін, перекриття, покриття, покрівлі, а також у вузлах їх сполучення небезпечні пошкодження і деформації відсутні, конструкції знаходяться в задовільному стані, що відповідає категорії 2. Експерт вважає можливим, у конструктивному відношенні при виділі нерухомого майна, безпечну експлуатацію житлового будинку (літ.А-1) з нежитловою прибудовою (літ. а-1), сараю (літ. Б-1), гаражу (літ. В-1). Всі інженерні комунікації, які розташовані на земельній ділянці та належать ОСОБА_1 , знаходяться у задовільному стані. Враховуючи окреме розташування об`єкта в планувальній структурі ділянки, експерт вважає за можливе виділення нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 в окремий об`єкт нерухомого майна з наданням окремої поштової адреси. Виділ нерухомого майна можна виконати і у фізичному, і у експлуатаційному, і у фінансовому стосунках.

10 березня 2025року ОСОБА_1 через Центр надання адміністративних послуг м.Кам`янське подала до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кам`янської міської ради декларацію про готовність до експлуатації індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, будівель і споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт № 22, назва об`єкта - реконструкція квартири АДРЕСА_7 .

За змістом витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 12 березня 2025року, декларацію про готовність до експлуатації об`єкта за амністією повернуто на доопрацювання з таких підстав: відповідно до назви об`єкта в декларації, об`єкт не підлягає введенню в експлуатацію згідно Порядку, затвердженого наказом Мінрегіонрозвитку від 03 липня 2018року №158; назва об`єкта в декларації не відповідає даним технічної інвентаризації; у технічній інвентаризації відсутні відомості про можливість надійної та безпечної експлуатації об`єкта будівництва; в декларації відсутні підписи співвласників земельної ділянки та житлового будинку згідно вимог абз. 7 п. 2 розділу ІІІ Порядку, затвердженого наказом Мінрегіонрозвитку від 03 липня 2018року №158, не в повному обсязі вказано відомості про замовника об`єкта будівництва.

08 жовтня 2025року державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, розглянувши заяву від 15 вересня 2025року за реєстраційним номером 68884386, ухвалено рішення №81231364 про відмову в проведенні реєстраційних дій, оскільки подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. У вказаному рішення державним реєстратором зазначено, що в процесі розгляду заяви встановлено: під час використання відомостей з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, Декларація про готовність до експлуатації об`єкта за амністією ДП161250310247 від 12 березня 2025 — відсутня в реєстрі; в наданій заявником декларації про готовність об`єкта до експлуатації в паперовому вигляді прописано про відмову у її видачі, та зазначені підстави для відмови.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що позивачкою не дотримано визначену законодавством процедуру прийняття в експлуатацію новоствореного нерухомого майна та порядок проведення державної реєстрації і оформлення права власності на нього, здійснення особою самочинного будівництва не породжує права власності на таке майно, самочинно збудоване майно не є об`єктом права власності, а тому не може бути предметом виділу; та суд не може підміняти собою органи державної влади, які уповноважені здійснювати реєстрацію права власності на нерухоме майно та введення його в експлуатацію.

Крім того, суд виходив з того, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість, проте позивачка не зверталась до відповідачів з пропозицією щодо досягнення згоди стосовно виділу в натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності, тобто не скористалась наданим їй правом вирішити даний спір в позасудовому порядку.

Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу /частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України/.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Непорушність права власності закріплено також у статті 321 ЦК України, відповідно до частини першої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Частиною першою статті 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації /частини перша-третя статті 358 ЦК України/.

Відповідно до частин першої та третьої статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

За змістом статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Встановлено, що спірне домоволодіння та, зокрема, 94/200 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , про виділ якої просить ОСОБА_1 , має об`єкт самочинного будівництва - прибудову (літ. а-1), що не заперечувалось позивачкою.

Внаслідок самочинного будівництва в житловому будинку збільшилася його загальна площа та кількість окремих приміщень у житловому будинку, а саме в тій частині житлового будинку, яка належить ОСОБА_1 та фактично складає квартиру АДРЕСА_2 .

Відповідно до частини статті 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011року № 3038-VI /далі – Закон №3038-VI/, планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, серед іншого, взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів , реконструкцію існуючої забудови та територій, здійснення контролю у сфері містобудування.

Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку /частина друга статті 8 Закону №3038-VI /.

Згідно з частиною другою статті 36 Закону №3038-VI, виконувати будівельні роботи без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт забороняється.

За змістом частини першої статті 7 вказаного Закону, управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом , зокрема, надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи припинення дії документів (адміністративних актів), що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (крім припинення дії документів (адміністративних актів), що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів).

Відповідно до частин другої та третьої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

До виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно право власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва. Особа стає власником новоствореного об`єкта нерухомості після завершення його будівництва, прийняття нерухомого майна до експлуатації та державної реєстрації. Таким чином, право власності на новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільних прав виникає з моменту державної реєстрації права.

Стаття 331 ЦК України регулює правовідносини сторін при наявності усієї дозвільної документації, тобто документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об`єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об`єкта незавершеного будівництва.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, позивачка, шляхом виділу частки майна та визнання права власності має на меті в судовому порядку узаконити проведену добудову, на яку право власності не оформлено, та визнати право власності в тому числі на самочинне будівництво.

Проте, законодавством не передбачено можливості звернення до суду з вимогою про визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, який не прийнято у встановленому законом порядку до експлуатації. У такому випадку об`єкт незавершеного будівництва ще не набув статусу нерухомого майна як об`єкта цивільного права.

Визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятого в експлуатацію, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено.

Не підлягають поділу об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об`єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.

Зазначені положення узгоджуються з нормами статей 316, 317, частинами першою, другою статті 376 ЦК України.

Ураховуючи те, що за змістом статей 316, 317 ЦК України право власності - це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але в межах, передбачених законом, здійснення особою самочинного будівництва відповідно до частини другої статті 376 цього Кодексу не породжує в неї права власності на таке майно, таким чином, виключає це майно із цивільного обороту.

Отже, самочинно збудоване нерухоме майно не може бути предметом поділу (виділу) згідно з нормами статей 364, 367 ЦК України. Питання щодо поділу (виділу) об`єктів нерухомого майна може розглядатися лише після введення самочинного будівництва до експлуатації та визнання права власності на них відповідно до закону.

Такі висновки апеляційного суду узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2025року по справі № 279/11692/15-ц.

Отже за наведених умов, відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і апеляційний суд, надавши оцінку наявним у справі доказам, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, оскільки частина житлового будинку, до складу якого входить самочинно збудований об`єкти, не може бути предметом виділу згідно з положеннями статей 364, 367 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону №3038-VI, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється /частина восьма статті 39 Закону №3038-VI/.

10 березня 2025року ОСОБА_1 через Центр надання адміністративних послуг м.Кам`янське подавала до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кам`янської міської ради декларацію про готовність до експлуатації індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, будівель і споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт № 22, назва об`єкта - реконструкція квартири АДРЕСА_7 .

Водночас, подана декларація була повернута на доопрацювання з таких підстав: відповідно до назви об`єкта в декларації, об`єкт не підлягає введенню в експлуатацію згідно Порядку, затвердженого наказом Мінрегіонрозвитку від 03 липня 2018року №158; назва об`єкта в декларації не відповідає даним технічної інвентаризації; у технічній інвентаризації відсутні відомості про можливість надійної та безпечної експлуатації об`єкта будівництва; в декларації відсутні підписи співвласників земельної ділянки та житлового будинку згідно вимог абз. 7 п. 2 розділу ІІІ Порядку, затвердженого наказом Мінрегіонрозвитку від 03 липня 2018року №158, не в повному обсязі вказано відомості про замовника об`єкта будівництва.

Проте, недоліки поданої документації позивачка не усунула та не оскаржувала дії відповідного органу щодо повернення декларації на доопрацювання.

Доводи скаржниці про те, що відповідачі не мають бажання звертатись з позивачем до міської ради для узаконення прибудови та саме неможливість зібрати разом всіх співвласників з правовстановлюючими документами є єдиною причиною, яка змусила позивача звернутись до суду з даним позовом для узаконення прибудови літ. а-1 та виділу належної позивачці частки домоволодіння, належними, допустимими та достовірними доказами не підтверджені. Навпаки, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачі ОСОБА_4 повідомляв, що позивачка особисто до нього взагалі не зверталась з метою вирішення питання щодо узаконення спірної прибудови.

Крім того, як вже було зазначено вище, причиною повернення для дооформлення декларації про готовність до експлуатації об`єкта є не лише відсутність підписів співвласників земельної ділянки та житлового будинку, а і інші причини, у зв`язку з цим доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу.

Та суд не може підміняти собою органи державної влади, які відповідно до законодавства України уповноважені здійснювати реєстрацію права власності на нерухоме майно та введення його в експлуатацію.

Тож, встановивши фактичні обставини у справі, наявність у спірному домоволодінні самочинної реконструкції об`єкта нерухомості, у результаті якої об`єкт набуває нових якісних характеристик (зміна кількості приміщень, створення нових, втручання в несучі конструкції), з огляду на заборону чинним законодавством здійснювати поділ (виділ) житлового будинку в натурі до введення самочинного будівництва до експлуатації, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у оскаржуваному судовому рішенні, вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судом.

Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб позивач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність та обґрунтованість рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Рішення Південного районного суду міста Кам`янського від 05 грудня 2025року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13 жовтня 2026року.

Судді: