Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №201/5263/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/10449/26 Справа № 201/5263/26 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О.А. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.

суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В.

за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.

Учасники справи:

заявник ОСОБА_1

заінтересована особа Головне управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області

розглянув відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга Головним управлінням Державної міграційної служби в Дніпропетровській області на рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 14 липня 2026року, головуючий у суді першої інстанції Антонюк О.А.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У квітні 2026року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту постійного її проживання на території України станом на 24 серпня 1991року.

Існування таких вимог заявниця обґрунтовувала тим, що вона – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народилася у місті Білицьке Добропільського (на теперішній час Покровського) району Донецької області. У громадянстві України або будь-якої іншої держави не перебуває.

Вказувала, що своєчасно під час загальнонаціонального обміну паспортів громадян колишнього СРСР на паспорти громадян України, що відбувався у період з 1995року по 2002рік, вона не звернулася до відповідного паспортного відділу для обміну свого радянського паспорту радянського зразка 1974року серії НОМЕР_1 від 02 липня 1987року на паспорт громадянина України.

12 листопада 2025року вона звернулася до УВКБ ООН із проханням про правову допомогу щодо підтвердження наявності або відсутності громадянства, а також за правовим захистом для осіб без громадянства і тих, хто ризикує такими стати.

26 січня 2026року вона звернулася до ГУ ДМС в Дніпропетровській області з письмовою заявою про встановлення особи та перевірки належності до громадянства України для мети оформлення паспорта громадянина України вперше.

24 лютого 2026року ГУ ДМС у Дніпропетровській області листом № С-117/6/1201-26/1201.4.4/3326 повідомило, що для встановлення належності заявниці до громадянства України та документування паспортом громадянина України вперше, останній необхідно надати судове рішення про встановлення факту постійного проживання на території України, за станом на 24 серпня 1991року або судове рішення про встановлення факту проживання на території України за станом на 13 листопада 1991року.

Також заявниця зазначала, що 07 березня 1997року вона зареєстрована у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків за реєстраційним номером облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

На даний час вона фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Без встановлення судом юридичного факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991року або встановлення факту проживання на території України станом на 13 листопада 1991року, вона позбавлена можливості встановити належність до громадянства України, оформити довідку про реєстрацію громадянином України та оформити паспорт громадянина України вперше.

Наголошувала, що станом на 24 серпня 1991року вона перебувала у громадянстві колишнього СРСР, постійно проживала на території України у період з лютого 1986року по 1996року (в тому числі станом на 24 серпня 1991 року), оскільки була офіційно працевлаштована на посаді пралі та санітарки-няні в дитячому закладі № 15 «Оленка» в селищі Новий Донбас Добропільського (Покровського) району Донецької області, що підтверджується довідкою навчального закладу № 15 «Оленка» від 16 грудня 2025року за вих. № 1.

Вважала, що викладені обставини в повному обсязі підтверджують факт постійного її проживання на території України станом на 24 серпня 1991року та відповідно її належність до громадянства України.

Встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991року необхідно заявниці для наступного звернення до органу ДМС України задля вирішення питання щодо встановлення належності до громадянства України, оформлення довідки про реєстрацію громадянином України та оформлення паспорта громадянина України вперше.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Соборного районного суду міста Дніпра від 14 липня 2026року заяву задоволено. Встановлено юридичний факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Білицьке Добропільського наразі Покровського) району Донецької області, РНОКППП НОМЕР_2 , на території України станом на 24 серпня 1991року.

Висновки суду першої інстанції ґрунтувались на тому, що заявницею підтверджено належними та допустимими доказами факт постійного її проживання на території України станом на 24 серпня 1991року.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

12 серпня 2026року ГУ ДМС в Дніпропетровській області подало безпосередньо до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 14 липня 2026року.

В апеляційній скарзі заявник не погодився з висновками суду та висловив вимогу про скасування рішення і відмову у задоволенні заяви повністю.

Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягає у тому, що ОСОБА_1 на підтвердження своїх вимог не надано достатньо належних та допустимих доказів, які в сукупності свідчать про її постійне проживання на території України станом на 24 серпня 1991року.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу, заявниця заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила її залишити без задоволення, через те, що обставини якими апелянт обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 серпня 2026року витребувано з Соборного районного суду міста Дніпра цивільну справу; та 28 серпня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 15 вересня 2026року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДМС в Дніпропетровській області на рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 14 липня 2026року.

01 жовтня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до розгляду на 16?? год 13 жовтня 2026року.

Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народилася у місті Білицьке Добропільського (на теперішній час Покровського) району Донецької області. Навчалась у середній школі № 8 у місті Білицьке Добропільського району з 1-го по 3-й класи (орієнтовно з 1968року до 1971року) та в Новодонбаській загальноосвітній школі І-ІІ ступенів з 3-го по 8-й клас (орієнтовно з 1971року до 1976року). Закінчила 8 класів. 16 березня 1977року по досягненні 16-ти річного віку документована паспортом громадян колишнього СРСР, зразка 1974року Єнакіївським МВВС м. Єнакієве, серії НОМЕР_3 на дівоче прізвище – ОСОБА_4 . 12 листопада 1979року, у зв`язку зі зміною прізвища (вступила в шлюб), документована Добропільським МВВС паспортом громадянина колишнього СРСР, зразка 1974року, серії НОМЕР_4 на прізвище – ОСОБА_5 . 02 липня 1987року, у зв`язку зі зміною прізвища, документована Добропільським МРВВС у Донецької області паспортом громадянина колишнього СРСР, зразка 1974 року, серії НОМЕР_1 на дівоче прізвище – ОСОБА_4 (після розлучення). Згідно наданої заявницею інформації, вона мала зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , однак документального підтвердження зареєстрованого місця проживання за цією адресою заявник не має

12 листопада 2025року заявниця звернулася до УВКБ ООН із проханням про правову допомогу щодо підтвердження наявності або відсутності громадянства, а також за правовим захистом для осіб без громадянства і тих, хто ризикує такими стати.

26 січня 2026року заявниця звернулася до ГУ ДМС у Дніпропетровській області з письмовою заявою про встановлення особи та перевірки належності до громадянства України для мети оформлення паспорта громадянина України вперше.

24 лютого 2026року ГУ ДМС у Дніпропетровській області листом № С-117/6/1201-26/1201.4.4/3326 повідомило, що для встановлення належності заявника до громадянства України та документування паспортом громадянина України вперше, останній необхідно надати судове рішення про встановлення факту постійного проживання на території України, за станом на 24 серпня 1991року або судове рішення про встановлення факту проживання на території України за станом на 13 листопада 1991року.

21 вересня 1978року уклала шлюб із ОСОБА_6 у Білицькій міській раді м. Добропілля Донецької області (прізвище заявника після укладання шлюбу – ОСОБА_5 ). 06 травня 1983року розірвала шлюб з ОСОБА_6 у Горячеключівському відділі ЗАГС Краснодарського краю, рф. 22 серпня 1987року зареєструвала шлюб із ОСОБА_7 у Світлівській сільській раді Добропільського району Донецької області (прізвище заявника після укладання шлюбу змінено на ОСОБА_8 ). Але паспорт на нове прізвище не поміняла. 06 листопада 2000року вищезазначений шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_7 був розірваний у відділі ДРАЦС по Добропільському району Добропільського міськрайонного управління юстиції в Донецької області. Заявниця розірвання шлюбу оформила не до кінця та документ про розірвання шлюбу не отримувала.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у заявниці народилася дитина – ОСОБА_9 , у селищі Новий Донбас Добропільського району Донецької області. Прізвище дитини після встановлення батьківства було змінено на ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_3 у заявниця народився син – ОСОБА_10 у селищі Новий Донбас Добропільського району Донецької області. Прізвище дитини після встановлення батьківства було змінено на ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_4 у заявника народилася донька – ОСОБА_11 у селищі Новий Донбас Добропільського району Донецької області.

До кримінальної/адміністративної відповідальності заявниця не притягувалася. Громадянства (підданства) іншої держави не має. 07 березня 1997року зареєстрована у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків за реєстраційним номером облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Також заявниця з лютого 1986року по 1996року була офіційно працевлаштована на посаді пралі та санітарки-няні в дитячому закладі № 15 «Оленка» в селищі Новий Донбас Добропільського (Покровського) району Донецької області, що підтверджується довідкою навчального закладу № 15 «Оленка» від 16 грудня 2025 року за вих. № 1.

На даний час заявниця фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 та встановлюючи факт її постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991року, суд першої інстанцій виходив із доведеності цього факту, який має юридичне значення під час оформлення належності до громадянства України.

Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною другою статті 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, законодавством передбачено встановлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться й факти, що породжують право особи на підтвердження належності до громадянства України, зокрема постійного проживання на території України.

Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України» (тут і далі у редакції, чинній, на час виникнення спірних правовідносин) громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, – з 13 листопада 1991року (частина друга статті 3 Закону України «Про громадянство України»).

Встановлення факту постійного проживання на території України є підставою для оформлення належності до громадянства України.

Юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України особи, дитини, батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991року) або набрання чинності Законом України від 08 жовтня 1991року № 1636-ХІІ «Про громадянство України» (13 листопада 1991року).

Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень статті 293 ЦПК України та статті 3 Закону України «Про громадянство України» і залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991року; постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991року.

Статтею 6 Закону України «Про громадянство України» передбачені підстави набуття громадянства України.

Оскільки ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання на території України для встановлення належності до громадянства України, тому вказаний факт підлягає встановленню на підставі статті 293 ЦПК України та статті 3 Закону України «Про громадянство України».

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05 квітня 2021року у справі № 523/14707/19, від 24 лютого 2021 року у справі № 522/20494/18, від 24 березня 2021року у справі № 521/6094/19, від 02 червня 2021року у справі № 125/1472/19, від 27 лютого 2023року у справі № 517/445/19, від 09 серпня 2023року у справі № 523/7192/19.

Відповідно до підпунктів «а», «б» пункту 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001року № 215/2001 (далі – Порядок), встановлення належності до громадянства України стосується громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991року або проживання в Україні станом на 13 листопада 1991року; дітей осіб, зазначених у підпункті «а» цього пункту.

Одним із документів для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону «Про громадянство України», що подає особа, яка станом на 24 серпня 1991року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, є судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991року (підпункт «в» пункту 8 Порядку).

Тобто у таких випадках одним із необхідних документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991року.

Пунктом 44 Порядку встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Отже, відповідно до положень Закону України «Про громадянство України» і Порядку для набуття громадянства України заявник повинен, зокрема, подати документи, що підтверджують народження його на території України чи постійне проживання на ній, або підтверджують родинні відносини з такою особою, або рішення суду.

ОСОБА_1 звертаючись до суду у цій справі на підтвердження своїх вимог надала ряд письмових доказів, які підтвердили факт її постійного проживання станом на 24 серпня 1991року на території України, а саме довідку Дошкільного навчального закладу № 15 «Оленка» від 16 грудня 2025 року за вих. № 1 про те, що заявниця, яка мешкала за адресою: АДРЕСА_2 , з лютого 1986року по 1996року працювала в дитячому закладі на посаді пралі, санітарки-няні та комірника /а.с.20/.

Крім того, згідно листа Добропільської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області № 01/01-17/0252/10-01/357/02 від 23 січня 2026року ОСОБА_1 у період з 1977року по 01 червня 2025року фактично проживала на території Світлівського старостинського округу за адресою: АДРЕСА_2 /а.с.27-28/.

Зазначені обставини заінтересованою особою не спростовані. Матеріали справи не містять відомостей про те, що заявниця ОСОБА_1 залишала територію України чи є громадянином іншої держави.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що заявницею підтверджено належними та допустимими доказами факт постійного її проживання на території України станом на 24 серпня 1991року.

При цьому відомостей про те, що заявниця залишала територію України чи є громадянином іншої держави матеріали справи не містять.

Крім того, суд дійшов обґрунтованого висновку, що такий факт матиме для заявниці юридичне значення при підтвердженні належності до громадянства України та отримання паспорта громадянина України.

Апеляційний суд також зауважує, що досудовий порядок оформлення документів для ОСОБА_1 реалізований, що спонукало її до звернення в судовому порядку за встановлення факту її проживання на території України станом на 24 серпня 1991року.

Доводи, наведені на обґрунтування апеляційної скарги, не є підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.

Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За наведених обставин суд першої інстанції на підставі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, надав оцінку змісту вимог заяви та фактичним обставинам справи і нормам закону, які підлягають застосуванню, обґрунтовано задовольнив вимоги заяви.

Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб апелянт надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення – без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Залишити без задоволення апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області.

Рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 14 липня 2026року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13 жовтня 2026року.

Судді: